Справа № 311/1936/21
Провадження № 2/311/790/2021
01.12.2021
(заочне)
01 грудня 2021 року м. Василівка
Василівський районний суд Запорізької області у складі:
головуючого судді Задорожка Д.А.
за участі секретаря судового засідання Чучі С.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Василівка в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , за участі третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору, Служби у справах дітей та сім'ї Святошинської районної у м. Києві державної адміністрації, Служби у справах дітей Борщагівської сільської ради Бучанського району Київської області, про позбавлення батьківських прав,
В позові зазначено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_1 народила доньку, ОСОБА_3 . Відповідно до свідоцтва про народження батьком дитини зазначений відповідач у справі, ОСОБА_2 .
На даний час ОСОБА_1 мешкає разом з дітьми: сином, ОСОБА_4 , 2003 року народження та донкою, ОСОБА_3 , 2005 року народження, в селі Софіївська Борщагівка Києво-Святошинського району Київської області з 2017 року.
Крім того, на праві приватної власності ОСОБА_1 належить житловий будинок, який розташований за адресою: АДРЕСА_1 .
Вже тривалий час ОСОБА_2 не піклується про фізичний та духовний розвиток доньки, ОСОБА_3 , її навчанням, підготовкою до самостійного життя, зокрема, не забезпечує необхідного харчування, медичного догляду, лікування доньки, що негативно впливає на її фізичний розвиток, як складову виховання; взагалі не спілкується з донькою; не надає їй доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяє засвоєнню нею загальновизначених норм моралі; не виявляє інтересу до її внутрішнього світу; не створює умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення ОСОБА_2 від виховання доньки, свідомого нехтування ним своїми батьківськими обов'язками по відношенню до доньки.
З огляду на викладене, позивач просить суд позбавити ОСОБА_2 батьківських прав відносно малолітньої дитини - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
В судове засідання позивач та її представник не з'явилися, проте надали заяву про розгляд справи за їх відсутності. Просили позовні вимоги задовольнити.
Відповідач в судове засідання не з'явився, про причини неявки суду не повідомив, про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений своєчасно та належним чином.
Представник третьої особи, Служби у справах дітей Борщагівської сільської ради Бучанського району Київської області, в судове засідання не з'явився, проте надав заяву про розгляд справи за його відсутності. Просив позовні вимоги задовольнити.
Суд, згідно ст.ст.128, 223, 280 ЦПК України, вважає можливим розглянути справу та ухвалити заочне рішення за відсутності відповідача на підставі наявних у справі доказів.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ч.1 ст.4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Відповідно до ч.1 ст.5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
Згідно вимог ч.3 ст.12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до ч.2 ст.77 ЦПК України, предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Згідно ст.80 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (частина 1); докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі (частина 5).
Відповідно до ч.1 ст. 82 ЦПК України, обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їхніх представників.
Відповідно до роз'яснень, наданих у п.п.15,16, 18 постанові Пленуму Верховного Суду України № 3 від 30.03.2007 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав», позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно її утримують та ін.), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов'язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати після повного, всебічного, об'єктивного з'ясування обставин справи, зокрема, ставлення батьків до дітей. Особи можуть бути позбавлені батьківських лише щодо дитини, яка не досягла вісімнадцяти років, і тільки з підстав, передбачених ст. 164 СК. Ухилення батьків від виконання своїх обов'язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов'язками.
Таким чином, при розгляді справ за позовами про позбавлення батьківських прав з підстав, передбачених ст.164 СК України, особа, яка подала такий позов, повинна довести, що батько (мати) ухиляється від виконання своїх обов'язків по вихованню дитини. В свою чергу батько (мати) повинен довести, що він належним чином виконує свої батьківські обов'язки.
Судом встановлено, що позивач у справі є матір'ю, а відповідач у справі є батьком неповнолітньої дитини, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджено свідоцтвом про народження дитини (а.с.11).
Згідно характеристики з місця проживання №55 від 27 серпня 2021 року, виданої ТОВ ЖЕО «Софія Київська», ОСОБА_1 проживає разом з дітьми: ОСОБА_4 та ОСОБА_3 . Відносини в сім'ї та з сусідами доброзичливі, характеризується позитивно (а.с.12).
Відповідно до характеристики та довідки виданих Софіївсько-Боріщагівським навчально-виховним комплексом «Спеціалізована школа І-II ступенів - загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів» Києво-Святошинської районної державної адміністрації Київської області, ОСОБА_3 навчається в даному навчальному закладі. Мати, ОСОБА_1 , відповідально ставиться до виховання доньки та приймає активну участь у житті класу в якому навчається донька. Батька в школі ніхто не бачив (а.с.13, 14).
