Справа №461/9560/21
Провадження №3/461/4698/21
06 грудня 2021 року суддя Галицького районного суду м. Львова Мисько Х.М., за участю особи, яка притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , розглянувши справу про адміністративне правопорушення відносно:
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянки України, працюючої помічником керівника ТОВ «ДП - ЛЬВІВ», проживаючої за адресою: АДРЕСА_1 ,
за ч.1 ст.44-3 КУпАП, -
Згідно протоколу про адміністративне правопорушення серії ВАБ №793486 від 06.11.2021 року, ОСОБА_1 , 06.11.2021 року о 14 год. 00 хв. на вул. Газова, 30А у м.Львові, в розважальному центрі для дітей «Планета мрій», будучи відповідальною особою допустила роботу у розважальній ігровій зоні, чим порушила вимоги Постанови Кабінету Міністрів України від №1236 від 09.12.2020 та п.1.7.1. протоколу ТЕБ та НС від № 44 та п.1.3.2. протоколу ТЕБ та НС №39.
Дії особи, яка притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 органом поліції кваліфіковано за ч.1 ст. 44-3 КУпАП.
ОСОБА_1 у судовому засіданні факт вчинення адміністративного правопорушення заперечила. Зазначила, що у адміністративному протоколі відсутні відомості про конкретний пункт правової норми, який було порушено ОСОБА_1 , що свідчить про незаконність даного протоколу, в силу його невідповідності ст. 256 КУпАП. Крім того, стверджує, що ОСОБА_1 не є суб'єктом господарювання, оскільки працює у закладі громадського харчування ТОВ «ДП - ЛЬВІВ» помічником керівника, а відтак не є суб'єктом адміністративного правопорушення. У зв'язку із вказаними обставинами, просить провадження у справі закрити за відсутністю складу адміністративного правопорушення.
Дослідивши матеріали справи, приходжу до висновку що у діях ОСОБА_1 відсутній склад правопорушення, передбаченого ст.44-3 КУпАП враховуючи наступне.
Згідно ст. 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Відповідно до ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Згідно з вимогами ст. 256 КУпАП, у протоколі про адміністративне правопорушення зазначаються: дата і місце його складення, посада, прізвище, ім'я, по батькові особи, яка склала протокол; відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності (у разі її виявлення); місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення; нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення; прізвища, адреси свідків і потерпілих, якщо вони є; пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності; інші відомості, необхідні для вирішення справи
Так, адміністративна відповідальність за ч. 1 ст. 44-3 КУпАП, в редакції, яка діяла на момент вчинення адміністративного правопорушення, настає у разі порушення правил щодо карантину людей, санітарно-гігієнічних, санітарно-протиепідемічних правил і норм, передбачених Законом України "Про захист населення від інфекційних хвороб", іншими актами законодавства, а також рішень органів місцевого самоврядування з питань боротьби з інфекційними хворобами.
Диспозиція норми ч. 1 ст. 44-3 КУпАП є бланкетною, тобто відсилає до інших нормативно-правових чи підзаконних нормативно-правових актів, які передбачають конкретні правила щодо карантину людей, в даному випадку визначених Постановою КМУ.
Відповідно до ст. 29 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб», карантин встановлюється та відміняється Кабінетом Міністрів України. Рішення про встановлення карантину, а також про його відміну негайно доводиться до відома населення відповідної території через засоби масової інформації. У рішенні про встановлення карантину зазначаються обставини, що призвели до цього, визначаються межі території карантину, затверджуються необхідні профілактичні, протиепідемічні та інші заходи, їх виконавці та терміни проведення, встановлюються тимчасові обмеження прав фізичних і юридичних осіб та додаткові обов'язки, що покладаються на них. Карантин встановлюється на період, необхідний для ліквідації епідемії чи спалаху особливо небезпечної інфекційної хвороби. На цей період можуть змінюватися режими роботи підприємств, установ, організацій, вноситися інші необхідні зміни щодо умов їх виробничої та іншої діяльності.
