Справа № 260/5386/21
Провадження № 2-а/309/55/21
06 грудня 2021 року м. Хуст
Хустський районний суд Закарпатської області в складі:
головуючого судді Піцура Я.Я.
за участю секретаря судового засідання Губаль Г.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Хуст в порядку спрощеного позовного провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Державної міграційної служби України у Закарпатській області про визнання дій протиправними, визнання протиправним та скасування рішення про примусове повернення з України, -
В жовтні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до Закарпатського окружного адміністративного суду із позовом до Головного управління Державної міграційної служби України у Закарпатській області (надалі по тексту ГУ ДМС України у Закарпатській області) у якому просить: 1) визнати протиправними дії головного спеціаліста Мукачівського міського відділу Головного управління Державної міграційної служби України в Закарпатської області Лідії Ковач щодо винесення рішення б/н від 12 жовтня 2021 року про примусове повернення з України громадянина Росії ОСОБА_1 ; 2) скасувати рішення головного спеціаліста Мукачівського міського відділу Головного управління Державної міграційної служби України в Закарпатській області від 12.10.2021 б/н винесене відносно гр. Росії ОСОБА_1 .
Позов обґрунтовує тим, що 26.08.2021 відносно нього за порушення законодавства про правовий статус іноземців складено протокол про адміністративне правопорушення за ознаками ч.1 ст. 203 КУпАП. 26.08.2021 року з метою законного знаходження на території України та відновлення документів після їх викрадення він звернувся до відповідача із заявою про отримання посвідки на тимчасове проживання в Україні у зв'язку з працевлаштуванням, однак 21.09.2021 року він отримав від відповідача лист у якому знаходилося рішення про відмову йому в оформленні (видачі) посвідки на тимчасове проживання в Україні від 09.09.2021 року на підставі п.61підпункту 11 Порядку оформлення, видачі, обміну, скасування, пересилання, вилучення, повернення, визнання недійсною та знищення посвідки на тимчасове проживання. 30.09.2021 року він подав позов до Закарпатського окружного адміністративного суду про визнання незаконним та скасування вказаного рішення ГУ ДМС України у Закарпатській області, де на даний час рішення не прийнято. 12.10.2021 року спеціалістом Мукачівського міського відділу ГУ ДМС України у Закарпатській області Ковач Л. було прийнято рішення б/н про примусове повернення його з України. Вказане рішення позивач вважає протиправним та таким, що підлягає скасуванню. Зокрема таке рішення не є необхідним у демократичному суспільстві для досягнення легітимної мети. Немає жодних доказів про його асоціальну характеристику на час винесення рішення. Окрім того він не володіє українською мовою і його обманним шляхом змусили розписатись про отримання рішення за відсутності перекладача та законного представника. Також він повідомляв про подання позову про оскарження дій відповідача щодо отримання посвідки, але вони на це не звернули увагу. Вказує, що після відновлення паспорту він подав заяву на отримання посвідки, оскільки працює в Україні , має боргові зобов'язання та є особи, які боргують кошти йому. Тому рішення про примусове повернення з України порушує ст. 8 ЄКЗПЛ, ст. 17 Міжнародного пакту про громадянські і політичні права.
Ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду від 19.10.2021 року позовну заяву ОСОБА_1 залишено без руху.
Ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду від 26.10.2021 року задоволено заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову та вжито заходи забезпечення позову шляхом зупинення дії рішення Мукачівського міського відділу ГУ ДМС України у Закарпатській області б/н від 12.10.2021 року про примусове повернення до країни походження або третьої країни іноземця або особи без громадянства ОСОБА_1 .
Ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду від 26.10.2021 року відкрито провадження у даній адміністративній справі.
Ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду від 01.11.2021 року дану адміністративну справу передано на розгляд Хустському районному суду Закарпатської області у зв'язку з непідсудністю справи Закарпатському окружному адміністративному суду.
