Заводський районний суд м. Запоріжжя
69009 Україна м. Запоріжжя вул. Лізи Чайкіної 65 тел.(061) 236-59-98
Справа № 332/3094/21
Провадження №: 2/332/1604/21
02 грудня 2021 р.
Заводський районний суд м. Запоріжжя у складі:
Головуючого судді - Марченко Н.В.,
при секретарі - Петракей Р.С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Заводського районного суду м. Запоріжжя цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Запорізький Титано-Магнієвий Комбінат» про відшкодування моральної шкоди пов'язаної з виконанням трудових обов'язків.
У серпні 2021 року позивач звернувся до Заводського районного суду м. Запоріжжя із зазначеним позовом. В обґрунтування вимог зазначив, що він працював на ТОВ «Запорізький Титано-Магнієвий Комбінат», цех № 2, дільниця плавки сировини та шихти на посаді слюсаря-ремонтника з 21.04.2008 року. Загальний стаж - 47 років 01 місяць, а на підприємстві - 12 років 01 місяць. Звільнений 28.08.2019 року за станом здоров'я, який перешкоджає продовженню роботи за професією. Згідно акту розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання (отруєння) від 12.12.2019 року комісія встановила: ОСОБА_1 виконував працю в шкідливих умовах. Дата встановлення остаточного діагнозу 22.11.2019 року. Діагноз: 1) хронічне обструктивне захворювання легень першої-другої стадії, група В. ЛН другого ступеня; 2) радикулопатія поперекова-крижова L4-S1 та шийна С5-С7 з помірно вираженими статико-динамічними порушеннями, з больовим синдромом, нейродистрофією у вигляді остеоартрозу у поєднанні пері артрозом ліктьових суглобів, з двостороннім плечолопатуковим пері артрозом; 3) нейросенсорна приглуховатість першого ступеня. Згідно п. 13 Акту розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання (отруєння) від 12 грудня 2019 року, комісія дійшла висновку про наявність шкідливих умов праці. Умови праці ОСОБА_1 на посаді слюсаря-ремонтника цеху № 2 ТОВ «ЗТМК» відносяться до ІІІ класу 3 ступеня (особливо шкідливі та особливо важкі). Згідно довідки до акту МСЕК № 653238 серія 12ААБ від 27.01.2020 року ОСОБА_1 призначена ІІІ група інвалідності. Ступінь втрати професійної працездатності складає 65 %, а саме: 50 % - професійне захворювання, 15 % - трудове каліцтво. Порушення його прав викликало відчуття незахищеності від протиправних посягань, спричинили і продовжують спричиняти йому моральну шкоду. Він вимушений за власні кошти лікуватися у зв'язку із захворюванням, які він отримав, тому просить стягнути з ТОВ «Запорізький Титано-Магнієвий Комбінат» моральну шкоду пов'язану з виконанням трудових обов'язків у розмірі 150 тисяч гривень та витрати пов'язані з наданням правової допомоги у розмірі 2 тисяч гривень.
Згідно відзиву представник ТОВ «ЗТМК» Криворучко О.Г. просив суд відмовити у задоволенні позовної заяви у повному обсязі, посилаючись на те, що розрахунок моральної шкоди є необґрунтованим, не підтверджена понесена моральна шкода, не підтверджений характер та обсяг страждань. Так, згідно акту розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання від 12.12.2019 року хронічне професійне захворювання виникло внаслідок тривалого стажу роботи ОСОБА_1 в умовах впливу шкідливих виробничих факторів на багатьох підприємствах м. Запоріжжя, при цьому більша кількість шкідливих факторів, які спричинили хронічне професійне захворювання, відноситься до роботи на інших підприємствах або шкідливі фактори притаманні роботі на декількох підприємствах. Також відповідач зазначив, що під час виконання трудових обов'язків ОСОБА_1 . Відповідачем виконувалися всі вимоги чинного законодавства з охорони праці, а саме: позивач був повідомлений про умови праці під розписку, мав пільги і компенсації за роботу з важкими та шкідливими умовами праці, додаткову оплачувану відпустку, пільгову пенсію, позивачу видавався спецодяг, взуття, інші засоби індивідуального захисту, а також мийні та знешкоджувальні засоби, позивач проходив попередній та періодичні медичні огляди, а також підлягав загальнообов'язковому державному соціальному страхуванню від нещасних випадків на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату годувальника.