Всупереч наведеному, в протоколі про адміністративне правопорушення серії ВАБ №793486, не вказано яку саме статтю Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб» порушила ОСОБА_1 , відсутні відомості про свідків адміністративного правопорушення, не надано суду їх письмових пояснень, не надано інших доказів, які б підтверджували факт вчинення особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, адміністративного правопорушення. Відсутні будь-які інші докази вчинення адміністративного правопорушення (фото-, відеоматеріали тощо). Протокол про адміністративне правопорушення серії ВАБ №793486 від 06.11.2021 року не містить посилань на підпункти чи пункти Постанови КМУ № 1236 від 09.12.2020 року (у відповідній редакції), які, на думку особи, що склала протокол, порушила ОСОБА_1 . Відсутність посилань на відповідну норму свідчить про те, що протокол не містить викладу та опису об"єктивної сторони складу адміністративного правопорушення за ст. 44-3КУпАП.
Крім того, зі змісту протоколу про адміністративне правопорушення серії ВАБ №793486 від 06.11.2021 року вбачається, що ОСОБА_1 є помічником керівника закладу громадського харчування ТОВ «ДП - ЛЬВІВ», що розташований за адресою: м. Львів, вул. Газова, 30А, що підтверджується посадовою Інструкцією помічника керівника підприємства, затвердженою директором ТОВ «ДП - ЛЬВІВ» ОСОБА_2 від 20.04.2019 року, наказом №05/19-26К від 02.05.2019 року про прийняття ОСОБА_1 на роботу, випискою Єдиного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань №521415934092 від 26.03.2021 року.
Згідно із ч.1 ст.128 ГК України громадянин визнається суб'єктом господарювання у разі здійснення ним підприємницької діяльності за умови державної реєстрації його як підприємця без статусу юридичної особи відповідно до статті 58цього Кодексу.
Частиною 3 цієї статті передбачено, що громадянин може здійснювати підприємницьку діяльність: безпосередньо як підприємець або через приватне підприємство, що ним створюється; із залученням або без залучення найманої праці; самостійно або спільно з іншими особами.
Таким чином, оскільки зазначене пп.9 п.2-2 постанови КМУ №1236 від 09 грудня 2020 року обмеження стосується суб'єктів господарювання, відповідальності підлягають посадові особи, які правомочні діяти від імені таких суб'єктів господарювання. Зазначені положення стосуються і діяльності фізичних осіб підприємців, які безпосередньо здійснюють свою діяльність, у зв'язку з чим, саме на підприємців покладаються відповідні обов'язки та відповідальність за їх невиконання.
Аналізуючи вищевказану обмежувальну норму Постанови КМУ № 1236 від 09 грудня 2020 року можна дійти висновку, що вона адресується суб'єктам господарювання, які провадять діяльність у сфері торговельного і побутового обслуговування населення.
Тобто, спеціальним суб'єктом правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 44-3 КУпАП у цьому конкретному випадку є суб'єкт господарювання.
Відповідно до ч. 1 ст. 3 Господарського кодексу України, під господарською діяльністю у цьому Кодексі розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.
Згідно ч. ч. 1, 2 ст. 55 ГК України, суб'єктами господарювання визнаються учасники господарських відносин, які здійснюють господарську діяльність, реалізуючи господарську компетенцію (сукупність господарських прав та обов'язків), мають відокремлене майно і несуть відповідальність за своїми зобов'язаннями в межах цього майна, крім випадків, передбачених законодавством.
Суб'єктами господарювання є: 1) господарські організації юридичні особи, створені відповідно до Цивільного кодексу України, державні, комунальні та інші підприємства, створені відповідно до цього Кодексу, а також інші юридичні особи, які здійснюють господарську діяльність та зареєстровані в установленому законом порядку; 2) громадяни України, іноземці та особи без громадянства, які здійснюють господарську діяльність та зареєстровані відповідно до закону як підприємці.
Відповідно до змісту законодавства України, зокрема, ст. 65 Господарського кодексу України, посадова особа це особа, в якої наявні організаційно-розпорядчі або адміністративно господарські функції.
