Справа № 759/23501/20 Суддя (судді) першої інстанції: Кириленко Т.В.
06 грудня 2021 року м. Київ
Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого судді Безименної Н.В.
суддів Бєлової Л.В. та Кучми А.Ю.
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Святошинського районного суду м.Києва від 03 листопада 2021 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції про скасування постанови,
Позивач звернувся до Святошинського районного суду м.Києва з позовом до Департаменту патрульної поліції, в якому просив визнати протиправною та скасувати постанову серії ДП18 № 747554 від 16.12.2020 про притягнення його до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 122 КУпАП, а провадження по справі закрити.
Рішенням Святошинського районного суду м.Києва від 03 листопада 2021 року в задоволенні позову відмовлено.
Не погодившись і вказаним рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та ухвалити нову постанову, якою позов задовольнити. Вимоги апеляційної скарги обґрунтовані тим, що під час притягнення позивача до відповідальності було порушено його право на захист, надані відеозаписи не є належними доказами вчинення адміністративного правопорушення, а інших доказів відповідачем надано не було, внаслідок чого факт правопорушення не доведено.
Відповідач відзив на апеляційну скаргу не подавав. В суді першої інстанції його позиція обґрунтовувалась тим, що постанову серії ДП18 № 747554 від 16.12.2020 винесено правомірно, оскільки позивач, рухаючись в населеному пункті, перевищив допустиму швидкість руху, у зв'язку з чим його було притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.122 КУпАП.
Відповідно до ч. 1 ст. 311 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі: 1) відсутності клопотань від усіх учасників справи про розгляд справи за їх участю; 2) неприбуття жодного з учасників справи у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання; 3) подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).
В силу ч.1 ст.311 КАС України, беручи до уваги відсутність клопотань від усіх учасників справи про розгляд справи за їх участю, враховуючи, що за наявними у справі матеріалами її може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів та з огляду на відсутність необхідності розглядати справу у судовому засіданні, беручи до уваги встановлений постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року №211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» карантину на всій території України, керуючись приписами ст.311 КАС України, справу призначено до розгляду в порядку письмового провадження.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційних скарг, перевіривши підстави для апеляційного перегляду, колегія суддів доходить наступних висновків.
Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, 16.12.2020 інспектором батальйону патрульної поліції в місті Борисполі УПП в Київській області ДПП Угро Я.А. складено постанову серії ДП18 № 747554, відповідно до якої ОСОБА_1 13.12.2020 року, керуючи транспортним засобом Toyota Land Cruiser, д.н.з. НОМЕР_1 по вул. Київський шлях у м.Бориспіль Київської області рухався зі швидкістю 78 км/год, чим перевищив дозволену швидкість руху на 28 км/год та порушив п.12.4. ПДР України (швидкість вимірювалась лазерним приладом TrueCam LTI 20/20), чим скоїв адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.122 КУпАП, внаслідок чого до позивача застосовано штраф у розмірі 255,00 грн.
Вважаючи зазначену постанову протиправною, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Суд першої інстанції, відмовляючи в задоволенні позовних вимог, дійшов висновку, що приймаючи спірну постанову відповідач діяв у межах та у спосіб, передбачені чинним законодавством України.
За наслідками перегляду рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку, колегія суддів доходить наступних висновків.
Спірні правовідносини, що склались між сторонами, регулюються Конституцією України, Кодексом України про адміністративні правопорушення, Правилами дорожнього руху, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 № 1306, Законом України «Про дорожній рух» № 3353-XII від 30.06.1993, Законом України «Про національну поліцію» № 580-VIII від 02.07.2015 .
Статтею 14 Закону № 3353-XII встановлено, що учасники дорожнього руху зобов'язані знати і неухильно дотримуватися вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху.
Пунктом 1.3 ПДР України зазначено, що учасники дорожнього руху зобов'язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил.
