ф
06 грудня 2021 року
м. Київ
справа № 826/6995/15
адміністративне провадження № К/9901/42224/21
Верховний Суд у складі судді Касаційного адміністративного суду Шевцової Н.В., перевіривши касаційну скаргу Північної митниці Держмитслужби на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 27 квітня 2021 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 21 жовтня 2021 року у справі №826/6995/15 за позовом ОСОБА_1 до Державної фіскальної служби України, Державної митної служби України, Північної митниці Держмитслужби, Чернігівської митниці ДФС, Голови комісії з реорганізації Чернігівської митниці ДФС Кашперова Ігоря Володимировича, третя особа - Міністерство юстиції України про визнання протиправним та скасування наказів, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, зобов'язання вчинити дії,
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, в якому просив:
- визнати протиправним та скасувати наказ Міністерства доходів і зборів України від 12 березня 2015 року №164-о про звільнення позивача з посади заступника начальника Чернігівської митниці Міндоходів - начальника управління боротьби з контрабандою та митними правопорушеннями;
- поновити позивача на роботі в Північній митниці Держмитслужби на посаді, рівнозначній посаді заступника начальника Чернігівської митниці Міндоходів - начальника управління боротьби з контрабандою та митними правопорушеннями;
- стягнути з Північної митниці Держмитслужби на користь позивача середній заробіток за час вимушеного прогулу;
- зобов'язати Державну митну службу України проінформувати Мін'юст про відкликання та вилучення відомостей про застосування до позивача заборони, передбаченої частиною третьою статті 1 Закону України «Про очищення влади».
27 квітня 2021 року рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва позов задоволено частково.
Визнано протиправним та скасовано наказ Міністерства доходів і зборів України від 12 березня 2015 року №164-о про звільнення ОСОБА_1 з посади заступника начальника Чернігівської митниці Міндоходів - начальника управління боротьби з контрабандою та митними правопорушеннями.
Поновлено ОСОБА_1 на роботі в Чернігівській митниці ДФС на посаді, рівнозначній посаді заступника начальника Чернігівської митниці Міндоходів - начальника управління боротьби з контрабандою та митними правопорушеннями з 13 березня 2015 року.
Стягнуто з Північної митниці Держмитслужби на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 13 березня 2015 року по 27 квітня 2021 року у розмірі 1 234 249, 07 грн (один мільйон двісті тридцять чотири тисячі двісті сорок дев'ять гривень сім копійок).
Допущено негайне виконання рішення суду в частині поновлення ОСОБА_1 на роботі в Чернігівській митниці ДФС на посаді, рівнозначній посаді заступника начальника Чернігівської митниці Міндоходів - начальника управління боротьби з контрабандою та митними правопорушеннями з 13 березня 2015 року.
Допущено негайне виконання рішення суду в частині стягнення з Північної митниці Держмитслужби на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу за один місяць в розмірі 2 762, 00 грн (дві тисячі сімсот шістдесят дві гривні нуль копійок).
21 жовтня 2021 року постановою Шостого апеляційного адміністративного суду змінено рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 27 квітня 2021 року, виклавши абзац третій резолютивної частини в наступній редакції:
«Поновити ОСОБА_1 на роботі в Північній митниці Держмитслужби на посаді, рівнозначній посаді заступника начальника Чернігівської митниці Міндоходів - начальника управління боротьби з контрабандою та митними правопорушеннями з 13 березня 2015 року».
В іншій частині рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 27 квітня 2021 року залишено без змін.
На зазначені рішення суду першої інстанції та постанову апеляційного суду Північною митницею Держмитслужби подано касаційну скаргу, яку зареєстровано у Верховному Суді 22 листопада 2021 року
У касаційній скарзі Північною митницею Держмитслужби зазначено, що вона подана на підставі пункту 3 частини четвертої статті 328 КАС Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), згідно з яким підставою касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах.
