06 грудня 2021 року
м. Київ
справа № 520/9061/2020
адміністративне провадження № К/9901/41584/21
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Жука А.В.,
суддів: Мартинюк Н.М., Мельник-Томенко Ж.М.,
перевіривши касаційну скаргу Міністерства юстиції України
на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 16 лютого 2021 року
та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 08 червня 2021 року
у справі №520/9061/2020
за позовом ОСОБА_1
до Міністерства юстиції України, Служби безпеки України
про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,-
ОСОБА_1 звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просив:
- визнати протиправними дії Служби безпеки України щодо застосування до нього заборони, передбаченої Закону України від 16 вересня 2014 року №1682-VІІ "Про очищення влади";
- визнати протиправними дії Служби безпеки України щодо направлення до Міністерства юстиції України інформації про застосування до нього заборони, передбаченої Законом №1682-VІІ;
- визнати протиправним та скасувати наказ Голови Служби безпеки України від 24 жовтня 2014 року №10/24-ос в частині зарахування його відповідно до пункту 2 Прикінцевих та Перехідних положень Закону №1682-VІІ та Положення про проходження військової служби військовослужбовцями Служби безпеки України за підпунктом "б" пункту 48 (у зв'язку з проведенням організаційних заходів згідно з розпорядженням Центрального управління Служби безпеки України від 08 січня 2014 року №1/ДСК) в розпорядження начальника Штабу - заступника керівника Антитерористичного центру при Службі безпеки України по посаді офіцера з особливих доручень IV категорії;
- визнати протиправним та скасувати наказ Голови Служби безпеки України від 31 грудня 2015 року №1489-о у частині зарахування його відповідно до Положення про проходження військової служби військовослужбовцями Служби безпеки України за підпунктом "ж" пункту 48 (у зв'язку із застосуванням до військовослужбовця заборон, передбачених Законом №1682-VІІ) в розпорядження начальника Штабу Антитерористичного центру при Службі безпеки України по посаді офіцера з особливих доручень IV категорії;
- зобов'язати Службу безпеки України проінформувати Міністерство юстиції України про відкликання відомостей про застосування до нього заборони, передбаченої Законом №1682-VІІ;
- зобов'язати Міністерство юстиції України вилучити з Єдиного державного реєстру осіб, щодо яких застосовано положення Закону №1682-VІІ, відомості про нього;
Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 16 лютого 2021 року, залишеним без змін постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 08 червня 2021 року, позовні вимоги задоволено частково.
Визнано протиправними дії Служби безпеки України щодо застосування до ОСОБА_1 заборони, передбаченої Закону №1682-VII.
Визнано протиправними дії Служби безпеки України щодо направлення до Міністерства юстиції України інформації про застосування до ОСОБА_1 заборони, передбаченої Закону №1682-VII.
Визнано протиправним та скасовано наказ Голови Служби безпеки України від 24 жовтня 2014 року №10/24-ос у частині зарахування ОСОБА_1 відповідно до пункту 2 Прикінцевих та Перехідних положень Закону №1682-VII та Положення про проходження військової служби військовослужбовцями Служби безпеки України за підпунктом "б" пункту 48 (у зв'язку з проведенням організаційних заходів згідно з розпорядженням Центрального управління Служби безпеки України від 08 січня 2014 року №1/ДСК) в розпорядження начальника Штабу - заступника керівника Антитерористичного центру при Службі безпеки України по посаді офіцера з особливих доручень IV категорії.
Визнано протиправним та скасовано наказ Голови Служби безпеки України від 31 грудня 2015 року №1489-о у частині зарахування ОСОБА_1 відповідно до Положення про проходження військової служби військовослужбовцями Служби безпеки України за підпунктом "ж" пункту 48 (у зв'язку із застосуванням до військовослужбовця заборон, передбачених Законом №1682-VII в розпорядження начальника Штабу Антитерористичного центру при Службі безпеки України по посаді офіцера з особливих доручень IV категорії.
Зобов'язано Міністерство юстиції України вилучити з Єдиного державного реєстру осіб, щодо яких застосовано положення Закону №1682-VII, відомості про ОСОБА_1 .
У задоволенні іншої частини позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено.
15 листопада 2021 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга Міністерства юстиції України на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 16 лютого 2021 року та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 08 червня 2021 року у справі №520/9061/2020.
Вирішуючи питання про відкриття касаційного провадження, Верховний Суд зазначає наступне.
За правилами частини першої статті 334 КАС України за відсутності підстав для залишення касаційної скарги без руху, повернення касаційної скарги чи відмови у відкритті касаційного провадження суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відкриття касаційного провадження у справі.
Вирішуючи питання про відкриття касаційного провадження Суд зазначає таке.
Статтею 129 Конституції України однією із основних засад судочинства визначено забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Наведеним конституційним положенням кореспондує стаття 14 Закону України "Про судоустрій і статус суддів".
Згідно з частиною першою статті 13 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Відповідно до частини першої статті 328 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.
