Справа № 308/16616/21
2а/308/709/21
06 грудня 2021 року місто Ужгород
Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області в складі:
головуючої судді - Зарева Н.І., за участю:
секретаря судового засідання - Віраг Е.М.,
перекладача - Гуренко Р.Р.,
представника позивача - Кудренко В.О.,
відповідача - ОСОБА_1 ,
представника відповідача - адвокат КарпинецьІ.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Ужгород адміністративну справу за позовною заявою:
військової частини НОМЕР_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 до
ОСОБА_1 ( ОСОБА_2 ), ІНФОРМАЦІЯ_2 , громадянина Ісламської Республіки Пакистан,
про затримання іноземця з метою ідентифікації та забезпечення видворення за межі території України,
Військова частина НОМЕР_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 звернулася в суд з позовною заявою до громадянина Ісламської Республіки Пакистан ОСОБА_1 ( ОСОБА_2 ), ІНФОРМАЦІЯ_2 , про затримання з метою ідентифікації та забезпечення видворення за межі території України.
Позов мотивує тим, що 03 грудня 2021 року о 17 год. 00 хв. відповідач у порядку Угоди між Україною та Європейським Співтовариством про реадмісію осіб, у встановленому порядку був прийнятий на територію України зі Словаччини, оскільки 26.11.2021 року був виявлений та затриманий прикордонною поліцією Словацької Республіки в районі 326-327 прикордонного знаку за незаконне перетинання державного кордону України в Словацьку Республіку поза встановленими пунктами пропуску у складі групи осіб.
Позивач зазначає, що своїми діями відповідач вчинив адміністративне правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч. 2 ст. 204-1 КУпАП, у зв'язку з чим, відповідно до ст. 263 КУпАП, був затриманий в адміністративному порядку на термін до трьох діб з метою встановлення особи та з'ясування обставин правопорушення.
Зауважує, що відповідач не має жодних документів, що посвідчують його особу та підтверджують законність його перебування на території України або дають право на виїзд за межі території України, передбачені п.п. 16-19 та 20 ст. 4 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства».
За таких обставин, позивач просить затримати громадянина Ісламської Республіки Пакистан ОСОБА_1 ( ОСОБА_2 ), ІНФОРМАЦІЯ_2 , з метою його ідентифікації та забезпечення видворення за межі території України.
У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав з підстав та мотивів, викладених у позовній заяві, просив суд позов задовольнити.
Відповідач у судовому засіданні позов визнав повністю, підтвердив, що був затриманий словацькою прикордонною поліцією на території Словаччини після незаконного перетинання кордону України з Словацькою Республікою поза пунктами пропуску в складі групи осіб, після чого був переданий в Україну по реадмісії. Вказав, що Україну приїхав на законних підставах, однак, жодних документів, які посвідчують його особу та підтверджують законність його перебування на території України, при собі не має.
Представник відповідача у судовому засіданні підтримав позицію свого довірителя.
Заслухавши учасників судового провадження, дослідивши матеріали справи, оцінивши належним чином зібрані у справі докази, суд прийшов до наступних висновків.
З матеріалів справи вбачається, що 03 грудня 2021 року о 17 год 00 хв. відповідач у порядку Угоди між Україною та Європейським Співтовариством про реадмісію осіб, у встановленому порядку був прийнятий на територію України зі Словаччини, оскільки 26.11.2021 року був виявлений та затриманий прикордонною поліцією Словацької Республіки в районі 326-327 прикордонного знаку за незаконне перетинання державного кордону з України в Словацьку Республіку в складі групи осіб поза встановленими пунктами пропуску. З метою встановлення особи та з'ясування обставин правопорушення відповідач був затриманий відповідно до ст.ст. 260 - 263 КУпАП на строк до трьох діб.
Документи, що посвідчують особу та підтверджують законність перебування на території України у відповідача відсутні.
Вказані обставини підтверджуються протоколом про адміністративне затримання відповідача від 03.12.2021, протоколом його особистого огляду, огляду речей та вилучення речей і документів від 03.12.2021, актом приймання-передавання особи від 03.12.2021 року, листом 94 прикордонного загону Західного регіонального управління Державної прикордонної служби України від 05.12.2021 року за № 21/1416 та поясненнями самого відповідача.
Судом встановлено, що інформація з країни громадянської належності відповідача та документи, необхідні для його ідентифікації відсутні.
Обставин та доказів, які б підтверджували, що громадянин Ісламської Республіки Пакистан ОСОБА_1 ( ОСОБА_2 ), ІНФОРМАЦІЯ_2 , знаходиться на території України на законних підставах , судом в ході судового розгляду справи не встановлено.
Правовий статус іноземців та осіб без громадянства, які перебувають в Україні, порядок їх в'їзду в Україну та виїзду з України визначається Законом України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» від 22.09.2011 року № 3773.
