Дата документу 03.12.2021
ЄУН 937/10786/21
3/937/3526/21
03 грудня 2021 року Суддя Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області Честнєйша Ю.О., розглянувши адміністративний матеріал, який надійшов з Мелітопольського РУП ГУНП в Запорізькій області про притягнення до адміністративної відповідальності:
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянки України, РНОКПП НОМЕР_1 , яка працює в.о. керуючої складом у ФОП « ОСОБА_2 », яка зареєстрована та проживає за адресою: АДРЕСА_1 ,
за ч. 1 ст. 44-3 КУпАП,
Згідно з протоколом про адміністративне правопорушення ВАБ № 593251 від 21.10.2021, 21.10.2021 в.о. керуючого складом Хозтовари ФОП « ОСОБА_2 » за адресою: АДРЕСА_2 , ОСОБА_1 всупереч вимогам п.п. 9 п. 2-2 Постанови Кабінету Міністрів України від 09 грудня 2020 року № 1236, у виставочному залі, де обслуговують клієнтів, не забезпечила нанесення маркування для перебування в черзі з дотриманням дистанції між клієнтами не менш як 1,5 метра, чим порушила встановлені правила карантину.
У судовому засіданні ОСОБА_1 свою вину у вчиненні адміністративного правопорушення не визнала, зазначила, що вона не є суб'єктом вказаного у протоколі адміністративного правопорушення, оскільки не є в.о. керуючого складом Хозтовари ФОП « ОСОБА_2 ». Просила закрити провадження у справи за відсутністю в її діях складу адміністративного правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 44-3 КУпАП.
Суд, вислухавши пояснення ОСОБА_1 , вивчивши матеріали справи та оцінивши всі докази по справі, як кожен окремо так і в їх сукупності, всебічно, повно і об'єктивно, суд доходить наступних висновків.
Згідно зі ст.245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
За змістом статті 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
У відповідності до положень статті 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь - які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.
Як було встановлено в ході розгляду адміністративного матеріалу, 21.10.2021 в.о. керуючого складом Хозтовари ФОП « ОСОБА_2 » за адресою: АДРЕСА_2 , ОСОБА_1 всупереч вимогам п.п. 9 п. 2-2 Постанови Кабінету Міністрів України від 09 грудня 2020 року № 1236, у виставочному залі, де обслуговують клієнтів, не забезпечила нанесення маркування для перебування в черзі з дотриманням дистанції між клієнтами не менш як 1,5 метра, чим вчинила правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 44-3 КУпАП.
Диспозиція ч.1 ст.44-3 КУпАП передбачає адміністративну відповідальність за порушення правил щодо карантину людей, санітарно-гігієнічних, санітарно-протиепідемічних правил і норм, передбачених Законом України"Про захист населення від інфекційних хвороб", іншими актами законодавства, а також рішень органів місцевого самоврядування з питань боротьби з інфекційними хворобами.
Постановою Кабінету Міністрів України № 1236 від 09.12.2020 «Про встановлення карантину та запровадження обмежувальних протиепідемічних заходів з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хворобиCOVID-19,спричиненої коронавірусомSARS-CoV-2»,з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, установлено з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2 (далі - COVID-19), з 19 грудня 2020 р. до 31 грудня 2021 р. на території України карантин, продовживши дію карантину, встановленого постановами Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 р. № 211 “Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2” (Офіційний вісник України, 2020 р., № 23, ст. 896, № 30, ст. 1061), від 20 травня 2020 р. № 392 “Про встановлення карантину з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2” (Офіційний вісник України, 2020 р., № 43, ст. 1394, № 52, ст. 1626) та від 22 липня 2020 р. № 641 “Про встановлення карантину та запровадження посилених протиепідемічних заходів на території із значним поширенням гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2”.
Згідно з п.п. 9 п. 2-2 постанови КМУ від 09 грудня 2020 року №1236 «Про встановлення карантину та запровадження обмежувальних протиепідемічних заходів з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2 (в редакції, яка діяла на час складання протоколу), на території України на період дії карантину забороняється, діяльність суб'єктів господарювання, які обслуговують відвідувачів, у яких: не нанесено маркування для перебування в черзі з дотриманням дистанції між клієнтами не менш як 1,5 метра; не забезпечено працівників засобами індивідуального захисту, зокрема захисними масками або респіраторами, та не здійснюється належний контроль за їх використанням; обслуговуються покупці без одягнутих засобів індивідуального захисту, зокрема захисних масок або респіраторів, які закривають ніс та рот, у тому числі виготовлених самостійно, за винятком обслуговування за межами будівлі суб'єкта господарювання (через вікна видачі, тераси тощо); не забезпечується централізований збір використаних засобів індивідуального захисту в окремі контейнери (урни).