В обґрунтування наявності зазначеної підстави касаційного оскарження відповідач зазначає, що при ухваленні оскаржуваних судових рішень судами першої та апеляційної інстанції неправильно застосовані до спірних правовідносин норми матеріального права, а саме статті 1, 3 ,4 , 5 Закону України «Про очищення влади» від 16 вересня 2014 року №1682-VII, частину другу статті 235 Кодексу законів про працю України та норми процесуального права, а саме статті 6,7,72,73,242 КАС України.
Водночас суд касаційної інстанції зазначає, що у разі подання касаційної скарги на підставі пункту 3 частини четвертої статті 328 КАС України (відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах) скаржник повинен обґрунтувати у чому полягає помилка судів при застосуванні відповідної норми права та як на думку скаржника відповідна норма повинна застосовуватися.
Варто зауважити, що при поданні касаційної скарги на підставі пункту 3 частини четвертої статті 328 КАС України зазначена скаржником норма права, щодо правильного застосування якої відсутній висновок Верховного Суду, повинна врегульовувати спірні правовідносини, а питання щодо її застосування ставилося перед судами попередніх інстанції в межах підстав позову (наприклад, з точки зору порушення її відповідачем), але суди таким підставам позову не надали оцінки у судових рішеннях, - що може бути визнано як допущення судами попередніх інстанцій порушення норм процесуального права, або надали, як на думку скаржника, неправильно.
Водночас скаржником лише процитовано положення статей 1,3,4,5 Закону України «Про очищення влади» від 16 вересня 2019 року № 1682-VII, викладено обставини справи та констатовано про неправильне застосування вказаних статей судами попередніх інстанцій, а тому посилання скаржника в цій частині не узгоджуються з наведеною скаржником підставою касаційного оскарження судових рішень - пункт 3 частини четвертої статті 328 КАС України.
Інші доводи та аргументи заявника зводяться до тлумачення норм матеріального права, переоцінки доказів та неповного з'ясування обставин справи судами першої та апеляційної інстанцій, що виключає можливість його перегляду з цих підстав судом касаційної інстанції, повноваження якого визначені статтею 341 КАС України.
Враховуючи викладене, Суд вважає недоведеним наявність підстав касаційного оскарження, визначених пунктом 3 частини четвертої статті 328 КАС України.
Верховний Суд звертає увагу на те, що відповідно до частини першої статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального права.
Таким чином, межі касаційного перегляду судових рішень обмежено підставами, на яких подається касаційна скарга, викладеними скаржником, та зазначеними в ухвалі суду підставами для відкриття касаційного провадження.
Пунктом 4 частини п'ятої статті 332 КАС України встановлено, що касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається суддею-доповідачем, зокрема якщо у касаційній скарзі не викладені передбачені цим Кодексом підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку.
Враховуючи приписи пункту 4 частини п'ятої статті 332 КАС України та не викладення з належним обґрунтуванням відповідачем у касаційній скарзі підстав для касаційного оскарження судових рішень у цій справі, визначених пунктом 3 частини четвертої статті 328 КАС України, а саме відповідач вказавши яку саме норму права (пункт, частину, статтю) закону або іншого нормативно-правового акта суд апеляційної інстанції неправильно застосував, щодо питання застосування якої відсутній висновок Верховного Суду, однак не обґрунтував у чому саме полягає помилка суду при застосуванні відповідної норми права, та, як на думку заявника, відповідна норма повинна застосовуватися, тому касаційну скаргу необхідно повернути особі, яка її подала.
Керуючись статтею 248, пунктом 4 частини п'ятої статті 332 КАС України, Суд
Касаційну скаргу Північної митниці Держмитслужби на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 27 квітня 2021 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 21 жовтня 2021 року у справі №826/6995/15 позовом ОСОБА_1 до Державної фіскальної служби України, Державної митної служби України, Північної митниці Держмитслужби, Чернігівської митниці ДФС, Голови комісії з реорганізації Чернігівської митниці ДФС Кашперова Ігоря Володимировича, третя особа - Міністерство юстиції України про визнання протиправним та скасування наказів, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, зобов'язання вчинити дії- повернути особі, яка її подала.
Роз'яснити, що повернення касаційної скарги не позбавляє права повторного звернення до суду касаційної інстанції в порядку, встановленому законом.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач Н.В. Шевцова