Відповідно до п. 7 ст. 1 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства», іноземці та особи без громадянства, які перебувають на території України на законних підставах - це іноземці та особи без громадянства, які в установленому законодавством чи міжнародним договором України порядку в'їхали в Україну та постійно або тимчасово проживають на її території або тимчасово перебувають в Україні.
Частиною 3 ст. 3 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» визначено, що іноземці та особи без громадянства зобов'язані неухильно додержуватися Конституції та законів України, інших нормативно-правових актів, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей, інтереси суспільства та держави.
Відповідно до ч. 1 ст. 23 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства», нелегальні мігранти та інші іноземці та особи без громадянства, які вчинили злочин, адміністративні або інші правопорушення, несуть відповідальність відповідно до закону.
Згідно з ст.ст. 9, 29 Загальної декларації прав людини, ніхто не може зазнавати безпідставного арешту, затримання або вигнання. При здійсненні своїх прав і свобод кожна людина повинна зазнавати тільки таких обмежень, які встановлені законом виключно з метою забезпечення належного визнання і поваги прав і свобод інших та забезпечення справедливих вимог моралі, громадського порядку і загального добробуту в демократичному суспільстві.
У статті 5 Європейської Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (із змінами і доповненнями) від 04.11.1950 року, ратифікованою Верховною Радою України 11.09.1997 року, задекларовано право кожного на свободу та особисту недоторканість, за винятком певних випадків, зокрема, законного арешту або затримання з метою запобігання недозволеному в'їзду особи в країну чи особи, щодо якої провадяться процедури депортації або екстрадиції.
Завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.
Порядок здійснення адміністративного судочинства встановлюється Конституцією України, Кодексом адміністративного судочинства України та міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України (ч. 1 ст. 3 КАС України).
Особливості провадження у справах за адміністративними позовами з приводу затримання іноземців або осіб без громадянства врегульовані приписами ст. 289 КАС України.
За ч. 1 ст. 289 КАС України, у разі відсутності в іноземця або особи без громадянства, яка вчинила порушення законодавства України з прикордонних питань або про правовий статус іноземців, документа, що дає право на виїзд з України, центральним органом виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики у сфері міграції, його територіальним органом чи підрозділом, органом охорони державного кордону або Служби безпеки України подається до місцевого загального суду як адміністративного суду за місцезнаходженням цих органів (підрозділів) або за місцезнаходженням пункту тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні, позовна заява про застосування судом до іноземця або особи без громадянства одного з заходів, передбачених ч. 1 ст. 289 КАС України, в тому числі, затримання іноземця або особи без громадянства з метою ідентифікації та (або) забезпечення видворення за межі території України.
Відповідно до ч. 11 ст. 289 КАС України, строк затримання іноземців та осіб без громадянства в пунктах тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні, становить шість місяців.
Приписами ч. 3 ст. 29 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» визначено, що іноземці або особи без громадянства, прийняті відповідно до міжнародного договору про реадмісію, які не мають законних підстав для перебування на території України, підлягають примусовому видворенню у разі, якщо між Україною і країною громадянської належності чи країною попереднього постійного проживання таких іноземців або осіб без громадянства відсутній договір про реадмісію.
Згідно з ч. 4 ст. 30 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства», іноземці та особи без громадянства, які не мають законних підстав для перебування на території України, затримані в установленому порядку та підлягають примусовому видворенню за межі України, у тому числі прийняті відповідно до міжнародних договорів України про реадмісію, розміщуються в пунктах тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні, протягом строку, необхідного для їх ідентифікації та забезпечення примусового видворення (реадмісії) за межі України, але не більш як на вісімнадцять місяців.
У ході судового розгляду справи судом встановлено, що між Україною та Ісламською Республікою Пакистан угоду про реадмісію осіб не укладено.
Жодних обставин, за яких забороняється затримання іноземця з метою ідентифікації та забезпечення видворення за межі території України, судом не встановлено.
Доказів того, що на відповідача поширюється дія Закону України «Про біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту» матеріали справи також не містять.
Документи, що посвідчують особу відповідача та підтверджують наявність у нього законних підстав для знаходження на території України у відповідача відсутні.
На підставі наведеного, суд прийшов до висновку, що позов обгрунтований та підлягає задоволенню.
Керуючись ст.ст. 29, 30 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства», ст.ст. 271, 272, 289, 297 КАС України, суд, -
Позовну заяву задовольнити.
Затримати громадянина Ісламської Республіки Пакистан ОСОБА_3 ( ОСОБА_2 ), ІНФОРМАЦІЯ_2 , з метою ідентифікації та забезпечення видворення за межі території України на строк, достатній для виконання судового рішення, але не більше шести місяців з моменту затримання, а саме з 17 год. 00 хв. 03 грудня 2021 року.
Апеляційна скарга на судове рішення може бути подана в десятиденний строк із дня його проголошення безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя Н.І. Зарева