Справа № 309/1061/20
Провадження № 1-кп/309/462/20
18 листопада 2021 року м. Хуст
Хустський районний суд Закарпатської області
у складі: колегії суддів головуючого - судді ОСОБА_1
суддів: ОСОБА_2 , ОСОБА_3
за участю: секретаря судового засідання ОСОБА_4
прокурора ОСОБА_5
обвинуваченого ОСОБА_6
обвинуваченої ОСОБА_7
захисника ОСОБА_8
захисника ОСОБА_9
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Хуст клопотання прокурора про продовження обвинуваченим ОСОБА_6 та ОСОБА_7 дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою по кримінальному провадженню №12019070050001115 за обвинуваченням ОСОБА_6 у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ст.115 ч.1 КК України, ОСОБА_7 у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ст.27 ч.4, ст.115 ч.1 КК України,-
На розгляді Хустського районного суду перебуває кримінальне провадження №12019070050001115 за обвинуваченням ОСОБА_6 у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ст.115 ч.1 КК України, ОСОБА_7 у скоєнні кримінальних правопорушень, передбачених ст.27 ч.4, 115 ч.1 КК України.
Стосовно обвинувачених ОСОБА_6 та ОСОБА_7 обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, який потім неодноразово продовжено, останній раз - до 20 листопада 2021 року включно.
В судовому засіданні прокурором було заявлено клопотання про продовження обвинуваченим ОСОБА_6 та ОСОБА_7 дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на строк 60 днів, оскільки продовжують існувати ризики, передбачені ст.177 КПК України, а саме: обвинувачені можуть переховуватися від суду; незаконно впливати на свідків та потерпілого у цьому кримінальному провадженні, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином та вчинити інше кримінальне правопорушення.
В судовому засіданні захисники обвинувачених ОСОБА_6 та ОСОБА_7 - ОСОБА_8 та ОСОБА_9 заперечували щодо задоволення клопотання прокурора та просили змінити обвинуваченим запобіжний захід з тримання під вартою на домашній арешт.
Обвинувачені ОСОБА_6 та ОСОБА_7 в судовому засіданні підтримали думки своїх захисників, проти задоволення клопотання прокурора заперечували.
Заслухавши думки прокурора, обвинувачених та їх захисників, суд вважає, що клопотання прокурора підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ч.1 ст.197 КПК України: строк дії ухвали слідчого судді, суду про тримання під вартою або продовження строку тримання під вартою не може перевищувати шістдесяти днів.
Статтею 177 КПК України передбачено, що метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам:
1/переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду;
2/знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення;
3/незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні;
4/перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином;
5/вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.
Крім того, при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, враховуються обставини, передбачені ст.178 КПК України.
Згідно ст.178 КПК України: при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, слідчий суддя, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов'язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі:
1/вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення;
2/тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного, обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, обвинувачується;
3/вік та стан здоров'я підозрюваного, обвинуваченого;
4/міцність соціальних зв'язків підозрюваного, обвинуваченого в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців;
5/наявність у підозрюваного, обвинуваченого постійного місця роботи або навчання;
6/репутацію підозрюваного, обвинуваченого;
7/майновий стан підозрюваного, обвинуваченого;
8/наявність судимостей у підозрюваного, обвинуваченого;
9/дотримання підозрюваним, обвинуваченим умов застосованих запобіжних заходів, якщо вони застосовувалися до нього раніше;
10/наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення;
11/розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється, обвинувачується особа, або розмір доходу, в отриманні якого внаслідок вчинення кримінального правопорушення підозрюється, обвинувачується особа, а також вагомість наявних доказів, якими обґрунтовуються відповідні обставини;
12/ризик продовження чи повторення протиправної поведінки, зокрема ризик летальності, що його створює підозрюваний, обвинувачений, у тому числі у зв'язку з його доступом до зброї.
Вирішуючи питання про продовження застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, колегія судів враховує вимоги п.п.3,4 ст.5 Конвенції про захист прав людини та практику Європейського суду з прав людини, згідно з якими обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою. При цьому, ризик переховування обвинуваченого від правосуддя не може оцінюватися виключно на підставі суворості можливого судового рішення, а це слід робити з урахуванням низки відповідних фактів, які можуть підтверджувати існування такого ризику, або свідчити про такий його незначний ступінь, який не може служити підставою для запобіжного ув'язнення.
Європейський суд з прав людини в своєму рішенні у справі «Летельє проти Франції» від 26 червня 1991 року зазначив, що особлива тяжкість деяких злочинів може викликати таку реакцію суспільства і соціальні наслідки, які виправдовують попереднє ув'язнення як виключну міру запобіжного заходу протягом певного часу. Тобто із зазначеного рішення Європейського суду з прав людини вбачається, що у справах, де особа обвинувачується у вчиненні тяжкого злочину, виходячи з самої тяжкості обвинувачення, попереднє ув'язнення може бути застосоване. Суд зобов'язаний врахувати всі дійсні обставини справи і за наявності підстав, вичерпний перелік яких визначений в ст.183 КПК України, застосувати винятковий вид запобіжного заходу. Відповідно до п.«с» ч.1 ст.5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на свободу та особисту недоторканість. Нікого не може бути позбавлено свободи, крім таких випадків і відповідно до процедури, встановленої законом: законний арешт або затримання особи, здійснене з метою до провадження її до компетентного судового органу за наявності обґрунтованої підозри у вчиненні нею правопорушення або якщо обґрунтовано вважається необхідним запобігти вчиненню нею правопорушення чи її втечі після його вчинення.
