Справа №333/4362/17
Пр. № 2/333/1938/21
01 грудня 2021 року м. Запоріжжя
Комунарський районний суд м. Запоріжжя у складі:
головуючого судді Наумової І.Й.,
за участю секретаря судового засідання: Кунець В.В.,
представника відповідача: Булдигіної М.С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі суду, в порядку спрощеного позовного провадження, цивільну справу за позовом АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА КОМЕРЦІЙНОГО БАНКУ «ПРИВАТБАНК» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -
28.07.2017 р. позивач АТ КБ «ПРИВАТБАНК» звернувся до суду з даний позовом, який обґрунтований наступним.
Позивач ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 , в якому просить стягнути з відповідача заборгованість за кредитом в сумі 79129,15 грн. та судові витрати, посилаючись на те, що 11.04.2013 року між позивачем та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № б/н, згідно умов якого відповідач отримав кредит у розмірі 6300,00 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 30,00 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки. Відповідач зобов'язався повернути кредит та сплатити відсотки за користування кредитними коштами в строки та порядку, встановлених кредитним договором. Однак відповідач ОСОБА_1 порушує вимоги кредитного договору, в зв'язку з чим станом на 19.06.2017 року утворилась заборгованість у сумі 79129,15 грн., яка складається з: 6252,79 грн. - заборгованість за тілом кредиту; 65482,11 грн. - заборгованість по процентам за користування кредитом; 3150,00 - заборгованість за пенею і комісією, 500,00 грн. - штраф (фіксована частина); 3744,24 грн. - штраф (процентна складова), тому позивач змушений звернутися до суду за захистом своїх порушених прав.
Заочним рішенням Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 21.11.2017 р. по цій справі, дані позовні вимоги задоволені повністю.
Ухвалою Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 15.03.2021 р., задоволена заява відповідача про скасування вищевказаного заочного рішення, призначений новий розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження, сторонам встановлений строк для надання заяв по суті спору.
Під час нового розгляду справи позивачем зменшені позовні вимоги, які прийняті судом до розгляду. З урахуванням зменшених позовних вимог позивач просить суд стягнути з позивача кредитну заборгованість у розмірі 23331,85 грн., яка складається з: 6252,79 грн. - заборгованість за простроченим тілом кредиту; 17014,37 грн. - заборгованість за простроченими відсотками, 64,69 грн. - заборгованість з пені. Також позивач просить стягнути з відповідача на його користь витрати на сплату судового збору у ро 1600,00 грн.
В судове засідання представник позивача не з'явився, про час, дату та місце слухання справи повідомлений, в матеріалах справи міститься його клопотання про розгляд справи за його відсутності.
Представник відповідача в судовому засіданні не визнала позовні вимоги, вважає їх необґрунтованими, та просила відмовити в задоволенні позову, з підстав зазначених у відзиві на позов. В останньому позивач заперечує відносно позовних вимог, оскільки вважає позивач звернувся з цими вимогами після спливу строку позовної давності, умови договору на які посилається позивачем не підтверджені належним чином, розрахунки заборгованості позивачем зроблені не вірно, стягнення комісії та пені.
Вислухав пояснення представника відповідача, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що 11.04.2013 року відповідач ОСОБА_1 звернулася до ПAT КБ «ПРИВАТ БАНК» (наразі іменується АТ КБ ««ПРИВАТ БАНК» - далі Банк) з метою отримання банківських послуг та підписала Анкету-Заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг в Приватбанку (а.с.5). У даній Анкеті-заяві міститься відмітка про те, що відповідачка згодна з тим, що вказана заява разом із Пам'яткою клієнта, Умовами та Правилами надання банківських послуг і Тарифами становить між ним та банком договір про надання банківських послуг, а також, що вона ознайомилася та погодилася з Умовами та Правилами надання банківських послуг і Тарифами банку, які були надані їй для ознайомлення в письмовому вигляді.
На підставі вищевказаної Анкети-заяви на відповідачку був відкритий картковий кредитний рахунок та видана кредитна картка даного Банку № НОМЕР_1 , строк якої сплив в жовтні 2017 р. До жовтня 2014 р. відповідачка активно користувалася кредитними коштами з карткового рахунку відкритого на підставі вищевказаної заяви, а саме, здійснювала купівлю товарів, знімала готівку через банкомати, періодично поповнювала картковий рахунок). Дані обставини підтверджуються довідкою, наданою позивачем та випискою з карткового рахунку (а.с.87-92).
