Головуючий І інстанції: Єгупенко В.В.
06 грудня 2021 р. Справа № 520/6479/21
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді Ральченка І.М.,
Суддів: Катунова В.В. , Чалого І.С. ,
розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково - виробниче підприємство "Залізничавтоматика" на ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 01.09.2021 по справі № 520/6479/21
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково - виробниче підприємство "Залізничавтоматика"
до Головного управління ДПС у Харківській області , Державної податкової служби України
про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії,
Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 16.08.2021 адміністративний позов ТОВ «НВП «Залізничавтоматика» до Головного управління ДПС у Харківській області, Державної податкової служби України про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії задоволено.
Визнано протиправним та скасовано рішення Комісії Головного управління ДПС у Харківській області від 16.02.2021 № 2403327/30655683 про відмову в реєстрації податкової накладної від 24.12.2020 № 4 в Єдиному реєстрі податкових накладних.
Зобов'язано Державну податкову службу України зареєструвати податкову накладну ТОВ «НВП» Залізничавтоматика» від 24.12.2020 № 4 в Єдиному реєстрі податкових накладних датою її надходження до контролюючого органу.
Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Харківській області на користь ТОВ «НВП «Залізничавтоматика» судовий збір у сумі 1135,00 грн. Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Державної податкової служби України на користь ТОВ «НВП «Залізничавтоматика» судовий збір у сумі 1135,00 грн.
27.08.2021, у строк, встановлений ч.7 ст.139 КАС України, позивач подав до Харківського окружного адміністративного суду заяву про ухвалення додаткового рішення у справі, в якій просив стягнути з відповідачів на користь позивача судові витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 18 000,00 грн.
Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 01.09.2021 відмовлено у задоволенні заяви позивача про ухвалення додаткового судового рішення.
Позивач, не погоджуючись із зазначеною ухвалою суду, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права, подав апеляційну скаргу, в якій просив її скасувати та постановити нове рішення про задоволення заяви.
В обгрунтування вимог апеляційної скарги зазначено про не врахування судом першої інстанції, що гонорар визначено у формі фіксованої суми та він не залежить від витраченого адвокатом часу; додаткова угода до Договору про надання послуг на правову допомогу конкретизує вид та об'єм послуг.
Головне управління ДПС у Харківській області, Державна податкова служба України (далі - відповідачі) не надали відзив на апеляційну скаргу.
На підставі ст. 311 КАС України справа розглянута в порядку письмового провадження.
Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.
Відповідно до ч.1 п. 1 ч. 3 ст.132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Відповідно до ч. 2-7 ст. 134 КАС України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та дійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:
1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);
2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);
3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;
4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини п'ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Обов'язок доведення не співмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Відповідно до ч.ч.1,7 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
Колегія суддів зазначає, що позивачем своєчасно подано заяву про понесені витрати на правову допомогу та своєчасно надано докази на їх підтвердження.
Відповідно до ч. 9 ст. 139 КАС України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує:
1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи;
2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;
3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо;
4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов'язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
Колегія суддів зазначає, що вирішуючи питання про визначення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, суд враховує складність справи, час витрачений адвокатом на виконання робіт, обсяг наданих послуг та ціну позову.
Згідно з п. 4 ч. 1ст. 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність"договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Статтею 19 цього Закону визначено такі види адвокатської діяльності, як надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.
Слід зазначити, що як вказано у рішенні Конституційного Суду України від 30.09.2009 23рп/2009, правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз'яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах тощо. Вибір форми та суб'єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. Право на правову допомогу - це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб'єктами права.
При цьому, необхідно враховувати, що склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.
Зазначені висновки узгоджуються з правовою позицією Верховного Суду, викладеною в постанові від 04.08.2020 по справі 810/3213/16.
Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність"інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення.
Відповідно до ст. 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Судовим розглядом встановлено, що на підтвердження витрат на правову допомогу позивача надано: договір про надання правової допомоги № 9-Ю/20, укладений 12.11.2020 між ТОВ «НВП «Залізничавтоматика» та адвокатським об'єднанням "Пекаренін Михайлов" (далі - Договір), додаткову угоду № 7 від 09.12.2021 до Договору, акт приймання-передачі наданих послуг № 7 від 25.08.2021 (а.с.94-98).