Згідно рішення виконавчого комітету Борщагівської сільської ради Бучанського району Київської області №583/25 від 23 вересня 2021 року, затверджено висновок щодо визначення доцільності позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 відносно неповнолітньої доньки ОСОБА_3 (а.с.42, 43-44).
Відповідно до ухвали Василівського районного суду Запорізької області від 13 травня 2019 року було оголошено розшук боржника ОСОБА_2 (а.с.47-50).
Відповідно до розрахунку заборгованості за аліментами за виконавчим провадження №29444972 з примусового виконання виконавчого листа №2-1040 від 12 вересня 2011 року, станом на 01 жовтня 2015 року загальна сума заборгованості ОСОБА_2 зі сплати аліментів за виконавчим документом становить 53 311,87 грн. (а.с.51-52).
Відповідно до ч. 8 та ч.9 ст. 7 СК України, регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини; сімейні відносини регулюються на засадах справедливості, добросовісності та розумності, відповідно до моральних засад суспільства.
Статтею 6 Європейської Конвенції про здійснення прав дітей, ратифікованої із заявою Верховною Радою України Законом № 69-У від 03.08.2006 передбачено, що під час розгляду справи, що стосується дитини, перед прийняттям рішення судовий орган визначає, чи він має достатньо інформації для прийняття рішення в найвищих інтересах дитини, і в разі необхідності одержує додаткову інформацію, зокрема від суб'єктів батьківської відповідальності.
Частиною 2 ст.27 Конвенції передбачено, що батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.
Стаття 151 СК України, стаття 12 Закону України «Про охорону дитинства» надає батькам переважне право перед іншими особами на особисте виховання дитини і одночасно зобов'язує повністю бути відповідальним за виховання дітей, піклування про їх здоров'я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання.
Стаття 164 СК України передбачає, що мати, батько можуть бути позбавлені батьківських прав судом, якщо вони ухиляються від виконання своїх обов'язків по вихованню дитини.
Згідно з пунктами 1, 2 статті 3 Конвенції про права дитини, в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов'язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом.
Держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини (стаття 9 Конвенції про права дитини).
Відповідно до статті 18 цієї Конвенції, батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.
Наведеними нормами закріплено основоположний принцип забезпечення найкращих інтересів дитини, якого необхідно дотримуватися, зокрема, при вирішенні питань про місце проживання дитини у випадку, коли її батьки проживають окремо; про тимчасове розлучення з одним із батьків у зв'язку з необхідністю виїхати за межі країни, у якій визначено місце проживання дитини, з іншим із батьків з метою отримання освіти, лікування, оздоровлення та з інших причин, обумовлених необхідністю забезпечити дитині повний і гармонійний фізичний, розумовий, духовний, моральний і соціальний розвиток, а також необхідний для такого розвитку рівень життя.
Базові положення принципу забезпечення найкращих інтересів дитини покладені в основу багатьох рішень ЄСПЛ, у тому числі шляхом застосування статті 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція), ратифікованої Законом України від 17 липня 1997 року N 475/97-ВР.
Відповідно до статті 8 Конвенції, кожен має право на повагу до свого приватного і сімейного життя, до свого житла і кореспонденції. Органи державної влади не можуть втручатись у здійснення цього права, за винятком випадків, коли втручання здійснюється згідно із законом і є необхідним у демократичному суспільстві в інтересах національної та громадської безпеки чи економічного добробуту країни, для запобігання заворушенням чи злочинам, для захисту здоров'я чи моралі або для захисту прав і свобод інших осіб.
Ця стаття охоплює, зокрема, втручання держави в такі аспекти життя, як опіка над дитиною, право батьків на спілкування з дитиною, визначення місця її проживання.
З огляду на встановлення судом ухилення відповідача ОСОБА_2 від обов'язку утримання та виховання доньки, суд вважає, що позбавлення батьківських прав відповідача стосовно її дитини, ОСОБА_3 , буде відповідати якнайкращим інтересам дитини, а тому вважає необхідним позов задовольнити.
Суд вважає необхідним роз'яснити відповідачу у справі про його право, відповідно до ст.ст.168, 169 СК України, на звернення до суду з позовом про поновлення батьківських прав до досягнення дитиною повноліття.
Керуючись ст.ст.12, 77, 80, 263-268 ЦПК України,
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , за участі третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору, Служби у справах дітей та сім'ї Святошинської районної у м. Києві державної адміністрації, Служби у справах дітей Борщагівської сільської ради Бучанського району Київської області, про позбавлення батьківських прав, задовольнити.
Позбавити ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 (РНОКПП НОМЕР_1 ), зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_2 , батьківських прав у відношенні неповнолітньої доньки - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подання апеляційної скарги до Запорізького апеляційного суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст рішення суду складено 06 грудня 2021 року.
Суддя Василівського районного суду
Запорізької області Д.А. Задорожко