Відповідно до п. 12.4 ПДР України в населених пунктах рух транспортних засобів дозволяється зі швидкістю не більше 50 км/год.
Згідно з ч. 1 ст. 122 КУпАП перевищення встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів більш як на двадцять кілометрів на годину, порушення вимог дорожніх знаків та розмітки проїзної частини доріг, правил перевезення вантажів, буксирування транспортних засобів, зупинки, стоянки, проїзду пішохідних переходів, ненадання переваги у русі пішоходам на нерегульованих пішохідних переходах, а так само порушення встановленої для транспортних засобів заборони рухатися тротуарами чи пішохідними доріжками, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі п'ятнадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або 50 штрафних балів.
Згідно зі ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Статтею 280 КУпАП передбачено, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Виходячи із закріпленого в ч. 4 ст. 129 Конституції України принципу змагальності та рівності сторін у судочинстві, обов'язок доказування законності застосування адміністративного стягнення при розгляді скарги громадянина в суді покладається на орган (посадову особу), яким винесено оскаржувану постанову
Відповідно до ст. 72 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими,речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. (ст. 73 КАС України).
Згідно із ст. 74 КАС України, суд не бере до уваги докази, які одержані з порушенням порядку, встановленого законом, тобто які є недопустимими. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Колегія суддів апеляційної інстанції зазначає, що в матеріалах справи наявний фотознімок, здійснений сертифікованим приладом TruCam LTІ 20/20 № ТС 000722, на якому зафіксовано, що транспортний засіб д.н.з. НОМЕР_1 рухався по вул. Київський Шлях у м. Бориспіль Київської області в районі б. 173/2 зі швидкістю 78 км/год., тобто з перевищенням дозволеної швидкості на 28 км/год (а.с.151-154).
Вказані фотознімки є належними та допустимими доказами в адміністративній справі і про їх наявність прямо зазначено в постанові серії ДП18 №747554 від 16.12.2020 про накладення на позивача адміністративного стягнення.
Суд апеляційної інстанції враховує, що лазерний вимірювач швидкості TruCam LTI 20/20 отримав сертифікат затвердження типу засобів вимірювальної техніки від 29.08.2012 № UА-МІ/1-2903-2012. На підставі позитивних результатів державних приймальних випробувань Міністерством економічного розвитку і торгівлі України затверджений тип засобу вимірювальної техніки «Вимірювач швидкості автотранспортних засобів лазерний LTI 20/20 TruCam», який було зареєстровано в державному реєстрі засобів вимірювальної техніки за номером У3197-12 (а.с. 157).
При цьому, чинним законодавством не передбачено повторного проходження даної процедури (сертифікації) для приладів, які вже були завезені на територію України та введені в експлуатацію. Більше того, така процедура як «сертифікація» взагалі не міститься в нормах чинного законодавства України.
Міжповірочний інтервал для TruCam визначено Переліком засобів вимірювальної техніки, типи яких затверджені на підставі результатів державних приймальних та контрольних випробувань і міжнародних договорів України, затвердженим наказом Міністерства економічного розвитку і торгівлі України 05.04.2012 № 437 і становить 1 рік.
Проведення повірки передбачено Порядком проведення повірки законодавчо регульованих засобів вимірювальної техніки, що перебувають в експлуатації, та оформлення її результатів, затвердженим наказом Міністерства економічного розвитку і торгівлі України від 08.02.2016 № 193.
Відповідно до свідоцтва про повірку законодавчо регульованого засобу вимірювальної техніки № 22-01/20577, виданого ДП «Укрметртестстандарт» від 01.12.2020 та чинного до 01.12.2021, лазерний вимірювач швидкості транспортних засобів TruCam LTІ 20/20 №ТС 000722 відповідає вимогам технічної документації на вимірювач (а.с.158).
При цьому, можливість використання виробу «TruCam LTІ 20/20» виробництва LaserTechnologyInc, США також підтверджується наявністю виданого державною службою спеціального зв'язку та захисту інформації України експертного висновку від 27.09.2018 №04/02/03-3008. (а.с155).
