Дата документу 01.12.2021
Справа № 937/8070/20
2/937/732/21
«01» грудня 2021 року м. Мелітополь
Мелітопольський міськрайонний суд Запорізької області у складі:
головуючого - судді Сметаніної А.В.,
за участю секретаря - Горбань Н.А.,
за участю відповідача - ОСОБА_1 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Мелітополі в порядку спрощеного провадження цивільну справу за позовом Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,
Позивач звернувся до суду із позовною заявою до відповідача про стягнення заборгованості за договором про надання банківських послуг № б/н від 22.10.2010 року у розмірі 28 877,67 грн. та витрат по сплаті судового збору у розмірі 2 102,00 грн., зазначаючи, що 22.10.2010 року з відповідачем був укладений кредитний договір, згідно якого вона одержала від позивача кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок. Також, клієнт зобов?язувався сплатити на користь банку заборгованість по кредиту, а також проценти від суми неповернутого кредиту в строк кредиту, у відповідності до ч.2 ст. 625 ЦК України, а також відсотки за користування кредитом у розмірі 86,4% для картки «Універсальна» та 84% для картки «Універсальна голд». Відповідач підтвердила свою згоду на дані умови, що підтверджується тим, що підписана заява разом з «Умовами та правилами надання банківських послуг», «Правилами користування платіжною карткою» та «Тарифами банку», які викладені на банківському сайті, складає між нею та банком договір, що підтверджується підписом у заяві. Банк свої зобов?язання виконав та надав боржнику кредитні кошти. Відповідач не надав своєчасно банку грошові кошти для погашення заборгованості за кредитом, відсотками та іншими витратами, відповідно до умов договору, таким чином не виконав зобов?язання. У зв?язку з неналежним виконанням відповідачем умов договору виникла заборгованість, яка станом на 23.09.2020 року складає 28 877,67 грн., з яких: 1 109,57 грн. - заборгованість за тілом кредиту, 1 109,57 грн - заборгованість за простроченим тілом кредиту, 399,16 грн. - заборгованість за відсотками нарахованими на прострочений кредит згідно ст. 625 ЦК України, 27 368,94 грн. - нарахована пеня. Просить стягнути з відповідача вказану суму заборгованості та судовий збір, який була сплачено за подання позовної заяви.
Представник позивача в судове засідання, призначене на 01 грудня 2021 року на 14.00 годин не з?явився, від нього в матеріалах справи мається заява з проханням розглядати справу за його відсутності, на задоволенні позовних вимог наполягає у повному обсязі. Проти ухвалення по справі заочного рішення не заперечує.
Відповідач ОСОБА_1 в судовому засіданні позовні вимоги не визнала в повному обсязі та пояснила, що анкета-заява, на яку посилається позивач не є договором. Крім того, позивачем на підтвердження суми заборгованості не було надано жодного первинного бухгалтерського документу на підтвердження отримання нею вказаних сум та заборгованості зі сплати кредиту. Доданий розрахунок заборгованості не є належним доказом на підтвердження сум заборгованості. Сума заборгованості повинна доводитись первинними касовими документами, а саме фіскальними чеками, договором, ордерами або випискою з рахунку за кредитними договором. Також просить застосувати наслідки пропущення строку позовної давності відносно вимог позивача та відмовити у задоволенні позовним вимог в повному обсязі.
Суд, вислухавши заперечення відповідача, вивчивши доводи позовної заяви, вивчивши матеріали цивільної справи, давши оцінку зібраним по справі доказам, виходячи зі свого внутрішнього переконання, яке ґрунтується на повному, об'єктивному та всебічному з?ясуванні обставин справи в їх сукупності, прийшов до висновку про відмову у задоволенні позовних вимог з наступних підстав.
Як вбачається з вимог ст.12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.
Згідно до ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи в межах заявлених вимог і на підставі доказів сторін, при цьому кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.
Відповідно до ст.76 цього Кодексу доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі письмових, речових та електронних доказів, висновків експертів та показаннями свідків.
За правилами ч. 3 ст. 12, ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона зобов?язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
В силу вимог ч. 6 ст. 81 ЦПК України, доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 звернулася до АТ КБ «Приватбанк» з метою отримання банківських послуг, у зв?язку з чим підписала заяву № б/н від 22.10.2010 року, згідно якої отримала кредит, у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок /а.с.12/.
У анкеті-заяві зазначено, що відповідач згодна з тим, що заява разом із Пам?яткою клієнта, Умовами та Правилами надання банківських послуг і Тарифами становить між нею та банком договір про надання банківських послуг, а також, що вона ознайомлена та погодилась з Умовами та Правилами надання банківських послуг і Тарифами банку, які були надані для ознайомлення.