Колегія суддів враховує, що відповідно до правової позиції ЄСПЛ у справі Мюррей проти Сполученого Королівства (п.55 рішення) факти, що викликають підозру, не обов'язково мають бути встановлені до ступеня, необхідного для засудження чи навіть для пред'явлення обвинувачення, що є задачею наступних етапів кримінального процесу.
Кримінальний процесуальний Кодекс України встановлює обов'язок розглядати обґрунтованість підозри, яка за визначенням ЄСПЛ «є необхідною умовою законності тримання під вартою» (справа «Нечипорук і Йонкало проти України», 42310/04, §219, 21.04.2011р.).
Відповідно до практики ЄСПЛ, «обґрунтованість підозри, на якій має ґрунтуватись арешт, складає суттєву частину гарантії від безпідставного арешту і затримання, закріпленої у статті 5 §1 (с) Конвенції, передбачає наявність обставин або відомостей, які переконали б неупередженого спостерігача, що ця особа, можливо, вчинила певний злочин» (K.F. проти Німеччини, 27.11.1997 р., §57).
При розгляді клопотання прокурора про продовження строків тримання під вартою обвинуваченим ОСОБА_6 та ОСОБА_7 колегія суддів враховує наявність обґрунтованої підозри у вчиненні інкримінованого їм кримінального правопорушення /злочину/, який відповідно до ст.12 КК України відноситься до особливо тяжкого, санкція за вчинення якого, згідно ч.1 ст.115 КК України, передбачає покарання у вигляді позбавленні волі на строк від семи до п'ятнадцяти років.
Ухвалою слідчого судді Хустського районного суду від 2 грудня 2019 року відносно підозрюваної ОСОБА_7 було обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на строк 60 днів, який потім продовжувався ухвалами слідчого судді та Хустського районного суду. Строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченої ОСОБА_7 закінчується 20 листопада 2021 року.
Ухвалою слідчого судді Хустського районного суду від 6 грудня 2019 року відносно підозрюваного ОСОБА_6 було обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на строк 60 днів, який потім продовжувався ухвалами слідчого судді та Хустського районного суду. Строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_6 закінчується 20 листопада 2021 року.
Продовжуючи застосування такого виду запобіжного заходу як тримання під вартою, колегія суддів виходить з того, що на сьогоднішній день судове слідство по справі не закінчено, свідки не допитані, а тому продовжують існувати ризики, визначені ст.177 КПК України, оскільки обвинувачені з метою ухилення від кримінальної відповідальності можуть переховуватися від суду, незаконно впливати на свідків та потерпілого, який є сином обвинуваченої ОСОБА_7 та рідним братом обвинуваченого ОСОБА_6 , знаючи та намагаючись уникнути відповідальності за вчинене ними діяння, усвідомлюючи наслідки в разі доведення вини у вчинені вищевказаного злочину, перешкоджати кримінальному провадженню іншими чином або вчинити інше кримінальне правопорушення.
Беручи до уваги, що застосування інших, більш м'яких запобіжних заходів, ніж тримання під вартою, не зможе забезпечити належної процесуальної поведінки обвинувачених ОСОБА_6 та ОСОБА_7 , оскільки на даний час не відпали ризики, які були встановлені під час обрання та продовження їм запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, колегія суддів, з врахуванням положень ст.177,178,183,194 КПК України, ст.5 Конвенції «Про захист прав людини і основоположних свобод», вважає за необхідне продовжити обвинуваченим ОСОБА_6 та ОСОБА_7 дію запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на строк 60 днів.
Керуючись ст.176-178, 183, 193-194, 196-197, 199, 205, 331, 369, 372, 395 КПК України, колегія суддів
Клопотання прокурора про Клопотання прокурора про продовження обвинуваченим ОСОБА_6 та ОСОБА_7 дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою, - задовольнити.
Продовжити обвинуваченому ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , дію запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на строк 60 днів, - з 21 листопада 2021 року до 19 січня 2022 року включно.
Продовжити обвинуваченій ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , дію запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на строк 60 днів, - з 21 листопада 2021 року до 19 січня 2022 року включно.
Копію ухвали вручити обвинуваченим, прокурору, захисникам обвинувачених, та надіслати до ДУ Закарпатської УВП №9 м.Ужгорода - для відома.
Ухвала підлягає негайному виконанню.
Ухвалу може бути оскаржено до Закарпатського Апеляційного суду через Хустський районний суд протягом семи днів з дня її оголошення.
Головуючий суддя ОСОБА_1
судді ОСОБА_2
ОСОБА_3