Справа №333/8237/21
Провадження №1-кс/333/975/21
Іменем України
25 листопада 2021 року м. Запоріжжя
Слідчий суддя Комунарського районного суду м. Запоріжжя ОСОБА_1 за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 , слідчої СВ відділу поліції №4 Запорізького районного управління поліції ГУНП в Запорізькій області ОСОБА_4 , підозрюваної ОСОБА_5 , захисника ОСОБА_6 , розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно:
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки м. Запоріжжя, українки, громадянки України, офіційно не працевлаштованої, не заміжньої, має на утриманні трьох малолітніх дітей, зареєстрована та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимої,
підозрюваної у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України,-
25.11.2021 слідча СВ відділу поліції №4 Запорізького районного управління поліції ГУНП в Запорізькій області ОСОБА_4 звернувся до суду із клопотанням, яке погоджене прокурором ОСОБА_3 про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно підозрюваної ОСОБА_5 .
Вимоги клопотання обґрунтовані тим, що 23.11.2021 приблизно о 13 годині 00 хвилин ОСОБА_5 , діючи за попередньою змовою з невстановленими в ході досудового розслідування особами, з метою вчинення злочину, знаходились біля будинку АДРЕСА_2 , де побачили літню жінку ОСОБА_7 , 1941 р.н..
Далі, ОСОБА_5 , маючи умисел на таємне викрадення чужого майна, діючи за попередньою змовою з невстановленими в ході досудового розслідування особами, з корисливих мотивів, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер свого діяння, передбачаючи настання суспільно-небезпечних наслідків, під вигаданим приводом перевірки електролічильника, проникли до квартири АДРЕСА_3 , в якій мешкає потерпіла ОСОБА_7 , яка добровільно відчинила вхідні двері та добровільно впустила останніх до свої квартири.
Впевнившись в тому, що в даній квартирі крім літньої потерпілої ОСОБА_7 , 1941 року народження, нікого не має, ОСОБА_5 , перебуваючи у вищезазначеній квартирі, діючи умисно, з корисливих мотивів, з метою незаконного збагачення, виконуючи свою роль у реалізації спільного злочинного умислу, знаходячись на кухні вищезазначеної квартири, разом з невстановленою досудовим слідством особою, відволікали увагу потерпілої розмовами. Переконавшись у тому, що остання втратила пильність, своїми умисними діями надала реальну можливість невстановленій особі проникнути до квартири та викрасти майно. Далі, невстановлена особа, переконавшись що за її діями ніхто не спостерігає та її дії зашиються ніким непоміченими, зайшла до кімнати та викрала грошові кошти у сумі 5000 гривень, купюрами номіналом по 500, 200, 100 та 50 гривень, які належать потерпілій ОСОБА_7 .
Після чого, ОСОБА_5 спільно з невстановленою особою, разом з викраденими грошовими коштами зникли з місця скоєння злочину, тим самим розпорядились ним на власний розсуд, спричинивши своїми умисними діями потерпілій ОСОБА_7 майнову шкоду на вищезазначену суму.
Таким чином, ОСОБА_5 підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України, що кваліфікується як: таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинена за попередньою змовою групою осіб, поєднана з проникненням у житло.
Вина ОСОБА_5 у даному кримінальному провадженні підтверджується наступними зібраними доказами: Заявою потерпілої ОСОБА_7 про вчинене кримінальне правопорушення від 23.11.2021 року; Протоколом огляду місця події від 23.11.2021 року; Протоколом допиту потерпілої ОСОБА_7 від 23.11.2021 року; Протоколом огляду автомобіля ВАЗ 2110 від 23.11.2021 року; Протоколом затримання підозрюваної особи у вчиненні злочину в порядку ст.208 КПК України від 23.11.2021 року; Речовими доказами вилученими під час особистого обшуку в порядку ч.3 ст.208 КПК України; Протоколом допиту свідка ОСОБА_8 від 23.11.2021 року; Протоколом допиту свідка ОСОБА_9 від 23.11.2021 року; Протоколом допиту свідка ОСОБА_10 від 23.11.2021 року; Протоколом допиту свідка ОСОБА_11 від 23.11.2021 року; Протоколом допиту свідка ОСОБА_12 від 23.11.2021 року
Таким чином, слідство приходить до висновку, що для забезпечення належної явки підозрюваної ОСОБА_5 в слідчі органи і суд, можливості виконання у відношенні неї процесуальних рішень, необхідно обрати їй як запобіжний захід - тримання під вартою відповідно до вимог п. 4 ч. 1 ст. 184 КПК України
В судовому засіданні, слідча ОСОБА_4 у повному обсязі підтримала клопотання та послалася на обставини, які у ньому були викладені.