04.11.2021 року представником відповідача Радь О.І. подано відзив на позовну заяву, у якому просить відмовити у задоволенні адміністративного позову. В обґрунтування своїх заперечень проти позову вказав на те, що12.10.2021 року виявлено гр. Російської Федерації ОСОБА_1 , з паспортом РФ строком дії до 19.04.2026 року. Під час з'ясування законності його перебування встановлено, що 26.08.2021 року ОСОБА_1 ГУ ДМС України у Закарпатській області за порушення вимог міграційного законодавства притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.1 ст. 203 КУпАП. Було встановлено, що позивач проживає з 2014 року і під час попередніх звернень до міграційної служби звертався самостійно без перекладача, та 31.08.2021 року звернувся до відповідача із заявою про обмін посвідки на тимчасове проживання, однак 10.09.2021 ГУ ДМС України у Закарпатській області прийнято рішення про відмову в оформленні посвідки на тимчасове проживання. Перебуваючи в приміщенні Мукачівського міського відділу міграційної служби ОСОБА_1 надавав пояснення самостійно та перекладача не потребував. На момент прийняття рішення про примусове повернення позивача до країни походження, документів які б давали право на проживання/перебування в України в позивача відсутні. Враховуючи наведене та з метою забезпечення вимог законодавства України про правовий статус іноземців та осіб без громадянства і було прийнято рішення від 12.10.2021 року про примусове повернення з України позивача.
17.11.2021 року дану адміністративну справу Закарпатським окружним адміністративним судом надіслано на адресу Хустського районного суду Закарпатської області.
З урахуванням того, що ухвала Закарпатського окружного адміністративного суду від 01.11.2021 року набрала законної сили та ніким в апеляційному порядку не оскаржувалася, виходячи з приписів ст. 30 КАС України, ухвалою Хустського районного суду Закарпатської області від 24.11.2021 року зазначену адміністративну справу прийняти до свого провадження, без надання окремої оцінки щодо підсудності справи Хустському районному суду Закарпатської області.
Дана справа розглядається у поряду спрощеного провадження (п.11 ч.6 ст. 12 КАС України), а тому в силу приписів ч.5 ст. 262 КАС України її розгляд здійснюється без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.
Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши письмові докази, суд дійшов до висновку, що адміністративний позов підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що постановою ГУ ДМС України у Закарпатській області від 26.08.2021 року гр. РФ ОСОБА_1 за порушення вимог міграційного законодавства притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.1 ст. 203 КУпАП (а.с.62, 63). З тексту даної постанови вбачається, що підставою для притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності стало порушення ним п.7, п.18 Порядку, затвердженого ПКМУ №321 від 25.04.2018 року - проживання на території з порушенням правил перебування, а саме після втрати ним посвідки на тимчасове проживання в Україна, такий не звернувся в 30-денний термін для обміну посвідки.
Після чого ОСОБА_1 звернувся до ГУДМС України уЗакарпатській області з заявою щодо отримання посвідки на тимчасове проживання.
09 вересня 2021 року ГУ ДМС України у Закарпатській області було прийнято рішення №21011300010299, яким ОСОБА_1 відмовлено в оформленні посвідки на тимчасове проживання на підставі пп.11 п.61 Порядку оформлення, видачі, обміну, скасування, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсною та знищення посвідки на тимчасове проживання, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 квітня 2018 року №322.
30.09.2021 року ОСОБА_1 звернувся до Закарпатського окружного адміністративного суду із позовом до ГУДМС України у Закарпатській області про визнання незаконним та скасування рішення від 09.09.2021 №21011300010299 та зобов'язання прийняти заяву про продовження строку перебування на території України (а.с.33-35).
Згідно даних з ЄДРСР відповідна адміністративна справа знаходиться наразі у провадженні Закарпатського окружного адміністративного суду і остаточне рішення по ній ще не прийнято.
12.10.2021 головним спеціалістом Мукачівського МВ ГУДМС України в Закарпатській області Ковач Л. було прийнято рішення б/н про примусове повернення з України громадянина Російської Федерації ОСОБА_1 , яким зобов'язано позивача покинути територію України у термін до 27 жовтня 2021 року (а.с.25-27).
У відповідності до ч.3 ст.9 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» та п.2 Порядку продовження строку перебування та продовження або скорочення строку тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства на території України, затвердженого Постановою КМУ №150 від 15 лютого 2012 року, іноземці та особи без громадянства, які на законній підставі прибули в Україну, можуть тимчасово перебувати на її території не більш як 90 днів протягом 180 днів у разі в'їзду іноземців, які є громадянами держав з безвізовим порядком в'їзду, якщо інший строк не визначено міжнародними договорами України.