Ухвалою суду від 09.08.2021 року було відкрито спрощене позовне провадження у справі, призначено судове засідання на 06.10.2021 року.
У судовому засіданні представник позивача підтримала позовні вимоги, просила їх задовольнити, щодо витрат пов'язаних із правової домогою просила залишити без розгляду.
У судовому засіданні представник відповідача заперечував проти задоволення позовних вимог.
Суд, вислухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, встановив такі обставини та відповідні їм правовідносини.
Згідно копії трудової книжки ОСОБА_1 перебував у трудових відносинах із ТОВ «Запорізький Титано-Магнієвий Комбінат». Був звільнений 28.08.2019 року за станом здоров'я, який перешкоджає продовженню роботи за професією (а.с. 12-21).
Згідно довідки до акту МСЕК № 653238 серія 12ААБ від 27.01.2020 року ОСОБА_1 призначена ІІІ група інвалідності - безстроково.
Згідно акту розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання (отруєння) від 12.12.2019 року комісія встановила: хронічне професійне захворювання виникло внаслідок тривалого стажу роботи ОСОБА_1 в умовах впливу шкідливих виробничих факторів на багатьох підприємствах м. Запоріжжя (28 років 03 місяці, в тому числі на ТОВ «ЗТМК» (12 років 01 місяць). Умови праці ОСОБА_1 на посаді слюсаря-ремонтника цеху № 2 ТОВ «ЗТМК» відносяться до ІІІ класу 3 ступеня (особливо шкідливі та особливо важкі). Дата встановлення остаточного діагнозу 22.11.2019 року. Діагноз: 1) хронічне обструктивне захворювання легень першої-другої стадії, група В. ЛН другого ступеня; 2) радикулопатія поперекова-крижова L4-S1 та шийна С5-С7 з помірно вираженими статико-динамічними порушеннями, з больовим синдромом, нейродистрофією у вигляді остеоартрозу у поєднанні пері артрозом ліктьових суглобів, з двостороннім плечолопатуковим пері артрозом; 3) нейросенсорна приглуховатість першого ступеня (а.с. 23-26).
Отже, судом встановлено, що позивач працював на підприємстві відповідача, де під час виконання ним трудових обов'язків отримав інвалідність внаслідок професійного захворювання.
Статтею 43 Конституції України закріплено, що кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці.
Відповідно до ст. 2 КЗпП України працівники мають право на здорові та безпечні умови праці.
Згідно зі ст. 153 КЗпП України на всіх підприємствах, установах, організаціях створюються безпечні і нешкідливі умови праці. Забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган. Умови праці на робочому місці, безпека технологічних процесів, машин, механізмів, устаткування та інших засобів виробництва, стан засобів колективного та індивідуального захисту, що використовуються працівником, а також санітарно-побутові умови повинні відповідати вимогам нормативних актів про охорону праці.
Відповідно до ст. 173 КЗпП України шкода, заподіяна працівникам каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, пов'язаним з виконанням трудових обов'язків, відшкодовується в установленому законом порядку.
Відповідно до ст. 9 Закону України «Про охорону праці» відшкодування шкоди, заподіяної працівникові внаслідок ушкодження його здоров'я або у разі смерті працівника, здійснюється Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності».
Відповідно до ст. 14 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» до професійного захворювання належить захворювання, що виникло внаслідок професійної діяльності застрахованого та зумовлюється виключно або переважно впливом шкідливих речовин і певних видів робіт та інших факторів, пов'язаних з роботою. Перелік професійних захворювань за поданням центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров'я, затверджується КМУ.