На підтвердження позовних вимог позивачем надано анкету-заяву про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг в Приватбанку, довідку про зміну умов кредитування та обслуговування кредитної картки, довідку про видачу кредитної картки, розрахунок заборгованості за договором № б/н від 22.10.2010 року станом на 23.09.2020 року, копію витягу з тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна», «Універсальна» 30 днів пільгового періоду, «Універсальна», 55 днів пільгового періоду, «Універсальна CONTRACT», «Універсальна GOLD», копію витягу з «Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку», що відображає зміни та знаходиться на сайті www.privatbank.ua, виписку за договором№ б/н від 22.10.2010 року.
Згідно з розрахунком заборгованості доданого до позову, заборгованість відповідача за договором № б/н від 22.10.2010 року станом на 23.09.2020 року складає 28 877,67 грн., з яких: 1 109,57 грн. - заборгованість за тілом кредиту, 1 109,57 грн - заборгованість за простроченим тілом кредиту, 399,16 грн. - заборгованість за відсотками нарахованими на прострочений кредит згідно ст. 625 ЦУ України, 27 368,94 грн. - нарахована пеня.
Вирішуючи даний спір суд вважає за необхідне зазначити наступне.
Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).
Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).
Згідно із частиною першою статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов'язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв'язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.
За змістом статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Згідно зі статтею 1049 згаданого Кодексу позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Таким чином, в разі укладення кредитного договору проценти за користування позиченими коштами поділяються на встановлені законом (розмір та підстави стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі).
Банк, пред?являючи вимоги про стягнення заборгованості по кредиту, просив у тому числі, крім тіла кредиту (сума, яку фактично отримав в борг позичальник), стягнути складові його повної вартості, зокрема пеню в сумі 27 368,94 грн.
Позивач, обґрунтовуючи право вимоги в цій частині, крім самого розрахунку кредитної заборгованості за договором, посилався на довідку про умови надання кредиту з використанням карти «Універсальна», «Універсальна» 30 днів пільгового періоду, «Універсальна», 55 днів пільгового періоду, «Універсальна CONTRACT», «Універсальна GOLD» та витяг з «Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку», що відображає зміни та знаходиться на сайті www.privatbank.ua, як невід?ємні частини спірного договору.
При цьому, матеріали справи не містять підтверджень, що саме ці документи: довідка про умови надання кредиту з використанням карти «Універсальна», «Універсальна» 30 днів пільгового періоду, «Універсальна», 55 днів пільгового періоду, «Універсальна CONTRACT», «Універсальна GOLD» та витяг з «Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку» розумів відповідач та ознайомився і погодився з ними, підписуючи заяву про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг ПриватБанку, а також те, що вказані документи на момент отримання відповідачем кредитних коштів взагалі містили умови, зокрема й щодо сплати пені.
Крім того, роздруківка із сайту позивача належним доказом бути не може, оскільки цей доказ повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони (банку), яка може вносити і вносить відповідні зміни в умови та правила споживчого кредитування, що підтверджено й у постанові Верховного Суду України від 11 березня 2015 року (провадження № 6-16цс15) і не спростовано позивачем при розгляді вказаної справи.
У даному випадку також неможливо застосувати до вказаних правовідносин правила частини першої статті 634 ЦК України за змістом якої - договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому, оскільки Умови та правила надання банківських послуг, що розміщені на офіційному сайті позивача (www.privatbank.ua) неодноразово змінювалися самим АТ КБ «ПриватБанк» в період - з часу виникнення спірних правовідносин до моменту звернення до суду із вказаним позовом, тобто кредитор міг додати до позовної заяви довідку про умови надання кредиту з використанням карти ««Універсальна», «Універсальна» 30 днів пільгового періоду, «Універсальна», 55 днів пільгового періоду, «Універсальна CONTRACT», «Універсальна GOLD», та витяг з Умов та правил у будь-яких редакціях, що найбільш сприятливі для задоволення позову.
Обґрунтування наявності обставин повинні здійснюватися за допомогою належних, допустимих і достовірних доказів, а не припущень, що й буде відповідати встановленому принципу справедливості розгляду справи судом, встановленого ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року.
Надані позивачем «Умови та правила надання банківських послуг ПриватБанку», з огляду на їх мінливий характер, не можна вважати складовою кредитного договору й щодо будь-яких інших встановлених ними нових умов та правил, чи можливості використання банком додаткових заходів, які збільшують вартість кредиту, чи щодо прямої вказівки про збільшення прав та обов?язків кожної із сторін, якщо вони не підписані та не визнаються позичальником, а також, якщо ці умови прямо не передбачені, як у даному випадку - в анкеті-заяві позичальника, яка безпосередньо підписана останнім і лише цей факт може свідчити про прийняття позичальником запропонованих йому умов та приєднання як другої сторони до запропонованого договору.
