06 грудня 2021 року
м. Київ
справа № 380/5883/20
адміністративне провадження № К/9901/42955/21
Верховний Суд у складі судді-доповідача Касаційного адміністративного суду Білак М.В., перевіривши касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 03 березня 2021 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 03 червня 2021 року у справі №380/5883/20 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Державної міграційної служби України про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії,
Позивач звернувся до суду з позовом в якому просив:
визнати протиправними дії ГУ ДМС України у Львівській області щодо відмови у видачі йому паспорта громадянина України згідно з поданою ним заявою від 06 травня 2020 року та зобов'язати видати йому такий паспорт.
Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 03 березня 2021 року, залишеним без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 03 червня 2021 року, в позові відмовлено.
У поданій касаційній скарзі позивач з посиланням на неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржувані судові рішення та прийняти нове, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.
Дослідивши подану касаційну скаргу та додані до неї матеріали, Верховний Суд зазначає таке.
08 лютого 2020 набрав чинності Закон України від 15 січня 2020 року № 460-IX «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ», яким внесено зміни до Кодексу адміністративного судочинства України, що передбачають нові підстави для касаційного оскарження.
За правилами частини першої статті 328 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.
Імперативними приписами частини четвертої статті 328 КАС України обумовлено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;
3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 353 цього Кодексу.
Згідно із пунктом 4 частини другої статті 330 КАС України у касаційній скарзі зазначаються підстава (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 328 цього Кодексу підстави (підстав).
У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні.
У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини четвертої статті 328 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду.
У разі подання касаційної скарги на судове рішення, зазначене у частинах другій і третій статті 328 цього Кодексу, в касаційній скарзі зазначається обґрунтування того, в чому полягає неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення (рішень).
Враховуючи положення процесуального закону необхідно зазначити, що під час касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій статті 328 КАС України, обґрунтування неправильного застосування судом (судами) норм матеріального права чи порушення ним (ними) норм процесуального права має обов'язково наводитись у взаємозв'язку із посиланням на відповідний пункт (пункти) частини четвертої статті 328 КАС України як на підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга.
У касаційній скарзі позивач зазначає пункт 1 частини четвертої статті 328 КАС України, та указує, що судом апеляційної інстанції не враховані висновки викладені у постановах Верховного Суду від 26 травня 2021 року у справі 120/3428/20-а, від 25 липня 2019 року у справі №826/8296/18, у справі № 820/1042/17 від 13 серпня 2020 року та у постанові від 29 листопада 2019 року у справі №820/1042/17.
Щодо зазначених посилань Верховний Суд зазначає таке.
Обов'язковими умовами при оскарженні судових рішень на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України є зазначення у касаційній скарзі:
1) норми матеріального права, яку неправильно застосовано судами;
2) постанови Верховного Суду і який саме висновок щодо застосування цієї ж норми у ній викладено;
3) висновок судів, який суперечить позиції Верховного Суду;
4) в чому полягає подібність правовідносин у справах (у якій викладено висновок Верховного Суду i у якій подається касаційна скарга).
Під судовими рішеннями в подібних правовідносинах розуміються такі рішення, в яких аналогічними є предмети спору, підстави позову, зміст позовних вимог та встановлені фактичні обставини, і, відповідно, має місце однакове матеріально-правове регулювання спірних правовідносин.
Правовим висновком Верховного Суду є висновок щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, сформульований внаслідок казуального тлумачення цієї норми при касаційному розгляді конкретної справи, та викладений у мотивувальній частині постанови Верховного Суду, прийнятої за наслідками такого розгляду.
Так, при встановленні доцільності посилання на постанову Верховного Суду на яку посилається скаржник у касаційній скарзі як підставу для перегляду оскаржуваного рішення за пунктом 1 частини четвертої статті 328 КАС України, кожен правовий висновок Верховного Суду потребує оцінки на релевантність у двох аспектах: чи є правовідносини подібними та чи зберігає ця правова позиція юридичну силу до спірних правовідносин, зважаючи на редакцію відповідних законодавчих актів.
Щодо посилань на зазначені постанови, Верховний Суд зазначає, що у порівнювальних справах різним є нормативне регулювання правовідносин та їх часові проміжки.
Верховний Суд уважає необхідним указати, що результат вирішення у кожній справі з цих справ зумовлений конкретними обставинами та оцінкою доказів.