Крім того, Законом України «Про внесення змін до Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності», що набрав чинності з 20.03.2007, взагалі виключено ч. 3 ст. 34 Закону № 1105-ХІV, яка передбачала право потерпілого на відшкодування моральної шкоди.
Таким чином, починаючи з 01.01.2006 застраховані громадяни, які потерпіли на виробництві від нещасного випадку або професійного захворювання, були позбавлені права на відшкодування моральної шкоди за рахунок Фонду.
Оскільки на час звернення позивача до суду Законом України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» не передбачено обов'язку Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України відшкодовувати потерпілому та членам їх сімей моральну шкоду, то таку шкоду позивачу, законні права якого порушено, повинен відшкодовувати роботодавець згідно з правилами ст.ст. 1167, 1168 ЦК України.
Вимогами ст. 237-1 КЗпП України передбачено відшкодування власником чи уповноваженим ним органом моральної шкоди робітнику, що здійснюється у випадку, якщо порушення законних прав призвело до моральних страждань, втрати нормальних життєвих стосунків і потребують від нього додаткових зусиль для організації свого життя.
Відповідно до вимог ст. 1167 ЦК України та ст. 247-1 КЗпП України працівникам надано право відшкодовувати моральну шкоду за рахунок власника або уповноваженого ним органу.
Згідно зі ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає, зокрема, у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.
Моральні страждання, як правило, виявляються у відчуттях страху, сорому, приниження, переживаннях у зв'язку з ушкодженням здоров'я, а також в інших, несприятливих для людини випадках психологічного дискомфорту. Отже, поняттям «моральна шкода» охоплюються негативні наслідки немайнового характеру, які заподіяні фізичній особі внаслідок завданих їй фізичних, психічних та моральних страждань, що пов'язані із порушенням її прав чи охоронюваних законом інтересів. Фізичні страждання - це фізичний біль, функціональний розлад організму, зміни в емоційно-вольовій сфері, інші відхилення від звичайного стану здоров'я, які є наслідком дій (бездіяльності), що посягають на немайнові блага або майнові права громадянина.
Суд наголошує, що моральна і фізична шкода після нанесення, по суті є непоправними і не завжди можуть бути відшкодовані. Неможливо відшкодувати (визначити еквівалент) втрати здоров'я, неможливо відшкодувати почуття страху, відчуття болю.
При встановленні можливої суми відшкодування в грошовому еквіваленті суд зіставляє глибину моральних страждань і суму заявлених компенсацій. При цьому враховуються: загальні страждання, психологічний і фізичний стан потерпілого, погіршення функціонування його певних органів.
Глибина переживань, викликаних ушкодженням здоров'я, ставиться в залежність від самої особи, тому призначення компенсації моральної шкоди полягає і в тому, аби певною мірою відновити втрату щастя особи і можливості насолоджуватися життям тепер і в майбутньому.
У п.4.1 рішення Конституційного Суду України від 27.01.2004 №1-рп/2004 про офіційне тлумачення положення частини 3 статті 34 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань, які спричинили втрату працездатності», зазначено, що ушкодження здоров'я, заподіяні потерпілому під час виконання трудових обов'язків, незалежно від ступеня втрати професійної працездатності спричиняють йому моральні та фізичні страждання.
Згідно з п. 13 Постанови Пленуму Верховного суду України №4 від 31.03.1995 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», відповідно до ст.237-1 КЗпП України за наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин (незаконного звільнення або переведення, невиплати належних йому грошових сум, виконання робіт у небезпечних для життя і здоров'я умовах тощо), яке призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків чи вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обов'язок по відшкодуванню моральної (немайнової) шкоди покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності.
Посилання представника відповідача на те, що під час виконання трудових обов'язків ОСОБА_1 . Відповідачем виконувалися всі вимоги чинного законодавства з охорони праці, на думку суду, не знімають відповідальності з ТОВ «ЗТМК» за незабезпечення максимально безпечних умов праці та не позбавляють позивача права на отримання відшкодування спричиненої моральної шкоди.