Витяг з «Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку», що розміщений на сайті: ПриватБанку (www.privatbank.ua), який міститься в матеріалах даної справи не містить підпису відповідача, тому його не можна розцінювати як частину кредитного договору, укладеного між сторонами шляхом підписання заяви-анкети. Отже, відсутні підстави вважати, що сторони обумовили у письмовому вигляді ціну договору, яка встановлена у формі пені.
В Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу; закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй, що прямо передбачено у статті 8 Конституції України.
Відповідно до частини четвертої статті 42 Конституції України держава захищає права споживачів.
Свобода договору є однією із загальних засад цивільного законодавства, що передбачено у пункті 3 частини першої статті 3 ЦК України.
Одним із основоположних принципів цивільного судочинства є справедливість, добросовісність та розумність, що передбачено у пункті 6 частини першої статті 3 ЦК України.
Тобто дії учасників цивільних правовідносин мають відповідати певному стандарту поведінки та характеризуватися чесністю, відкритістю та повагою до інтересів іншої сторони чи сторін договору.
У частинах першій, третій статті 509 ЦК України вказано, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (у тому числі сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
У даному випадку договірні правовідносини виникли між банком та фізичною особою - споживачем банківських послуг (частина перша статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів»).
Згідно з пунктом 22 частини першої статті 1 Закону України «Про захист прав споживачів» споживач - фізична особа, яка придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, безпосередньо не пов'язаних з підприємницькою діяльністю або виконанням обов'язків найманого працівника.
У пункті 19 Резолюції Генеральної Асамблеї ООН «Керівні принципи для захисту інтересів споживачів», прийняті 09 квітня 1985 року №39/248 на 106-му пленарному засіданні Генеральної Асамблеї ООН зазначено, що споживачі повинні бути захищені від таких контрактних зловживань, як односторонні типові контракти, виключення основних прав в контрактах і незаконні умови кредитування продавцями.
Конституційний Суд України у рішенні щодо офіційного тлумачення положень другого речення преамбули Закону України від 22 листопада 1996 року № 543/96-В «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» від 11 липня 2013 року справі №1-12/2013 зазначив, що з огляду на приписи частини четвертої статті 42 Конституції України участь у договорі споживача як слабшої сторони, яка підлягає особливому правовому захисту у відповідних правовідносинах, звужує дію принципу рівності учасників цивільно - правових відносин та свободи договору, зокрема у договорах про надання споживчого кредиту.
З урахуванням основних засад цивільного законодавства та необхідності особливого захисту споживача у кредитних правовідносинах, пересічний споживач банківських послуг з урахуванням звичайного рівня освіти та правової обізнаності, не може ефективно здійснити свої права бути проінформованим про умови кредитування за конкретним кредитним договором, який укладений у вигляді заяви про надання кредиту та Умов та правил надання банківських послуг, оскільки Умови та правила надання банківських послуг це значний за обсягом документ, що стосується усіх аспектів надання банківських послуг та потребує як значного часу, так і відповідної фахової підготовки для розуміння цих правил тим більше співвідносно з конкретним видом кредитного договору.
Таким чином, суд вважає, що довідка про умови надання кредиту з використанням карти «Універсальна», «Універсальна» 30 днів пільгового періоду, «Універсальна», 55 днів пільгового періоду, «Універсальна CONTRACT», «Універсальна GOLD» та витяг з «Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку», що відображає зміни та знаходиться на сайті www.privatbank.ua, який не містить підпису відповідача, не можна розцінювати як частину кредитного договору, укладеного між сторонами шляхом підписання заяви-анкети. Отже, відсутні підстави вважати, що сторони обумовили у письмовому вигляді ціну договору, яка встановлена у формі пені.
Вказана позиція цілком узгоджується з позицією Великої палати Верховного Суду України, викладеною у постанові від 03.07.2019 року (провадження 14-131цс19).
Відповідно до ч.4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
На підставі вищевикладеного, відсутні підстави вважати, що при укладенні договору з відповідачем АТ КБ «ПриватБанк» дотримався вимог, передбачених ч. 2 ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів» про повідомлення споживача про умови кредитування та узгодження зі споживачем саме тих умов, про які вважав узгодженими банк.
