про відмову у відкритті касаційного провадження
06 грудня 2021 року
м. Київ
справа № 420/14337/20
адміністративне провадження № К/9901/42242/21
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Коваленко Н.В.,
суддів: Бевзенка В.М., Берназюка Я.О.,
перевіривши касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 14 травня 2021 року та постанову П'ятого апеляційного адміністративного суду від 05 листопада 2021 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Управління Служби безпеки України в Одеській області, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області, про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити дії,
ОСОБА_1 звернувся до Одеського окружного адміністративного суду з позовом до Управління Служби безпеки України в Одеській області, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області, в якому просив:
- визнати протиправними дії Управління Служби безпеки України в Одеській області щодо відмови у підготовці та наданні до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області оновлених довідок про розмір його грошового забезпечення станом на 01 березня 2018 року, 01 жовтня 2019 року та 30 січня 2020 року відповідно до вимог статей 43, 63 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядовою і начальницького складу та деяких інших осіб», із обов'язковим зазначенням надбавок, доплат, підвищень та премії для здійснення обчислення та перерахунку з 01 квітня 2018 року, 01 листопада 2019 року та 01 лютого 2020 року основного розміру пенсії з зазначенням надбавки за особливості проходження служби у розмірі 100 % та доплати за співробітництво з особами на конфіденційній основі в розмірі 20 %;
- зобов'язати Управління Служби безпеки України в Одеській області підготувати та надати до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області оновлені довідки про розмір грошового забезпечення позивача станом на 01 березня 2018 року, 01 жовтня 2019 року та 30 січня 2020 року відповідно до вимог вищевказаного Закону, постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704, із обов'язковим зазначенням відомостей про розміри щомісячних видів грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення та премії), в тому числі надбавки за особливості проходження служби у розмірі 100 % та доплати за співробітництво з особами на конфіденційній основі в розмірі 20 %, для проведення перерахунку основного розміру пенсії.
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 14 травня 2021 року, залишеного без змін постановою П'ятого апеляційного адміністративного суду від 05 листопада 2021 року, у задоволенні позову відмовлено.
Не погоджуючись із прийнятими рішеннями, ОСОБА_1 звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову П'ятого апеляційного адміністративного суду від 05 листопада 2021 року та ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог.
Відповідно до електронного бланку про направлення поштового відправлення на конверті касаційна скарга направлена до Верховного Суду 20 листопада 2021 року, тобто в межах строку на касаційне оскарження.
За правилами частини 1 статті 334 Кодексу адміністративного судочинства України за відсутності підстав для залишення касаційної скарги без руху, повернення касаційної скарги чи відмови у відкритті касаційного провадження суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відкриття касаційного провадження у справі.
Вирішуючи питання щодо відкриття касаційного провадження, суд виходить із такого.
Підставою звернення до суду із позовом стала відмова відповідача підготувати та надати до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області оновлені довідки про розмір грошового забезпечення позивача станом на 01 березня 2018 року, 01 жовтня 2019 року та 30 січня 2020 року відповідно до вимог статей 43, 63 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядовою і начальницького складу та деяких інших осіб», із обов'язковим зазначенням надбавок, доплат, підвищень та премії для здійснення обчислення та перерахунку з 01 квітня 2018 року, 01 листопада 2019 року та 01 лютого 2020 року основного розміру пенсії з зазначенням надбавки за особливості проходження служби у розмірі 100 % та доплати за співробітництво з особами на конфіденційній основі в розмірі 20 %.
Розгляд справи в суді першої інстанції здійснювався за правилами спрощеного позовного провадження.
Пунктом 8 частини 2 статті 129 Конституції України передбачено, що серед основних засад судочинства є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Згідно із частиною першою статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.
Аналіз наведених норм дає підстави для висновку про те, що особи, які беруть участь у справі, у разі, якщо не погоджуються із ухваленими судовими рішеннями після їх перегляду в апеляційному порядку, можуть скористатися правом їх оскарження у касаційному порядку лише у визначених законом випадках.