Представником відповідача суду не надано належних доказів на спростування вищезазначених обставин.
Згідно розрахунку наданого позивачем, внаслідок неналежного виконання відповідачем умов даного кредитного договору, станом на 21.04.2021 року кредитна заборгованість відповідача складає 23331,85 грн., яка складається з: 6252,79 грн. - заборгованість за простроченим тілом кредиту; 17014,37 грн. - заборгованість за простроченими відсотками, 64,69 грн. - заборгованість з пені (Т. 2 а.с. 38-41). Згідно даного розрахунку заборгованість за поточним тілом кредиту складає 0,00 грн.
Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).
Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Згідно зі статтею 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
За змістом статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.
Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).
Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно із частиною першою статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов'язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв'язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.
За змістом статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
Позивач, обґрунтовуючи право вимоги, в тому числі щодо розміру процентів і порядок їх нарахування за договором від 11.04.2013 р., а також неустойки (штрафів, пені) посилався на Витяг з «Тарифів банку» та Витяг з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку ресурс: Архів Умов та правил надання банківських послуг розміщені на сайті: https://privatbank.ua/terms/ як невід'ємні частини спірного договору.
Виходячи з правового висновку, викладеного у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі № 342/180/17 (провадження № 14-131цс19), Витягом з «Тарифів банку» та Витягом з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку ресурс: Архів Умов та правил надання банківських послуг розміщені на сайті: https://privatbank.ua/terms/, що надані позивачем на підтвердження позовних вимог, визначені, в тому числі: розмір процентної ставки, порядок зміни процентної ставки, права та обов'язки клієнта (позичальника) і банку, відповідальність сторін, зокрема пеня за несвоєчасне погашення кредиту та/або процентів, штраф за порушення строків платежів за будь-яким із грошових зобов'язань та їх розміри і порядок нарахування, та інші умови.
При цьому, матеріали справи не містять підтверджень, що саме ці Витяг з Тарифів та Витяг з Умов розумів відповідач та ознайомився і погодився з ними, підписуючи заяву-анкету про приєднання до умов та Правил надання банківських послуг ПриватБанку, а також те, що вказані документи на момент отримання відповідачем кредитних коштів взагалі містили умови, зокрема й щодо сплати процентів за користування кредитними коштами та щодо сплати неустойки (пені, штрафів), та, зокрема саме у зазначеному в цих документах, що додані банком до позовної заяви розмірах і порядках нарахування.
Крім того, роздруківка із сайту позивача належним доказом бути не може, оскільки цей доказ повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони (банку), яка може вносити і вносить відповідні зміни в умови та правила споживчого кредитування, що підтверджено й у постанові Верховного Суду України від 11 березня 2015 року (провадження № 6-16цс15) і не спростовано позивачем при розгляді вказаної справи.
В даному випадку також неможливо застосувати до вказаних правовідносин правила частини першої статті 634 ЦК України за змістом якої - договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому, оскільки Умови та правила надання банківських послуг, що розміщені на офіційному сайті позивача (www.privatbank.ua) неодноразово змінювалися самим АТ КБ «ПриватБанк» в період - з часу виникнення спірних правовідносин (в даному випадку - 11.04.2013 рік) до моменту звернення до суду із вказаним позовом (в даному випадку - 28.07.2017), тобто кредитор міг додати до позовної заяви Витяг з Тарифів та Витяг з Умов у будь-яких редакціях, що найбільш сприятливі для задоволення позову. Аналогічні висновки містяться в постанові Верховного Суду від 03.02.2021 р. №333/36/18.
За таких обставин та без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачу Умови та Правила банківських послуг, відсутність у анкеті-заяві домовленості сторін про стягнення заборгованості за простроченим тілом кредиту, розмір процентів та порядок їх сплати, а також сплату пені та штрафів за несвоєчасне погашення кредиту, надані банком Витяг з Тарифів та Витяг з Умов не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачем кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин.
Позивачем не було надано під час розгляду справи належних та допустимих доказів на підтвердження своїх позовних вимог про стягнення з відповідача відсотків за користування кредитом та неустойки, простроченого тіла кредиту.