Крім того, вирішуючи позовні вимоги в частині стягнення заборгованості за тілом кредиту в сумі 1 109,57 грн. та заборгованості за відсотками нарахованими на прострочений кредит, згідно ст. 625 ЦК України в сумі 399,16 грн., суд виходить з наступного:
Доказами, які підтверджують наявність заборгованості та її розмір, є первинні документи, які є підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій та які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи (частина перша статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).
Відповідно до пункту 5.1, 5.4., 5.5, 5.6 Положення про організацію операційної діяльності в банках України, затвердженого постановою правління Національного банку України від 18 червня 2006 року № 254 (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин), інформація, що міститься в первинних документах, систематизується в регістрах синтетичного та аналітичного обліку. Регістри синтетичного та аналітичного обліку ведуться на паперових носіях або в електронній формі. Запис у регістрах аналітичного обліку здійснюється лише на підставі відповідного санкціонованого первинного документа (паперового або електронного). Особові рахунки є регістрами аналітичного обліку, що вміщують записи про операції, здійснені протягом операційного дня. Форма особових рахунків затверджується банком самостійно залежно від можливостей програмного забезпечення. Виписки з особових рахунків клієнтів є підтвердженням виконаних за день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту.
З «Банківської виписки», яка є первинним документом, оскільки в ній зафіксовано факт виконання господарських операцій за особовим рахунком відкритим в Банку позивача, у сукупності із даними Довідки про зміну умов кредитування та обслуговування кредитної картки оформленої на відповідача та Довідки про кредитні картки, з?ясовано, що позивачем було відкрито в Банку позивача на ім'я відповідача картковий рахунок та видано кредитну картку НОМЕР_1 , термін дії до 11/19, по якому було встановлено кредитний ліміт та в подальшому, за яким, розмір кредитного ліміту змінювався позивачем.
Зазначена «Банківська виписка» достовірно підтверджує як надання відповідачу позивачем так і користування відповідачем наданими грошовими коштами позивача, а отже і виникнення та існування грошових (кредитних) зобов'язань відповідача перед позивачем.
Так, як було встановлено судом із розрахунку заборгованості, доданого позивачем до позову та банківської виписки з карткового рахунку відповідача, залишок не сплаченої заборгованості за кредитом, виходячи з розміру витрачених кредитних коштів та внесених грошових коштів на погашення заборгованості, становить 497,04 грн., а не 1 109,57 грн. як зазначено в позові.
Крім того, відповідачем і в усному, і в письмовому порядку було заявлено клопотання про застосування наслідків пропуску строку позовної давності.
Відповідно до ст. ст. 256, 257 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України).
Для окремих видів вимог законом встановлена спеціальна позовна давність.
Згідно ч.1 ст. 260 ЦК України позовна давність обчислюється за загальними правилами визначення строків, встановленими статтями 253-255 цього Кодексу.
Статтею 253 ЦК України визначено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов?язано його початок.
При цьому початок перебігу позовної давності пов?язується не стільки зі строком дії (припинення дії) договору, як з певними подіями (фактами), які свідчать про порушення прав особи (стаття 261 ЦК України).
За змістом цієї норми початок перебігу позовної давності збігається з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.
За змістом ч.5 ст. 261 ЦК України за зобов?язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.
За зобов'язаннями, строк виконання яких не визначений або визначений моментом вимоги, перебіг позовної давності починається від дня, коли у кредитора виникає право пред?явити вимогу про виконання зобов'язання.
Таким чином, за загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила; за зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання (частини перша та п'ята статті 261 ЦК України).
Початок перебігу позовної давності співпадає з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12 зроблено правовий висновок про те, що перебіг позовної давності стосовно кожного щомісячного платежу починається після невиконання чи неналежного виконання (зокрема, прострочення виконання) відповідачем обов'язку з внесення чергового платежу й обчислюється окремо щодо кожного простроченого платежу» (п. 59 Постанови).
Безпідставним є посилання у позовній заяві на те, що «Умовами та правилами надання банківських послуг», «Правилами користування платіжною карткою», затвердженими наказом № СП-2010-256 від 06 березня 2010 року та «Тарифами Банку» було встановлено порядок повернення коштів черговими платежами та те, що кінцевий термін повернення коштів відповідає строку дії картки, оскільки судом було встановлено, що вони не були підписані відповідачем, відповідно вони не є частиною кредитного договору б/н від 22.10.2010 року, укладеного між банком та ОСОБА_1 .
Вказане відповідає правовим висновкам, викладеним у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі № 342/180/17.
Крім того, анкета-заява позичальника від 22.10.2010 року не містить встановленого графіку погашення кредиту, а також не встановлено кінцевого терміну погашення кредиту, в тому числі, що кінцевий строк погашення відповідає строку дії картки.