Відповідно до пункту 2 частини п'ятої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України судові рішення у справах незначної складності та інших справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до цього Кодексу розглядаються за правилами загального позовного провадження) не підлягають касаційному оскарженню, крім випадків, якщо:
а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики;
б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи;
в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу;
г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково.
Тлумачення вказаних норм у їхньому логічному взаємозв'язку передбачає, що процесуальний закон пов'язує можливість касаційного перегляду у справах розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження тільки з тими юридичними фактами, вичерпний перелік яких викладений у підпунктах "а", "б", "в" та "г" пункту 2 частини п'ятої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України.
Доведення обставин, передбачених підпунктами "а" - "г" пункту 2 частини п'ятої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України та, відповідно, право на касаційне оскарження судових рішень у справах розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження, покладається на особу, яка подає касаційну скаргу.
Підставами касаційного оскарження скаржник зазначає пункт 3 частини четвертої та підпункти «а», «в» частини п'ятої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України. Вказані підстави мотивує тим, що касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастовчої практики та становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу.
Необґрунтованим є посилання скаржника на те, що справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу, оскільки вони носять загальний характер, який притаманний кожній аналогічній справі.
Вжите законодавцем словосполучення "значний суспільний інтерес" необхідно розуміти як серйозну, обґрунтовану зацікавленість, яка має неабияке виняткове значення для усього суспільства в цілому, певних груп людей, територіальних громад, об'єднань громадян тощо до певної справи в контексті можливого впливу ухваленого у ній судового рішення на права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб. Вказане поняття охоплює ті потреби суспільства або окремих його груп, які пов'язані із збереженням, примноженням, захистом існуючих цінностей девальвація та/або втрата яких мала б значний негативний вплив на розвиток громадянського суспільства. Наявність значного суспільного інтересу може мати місце й тоді, коли предмет спору зачіпає питання загальнодержавного значення, як от визначення і зміни конституційного ладу в Україні, виборчого процесу (референдуму), обороноздатності держави, її суверенітету, найвищих соціальних цінностей, визначених Конституцією України тощо.
Скаржником не наведено обґрунтованих доводів, які б свідчили про значний суспільний інтерес саме до цієї конкретної справи й вказували на те, що предмет даного спору стосується питань, які мають виняткове значення для суспільства в контексті наведених вище критеріїв.
Стосовно «виняткового значення» справи для учасника справи, то в даному випадку оцінка судом такої «винятковості» може бути зроблена виключно на підставі дослідження мотивів, відповідно до яких сам учасник справи вважає її такою, що має для нього виняткове значення. Винятковість значення справи для учасника справи можна оцінити тільки з урахуванням особистої оцінки справи таким учасником. Відтак, особа, яка подає касаційну скаргу має обґрунтувати наявність відповідних обставин у касаційній скарзі.
Твердження скаржника про те, що справа має виняткове значення, не обґрунтоване обставинами, які б виділяли вимоги скаржника якимись особливими ознаками, завдяки чому їх можна було б виокремити в окрему групу, та не свідчать про наявність заінтересованості суспільства в результатах розгляду саме цієї справи, а має суб'єктивний характер.
Посилання скаржника на відсутність висновку Верховного Суду щодо перерахунку основного розміру пенсії на підставі зміни (підвищення) розміру надбавки за особливості проходження служби станом на 01 жовтня 2019 року та 01 лютого 2020 року згідно вимог пункту 3 постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядовою і начальницького складу та деяких інших осіб», колегія суддів вважає неприйнятними, оскільки з касаційної скарги убачається, що позивач фактично не погоджується із розміром надбавки за особливості проходження служби.