Прокурор ОСОБА_3 в судовому засіданні стверджувала, що вжиття більш м'яких запобіжних заходів, що передбачені Кримінальним процесуальним кодексом України, є недостатньою мірою з огляду на обставини скоєного та ризики, які існують.
Підозрювана ОСОБА_5 та її захисник ОСОБА_6 заперечували проти застосування запобіжного заходу тримання під вартою. Просили застосувати більш м'який запобіжний захід у вигляді домашнього арешту.
Вислухавши доводи та пояснення слідчого, підозрюваного, захисника, доводи прокурора, дослідивши матеріали справи в їх сукупності, суд приходить до наступного висновку.
Судом було встановлено, що 23.11.2021 до Єдиного реєстру досудових розслідувань були внесені відомості про скоєння кримінального правопорушення за ч. 3 ст. 185 КК України (кримінальне провадження №12021082040001630).
Клопотання слідчого, погодженого із прокурором ОСОБА_3 оформлене відповідно до вимог ст. 184 Кримінального процесуального кодексу України. До матеріалів клопотання додані копії документів, якими слідча обґрунтовує доводи клопотання, Витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань щодо кримінального провадження та долучено розпис ОСОБА_5 щодо вручення їй 24.11.2021 об 17 год. 25 хв. копію клопотання слідчого про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, а також копії матеріалів, якими обґрунтовується необхідність застосування запобіжного заходу: допитом потерпілого, допитами свідків, речовими доказами, а також іншими матеріалами кримінального провадження.
23.11.2021 о 18 год. 50 хв., ОСОБА_5 було затримано в порядку ст. 208 КПК України, безпосередньо після вчинення злочину.
23.11.2021 ОСОБА_5 було повідомлено про підозру у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 186 КК України.
Відповідно до ч. 1 ст. 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п'ятою статті 176 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 1 ст. 194 КПК України, під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Стороною обвинувачення у клопотанні та доданих документах доведено наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_5 злочину, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України.
Фактичні обставини інкримінованого ОСОБА_5 кримінального правопорушення, свідчать про наявність конкретного суспільного інтересу, який, незважаючи на презумпцію не винуватості, превалює над принципом поваги до свободи особистості та кореспондуються з визначеними КПК України конкретними підставами і метою запобіжного заходу.
У розумінні практики Європейського суду з прав людини, тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту, та у справі «Ілійков проти Болгарії» Європейський суд з прав людини зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».
Вирішуючи клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, слідчий суддя враховує тяжкість злочину, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_5 (вчинила тяжкий злочин), дані про особу підозрюваної, яка має постійне місце проживання, не одружена, має на утриманні малолітніх дітей, офіційно не працевлаштована, раніше не судима.
Злочин за яким підозрюється ОСОБА_5 являється тяжким і передбачає покарання на строк до шести років позбавлення волі, тому слідчий суддя вважає, що існує ризики переховуватись від органів досудового розслідування або суду та вчинення нового злочину.
Європейський суд з прав людини у рішенні «Подвезько проти України» крім іншого зазначає, що пункт 1 статті 5 Конвенції вимагає, що для того, щоб позбавлення свободи не вважалося свавільним, недостатньо самого факту застосування цього заходу згідно з національним законодавством - він також повинен бути необхідним за конкретних обставин. На думку суду, тримання під вартою відповідно до підпункту «с» пункту 1 статті 5 Конвенції має відповідати вимозі пропорційності, яка обумовлює існування обґрунтованого рішення, в якому здійснюється оцінка відповідних аргументів «за» і «проти» звільнення.
Виходячи з інкримінованого ОСОБА_5 злочину, з урахуванням даних про її особу, при вирішенні даного клопотання, слідчий суддя враховує її суспільну небезпеку, шкідливість неправомірної поведінки для суспільства, усвідомлення її підозрюваним.
Також з урахуванням обставин вчинення кримінального правопорушення, слідчий суддя приходить до висновку про недостатність таких даних для оцінки поведінки підозрюваного належною при застосуванні більш м'якого запобіжного заходу.
В ході розгляду клопотання підозрюваною та її захисником не надано слідчому судді доказів в обґрунтування доводів про відсутність у підозрюваної ОСОБА_5 наміру вчинити дії, направлені на переховування від органу досудового розслідування та або суду.
Тяжкість покарання, що загрожує ОСОБА_5 у разі визнання її винною, у сукупності із даними про особу підозрюваної, з огляду на вірогідність переховування від органів досудового розслідування та суд, спростовує можливість застосування до підозрюваної менш суворого запобіжного заходу.
Відповідно до п. 5 ч. 2 ст. 183 КПК України, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як до раніше судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад три роки.