Аналіз наведеного законодавства дозволяє дійти висновку про те, що особи, які беруть участь у справі, у разі, якщо не погоджуються із ухваленими судовими рішеннями після їх перегляду в апеляційному порядку, можуть скористатися правом їх оскарження у касаційному порядку лише у визначених законом випадках.
Пунктом 2 частини п'ятої статті 328 КАС України передбачено, що не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності та інших справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до цього Кодексу розглядаються за правилами загального позовного провадження), крім випадків, якщо:
а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики;
б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи;
в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу;
г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково.
Відповідно до частин першої, другої, четвертої статті 257 КАС України за правилами спрощеного позовного провадження розглядаються справи незначної складності.
За правилами спрощеного позовного провадження може бути розглянута будь-яка справа, віднесена до юрисдикції адміністративного суду, за винятком справ, зазначених у частині четвертій цієї статті.
За правилами спрощеного позовного провадження не можуть бути розглянуті справи у спорах:
1) щодо оскарження нормативно-правових актів, за винятком випадків, визначених цим Кодексом;
2) щодо оскарження рішень, дій та бездіяльності суб'єкта владних повноважень, якщо позивачем також заявлено вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної такими рішеннями, діями чи бездіяльністю, у сумі, що перевищує п'ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб;
3) про примусове відчуження земельної ділянки, інших об'єктів нерухомого майна, що на ній розміщені, з мотивів суспільної необхідності;
4) щодо оскарження рішення суб'єкта владних повноважень, на підставі якого ним може бути заявлено вимогу про стягнення грошових коштів у сумі, що перевищує п'ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Із матеріалів касаційної скарги та оскаржуваних судових рішень встановлено, що предметом позову у даній справі є визнання протиправними дій Служби безпеки України щодо застосування до позивача заборони, передбаченої Закону України від 16 вересня 2014 року №1682-VІІ "Про очищення влади" та направлення до Міністерства юстиції України інформації про застосування до позивача такої заборони, передбаченої Законом №1682-VІІ.
Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 16 січня 2021 року вирішено здійснювати розгляд справи №520/9061/2020 за правилами спрощеного позовного провадження.
Враховуючи, що дана справа розглядалася за правилами спрощеного позовного провадження, для можливості відкриття касаційного провадження процесуальним законом передбачено необхідність обґрунтувати наявність підстав для розгляду цієї касаційної скарги про наявність одного з випадків, визначених підпунктами «а-г» пункту 2 частини п'ятої статті 328 КАС України та обґрунтувати посилання на конкретний підпункт.
Оцінивши доводи касаційної скарги та правове значення цієї справи для формування єдиної правозастосовної практики, колегія суддів констатує, що скаржником не наведено обґрунтованих посилань на існування обставин передбачених підпунктами "а"-"г" пункту 2 частини п'ятої статті 328 КАС України у касаційних скаргах відсутні та такі обставини не встановлені судом з поданих матеріалів касаційної скарги.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
Суд також враховує позицію висловлену Європейським Судом з прав людини в ухвалі від 9 жовтня 2018 року щодо неприйнятності у справі "Азюковська проти України" (Azyukovska v. Ukraine, заява № 26293/18). Суд визнав, що заява є неприйнятною ratione materiae у сенсі п. 3 (а) статті 35 Конвенції і має бути відхилена відповідно до пункту 4 цієї статті. ЄСПЛ зазначив, що застосування критерію малозначності справи в цій справі було передбачуваним, справу розглянули суди двох інстанцій, які мали повну юрисдикцію, заявниця не продемонструвала наявності інших виключних обставин, які за положеннями Кодексу могли вимагати касаційного розгляду справи. В ухвалі також ідеться, що в контексті аналізу застосування критерію ratione valoris щодо доступу до вищих судових інстанцій ЄСПЛ також брав до уваги наявність або відсутність питання щодо справедливості провадження, яке здійснювалося судами нижчих інстанцій. Однак у цій справі тією мірою, в якій заявниця ставила питання щодо справедливості провадження в судах першої і другої інстанцій, ЄСПЛ не визнав, що мали місце порушення процесуальних гарантій пункту 1 статті 6 Конвенції.
З огляду на наведене, у відкритті касаційного провадження за поданою касаційною скаргою слід відмовити.
Також суд звертає увагу скаржника, що відповідно до пункту 3 частини 1 статті 7 Закону України «Про судовий збір» сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі відмови у відкритті провадження у справі в суді першої інстанції, апеляційного та касаційного провадження у справі.
На підставі викладеного, керуючись статтями 12, 328, 333 КАС України,
1. Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Міністерства юстиції України на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 16 лютого 2021 року та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 08 червня 2021 року у справі №520/9061/2020.
2. Копію ухвали про відмову у відкритті касаційного провадження разом з касаційними скаргами та доданими до скарги матеріалами направити особам, які подали касаційні скарги.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та не може бути оскаржена.
..................................
..................................
..................................
А.В. Жук
Н.М. Мартинюк
Ж.М. Мельник-Томенко
Судді Верховного Суду