Відповідно до ч.3 ст.3 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» іноземці та особи без громадянства зобов'язані неухильно додержуватися Конституції та законів України, інших нормативно-правових актів, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей, інтереси суспільства та держави.
Згідно з положенням ч.4 ст.4 та ч.ч.3, 4 ст.5 цього Закону іноземці та особи без громадянства, які відповідно до закону прибули в Україну для працевлаштування або укладення гіг-контракту та отримали посвідку на тимчасове проживання, вважаються такими, які на законних підставах перебувають на території України на період роботи в Україні. Іноземці та особи без громадянства, зазначені у частинах четвертій - п'ятнадцятій, вісімнадцятій та двадцятій статті 4 цього Закону, отримують посвідку на тимчасове проживання. Підставою для видачі посвідки на тимчасове проживання у випадку, передбаченому частиною четвертою статті 4 цього Закону, є заява іноземця або особи без громадянства, дійсний поліс медичного страхування, дозвіл на застосування праці іноземців та осіб без громадянства (крім іноземців та осіб без громадянства, які згідно із законодавством України мають право на працевлаштування без отримання такого дозволу) та зобов'язання роботодавця або резидента ОСОБА_2 повідомити центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері міграції (імміграції та еміграції), у тому числі протидії нелегальній (незаконній) міграції, громадянства, реєстрації фізичних осіб, біженців та інших визначених законодавством категорій мігрантів, та центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері праці, зайнятості населення, трудової міграції, трудових відносин, соціального діалогу, про дострокове розірвання чи припинення трудового договору (контракту), гіг-контракту з таким іноземцем або особою без громадянства.
За змістом п.5 ст.1 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» дозвіл на застосування праці іноземців та осіб без громадянства - документ, який надає право роботодавцю тимчасово використовувати працю іноземця або особи без громадянства у порядку, встановленому законодавством України, або добровільно отриманий резидентом ОСОБА_2 для укладення гіг-контракту з іноземцем або особою без громадянства;.
Згідно з вимогами п.1 та п.17 Порядку оформлення, видачі, обміну, скасування, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсною та знищення посвідки на тимчасове проживання, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №322 від 25 квітня 2018 року, (далі по тексту - Порядок) посвідка на тимчасове проживання є документом, що посвідчує особу іноземця або особу без громадянства та підтверджує законні підстави для тимчасового проживання в Україні. Документи для оформлення посвідки подаються не пізніше ніж за 15 робочих днів до закінчення встановленого строку перебування в Україні.
Відповідно до п.п. 7, 18 Порядку у разі втрати посвідки на тимчасове проживання на території України іноземець зобов'язаний звернутися в 30-денний термін із заявою про обмін посвідки.
Повертаючись до обставин даної справи, суд констатує, що рішення про відмову у обміні посвідки оскаржено позивачем у встановленому законодавством порядку і така справа ще не вирішена адміністративним судом, тобто законність такої відмови ще не підтверджена у встановленому законом порядку, а тому твердження відповідача стосовно відсутності законних підстав для перебування ОСОБА_1 на території України є передчасним.
У відповідності до ч.1 та ч.4 ст.26 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» іноземець або особа без громадянства можуть бути примусово повернуті в країну походження або третю країну, якщо їх дії порушують законодавство про правовий статус іноземців та осіб без громадянства або суперечать інтересам забезпечення національної безпеки України чи охорони громадського порядку, або якщо це необхідно для охорони здоров'я, захисту прав і законних інтересів громадян України за рішенням центрального органу виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики у сфері міграції, органу Служби безпеки України або органу охорони державного кордону (стосовно іноземців та осіб без громадянства, які затримані ними у межах контрольованих прикордонних районів під час спроби або після незаконного перетинання державного кордону України), з подальшим повідомленням протягом 24 годин прокурору про підстави прийняття такого рішення. У рішенні про примусове повернення зазначається строк, протягом якого іноземець або особа без громадянства повинні виїхати з України. Зазначений строк не повинен перевищувати 30 днів з дня прийняття рішення. Рішення про примусове повернення може бути оскаржено до суду.