У відповідності до п.п. 61, 62 рішення Європейського суду з прав людини від 24 липня 2003 року по справі «Смирнов проти Росії», наявність підстав для утримання під вартою повинно бути оцінено по кожній конкретній справі з урахуванням всіх обставин справи.
У справі «Летельє проти Франції» вказано, що особлива тяжкість деяких злочинів може викликати таку реакцію суспільства і соціальні наслідки, які виправдовують попереднє ув'язнення як виключну міру запобіжного заходу протягом певного часу.
Обставин, які б свідчили про те, що даний захід забезпечення кримінального провадження у вигляді тримання під вартою не виправдовує такий ступінь втручання у права і свободи підозрюваної, слідчим суддею не встановлено.
Зазначені обставини дають підстави для висновку, що інший запобіжний захід, крім тримання під вартою, не зможе ефективно попередити спроби підозрюваного ухилитися від органів розслідування й суду, оскільки протягом розгляду клопотання доведено наявність обґрунтованої підозри та наявність обставин, передбачених п. 2, 3 ч. 1 ст. 194 КПК України, а також для запобігання ризикам, які зазначені у клопотанні та наведено у судовому засіданні, слідчий судця вважає недостатнім застосування більш м'якого запобіжного заходу,
За викладених обставин, слідчий суддя приходить до висновку, що клопотання слідчої про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_5 підлягає задоволенню.
Відповідно до ч.3 ст.183 КПК України слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов'язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов'язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.
В ухвалі слідчого судді, суду зазначаються, які обов'язки з передбачених статтею 194 цього Кодексу будуть покладені на підозрюваного, обвинуваченого у разі внесення застави, наслідки їх невиконання, обґрунтовується обраний розмір застави, а також можливість її застосування, якщо таке рішення прийнято у кримінальному провадженні, передбаченому частиною четвертою цієї статті
Враховуючи, вимоги ч.5 ст. 182 КПК України, той факт, що злочин, в якому підозрюється ОСОБА_5 не підпадає під перелік злочинів, визначених ч.4 ст. 183 КПК України, тому, з урахуванням майнового стану підозрюваного, місячного доходу визначається можливість застосувати заставу у розмірі 20 мінімумів для працездатних осіб.
Таким чином, ОСОБА_5 або заставодавець мають право у будь-який момент внести заставу у розмірі 43 780 грн.
У разі внесення вказаної застави на підозрювану ОСОБА_5 покладаються наступні обов'язки, передбачені ст. 194 КПК України, а саме:
- прибувати за викликом до слідчого, у провадженні якого знаходиться кримінальне провадження;
- не відлучатися з місця проживання та реєстрації без дозволу слідчого, який проводить досудове розслідування;
- повідомляти слідчого, який проводить досудове розслідування, про зміну свого місця проживання;
Згідно ч.8 ст. 182 КПК України у разі невиконання обов'язків заставодавцем, а також, якщо підозрюваний, обвинувачений, будучи належним чином повідомлений, не з'явився за викликом до слідчого, прокурора, слідчого судді, суду без поважних причин чи не повідомив про причини своєї неявки, або якщо порушив інші покладені на нього при застосуванні запобіжного заходу обов'язки, застава звертається в дохід держави та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України й використовується у порядку, встановленому законом для використання коштів судового збору.
У разі внесення застави згідно з ухвалою слідчого судді, суду щодо особи, стосовно якої раніше було обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, передбачені цією частиною роз'яснення здійснюються уповноваженою службовою особою місця ув'язнення.
На підставі викладеного, керуючись, ст. ст. 3, 176, 177, 178, 182, 183, 184, 194, 196 КПК
Клопотання слідчої - задовольнити.
Застосувати до ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.
Ухвала діє 60 (шістдесят) днів до 23.01.2022. Строк тримання під вартою ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , обчислюється з моменту її фактичного затримання 23.11.2021 з 18 год. 50 хв.
ОСОБА_5 або заставодавець мають право у будь-який момент внести заставу у розмірі 20 мінімумів для працездатних осіб, що складає 43 780 грн.
У разі внесення вказаної застави на ОСОБА_5 покладаються наступні обов'язки, передбачені ст. 194 КПК України, а саме:
- прибувати за викликом до слідчого, суду у провадженні якого знаходиться кримінальне провадження;
- не відлучатися з місця проживання та реєстрації без дозволу слідчого, який проводить досудове розслідування, або суду;
- повідомляти слідчого, який проводить досудове розслідування, або суд про зміну свого місця проживання.
Апеляційна скарга на ухвалу суду може бути подана протягом п'яти днів з дня її винесення до Запорізького апеляційного суду.
Слідчий суддя Комунарського
районного суду м. Запоріжжя ОСОБА_1