З огляду на вищезазначене, суд приходить до висновку, що відсутні підстави вважати, що сторони обумовили у письмовому вигляді ціну договору, яка встановлена у формі сплати процентів за користування кредитними коштами, а також відповідальності у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення термінів виконання договірних зобов'язань, умови щодо стягнення простроченого тіла кредиту.
Тіло кредиту - це сума, яку фактично отримав в борг позичальник. З виписки з кредитного карткового рахунку вбачається, що позичальниця ОСОБА_1 фактично отримала кредитні грошові кошти на суму 5658,21 грн., з урахуванням внесених нею платежів на погашення кредиту. Відомості щодо погашення вищевказаної суми, сторонами суду не надано.
Банк, вправі вимагати захисту своїх прав через суд - шляхом зобов'язання виконати боржником обов'язок з повернення фактично отриманої суми кредитних коштів. Між тим, вимог щодо повернення заборгованості за поточним тілом кредиту позивачем не заявлено, оскільки як зазначає позивач у своєму розрахунку заборгованість за поточним тілом кредиту відсутня (Т. 2 а.с. 38-41).
Вимоги щодо стягнення заборгованості за простроченим тілом кредиту не можуть бути задоволені оскільки умови, що до нарахування вказаної заборгованості, як і інші істотні умови договору не визначені в анкеті-заяві від 11.04.2013 р. Аналогічна судова практика викладена в постанові Запорізького апеляційного суду від 01.12.2021 р. (справа № 336/613/21).
Отже, вимоги в частині стягнення з відповідача заборгованості за простроченим тілом кредиту, заборгованості за відсотками та неустойки (пені, штрафів) є безпідставними, оскільки позивачем не доведено укладення договору на таких умовах, тому дані вимоги не підлягають задоволенню.
Вирішуючи позовні вимоги в частині стягнення заборгованості за простроченим тілом кредиту у розмірі 6252,79 грн., суд приходить до нас наступного висновку.
Відповідачкою заявлено про застосування наслідків спливу позовної давності.
Позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу (стаття 256 ЦК України). Позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (частини третя та четверта статті 267 ЦК України).
Згідно з статтею 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки. Для окремих видів вимог законом встановлена спеціальна позовна давність. Зокрема, частина друга статті 258 ЦК України передбачає, що позовна давність в один рік застосовується до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).
За змістом частини першої статті 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.
Суд застосовує позовну давність лише тоді, коли є підстави для задоволення позовної вимоги. Тобто, перш ніж застосувати позовну давність, суд має з'ясувати та зазначити у судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. Якщо таке право чи інтерес не порушені, суд відмовляє у задоволенні позову через його необґрунтованість. Лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла, і про це зробила заяву інша сторона спору, суд відмовляє у позові через сплив позовної давності за відсутності поважних причин її пропуску, наведених позивачем (дані правові висновки містяться в постанові Великої Палати Верховного Суду від 22 травня 2018 року у справі № 369/6892/15-ц, від 31 жовтня 2018 року у справі № 367/6105/16-ц, від 7 листопада 2018 року у справі № 575/476/16-ц, від 14 листопада 2018 року у справі № 183/1617/16 (пункт 73), від 28 листопада 2018 року у справі № 504/2864/13-ц (пункт 80), від 5 грудня 2018 року у справах № 522/2202/15-ц (пункт 61), № 522/2201/15-ц (пункт 62) та № 522/2110/15-ц (пункт 61), від 7 серпня 2019 року у справі № 2004/1979/12 (пункт 71), від 18 грудня 2019 року у справі № 522/1029/18 (пункт 134), від 16 червня 2020 року у справі № 372/266/15-ц (пункт 51)).
Враховуючи, що суд дійшов висновку про відмову в заявлених позовних вимогах у зв'язку з необґрунтованістю, підстави для вирішення судом питання про застосування наслідків спливу строків позовної давності відсутні.
Керуючись ст.ст. 5, 12, 13, 76-81, 259, 263-265 ЦПК України суд,-
В задоволенні позовних вимог АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА КОМЕРЦІЙНОГО БАНКУ «ПРИВАТБАНК» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором від 11.04.2013 р., - відмовити.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Запорізького апеляційного суду.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст судового рішення складений 06.12.2021 р.
Суддя Комунарського
районного суду м. Запоріжжя І.Й. Наумова