Згідно п.п. 6.2, 6.6 Договору клієнт сплачує на користь Адвокатського об'єднання в якості оплати послуг з виконання доручення згідно виставленого рахунку. Клієнт сплачує Адвокатському об'єднанню гонорар готівкою або шляхом перерахування грошових коштів на рахунок Адвокатського об'єднання, вказаний у цій угоді.
Згідно п. 2 Додаткової угоди № 7 на виконання доручення Адвокатське об'єднання зобов'язується вчинити наступні дії:
- проаналізувати судову практику щодо розгляду аналогічних спорів;
- проаналізувати законодавство України, що регулює відповідні відносини;
- проаналізувати надані клієнтом документи, а саме: свідоцтво про державну реєстрацію ТОВ «НВП «Залізничавтоматика», податкову накладну № 4, договір від 12.02.2020 № 33-02/АТЗ, платіжні доручення від 26.02.2020 № 1671, від 12.01.2021 № 2,0 замовлення на виробництво від 05.03.2020 № 4, видаткову накладну від 19.03.2020 № 19/03-20, акт приймання виконаних будівельних робіт № 1, довідку про вартість виконаних будівельних робіт за грудень 2020 року, відомості ресурсів, розрахунок загальновиробничих витрат за грудень 2020 року, акт експлуатаційних випробувань від 14.09.2020 № 1, накладну на відпуск матеріалів від 09.04.2020, наказ про призначення директора;
- за результатами виконання попередніх пунктів надати позицію щодо можливості оскарження вказаного рішення в судовому порядку;
- підготувати та подати позовну заяву до Харківського окружного адміністративного суду ;
- представляти інтереси ТОВ «НВП «Залізничавтоматика» в судових засіданнях як позивача;
- складати та подавати процесуальні документи;
- надавати пояснення в суді;
- вчиняти інші дії, що не заборонені законодавством задля досягнення бажаного результату для ТОВ «НВП «Залізничавтоматика».
Згідно п. 3 Додаткової угоди гонорар Адвокатського об'єднання за цією додатковою угодою складає 18 000,00 грн.
Відповідно до п. 4 Додаткової угоди факт виконання додаткової угоди підтверджується актом приймання-передачі наданих послуг, який повинен бути підписаний впродовж 3 днів з моменту винесення рішення судом першої інстанції, а бо з моменту, коли одна із сторін дізналась про наявність такого рішення.
Згідно п.п. 1,2 Акту приймання-передачі наданих послуг № 7 від 25.08.2021 Адвокатське об'єднання надало ТОВ «НВП «Залізничавтоматика» послуги, визначені Договором та Додатковою угодою до нього, у повному обсязі на загальну суму 18 000,00 грн.
Відповідно до п.п. 3,4 Акту клієнт зобов'язується здійснити оплату за цим Актом впродовж 30 днів з моменту його підписання. Клієнт не має претензій щодо якості наданих послуг.
Суд першої інстанції, відмовляючи у задоволенні заяви щодо розподілу витрат на правову допомогу, виходив з того, що до суду необхідно надати і детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги разом із відповідними доказами щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена, а також із доказами, які підтверджують здійснення відповідних витрат (у разі понесення таких). До матеріалів справи представником позивача не надано розрахунок його гонорару, який би надавав можливість встановити вартість години за певний вид послуги та час витрачений на виконання окремих послуг, що ставить під сумнів, чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору.
Щодо вказаного висновку суду першої інстанції колегія суддів зазначає наступне.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява N 19336/04).
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Тобто, суд зобов'язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою.
Суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.
Таким чином, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.
Такі послуги як аналіз судової практики щодо розгляду аналогічних спорів, законодавства України, що регулює відповідні відносини, надані товариством документи, вирішення питання щодо можливості оскарження вказаного рішення в судовому порядку, за своїм змістом є складовими єдиного процесу щодо підготовки та складення адміністративного позову, у зв'язку з чим витрати позивача за вказані послуги в загальному не підлягають відшкодуванню.