При цьому суд бере до уваги посилання представника відповідача на ту обставину, що хронічне професійне захворювання виникло внаслідок тривалого стажу роботи ОСОБА_1 в умовах впливу шкідливих виробничих факторів на багатьох підприємствах м. Запоріжжя (28 років 03 місяці, в тому числі на ТОВ «ЗТМК» (12 років 01 місяць) .
Відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Європейську конвенцію з прав людини та практику Суду як джерело права.
Європейський суд з прав людини у рішенні у справі «Мельниченко проти України» від 19.10.2004 зазначив, що моральна шкода має визначатися за автономними критеріями, що випливають з Конвенції, а не на підставі принципів, визначених у національному законодавстві чи практиці відповідної держави.
Оцінивши обставини справи та надані сторонами докази в їх сукупності, суд вважає встановленим та доведеним, що позивач в період виконання трудових обов'язків на підприємстві відповідача, внаслідок тривалого стажу роботи в умовах впливу шкідливих виробничих факторів на ТОВ «ЗТМК», зазнав професійного захворювання із встановленням третьої групи інвалідності із втратою професійної працездатності ступенем 65 %, з яких 50 % у зв'язку із професійним захворюванням, що на думку суду свідчить про наявність у позивача моральних страждань у зв'язку з відчуттям незахищеності, постійним фізичним болем, наявністю потреби у лікуванні, незручністю та дискомфортом, що стали наслідком професійного захворювання, яке викликає моральні страждання, і все це вимагає докладання певних зусиль для організації свого життя, що є підставами для відшкодування моральної шкоди відповідно до ст. 237-1 КЗпП України.
Згідно зі ст. 1168 ЦК України, моральна шкода, завдана каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, може бути відшкодована одноразово або шляхом здійснення щомісячних платежів.
Відповідно до роз'яснень, що містяться у п.9 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної шкоди» від 31 березня 1995 року №4, розмір моральної шкоди суд визначає в межах заявлених вимог залежно від характеру та обсягу заподіяних позивачеві моральних та фізичних страждань, з урахуванням у кожному конкретному випадку ступеня вини відповідача та інших обставин.
Визначаючи розмір моральної шкоди, судом враховано тяжкість завданих ушкоджень здоров'ю позивача, ступінь втрати його професійної працездатності, який складає 50 %, встановлення у зв'язку з професійним захворюванням 3 групи інвалідності.
Виходячи з принципів розумності й справедливості, з врахуванням конституційної значимості здоров'я, як невідчужуваного і нерушимого блага, що належить людині від її народження й охороняється державою, беручи до уваги конкретні обставини справи, і наслідки, що настали за результатами тривалої роботи позивача (близько 12 років) в умовах впливу шкідливих факторів саме на ТОВ «ЗТМК», тяжкість ушкодження здоров'я, ступінь втрати професійної працездатності, пов'язані з цим фізичні і моральні страждання позивача, їх глибину, істотність вимушених змін у життєвих стосунках і наслідків, що настали, суд приходить до висновку, що належним розміром відшкодування моральної шкоди ОСОБА_1 та достатньою сатисфакцією завданих йому моральних страждань є 35000 грн.
Відповідно до ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь держави підлягає стягненню судовий збір у сумі 908 грн.
Керуючись ст.ст. 263-265, 268 ЦПК України, суд,
Позовні вимоги ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Запорізький Титано-Магнієвий Комбінат» про відшкодування моральної шкоди пов'язаної з виконанням трудових обов'язків - задовольнити частково.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Запорізький Титано-Магнієвий Комбінат», ЄДРПОУ 38983006 на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІПН НОМЕР_1 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 моральну шкоду пов'язану з виконанням трудових обов'язків у розмірі 35 000 грн. (тридцять п'ять тисяч гривень).
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Запорізький Титано-Магнієвий Комбінат», ЄДРПОУ 38983006 на користь держави судовий збір у розмірі 908 гривень.
У задоволені решти позовних вимог відмовити.
Повний текст рішення виготовлено 06.12.2021 року.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження.
Суддя Н.В. Марченко