Справа № 439/1622/21
06 грудня 2021 року Суддя Залізничного районного суду м. Львова Пилип'юк Г.М., вивчивши матеріали заяви Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Львівгаз» про видачу судового наказу про стягнення з ОСОБА_1 заборгованостіза надані послуги з розподілу природного газу,
встановив:
Ухвалою Бродівського районного суду Львівської області від 06.10.2021 року справу за заявою Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Львівгаз» про видачу судового наказу про стягнення з ОСОБА_1 заборгованостіза надані послуги з розподілу природного газу передано за підсудністю на розгляд Залізничному районному суду м. Львова.
02.12.2021 року справа надійшла до Залізничного районного суду м. Львова та згідно Положення про автоматизовану систему документообігу суду передана для розгляду до провадження судді Пилип'юк Г.М.
Як вбачається із ухвали Бродівського районного суду м. Львова від 06.10.2021 року справу за заявою АТ «Оператор газорозподільної системи «Львівгаз» про видачу судового наказу про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за надані послуги з розподілу природного газу передано за підсудністю на розгляд Залізничному районному суду м. Львова, з мотивів того, що відповідно до ч.1 ст.27 ЦПК України позови до фізичної особи пред'являються в суд за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем її проживання або перебування, якщо інше не передбачено законом, а відповідач, згідно отриманої судом довідки з відділу обліку та моніторингу інформації про реєстрацію місця проживання ГУ ДМС України у Львівській області, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , що є територією Залізничного району м. Львова.
Проте, відповідно до ч. 1 ст. 30 ЦПК України позови, що виникають із приводу нерухомого майна, пред'являються за місцезнаходженням майна або основної її частини.
Згідно з роз'ясненнями, які містяться в п. 41, 42 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ №3 від 01.03.2013 року «Про деякі питання юрисдикції загальних судів та визначення підсудності цивільних справ», перелік позовів, для яких визначено виключну підсудність, є вичерпним і розширеному тлумаченню не підлягає. У разі конкуренції правил підсудності (наприклад, при об'єднанні позовів, на один з яких поширюється дія правила про виключну підсудність) мають застосовуватися правила виключної підсудності. До таких позовів відносяться позови про право власності на таке майно; про право володіння і користування ним (стаття 358 ЦК); про поділ нерухомого майна, що є у спільній частковій власності та виділ частки із цього майна (статті 364, 367 ЦК); про поділ нерухомого майна, що є у спільній сумісній власності та виділ частки із цього майна (статті 370, 372 ЦК); про право користування нерухомим майном (визначення порядку користування ним); про право, яке виникло із договору найму жилого приміщення, оренди тощо; про визнання правочину з нерухомістю недійсним; про звернення стягнення на нерухоме майно - предмет іпотеки чи застави; розірвання договору оренди землі; стягнення орендної плати, якщо спір виник з приводу нерухомого майна; про усунення від права на спадкування та визначення додаткового строку для прийняття спадщини.
Таким чином, поняття «позови, що виникають з приводу нерухомого майна» (ч.1 ст.30 ЦПК України) є ширшим, ніж поняття «позови, де предметом спору є нерухоме майно»), а тому правило даної норми розповсюджується і на позови щодо будь-яких вимог, пов'язаних з правом особи на нерухоме майно та речових (немайнових) прав на власне чи чуже нерухоме майно.
Отже, виходячи з аналізу вищенаведеного, вбачається, що правила виключної підсудності застосовуються до позовів з приводу нерухомого майна та стосуються позовів з приводу будь-яких вимог, пов'язаних з правом особи на нерухоме майно: земельні ділянки, будинки, квартири тощо, зокрема, щодо права власності на нерухоме майно, а також щодо речових прав на нерухоме майно, дійсності (недійсності) договорів щодо такого майна або спорів з приводу невиконання стороною умов договору, об'єктом якого є нерухоме майно.
Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 10 квітня 2019 року № 638/1988/17.
Отже, виключна підсудність застосовується до тих позовів, вимоги за якими стосуються нерухомого майна як безпосередньо, так і опосередковано, а спір може стосуватися як правового режиму нерухомого майна, так і інших прав та обов'язків, що пов'язані із нерухомим майном.
Відповідна правова позиція у подібних правовідносинах викладена у постанові Верховного Суду від 09.09.2020 року № 910/6644/18.
Предметом позову у цій справі є зобов'язання, які випливають з надання послуг з прозподілу природного газу. Такі послуги надаються за місцем знаходження нерухомого майна.
З матеріалів справи вбачається, що будинок у с. Орихівчик Бродівського району Львівської області, за адресою якого виникла заборгованість за надані послуги з розподілу природного газу, знаходиться в межах територіальної юрисдикції Бродівського районного суду Львівської області.
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 31 ЦПК України суд передає справу на розгляд іншому суду, якщо справа належить до територіальної юрисдикції (підсудності) іншого суду.
Стаття 32 ЦПК України передбачає, що спори між судами про підсудність не допускаються.
Враховуючи викладене, з метою недопущення порушення правил виключної територіальної підсудності та подальшого скасування судового рішення, суддя дійшов висновку, що дана справа має бути направлена за правилами виключної підсудності до Бродівського районного суду Львівської області.
Керуючись ст.31, 32, 258-261, 352-354 ЦПК України, суд
постановив:
Заяву Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Львівгаз» про видачу судового наказу про стягнення з ОСОБА_1 заборгованість за надані послуги з розподілу природного газу - передати на розгляд Бродівського районного суду Львівської області (80600, м. Броди, майдан Свободи, 10).
Копію ухвали невідкладно направили заявнику для відома.
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку протягом п'ятнадцяти днів з дня її складення та підписання ухвали до Львівського апеляційного суду.
Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на ухвалу суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Згідно з ч.3 ст.31 ЦПК України передача справи на розгляд іншого суду за встановленою цим Кодексом підсудністю з підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої цієї статті (справа належить до територіальної юрисдикції (підсудності) іншого суду), здійснюється на підставі ухвали суду не пізніше п'яти днів після закінчення строку на її оскарження, а в разі подання скарги - не пізніше п'яти днів після залишення її без задоволення.
Суддя: Г.М. Пилип'юк
Оригінал ухвали.