Водночас, судом першої інстанції встановлено, що згідно переліку посад та тарифних розрядів офіцерського складу в регіональних органах, органах військової контррозвідки, а також підрозділах Українського науково-дослідного інституту спеціальної техніки та судових експертиз, Центру спеціальних операцій боротьби з тероризмом, захисту учасників кримінального судочинства та працівників правоохоронних органів, які утримуються за штатами регіональних органів Служби безпеки України, затверджених наказом №380/ДСК, посада «начальник відділу» відноситься до 43 тарифного розряду.
У додатку 16 Наказу №245/ДСК зазначено, що тарифному розряду 43 відповідає:
- розмір надбавки, визначеної главою 2 розділу ІІІ Інструкції про грошове забезпечення та виплати компенсаційного характеру військовослужбовцям Служби безпеки України, затвердженої наказом ЦУ СБУ від 10.04.2018р. №515/ДСК, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України від 25.04.2018р. за №512/31964 (надбавки за особливості проходження служби) - 50%;
- розмір надбавки, визначеної главою 5 розділу ІІІ Інструкції про грошове забезпечення та виплати компенсаційного характеру військовослужбовцям Служби безпеки України, затвердженої наказом ЦУ СБУ від 10.04.2018р. №515/ДСК, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України від 25.04.2018р. за №512/31964 (доплата військовослужбовцям оперативних підрозділів, які постійно співробітничають з особами, залученими до участі в оперативно-розшуковій діяльності на конфіденційній основі військовослужбовцям СБУ) - 10%.
Водночас, підставою для видачі нової довідки та подальшого перерахунку пенсії на її підставі позивачем зазначено встановлення нових надбавок Наказом СБУ № 1715/ДСК від 07 листопада 2019 року «Про грошове забезпечення військовослужбовців Служби безпеки України з 01 жовтня 2019 року».
Судова колегія витребувала у відповідача зазначений Наказ для огляду та з'ясувала, що він визначає лише граничні розміри деяких надбавок (доплат, премій). Персональні розміри цих видів грошового забезпечення встановлюються кожному військовослужбовцю наказом відповідного керівника залежно від якості, складності, обсягу та важливості виконуваних обов'язків за посадою; відповідно до його особистого вкладу в загальні результати служби; наявності доступу та допуску до державної таємниці та ступеню секретності відомостей, що становлять державну таємницю, з якими згідно з посадовими обов'язками постійно працює військовослужбовець.
Проте, накази Центрального управління Служби безпеки України не є рішенням Кабінету Міністрів України про зміну розміру хоча б одного з видів грошового забезпечення або про введення нових щомісячних додаткових видів грошового забезпечення та премій, із прийняттям якого пов'язаний обов'язок відповідача оформити нову довідку про розмір грошового забезпечення.
Відповідні висновки щодо відсутності підстав для перерахунку пенсій у зв'язку з прийняттям відомчих наказів висловила Велика Палата Верховного Суду у постанові від 13 травня 2020 року у справі № 592/5164/16-а.
Оскільки на час розгляду справи Кабінетом Міністрів України не приймались рішення про зміну розміру хоча б одного з видів грошового забезпечення або про введення нових щомісячних додаткових видів грошового забезпечення та премій з 01 жовтня 2019 року, відсутні передбачені законом підстави для видачі довідки для здійснення перерахунку пенсії ОСОБА_1 станом на 01 жовтня 2019 року.
Також судами встановлено, що постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 29 січня 2020 року у справі № 826/6453/18 визнано протиправним і скасовано пункт 6 постанови Кабінету Міністрів України № 103, внаслідок чого пункт 4 Постанови № 704 з 29 січня 2020 року діє в попередній редакції, а саме, розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14.
Разом з тим, скасування пункту 6 постанови Кабінету Міністрів України № 103 не впливає на порядок та процедуру проведення перерахунку розмірів посадового окладу позивача та не може слугувати підставою для надання до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області оновленої довідки про розмір грошового забезпечення станом на 30 січня 2020 року, оскільки постанова Шостого апеляційного адміністративного суду від 29 січня 2020 року не створює підстав для здійснення перерахунку пенсії позивача. Крім того, у вказаний період уряд не приймав змін до Порядку проведення перерахунку пенсій, призначених відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».