Надаючи оцінку співмірності заявленої до відшкодування позивачем суми витрачених коштів на складання позовної заяви критеріям, встановленим ч. 5 ст. 134 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів зазначає наступне.
Із наданих позивачем доказів на підтвердження понесених витрат на правову допомогу вбачається, що сума гонорару адвоката є фіксованою, а саме 18 000,00 грн.
Такий порядок визначення гонорару узгоджується з вимогами ст. 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", яка передбачає можливість встановлення фіксованої суми гонорару, що обчислюється з урахуванням складності справи, кваліфікації і досвіду адвоката, фінансового стану клієнта та інших істотних обставин.
Зазначене спростовує висновок суду першої інстанції про не надання позивачем розрахунку гонорару, який би надавав можливість встановити вартість години за певний вид послуги та час витрачений на виконання окремих послуг, що ставить під сумнів, чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору.
Висновок суду першої інстанції щодо ненадання позивачем детального опису робіт (послуг), виконаних адвокатом, колегія суддів вважає необґрунтованим, оскільки в акті приймання-передачі наданих послуг, зазначено, що Адвокатське об'єднання надало ТОВ «НВП «Залізничавтоматика» послуги, визначені Договором та Додатковою угодою до нього. В свою чергу, Додаткова угода до Договору містить детальний перелік послуг, які Адвокатське об'єднання зобов'язується здійснити на виконання доручення.
Щодо витрат, понесених позивачем, за представництво його інтересів в судових засіданнях, колегія суддів вважає їх необгрунтованими, оскільки справа була розглянута в спрощеному провадженні без виклику сторін.
В свою чергу, послуги щодо надавання пояснень в суді, вчинення інших дій, що не заборонені законодавством, задля досягнення бажаного результату для ТОВ «НВП «Залізничавтоматика» охоплюються вищевказаною послугою стосовно представництва інтересів товариства в судових засіданнях.
Щодо витрат позивача, понесених за складання та подання процесуальних документів, колегія суддів зазначає, що під час розгляду справи в суді першої інстанції представником позивача було надано лише заяву про компенсацію судових витрат, яка не вплинула на встановлення обставин по справі та вирішення справи по суті.
Виходячи з оцінки складності справи та обсягу наданих адвокатом послуг позивачу, враховуючи суть спірних правовідносин, беручи до уваги, що справа розглянута в порядку спрощеного провадження, колегія суддів вважає доведеним та співмірним розміром витрат на правничу допомогу - 5 000,00 грн.
Отже, колегія суддів вважає частково обґрунтованими вимоги заяви позивача щодо відшкодування витрат на професійну правничу допомогу у зв'язку із зазначеними вище послугами, а саме в частині складання позовної заяви у розмірі 5 000,00 грн.
Таким чином, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що ухвала суду першої інстанції підлягає скасуванню з прийняттям додаткової постанови про часткове задоволення заяви позивача та стягнення на його користь витрат на правничу допомогу у розмірі 5 000,00 грн, у відповідності до ст. 252 КАС України.
Відповідно до ч. 1 ст. 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: 1) неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
Керуючись ст. ст. 311, 315, 317, 321 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково - виробниче підприємство "Залізничавтоматика" - задовольнити частково.
Ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 01.09.2021 по справі № 520/6479/21 скасувати.
Прийняти додаткову постанову, якою заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково - виробниче підприємство "Залізничавтоматика" про ухвалення додаткового рішення у справі задовольнити частково.
Стягнути солідарно за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Харківській області (код ЄДРПОУ 43983495, вул. Пушкінська, буд. 46, місто Харків, 61057), Державної податкової служби України (код ЄДРПОУ 43005393, Львівська площа, 8, м. Київ, 04053) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково - виробниче підприємство "Залізничавтоматика" (код ЄДРПОУ 30655683, пр. Науки 36, м. Харків, 61166) витрати на професійну правничу допомогу, понесені в суді першої інстанції, у розмірі 5 000 (п'ять тисяч) грн. 00 коп.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий суддя І.М. Ральченко
Судді В.В. Катунов І.С. Чалий