Аналіз висновку суду апеляційної інстанції у цій справі та наведених скаржником судових рішеннях суду касаційної інстанції, свідчить про те, що вони ґрунтуються на різних фактичних обставинах справи, що зумовило різне правозастосування норм, що регулюють спірні правовідносини, а отже й різні висновки, яких дійшли суди.
Верховний Суд звертає увагу скаржника, що ухвалою Верховного Суду від 19 липня 2021 касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 03 березня 2021 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 03 червня 2021 року у справі №380/5883/20 було повернуто особі, яка її подала у зв'язку з відсутністю у ній підстав касаційного оскарження.
Більш того, ухвалою Верховного Суду від 12 серпня року касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 03 березня 2021 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 03 червня 2021 року у справі №380/5883/20 повторно було повернуто скаржнику, оскільки вона не містила обґрунтувань підстав касаційного оскарження.
Також, ухвалою від 24 вересня 2021 року Верховний Суд втретє повернуто зазначену касаційну скаргу з підстав відсутності належних обґрунтувань підстав касаційного оскарження.
Ухвалою Верховного Суду від 25 жовтня 2021 року знову повернуто касаційну скаргу ОСОБА_1 , у зв'язку з тим, що вона не містила підстави касаційного оскарження.
У вказаних ухвалах Верховний Суд вже роз'яснював скаржнику, що правовідносини у цій справі та у порівнювальних справах не є подібними.
Однак, подаючи касаційну скаргу, позивач знову посилається та ті самі постанови Верховного Суду, яким уже була надана оцінка на предмет подібності правовідносин у попередніх ухвалах Верховного Суду.
Крім того, у поданій касаційній скарзі скаржник зазначає підставу касаційного оскарження пункт 3 частини четвертої статті 328 КАС України, та вказує: «Підставою оскарження у даному випадку також є те, що судами попередніх інстанцій до спірних правовідносин не застосовано частину четверту статті 78 КАС України, при цьому відсутній висновок Верховного Суду у подібних правовідносинах» ( сторінка 13 тексту касаційної скарги).
Скаржник повинен чітко вказати, яку саме норму права судами першої та (або) апеляційної інстанцій було застосовано неправильно , а також обґрунтувати у чому полягає помилка судів при застосуванні відповідної норми права та як на думку скаржника відповідна норма повинна застосовуватися
Лише посилання на відсутність висновків Верховного Суду щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, за відсутності мотивованих аргументів неправильного застосування певної норми права, не є підставою для відкриття касаційного провадження.
Скаржник цитує частину четверту статті 78 КАС України, прописує фактичні обставини справи та зібрані у справі докази, інші аргументи касаційної скарги зводяться до переоцінки доказів, неповного з'ясування обставин справи судом апеляційної інстанції, що виключає можливість їхнього перегляду з цих підстав судом касаційної інстанції, межі якого визначені статтею 341 КАС України.
Враховуючи межі перегляду судом касаційної інстанції, визначені статтею 341 КАС України, суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
Варто зазначити, що відповідно до приписів статті 44 КАС України учасники справи, маючи намір добросовісної реалізації належного їм права на касаційне оскарження судового рішення, повинні забезпечити неухильне виконання вимог процесуального закону, зокрема, стосовно строку подання касаційної скарги, її форми та змісту.
З урахуванням змін до КАС України, внесених Законом України від 15 січня 2020 року № 460-IX і які набрали чинності 08 лютого 2020 року, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, а тому відсутність у касаційній скарзі визначених законом підстав касаційного оскарження унеможливлює її прийняття до розгляду і відкриття касаційного провадження.
Згідно із пунктом 4 частини п'ятої статті 332 КАС України касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається суддею-доповідачем також, якщо у касаційній скарзі не викладені передбачені цим Кодексом підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку.
Керуючись ст. ст. 169, 328, 330, 332 КАС України,
Касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 03 березня 2021 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 03 червня 2021 року у справі №380/5883/20 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Державної міграційної служби України про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії повернути скаржнику.
Роз'яснити, що повернення касаційної скарги не позбавляє права повторного звернення до суду касаційної інстанції в порядку, встановленому законом.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею, є остаточною та не може бути оскаржена.
СуддяМ.В. Білак