Отже, суди дійшли висновку, що станом на 30 січня 2020 року посадові оклади або інші складові грошового забезпечення позивача у зв'язку з вказаною постановою суду апеляційної інстанції не змінились, а тому відсутні передбачені законом підстави для видачі позивачеві довідки станом на 30 січня 2020 року для здійснення перерахунку пенсії.
Таким чином, Суд критично оцінює наведені підстави касаційного оскарження, оскільки вказане обґрунтування не дає підстав вважати, що ця справа має фундаментальне значення на формування єдиної правозастосовчої практики із зазначенням новітніх, проблемних, засадничих, раніше ґрунтовно не досліджуваних питань права, відповідь касаційного суду на які мала б надати нового, уніфікованого розуміння та застосування права як для сторін спору, так і для невизначеного, але широкого кола суб'єктів правовідносин.
Оцінивши доводи касаційної скарги, Верховний Суд дійшов висновку, що посилання скаржника на існування обставин, визначених підпунктами «а», «в» пункту 2 частини п'ятої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України, є необґрунтованими, оскільки на поточний день ухвалені у цій справі судові рішення не впливають на кінцеве формування судової практики та не змінюють її.
Скаржник в касаційній скарзі фактично зазначає про необхідність здійснити переоцінку встановлених судом у справі обставин, а також надати перевагу одним доказам над іншими, що виходить за межі повноважень суду касаційної інстанції згідно з положеннями частини другої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України.
Враховуючи викладені вимоги КАС України, для можливості відкриття провадження у справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження, у касаційній скарзі скаржник має обґрунтовано зазначити підстави, вказані у підпунктах "а"-"г" пункту 2 частини п'ятої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суд звертає увагу на те, що можливість відкриття касаційного провадження у справах розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження залежить виключно від обставин конкретної справи: її значення для формування єдиної правозастосовчої практики; неможливості спростування особою, яка подає касаційну скаргу, обставин, встановлених оскаржуваним судовим рішенням, при розгляді іншої справи; значного суспільного інтересу справи чи її виняткового значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; помилкового віднесення судом справи до категорії справ незначної складності.
Переглядаючи справу в касаційному порядку, Верховний Суд виконує функцію "суду права", що розглядає справи, які мають найважливіше (принципове) значення для суспільства та держави, та не є "судом фактів".
Зазначене узгоджується з Рекомендаціями № R (95) 5 Комітету Міністрів Ради Європи від 07.02.1995, який рекомендував державам-членам вживати заходи щодо визначення кола питань, які виключаються з права на апеляцію та касацію, щодо попередження будь-яких зловживань системою оскарження. Відповідно до частини "с" статті 7 цієї Рекомендації скарги в суд третьої інстанції повинні подаватися в першу чергу у рамках таких справ, які заслуговують третього судового розгляду, наприклад справи, які будуть розвивати право або які будуть сприяти однаковості тлумачення закону. Їх коло може бути також обмежене скаргами по тих справах, які стосуються питань права, які мають значення для всього суспільства в цілому. Від особи, яка подає скаргу, слід вимагати обґрунтування того, чому її справа буде сприяти досягненню таких цілей.
Згідно з пунктом 1 частини першої статті 333 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
З огляду на наведене, Суд вважає, що у відкритті касаційного провадження за поданою касаційною скаргою слід відмовити.
Керуючись статтями 248, 328, 333, 355, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд
1. Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 14 травня 2021 року та постанову П'ятого апеляційного адміністративного суду від 05 листопада 2021 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Управління Служби безпеки України в Одеській області, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області, про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити дії.
2. Надіслати ОСОБА_1 копію ухвали про відмову у відкритті касаційного провадження, разом з касаційною скаргою та доданими до скарги матеріалами.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач Н.В. Коваленко
Суддя В.М. Бевзенко
Суддя Я.О. Берназюк