Згідно п. 1.6 Інструкції про примусове повернення і примусове видворення з України іноземців та осіб без громадянства підставами для прийняття рішення про примусове повернення іноземців за межі України є: дії іноземців, що порушують законодавство України про правовий статус іноземців та осіб без громадянства; дії іноземців, що суперечать інтересам забезпечення національної безпеки України чи охорони громадського порядку; якщо це необхідно для охорони здоров'я, захисту прав і законних інтересів громадян України та інших осіб, які проживають в Україні.
Відповідно до ст. 8 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, кожен має право на повагу до свого приватного і сімейного життя, до свого житла і кореспонденції. Органи державної влади не можуть втручатись у здійснення цього права, за винятком випадків, коли втручання здійснюється згідно із законом і є необхідним у демократичному суспільстві в інтересах національної та громадської безпеки чи економічного добробуту країни, для запобігання заворушенням чи злочинам, для захисту здоров'я чи моралі або для захисту прав і свобод інших осіб.
В силу ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
Згідно статті 17 Міжнародного пакту про громадянські і політичні права, ніхто не повинен зазнавати свавільного чи незаконного втручання в його особисте і сімейне життя, свавільних чи незаконних посягань на недоторканність його житла або таємницю його кореспонденції чи незаконних посягань на його честь і репутацію. Кожна людина має право на захист закону від такого втручання чи таких посягань.
Рішення територіального органу міграційної служби не повинно ґрунтуватися лише на порушенні іноземцем або особою без громадянства законного (легального) терміну перебування на Україні. Повинні враховуватися інші обставини.
Правова позиція Європейського Суду з прав людини, висловлена в рішеннях по справах «Мустакім проти Бельгії» та «Беррехаб проти Нідерландів», полягає в наявності «пропорційності між заходами, що застосовувалися владою, та правовими цілями, що переслідувалися».
На думку суду, у даній справі втручання у право на повагу до приватного життя, передбачене ст. 8 Конвенції в контексті ухвалення рішення про примусове повернення з України, не відповідає нормам законодавства, отже не буде законним.
Таке втручання не є необхідним у демократичному суспільстві для досягнення легітимної мети - в інтересах національної та громадської безпеки чи економічного добробуту країни, для запобігання заворушенням чи злочинам, для захисту здоров'я чи моралі або для захисту прав і свобод інших осіб.
Суд враховує, що стороною відповідача не наведено та не надано доказів негативної характеристики щодо позивача.
При цьому, як вбачається, єдиним порушенням вчиненим ОСОБА_1 , яке стало підставою спочатку для притягнення його до адміністративної відповідальності, а в подальшому прийняття рішення про відмову в оформленні посвідки на тимчасове проживання та про примусове повернення з України, стало виключно недотримання позивачем 30-денного терміну для подання заяви про обмін посвідки, що само по собі не може вважатися серйозним порушенням, зокрема таким, що суперечать інтересам забезпечення національної безпеки України чи охорони громадського порядку.
За встановлених обставин суд вважає, що оскаржуване рішення про примусове повернення з України, не є пропорційним легітимній меті забезпечення міграційної політики держави, а тому вимоги позивача про визнання рішення протиправним та його скасування підлягають до задоволення.
Відповідно до положень ст.ст. 9, 29 Загальної декларації прав людини 1948 року та ст.9 Міжнародного пакту про громадянські і політичні права 1966 року ніхто не може зазнавати безпідставного арешту, затримання або вигнання, а при здійсненні своїх прав і свобод кожна людина може зазнавати лише таких обмежень, які встановлені законом з метою забезпечення належного визнання та поваги прав і свобод інших людей, а також забезпечення справедливих вимог моралі, суспільного порядку і загального добробуту.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача (ч. 2 ст. 77 КАС України).
З урахуванням викладених обставин та наведених норм чинного законодавства України суд приходить до висновку, що ураховуючи наявність місця проживання позивача на території України та офіційного працевлаштування, шо підтверджується дозволом на застосування праці іноземців та осіб без громадянства Серії АА № 029734від 03.08.2021 року (а.с.31), , відсутність даних про будь-які дії позивача, що суперечили б інтересам безпеки України чи охорони громадського порядку, здоров'я і захисту прав та інтересів громадян України, відповідач безпідставно прийняв оскаржуване рішення, оскільки у даному випадку були відсутні підстави, передбачені статтею 26 Закону №3773-VI, наявність яких закон пов'язує з можливістю повернення особи до країни походження.