Наказом Міністерства економічного розвитку і торгівлі України від 02.11.2015 року №1362 пристрій TruCam був виключений з Державного реєстру засобів вимірювальної техніки. У разі виключення затвердженого типу засобів вимірювальної техніки із Державного реєстру, заборонялося їх серійне виробництво або ввезення на територію України. Таким чином, оскільки прилад TruCam було введено в експлуатацію в період його перебування в Державному реєстрі, відповідно його подальша експлуатація відповідає нормам чинного законодавства.
Отже, лазерний вимірювач швидкості TruCam LT1 20/20 здійснює вимірювання процесу порушення швидкісного режиму, що дозволяє ідентифікувати транспортний засіб, номерний знак. Прилад автоматично визначає координати кожного вимірювання швидкості, розрізняє режими обмеження швидкості, встановлені для вантажних, легкових транспортних засобів, а також мотоциклів.
Для фіксації допустимих швидкісних режимів руху транспортних засобів на приладі встановлюється поріг допустимої швидкості руху. При цьому, враховується максимально допустима похибка при вимірюванні швидкості в ручному та автоматичному режимах: ± 2км/год. в діапазоні від 2 км/год. до 200 км/год.; ± 1 % в діапазоні від 201 км/год. до 320 км/год. Прилад дозволяє вимірювати швидкість на дистанціях від 2 км/год. до 320 км/год.
Наведене спростовує доводи позивача про невідповідність роздруківки фотознімка здійсненого приладом TruCam LTI20/20 до належних доказів у справі і з нього вбачається можливим встановити факт правопорушення позивачем, що свідчить про достатність цього доказу для встановлення повноти обставин справи.
При цьому, із зафіксованої на фотознімку адреси, а саме: м. Бориспіль, вул. Київський шлях, 173/2, вбачається, що правопорушення вчинено позивачем саме в межах населеного пункту.
Суд звертає увагу, що правопорушення було зафіксовано 13.12.2020, а розгляд справи про притягнення позивача до відповідальності відбувся 16.12.2020, тобто позивачу надано об'єктивну можливість скористатись правовою допомогою спеціаліста у галузі права, внаслідок чого колегія суддів відхиляє твердження апелянта щодо порушення його права на захист під час винесення постанови серії ДП18 №747554 від 16.12.2020 про накладення на позивача адміністративного стягнення.
З огляду на викладені обставини, за результатами розгляду апеляційної скарги, з урахуванням наведених норм права, суд апеляційної інстанції доходить висновку, що матеріалами справи підтверджується вчинення позивачем адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КУпАП, постанова про накладення адміністративного стягнення у справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ДП18 №747554 від 16.12.2020 складена повноважною особою, за своєю формою і змістом відповідає нормам чинного законодавства, адміністративне стягнення накладено в межах санкції, передбаченої ч.1 ст.122 КУпАП, а отже, приймаючи спірну постанову відповідач діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, у зв'язку з чим відсутні підстави для скасування оскаржуваної постанови з огляду на її правомірність.
Інші доводи скаржника, викладені в апеляційній скарзі, висновків суду першої інстанції не спростовують, при цьому колегія суддів звертає увагу на ті обставини, що відповідно до правил п.41 «Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень» обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
На підставі вищенаведеного, приймаючи до уваги, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, рішення суду ґрунтується на засадах верховенства права, є законним і обґрунтованим, висновки суду першої інстанції доводами апелянта не спростовані, колегія суддів доходить висновку про відсутність підстав для його зміни або скасування.
Керуючись ст.286, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, колегія суддів
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Рішення Святошинського районного суду м.Києва від 03 листопада 2021 року - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту проголошення і не може бути оскаржена.
Текст постанови виготовлено 06 грудня 2021 року.
Головуючий суддя Н.В.Безименна
Судді Л.В.Бєлова
А.Ю.Кучма