Зокрема, організаційно-розпорядчі функції полягають у здійсненні керівництва галуззю промисловості, трудовим колективом, ділянкою роботи, виробничою діяльністю окремих працівників на підприємствах, в установах та організаціях (планування роботи, організація праці, забезпечення трудової дисципліни тощо). Такі функції здійснюють, зокрема, керівники міністерств, інших центральних органів виконавчої влади, державних чи комунальних підприємств, установ і організацій, їх заступники, керівники структурних підрозділів (начальники цехів, завідувачі відділів, лабораторій) та їх заступники, особи, які керують ділянками робіт (майстри, виконроби, бригадири) тощо.
Адміністративно-господарські обов'язки включають повноваження з управління або розпорядження державним, комунальним чи колективним майном, що полягає в установленні порядку його зберігання, переробки, реалізації, забезпеченні контролю за цими операціями тощо. Такі повноваження у тому чи іншому обсязі мають начальники планово-господарських, постачальних, фінансових відділів та служб, завідувачі складів, магазинів, майстерень, ательє, їх заступники, керівники відділів підприємств, відомчі ревізори та контролери тощо.
У даному випадку ОСОБА_1 не є суб'єктом господарювання та власником закладу громадського харчування ТОВ «ДП - ЛЬВІВ», доказів про наявність у неї повноважень щодо надання послуг громадського харчування з організацією дозвілля або без нього (ресторанів, кафе, барів, закусочних, їдалень, кафетеріїв, буфетів) не надано, тому вона, в розумінні ст.44-3 КУпАП, не є суб'єктом вказаного правопорушення.
Тобто, до складеного протоколу про адміністративне правопорушення не долучено відповідних доказів, що відображають об'єктивну та суб'єктивну сторону правопорушення.
За положеннями ст. 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.
Сам по собі протокол про адміністративне правопорушення не може бути беззаперечним доказом вини особи в тому чи іншому діянні, оскільки не являє собою імперативного факту доведеності вини особи, тобто не узгоджується із стандартом доказування «поза розумним сумнівом», оскільки наявні у ньому дані не випливають зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій факту.
Відповідно до статті 62 Конституції України, положення якої знайшли подальшу конкретизацію в національному законодавстві України, особа вважається невинуватою у вчиненні правопорушення і не може бути піддана покаранню, доки її вину не буде доведено у порядку, передбаченому цим Кодексом, і встановлено обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили. Ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні кримінального правопорушення і має бути виправданим, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватість особи поза розумним сумнівом. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на користь такої особи.
Стандарт доведення вини «поза розумним сумнівом» означає, що при доведенні винуватості особи не повинно залишатися жодного «розумного сумніву» в цьому, тоді як наявність такого «розумного сумніву» у винуватості особи є підставою для його виправдання. Недоведена вина прирівнюється до доведеної невинуватості.
Суд не вправі самостійно змінювати, на шкоду особі фабулу, викладену у протоколі про адміністративне правопорушення, яка, по суті, становить виклад обвинувачення у вчиненні певного правопорушення, винуватість у скоєнні якого певною особою має доводитися в суді; суд також не має права самостійно відшукувати докази винуватості особи у вчиненні правопорушення. Адже діючи таким чином, суд неминуче перебиратиме на себе функції обвинувача, позбавляючись статусу незалежного органу правосуддя, що є порушенням ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
З огляду на зазначене, прихожу до переконання, що провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 підлягає закриттю на підставі п.1 ст.247 КУпАП, за відсутністю в її діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст.44-3 КУпАП.
Керуючись ст.ст.7,44-3, 247, 251, 252, 279, 280, 283, 284 КУпАП, суддя, -
Провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за ч.1 ст.44-3 КУпАП України закрити за відсутністю складу адміністративного правопорушення.
Постанова може бути оскаржена до Львівського апеляційного суду протягом десяти діб з дня винесення постанови через Галицький районний суд м. Львова.
Суддя Х.М. Мисько