06 грудня 2021 р.Справа № 642/2807/21
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді: Калиновського В.А.,
Суддів: Кононенко З.О. , Макаренко Я.М. ,
за участю секретаря судового засідання Ковальчук А.С
представник відповідача Озацька О.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Північного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків на рішення Ленінського районного суду м. Харкова від 17.09.2021, головуючий суддя І інстанції: Вікторов В.В., м. Харків, по справі № 642/2807/21
за позовом ОСОБА_1
до Північного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків , Начальника Північного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків Феденко Галини Михайлівни , Головного управління ДПС у Харківській області
про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення,
Позивач, ОСОБА_1 , звернулась до суду з позовом до Північного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків, Начальника Північного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків ОСОБА_2 , Головного управління ДПС у Харківській області, в якому просила суд з урахуванням уточнень:
- скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення від 30.04.2021 начальника Північного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великим платниками податків Феденко Галини Михайлівни, винесену за результатами розгляду протоколу від 23.04.2021 року № 115 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності у вигляді накладення штрафу у розмірі 2040 грн.
Рішенням Ленінського районного суду м. Харкова від 17 вересня 2021 року позов задоволено.
Скасовано постанову про накладення адміністративного стягнення від 30.04.2021 начальника Північного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великим платниками податків Феденко Галини Михайлівни, винесену за результатами розгляду протоколу від 23.04.2021 року № 115 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності у вигляді накладення штрафу у розмірі 2040 грн.
Справу про адміністративне правопорушення за ч. 4 ст.165-1 КУпАП відносно ОСОБА_1 закрито.
Не погоджуючись з вказаним судовим рішенням, відповідач, Північне міжрегіональне управління ДПС по роботі з великими платниками податків, оскаржив його в апеляційному порядку, як таке, що ухвалене з неповним з'ясуванням обставин.
В обґрунтування апеляційної скарги відповідач зазначає, що постанова начальника Північного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великим платниками податків Феденко Галини Михайлівни про накладення адміністративного стягнення від 30.04.2021 винесена за результатами розгляду протоколу від 23.04.2021 року № 115 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності прийнята у відповідності до норм чинного законодавства. Вважає помилковими висновки суду першої інстанції щодо притягнення позивача до адміністративної відповідальності поза межами строку, оскільки порушення є триваючим.
Відповідно до ч.2 ст. 313 КАС України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника відповідача, перевіривши рішення суду та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Як встановлено з матеріалів справи, листом №1358/6/35-00-04-03-18 від 12.04.2021року, надісланим на адресу ДП "Завод Електроважмаш", було повідомлено, що підприємством у порушення вимог абз.1 ч.8 ст.9 Закону України "Про збір та облік єдиного соціального внеску на загальнообов'язкове соціальне страхування" несвоєчасно сплачено єдиний соціальний внесок за грудень 2020 року на суму 4 566 373.30 грн., термін сплати 20.01.2021 рік, який фактично було сплачено з 27.01.2021 року по 02.03.2021 року. Цим же листом на адресу підприємства було надіслано повідомлення про запрошення платника податків, зборів, платежів або його представників до контролюючого органу (повідомлення №1359/6/35-00-04-03-18 від 12.04.2021 року) на ім'я ОСОБА_1 на 23.04.2021 року об 11:00 год. для складання протоколів про адміністративне правопорушення (несвоєчасна сплата ЄСВ грудень 2020 року).
23 квітня 2021 року винесено Протокол № 115 про адміністративне правопорушення, з якого вбачається, що позивачем ОСОБА_1 , як головним бухгалтером ДП "Завод Електроважмаш" вчинено адміністративне правопорушення, а саме несвоєчасна сплата ЄСВ за липень 2020 на загальну суму 30715300,58 грн. терміном сплати 20.08.2020 р., 21.09.2020 р., 20.10.2020 р., 20.11.2020 р., 21.12.2020 р., 21.01.2021 (фактично сплачено з 21.08.2020 р. по 02.03.2021 р.), чим порушено абз. 1 ч. 8 ст. 9 ЗУ «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування».
На підставі вищезазначеного протоколу, 23 квітня 2021 року була винесена постанова про накладання адміністративного стягнення передбаченого ч.4 ст.165-1 Кодексу про адміністративні правопорушення про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності у вигляді накладання штрафу у сумі 2040,00 грн.
Відповідачем встановлено порушення позивачем норми Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування", а саме несвоєчасну сплату нарахованого єдиного внеску, що зафіксовано у протоколі № 115 від 23.04.2021 року.
Не погоджуючись з постановою податкового органу, позивач звернулась до суду з вказаним позовом.
Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги, дійшов висновку про наявність процедурних порушень при прийнятті оскаржуваної постанови та накладення стягнення поза межами терміну, передбаченого ст. 38 КУпАП, оскільки порушення не є триваючим.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про задоволення позову виходячи з наступного.
Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною 4 статті 165-1 КУпАП встановлено, що несплата або несвоєчасна сплата єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, у тому числі авансових платежів, у сумі більше трьохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян тягне за собою накладення штрафу на посадових осіб підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності, фізичну особу - підприємця або особу, яка забезпечує себе роботою самостійно, від вісімдесяти до ста двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Поряд із цим, пунктом 7 статті 247 КУпАП визначено, що провадження у справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю у зв'язку із закінченням на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення строків, передбачених ст. 38 КУпАП.