Як вбачається з банківської виписки по кредитному договору б/н від 22.10.2010 року, останній платіж був здійсненний ОСОБА_1 19 травня 2016 року в розмірі 30 грн. /а.с.7-9/46-47.
Таким чином, моментом перебігу позовної давності за вказаним кредитним договором є момент коли банк міг та повинен був дізнатись про порушення свого права на повернення кредиту, а отже перебіг позовної давності почався з моменту останнього платежу ОСОБА_1 по кредиту, тобто з 19 травня 2016 року.
Встановивши, що останній платіж на погашення кредитної заборгованості ОСОБА_1 внесла 19 травня 2016 року, а з позовом до суду банк звернувся 29 жовтня 2020 року, суд вважає, що позивач пропустив строк позовної давності, про застосування якої заявлено відповідачем у справі.
Верховний Суд уже викладав висновок щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах у постановах від 05 вересня 2019 року у справі № 697/1307/17-ц, від 21 вересня 2020 року у справі № 314/5082/17, від 15 січня 2021 року у справі №494/366/19, підстав для відступлення від якого суд не знаходить.
Самостійне списання позивачем з рахунку відповідача грошових коштів з метою погашення заборгованості за кредитним договором, а також таке списання після спливу строку дії кредитного договору, не є дією відповідача, що свідчить про визнання ним свого боргу і не може бути підставою для переривання перебігу позовної давності. Вчинення боржником дій з виконання зобов?язання вважається таким, що перериває перебіг позовної давності лише за умови, якщо такі дії здійснено самим боржником або за його згодою чи дорученням уповноваженою на це особою. Не можуть вважатися добровільним погашенням боргу, що перериває перебіг позовної давності, будь-які дії кредитора, спрямовані на погашення заборгованості, зокрема списання коштів з рахунків боржника без волевиявлення останнього або без його схвалення. Перебіг позовної давності за вимогами кредитора, які випливають з порушення боржником умов договору (графіка погашення кредиту) про погашення боргу частинами (щомісячними платежами) починається стосовно кожної окремою частини, від дня, коли відбулося це порушення.
Такі правові висновки викладені Верховним Судом України у постанові від 08 листопада 2017 року у справі № 6-2891цс16 та Верховним Судом у постанові від 12 квітня 2018 року у справі № 191/2478/15-ц (провадження № 61-2501св18).
Суд вважає за необхідне вказати, що значення позовної давності полягає в тому, що цей інститут забезпечує визначеність та стабільність цивільних правовідносин. Він дисциплінує учасників цивільного обігу, стимулює їх до активності у здійсненні належних їм прав, зміцнює договірну дисципліну, сталість господарських відносин.
Тобто, позовна давність може бути застосована лише щодо вимог про захист прав або інтересів. Оскільки на момент спливу кредитування у позичальника існувала заборгованість за тілом кредиту, то банк мав право пред'явити позичальнику вимоги про стягнення цієї заборгованості, проте в межах строку позовної давності.
Згідно з ч.3, 4 ст. 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.
Вищевикладені обставини, свідчать про те, що позивачем, при зверненні до суду, пропущено строк позовної давності, про застосування якого заявлено відповідачем, що є самостійною підставою для відмови у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.
Щодо інших доводів відповідача, то суд враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема у справах "Салов проти України" (заява № 65518/01; від 6 вересня 2005 року; пункт 89), "Проніна проти України" (заява № 63566/00; 18 липня 2006 року; пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (заява № 4909/04; від 10 лютого 2010 року; пункт 58): принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v.) серія A. 303-A; 09 грудня 1994 року, пункт 29).
На підставі вищевикладеного, суд вважає необхідним відмовити позивачу у стягненні заявлених сум, з підстав зазначених вище.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 3, 256, 260, 261, 265, 267, 509, 526, 527, 530, 536, 549, 625 ЦК України, ст. ст. 1, 11 Закону України «Про захист прав споживачів», ст. ст. 3, 10, 12, 13, 76, 81, 89, 133, 141, 259, 263-265, 268 ЦПК України, суд
В задоволенні позову Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - відмовити повністю.
Рішення може бути оскаржено до Запорізького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення шляхом подання апеляційної скарги до Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справі, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повне найменування та ім'я сторін та інших учасників справи:
Позивач: Акціонерне товариство комерційний банк «Приватбанк», ЄДРПОУ 14360570, юридична адреса: м. Київ, вул. Грушевського, буд. 1Д.
Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП - НОМЕР_2 ,
Повне судове рішення складено 06 грудня 2021 року.
Суддя Мелітопольського
міськрайонного суду
Запорізької області : А.В. Сметаніна