Таким чином, позивач має місце проживання на території України та офіційно працевлаштований, стосовно нього відсутні будь-які відомості про вчинення дій, які б суперечили інтересам безпеки України чи охорони громадського порядку, здоров'я і захисту прав та інтересів громадян України, здоров'я і захисту прав та інтересів громадян України.
Тому суд приходить до висновку, що в даному випадку були відсутні підстави, передбачені ч.1 ст.26 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства», для прийняття постанови про повернення ОСОБА_1 з України.
Відповідно до вимог ч.1 та ч.2 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Всупереч цьому, відповідачем не доведено правомірність своїх дій та не надано обґрунтованих доводів прийняття оскаржуваного рішення відповідно до норм Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства», зокрема не доведено факту вчинення позивачем дій, що суттєво порушують правила перебування іноземців на території України.
Окрім того матеріали справи не містять доказів того, що позивачем було оповіщено Центр з надання безоплатної вторинної правової допомоги та запропоновано відповідачу безоплатну правову допомогу, чим порушені права відповідача на гарантовану правову допомогу. Вимогами пункту 9 Інструкції № 353/271/150 визначено, що у кожному випадку затримання іноземця більше ніж на три години щодо його примусового повернення або з метою ідентифікації та забезпечення примусового видворення невідкладно інформується регіональний Центр з надання безоплатної вторинної правової допомоги.
Тому суд погоджується з доводами позивача, що оскаржуване рішення про повернення з України, призводить також до порушення прав та законних інтересів позивача, та підлягає скасуванню.
А отже позов слід задовольнити.
Згідно з ч.1 ст.139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Таким чином, враховуючи, що позов підлягає задоволенню, позивачу підлягає відшкодування за сплачений ним судовий збір за пред'явлення позову в розмірі 908 гривень та за подання заяви про забезпечення позову в розмірі 681 грн., тобто на загальну суму 1589 грн.
На підставі викладеного та керуючись п.5 ст.1, ч.3 ст.3, ч.4 ст.4 та ч.4 ст.5, ч.1 та ч.4 ст.26 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства», ч.1 та ч.2 ст.77, п.2 ч.1 ст.241, ч.1-ч.2 ст.243, ст.244-245, ст.246, 288 КАС України, суд, -
Позов ОСОБА_1 до Головного управління Державної міграційної служби України у Закарпатській області про визнання дій протиправними, визнання протиправним та скасування рішення про примусове повернення з України задовольнити.
Визнати протиправними дії головного спеціаліста Мукачівського міського відділу Головного управління Державної міграційної служби України в Закарпатської області Лідії Ковач щодо винесення рішення б/н від 12 жовтня 2021 року про примусове повернення з України громадянина Російської Федерації ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , паспорт громадянина Російської Федерації НОМЕР_1 , виданий 19.04.2021 року.
Скасувати рішення головного спеціаліста Мукачівського міського відділу Головного управління Державної міграційної служби України в Закарпатської області від 12.10.2021 б/н винесене відносно громадянина Російської Федерації ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , паспорт громадянина Російської Федерації НОМЕР_1 , виданий 19.04.2021 року.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної міграційної служби України у Закарпатській області на користь ОСОБА_1 судові витрати за сплачений судовий збір в сумі 1589 (одна тисяча п'ятсот вісімдесят дев'ять) грн.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Восьмого апеляційного адміністративного суду, протягом десяти днів з дня проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Позивач: ОСОБА_1 , місце проживання АДРЕСА_1 , паспорт громадянина Російської Федерації НОМЕР_1 , виданий 19.04.2021 року.
Відповідач: Головне управління Державної міграційної служби України у Закарпатській області, місцезнаходження м.Ужгород, вул. Грибоєдова, 12-А, ЄДРПОУ 37809328.
Повний текст рішення виготовлено 06 грудня 2021 року.
Суддя Хустського
районного суду: Піцур Я.Я.