смт Новомиколаївка
Іменем України
02 грудня 2021 року Справа № 322/896/21 (Провадження № 3/322/389/21)
Суддя Новомиколаївського районного суду Запорізької області Губанов Р.О., за участю особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , розглянувши справу про адміністративне правопорушення, що надійшла до суду 28.09.2021 з відділення поліції №3 Запорізького районного управління поліції ГУНП в Запорізькій області, за ч.1 ст.173-2 КУпАП щодо
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, який не працює, проживає за адресою: АДРЕСА_1 , до адміністративної відповідальності протягом року не притягувався,
встановив:
згідно з протоколом про адміністративне правопорушення від 18.09.2021 серії ВАБ 597638 ОСОБА_1 вчинив правопорушення, передбачене ч.1 ст.173-2 КУпАП, а саме: 18.09.2021 близько 10:00 ОСОБА_1 знаходячись за адресою: АДРЕСА_1 вчинив домашнє насильство відносно матері ОСОБА_2 , в ході чого висловлювався нецензурною лайкою, чим міг завдати насильство психічного характеру.
На підтвердження цих обставин надано протокол про адміністративне правопорушення від 18.09.2021 серії ВАБ №597638 за ч.1 ст.173-2 КУпАП, письмові пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, та потерпілої ОСОБА_2 .
ОСОБА_1 під час розгляду справи про адміністративне правопорушення частково визнав зазначені обставини події, що відбулися 18.09.2021 і вказав, що того дня між ним та його матір'ю виникла побутова сварка через вживання ним алкогольних напоїв. Допускає, що міг висловлюватися нецензурно, однак заперечував, що погрожував матері фізичною розправою. Зазначив, що не виганяв її з будинку, це було навіть не логічно, адже вони мешкають окремо один від одного. До матері він зазвичай приходить тільки тоді, коли вона сама його кличе, щоб допомогти їй виконати ту чи іншу побутову роботу. У вчиненому щиро розкаявся.
Потерпіла ОСОБА_2 в судове засідання, не з'явилася. В телефонному режимі повідомила, що не може прибути в суд за станом здоров'я. Просила справу закрити, оскільки примирилась з сином.
Вирішуючи питання про наявність підстав для притягнення особи до адміністративної відповідальності, суддя виходить з наступного.
Частиною першою статті 173-2 КУпАП передбачено відповідальність за вчинення домашнього насильства, насильства за ознакою статі, тобто умисне вчинення будь-яких діянь (дій або бездіяльності) фізичного, психологічного чи економічного характеру (застосування насильства, що не спричинило тілесних ушкоджень, погрози, образи чи переслідування, позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна або коштів, на які потерпілий має передбачене законом право, тощо), внаслідок чого могла бути чи була завдана шкода фізичному або психічному здоров'ю потерпілого, а так само невиконання термінового заборонного припису особою, стосовно якої він винесений, або неповідомлення уповноваженим підрозділам органів Національної поліції України про місце свого тимчасового перебування в разі його винесення. Частиною другою цієї статті передбачено відповідальність за ті самі дії, вчинені особою, яку протягом року було піддано адміністративному стягненню за одне з порушень, передбачених частиною першою цієї статті.
Згідно з п.3 ч.1 ст.1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» домашнє насильство - діяння (дія або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім'ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім'єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь.
Пунктом 14 ч.1 ст.1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» визначено, що психологічним насильством є форма домашнього насильства, що включає словесні образи, погрози, у тому числі щодо третіх осіб, приниження, переслідування, залякування, інші діяння, спрямовані на обмеження волевиявлення особи, контроль у репродуктивній сфері, якщо такі дії або бездіяльність викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров'ю особи.
Відповідно до ст.3 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» правопорушник та потерпіла належать до категорії осіб, на яких поширюється дія законодавства про запобігання та протидію домашньому насильству.
Таким чином, обов'язковим елементом суб'єктивної сторони правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 173-2 КУпАП, є умисел.
За змістом ст.10 КУпАП, адміністративне правопорушення визнається вчиненим умисно, коли особа, яка його вчинила, усвідомлювала протиправний характер своєї дії чи бездіяльності, передбачала її шкідливі наслідки і бажала їх або свідомо допускала настання цих наслідків.
Проте, з пояснень ОСОБА_1 випливає, що між ним і матір'ю виникла побутова сварка, що сталася на думку ОСОБА_1 через втручання матері в його особисте життя. Він умислу на вчинення домашнього насильства не мав.
Вчинення же ОСОБА_1 правопорушення не підтверджено належними і допустимими доказами. Так на підтвердження вини останнього, посадовою особою ВП №3 надано заяву ОСОБА_2 , письмові пояснення останньої і особи, що притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 .
Оцінуючи доказове значення заяви потерпілої і письмових пояснень суддя виходить з наступного.
Письмові пояснення ОСОБА_1 не суперечать пояснень наданим ним в судовому засіданні, і не містять відомостей про насилля, а лише констатують факт сварки і нецензурної лайки.
Пояснення і заява потерпілої ОСОБА_2 , складені на бланку, заповнені працівником поліції і лише підписані нею. В частині того, що між нею і сином сталася сварка під час якої той нецензурно виражався в її бік, повністю співпадають з поясненнями ОСОБА_1 . Однак в частині погроз фізичною розправою і в тому, що син виганяв її з дому, жодним іншим доказом не підтверджуються, а з огляду на той факт, що ОСОБА_1 і ОСОБА_2 проживають окремо, викликають сумнів в їх правдивості.
З метою перевірки обставин вказаних у заяві і поясненні потерпілої, остання викликалася в судове засідання, однак не з'явилася, натомість надала заяву про закриття провадження у справі.
Також суддя звертає увагу, що сам по собі факт нецензурної лайки ОСОБА_1 в бік ОСОБА_2 , не вказує, що вказані дії могли нанести шкоду психічному здоров'ю потерпілої.
Відтак, доказів які б вказували на вину ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого йому правопорушення, і спростовували його показання, матеріали справи не містять. Ймовірності заподіяння шкоди фізичному або психічному здоров'ю потерпілої внаслідок сварки, що відбулась 18 вересня 2021 року, з матеріалів справи не вбачається.
З положень ч.2 ст.62 Конституції України випливає, що рішення суду (в контексті обвинувачення) не може ґрунтуватися на припущеннях, а усі сумніви щодо доведеності вини тлумачиться на користь особи, яка притягається до відповідальності.
З огляду на вказане суддя дійшов висновку про необхідність закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП, у зв'язку з відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.
Керуючись ст.ст.221, 247, 283-285, 294 КУпАП, суддя
постановив:
закрити провадження в справі про адміністративне правопорушення за ч.1 ст.173-2 КУпАП щодо ОСОБА_1 у зв'язку з відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.
Постанова може бути оскаржена до Запорізького апеляційного суду через Новомиколаївський районний суд Запорізької області, шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня винесення постанови.
Суддя Р.О. Губанов