Справа № 310/9982/21
2-к/310/6/21
Іменем України
06 грудня 2021 року м. Бердянськ
Бердянський міськрайонний суд Запорізької області у складі:
головуючого судді Вірченко О.М.,
при секретарі Мельніченко А.Д.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання ОСОБА_1 про визнання рішення іноземного суду, що не підлягає примусовому виконанню,
встановив:
ОСОБА_1 звернувся до суду з клопотанням про визнання рішення іноземного суду, що не підлягає примусовому виконанню, мотивуючи свої вимоги наступним. Рішенням Ленінського районного суду м. Смоленська Російської Федерації від 21 квітня 2021 року по справі № 2-1672/21 були задоволені позовні вимоги ОСОБА_1 та визнано договір купівлі-продажу частки (частини частки) в статутному капіталі ТОВ «Радуга Плюс» від 06 травня 2020 року та акт прийому-передачі частки від 06 травня 2020 року, укладений між ОСОБА_1 та фінансовим керуючим ОСОБА_2 , дійсними. Просив визнати в Україні вказане рішення.
Заінтересовані особи в судове засідання не з'явились.
Представник заінтересованої особи ОСОБА_1 - ОСОБА_3 надав заяву про розгляд клопотання без його участі та без участі ОСОБА_1 , просив клопотання задовольнити.
Заінтересовані особи ОСОБА_4 та директор ТОВ «Радуга Плюс» надали заяви про визнання клопотання ОСОБА_1 та проведення судового розгляду без їх участі, проти задоволення клопотання не заперечували.
Суд, дослідивши матеріали справи, вважає, що клопотання підлягає задоволенню з наступних підстав.
Дані правовідносини регулюються гл. 2 розд. IX ЦПК України, розділом V Інструкції про порядок виконання міжнародних договорів з питань надання правової допомоги в цивільних справах щодо вручення документів, отримання доказів та визнання і виконання судових рішень, затвердженої спільним наказом Міністерства юстиції України та Державної судової адміністрації України № 1092/5/54 від 27 червня 2008 року (зі змінами, далі Інструкція), Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних і кримінальних справах від 22 січня 1993 року.
Україна та Російська Федерація є учасниками Конвенції «Про правову допомогу і правові відносини по цивільним, сімейним і кримінальним справам» від 22 січня 1993 року, яка ратифікована Україною Законом України «Про ратифікацію Конвенції про правову допомогу і правовівідносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах» від 10 листопада 1994 року № 240/94-ВР (далі - Мінська Конвенція).
Згідно ст. 51 Конвенції, кожна з Договірних Сторін на умовах, передбачених цією Конвенцією, визнає і виконує рішення, винесені на території інших Договірних Сторін, зокрема, рішення установ юстиції по цивільних і сімейних справах, включаючи затверджені судом мирові угоди по таких справах і нотаріальні акти у відношенні грошових зобов'язань.
В п. 1, 2 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 грудня 1999 року № 12 «Про практику розгляду судами клопотань про визнання й виконання рішень іноземних судів та арбітражів і про скасування рішень, постановлених у порядку міжнародного комерційного арбітражу на території України» зазначено, що розгляд судами клопотань про визнання і виконання рішень іноземних судів є особливою формою взаємної правової допомоги, яка надається Україною та іншими державами учасницями відповідних міжнародних договорів. Клопотання про визнання й виконання рішень іноземних судів (арбітражів) суд розглядає у визначених ними межах і не може входити в обговорення правильності цих рішень по суті, вносити до останніх будь-які зміни.
Згідно із ст. 81 Закону України «Про міжнародне приватне право» в Україні можуть бути визнані та виконані рішення іноземних судів у справах, що виникають з цивільних, трудових, сімейних та господарських правовідносин, вироки іноземних судів у кримінальних провадженнях у частині, що стосується відшкодування шкоди та заподіяних збитків, а також рішення іноземних арбітражів та інших органів іноземних держав, до компетенції яких належить розгляд цивільних і господарських справ, що набрали законної сили.
Відповідно до ст. 471 ЦПК України рішення іноземного суду, що не підлягає примусовому виконанню, визнається в Україні, якщо його визнання передбачено міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності.
Згідно з ч. 1 ст. 472 ЦПК України клопотання про визнання рішення іноземного суду, що не підлягає примусовому виконанню, подається заінтересованою особою до суду в порядку, встановленому статтями 464-466 цього Кодексу для подання клопотання про надання дозволу на примусове виконання рішення іноземного суду, з урахуванням особливостей, визначених цією главою.
За вимогами ч. 1 ст. 464 ЦПК України питання про надання дозволу на примусове виконання рішення іноземного суду розглядається судом за місцем проживання (перебування) або місцезнаходження боржника.
Відповідно до ст. 473 ЦПК України, за наслідками розгляду клопотання, а також заперечення у разі його надходження суд постановляє ухвалу про визнання в Україні рішення іноземного суду та залишення заперечення без задоволення або про відмову у задоволенні клопотання про визнання рішення іноземного суду, що не підлягає примусовому виконанню.
Як вбачається з матеріалів справи, до клопотання долучено копію рішення суду, яке засвідчене у встановленому законом порядку, долучені до нього документи відповідають вимогам ст. 472 ЦПК України.
21 квітня 2021 року рішенням Ленінського районного суду м. Смоленська Російської Федерації по справі № 2-1672/21 були задоволені позовні вимоги ОСОБА_1 до арбітражного керуючого Овчинникова В.А., ОСОБА_4 про визнання правочину дійсним та визнано договір купівлі-продажу частки (частини частки) в статутному капіталі ТОВ «Радуга Плюс» (ЄДРПОУ 30000350, зареєстроване відповідно до законодавства України за адресою: 71118, Україна, Запорізька область, м. Бердянськ, проспект Праці, буд. 39/14, номінальна вартість 248 612 гривень) від 06 травня 2020 року та акт прийому-передачі частки від 06 травня 2020 року, укладений між ОСОБА_1 та фінансовим керуючим ОСОБА_2 , дійсним.
Дане рішення суду набрало законної сили 28 травня 2021 року, про що зроблена відповідна відмітка на копії рішення.
Підстав для відмови у задоволенні клопотання визнання рішення іноземного суду, що не підлягає примусовому виконанню судом не встановлено.
З урахуванням наведеного, заява ОСОБА_1 про визнання рішення іноземного суду, що не підлягає примусовому виконанню, підлягає задоволенню.
Керуючись ст.ст. 471-473 ЦПК України, суд
ухвалив:
Клопотання ОСОБА_1 про визнання рішення іноземного суду, що не підлягає примусовому виконанню, задовольнити.
Визнати на території Україні рішення Ленінського районного суду м. Смоленська Російської Федерації по справі № 2-1672/21, яким були задоволені позовні вимоги ОСОБА_1 до арбітражного керуючого Овчинникова Віталія Альбертовича, ОСОБА_4 про визнання правочину дійсним та визнано договір купівлі-продажу частки (частини частки) в статутному капіталі ТОВ «Радуга Плюс» (ЄДРПОУ 30000350, зареєстроване відповідно до законодавства України за адресою: 71118, Україна, Запорізька область, м. Бердянськ, проспект Праці, буд. 39/14, номінальна вартість 248 612 гривень) від 06 травня 2020 року та акт прийому-передачі частки від 06 травня 2020 року, укладений між ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та фінансовим керуючим ОСОБА_2 , дійсним.
Ухвала може бути оскаржена до Запорізького апеляційного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення.
Учасник справи, якому повна ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Суддя О. М. Вірченко