03 грудня 2021 року
м. Київ
справа №2а-5109/10/2270
касаційне провадження № К/9901/26756/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Гончарової І.А.,
суддів - Олендера І.Я., Ханової Р.Ф.,
розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Хмельницькому Головного управління ДФС у Хмельницькій області
на постанову Вінницького апеляційного адміністративного суду від 20 січня 2016 року (колегія суддів у складі: головуючий суддя - Білоус О.В., судді - Совгира Д.І., Курко О.П.)
у справі № 2-а-5109/10/2270
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Євроміст-Ексім»
до Державної податкової інспекції у м. Хмельницькому Головного управління ДФС у Хмельницькій області
про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,
У липні 2010 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Євроміст-Ексім» (далі - ТОВ «Євроміст-Ексім»; позивач; платник) звернулося до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у м. Хмельницькому Головного управління ДФС у Хмельницькій області (далі - ДПІ у м. Хмельницькому; відповідач; контролюючий орган) про визнання недійсним та скасування податкового повідомлення-рішення від 09 липня 2010 року № 0004042301/3/5048.
Справа розглядалася судами неодноразово. За наслідками останнього її розгляду Хмельницький окружний адміністративний суд постановою від 26 листопада 2015 року в задоволенні адміністративного позову відмовив, дійшовши висновку про удаваний характер оспорюваних господарських операцій.
Вінницький апеляційний адміністративний суд постановою від 20 січня 2016 року рішення суду першої інстанції скасував та прийняв нове - про задоволення позову.
ДПІ у м. Хмельницькому звернулася до суду касаційної інстанції з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Вінницького апеляційного адміністративного суду від 20 січня 2016 року та залишити в силі постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 26 листопада 2015 року.
В обґрунтування своїх вимог відповідач посилається на порушення судом норм матеріального та процесуального права. При цьому звертає увагу на фіктивний характер господарських операцій з придбання платником ядра грецького горіха в Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 , Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 , Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 , Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 .
Вищий адміністративний суд України ухвалою від 01 березня 2017 року відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою ДПІ у м. Хмельницькому.
Відзиву на касаційну скаргу від позивача не надійшло, що в силу частини четвертої статті 338 Кодексу адміністративного судочинства України не перешкоджає перегляду рішення суду апеляційної інстанції.
Згідно з підпунктом 4 пункту 1 Розділу VII «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній з 15 грудня 2017 року) касаційні скарги (подання) на судові рішення в адміністративних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
21 лютого 2018 року касаційну скаргу передано до Верховного Суду в порядку, передбаченому Розділом VII «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції, чинній з 15 грудня 2017 року).
Переглядаючи оскаржуване судове рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіряючи дотримання судом апеляційної інстанції норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування ним норм матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на таке.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що контролюючим органом проведено документальну невиїзну перевірку ТОВ «Євроміст-Ексім» щодо взаємовідносин із Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 , Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_3 , Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_4 , Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 за період з 01 січня 2008 року по 31 березня 2008 року, за результатами якої складено акт від 04 грудня 2009 року № 11994/23-4/33709888.
За її наслідками відповідач дійшов висновку про порушення позивачем вимог пункту 5.1, підпункту 5.2.1 пункту 5.2, підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України від 28 грудня 1994 року № 334/94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств» (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі - Закон № 334/94-ВР) у зв'язку з неправомірним формуванням валових витрат за наслідками придбання ядра грецького горіха у Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 , Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 , Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 , Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 , що мотивовано ненаданням транспортної документації на підтвердження товарного характеру здійснених поставок.
На підставі зазначеного акта перевірки контролюючим органом прийнято податкове повідомлення-рішення від 09 липня 2010 року № 0004042301/3/5048, згідно з яким визначено суму податкового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 502501,00 грн за основним платежем та 251251,00 грн за штрафними (фінансовими) санкціями.
Надаючи оцінку правомірності прийняття відповідачем названого акта індивідуальної дії, Верховний Суд виходить із такого.
За правилами підпункту 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 Закону № 334/94-ВР до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.
Підпунктом 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону № 334/94-ВР передбачено, що не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.
За правилами статті 1 Закону України від 16 липня 1999 року № 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі - Закон № 996-XIV) первинним документом є документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.
Відповідно до частини першої статті 9 Закону № 996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.
Таким чином, валові витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток мають бути фактично здійснені та підтверджені належним чином оформленими первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податку.
В той же час, сама собою наявність або відсутність окремих документів, а також недоліки в їх оформленні не можуть бути підставою для висновку про відсутність господарської операції та відмови у формуванні валових витрат, якщо з інших даних вбачаються зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі платника у зв'язку з його господарською діяльністю.
Застосовуючи зазначені правила оподаткування при оцінці оспорюваних господарських операцій, суд апеляційної інстанції встановив, що вони є реальними та підтверджуються долученими ТОВ «Євроміст-Ексім» до матеріалів справи належним чином оформленими копіями документів, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку та які містять достатні дані про зміст господарських операцій та їх учасників, підтверджують фактичність здійснення таких операцій, а саме: накладних; прибуткових накладних; платіжних доручень; виписок по рахункам; оборотно-сальдових відомостей; документів, які свідчать про господарський характер понесених платником валових витрат.
Контролюючим органом, у свою чергу, не наведено переконливих доводів, що ґрунтуються на об'єктивній інформації та спростовують факти господарської діяльності, засвідчені вказаними документами, а також не представлено жодних доказів на підтвердження того, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі.
Не подано відповідачем і жодних доказів на підтвердження недобросовісності позивача як платника податку на прибуток або можливої фіктивності його контрагентів, як-от: пояснень фізичних осіб-підприємців щодо непровадження ними фінансово-господарської діяльності, судових рішень, вироків тощо, не наведено об'єктивних доводів щодо здійснення ТОВ «Євроміст-Ексім» розглядуваних операцій за відсутності розумних економічних причин (ділової мети) та наміру одержати економічний ефект тощо.
Таким чином, висновок Вінницького апеляційного адміністративного суду про необ'єктивність твердження контролюючого органу щодо неправомірності формування позивачем валових витрат за оспорюваними господарськими операціями ґрунтується на правильному застосуванні норм матеріального права.
З огляду на викладене та враховуючи, що за правилами частини другої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази, а суд апеляційної інстанції не допустив порушення норм процесуального права, які б могли вплинути на встановлення дійсних обставин справи, та правильно застосував норми матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги контролюючого органу без задоволення, а рішення суду апеляційної інстанції - без змін.
Керуючись частиною другою розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ», статтями 341, 343, 349, 351, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Хмельницькому Головного управління ДФС у Хмельницькій області залишити без задоволення.
Постанову Вінницького апеляційного адміністративного суду від 20 січня 2016 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач І. А. Гончарова
Судді І. Я. Олендер
Р. Ф. Ханова