На підтвердження винуватості ОСОБА_1 працівником поліції, який склав протокол про адміністративне правопорушення, надані такі докази: протокол про адміністративне правопорушення серія ВАБ № 593251 від 21.10.2021; рапорт помічника чергового Мелітопольського РУП ГУНП в Запорізькій області Северіна І.В. від 21.10.2021; письмові пояснення ОСОБА_1 ; копія паспорта громадянина України та ідентифікаційного номеру ОСОБА_1 ; копія паспорта громадянина України та ідентифікаційного коду ОСОБА_3 ; копія витягу з Реєстру платників єдиного податку відносно ОСОБА_3 ; копія витягу з ЄДР юридичних осіб, фізичних-осіб підприємців та громадських формувань ФОП ОСОБА_3 ; фотознімки.
Аналізуючи вказані докази, суд дійшов до висновку, що матеріали справи не місять відомостей про те, що ОСОБА_1 здійснювала у складі Хозтовари ФОП « ОСОБА_2 » за адресою: АДРЕСА_2 , певну господарську діяльність, чим порушила вимоги правил карантину людей. Доказі того, що ОСОБА_1 є в.о. керуючого вказаного складу також до матеріалів справи не додано.
З урахуванням вказаного, перевіривши матеріали справи, суд дійшов висновку, що обставини, які стали підставою складання протоколу про адміністративне правопорушення, не знайшли свого підтвердження під час судового розгляду.
Встановлені судом порушення при оформленні протоколу про адміністративне правопорушення, ставлять під сумнів достовірність даних, зазначених в протоколі та долучених до нього матеріалів, а тому вони не можуть бути прийняті до уваги.
Обов'язок органу (особи), яка склала протокол про адміністративне правопорушення, нести тягар доказування, що є складовою презумпції невинуватості та забезпечення доведеності вини в сенсі ст.62 Конституції України, ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практики Європейського Суду з прав людини, та звільняє особу від обов'язку доводити свою непричетність до вчинення адміністративного правопорушення.
Протокол про адміністративне правопорушення сам по собі без підтвердження іншими належними та допустимими доказами не є безумовним та беззаперечним доказом на доведення вини особи у вчиненні адміністративного правопорушення, являє собою лише початковий правовий висновок щодо дій певної особи.
Згідно зі ст. 9, 245, 252 КУпАП особа може бути притягнута до адміністративної відповідальності лише за наявності в її діях складу адміністративного правопорушення, яке мало місце, та що має бути встановлено судом тільки після всебічної та повної оцінки доказів.
Відповідно до ст. 8 Конституції України, в Україні визнається і діє принцип верховенства права.
Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод та Протоколи до неї є частиною національного законодавства України, відповідно до статті 9 Конституції України, як чинний міжнародний договір, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України.
Згідно з приписами статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23 лютого 2006 року суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
У справах «Малофєєва проти Росії» («Malofeyeva v.Russia», рішення від 30.05.2013, заява N 36673/04) та «Карелін проти Росії» («Karelin v.Russia», заява N 926/08, рішення від 20.09.2016) ЄСПЛ, серед іншого, зазначив, що у випадку, коли викладена в протоколі фабула адміністративного правопорушення не відображає всіх істотних ознак складу правопорушення, суд не має права самостійно редагувати її, а так само не може відшукувати докази на користь обвинувачення, оскільки це становитиме порушення права на захист (особа не може належним чином підготуватися до захисту) та принципу рівності сторін процесу (оскільки особа має захищатися від обвинувачення, яке підтримується не стороною обвинувачення, а фактично судом).
Європейський суд з прав людини в своїх рішеннях, зокрема, у справах «Кобець проти України» від 14.02.2008, «Берктай проти Туреччини» від 08.02.2001, «Леванте проти Латвії» від 07.11.2002, неодноразово вказує, що оцінюючи докази, суд застосовує принцип доведення «за відсутності розумних підстав для сумніву», що може бути результатом цілої низки ознак або достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою неспростовних презумпцій.
Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини у справі «Бочаров проти України» (остаточне рішення від 17.06.2011), суд при оцінці доказів керується критерієм доведення «поза розумним сумнівом». Проте таке доведення може випливати зі співіснування достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою висновків або подібних неспростовних презумпцій щодо фактів.
Відповідно до ст. 62 Конституції України ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину. Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Відповідно до п. 1 ст. 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю у разі відсутності події і складу адміністративного правопорушення.
Враховуючи те, що в матеріалах справи відсутні беззаперечні докази на підтвердження винуватості ОСОБА_1 , які б поза розумним сумнівом доводили вчинення нею інкримінованого адміністративного правопорушення, суд доходить до висновку, що на підставі п. 1 ч. 1 ст.247 КУпАП слід закрити провадження в справі за відсутністю складу адміністративного правопорушення
На підставі викладеного, керуючись ст.247, 283,284, КпАП України, суд,,
Провадження по адміністративній справі відносно ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 44-3 КУпАП - закрити, в зв'язку з відсутністю в її діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 44-3 КУпАП.
Постанова може бути оскаржена до Запорізького апеляційного суду через Мелітопольський міськрайонний суд Запорізької області протягом десяти днів з дня винесення постанови.
Суддя: Ю.О. Честнєйша