Відповідно до ч. 1 ст. 38 КУпАП адміністративне стягнення може бути накладено не пізніш як через два місяці з дня вчинення правопорушення, а при триваючому правопорушенні - не пізніш як через два місяці з дня його виявлення, за винятком випадків, коли справи про адміністративні правопорушення відповідно до цього Кодексу підвідомчі суду (судді).
Зміст наведеної норми свідчить, що початок перебігу строку накладення адміністративного стягнення пов'язується з днем його виявлення лише у випадку вчинення триваючого правопорушення.
Поряд з цим, триваючим правопорушенням є проступок, пов'язаний з тривалим, неперервним невиконанням обов'язків, передбачених правовою нормою. На противагу триваючому, разовим є порушення, яке виразилось в однократному порушенні вимог Закону, яке не має під собою неперервного невиконання обов'язків визначених правовою нормою.
Колегія суддів зазначає, що правопорушення, що інкримінується позивачеві не відноситься до категорії триваючих, оскільки відповідно до абз.1 ч.8 ст.9 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" позивач зобов'язаний сплачувати єдиний внесок щомісячно, не пізніше 20 числа наступного місяця, а тому передбачений двомісячний строк має обчислюватися з дати вчинення самих правопорушень щомісячно.
Частиною 5 ст. 8 вказаного закону визначено, що Єдиний внесок для платників, зазначених у статті 4 цього Закону, встановлюється у розмірі 22 відсотки до визначеної статтею 7 цього Закону бази нарахування єдиного внеску.
У разі якщо база нарахування єдиного внеску не перевищує розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на місяць, за який отримано дохід, сума єдиного внеску розраховується як добуток розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на місяць, за який отримано дохід (прибуток), та ставки єдиного внеску.
Таким чином, сплата єдиного внеску обумовлена певною дією щодо сплати єдиного внеску в неналежному розмірі та у встановлені строки. Таке порушення є однократним разовим порушенням Закону, не має триваючого характеру та не виражається у триваючому неперервному порушенні Закону як-то невиконання обов'язків визначених правовою нормою протягом певного часу.
Аналогічну позицію щодо визначення поняття триваючого порушення, викладено у постанові Верховного Суду від 11 грудня 2018 року у справі № 242/924/17 та у постанові Верховного Суду від 11 квітня 2018 року у справі №804/401/17, а також у Листі Державної фіскальної служби України від 11.09.2015 р. N 33814/7/99-99-17-03-01-17.
Оскільки, порушення сплати розміру єдиного внеску є однократним, закінченим проступком, що має місце один раз в місяць, тому і адміністративне стягнення може бути накладено на винну особу протягом двох місяців з дня вчинення правопорушення.
Так, матеріали справи свідчать, що на підставі Звіту з ЄСВ від 14.08.2020 р. № 9201384631 підприємством ДП «Завод «Електроважмаш» за липень 2020 р. задекларовано єдиний внесок на суму 7411472,18 грн., термін сплати якого припадав на 20.08.2020 р. Переплата станом на 20.08.2020 р. в інтегрованій картці платника складала 2164167,20 грн. Сплаті 20.08.2020 р. підлягав внесок у розмірі 5247304,98 грн., який фактично сплачено з 21.08.2020 р. по 11.09.2020 р.
На підставі Звіту з ЄСВ від 15.09.2020 р. № 9233377875 підприємством ДП «Завод «Електроважмаш» за серпень 2020 р. задекларовано єдиний внесок на суму 6650012,85 грн., термін сплати якого припадав на 21.09.2020 р. Переплата станом на 21.09.2020 р. в інтегрованій картці платника складала 1865966,52 грн. Сплаті 21.09.2020 р. підлягав внесок у розмірі 4784046,33 грн., який фактично сплачено з 22.09.2020 р. по 30.10.2020 р.
На підставі Звіту з ЄСВ від 16.10.2020 р. № 9268154746 підприємством ДП «Завод «Електроважмаш» за вересень 2020 р. задекларовано єдиний внесок на суму 7305327,51 грн., термін сплати якого припадав на 20.10.2020 р. Переплата станом на 20.10.2020 р. в інтегрованій картці платника не лічилася. Сплаті 20.10.2020 р. підлягав внесок у розмірі 7305327,51 грн., який фактично сплачено з 30.10.2020 р. по 25.11.2020 р.
На підставі Звіту з ЄСВ від 17.11.2020 р. № 9303207334 підприємством ДП «Завод «Електроважмаш» за жовтень 2020 р. задекларовано єдиний внесок на суму 6015626,21 грн., термін сплати якого припадав на 20.11.2020 р. Переплата станом на 20.11.2020 р. в інтегрованій картці платника не лічилася. Сплаті 20.11.2020 р. підлягав внесок у розмірі 6015626,21 грн., який фактично сплачено з 25.11.2020 р. по 08.12.2020 р.
На підставі Звіту з ЄСВ від 16.12.2020 р. № 9335924210 підприємством ДП «Завод «Електроважмаш» за листопад 2020 р. задекларовано єдиний внесок на суму 5963296,84 грн., термін сплати якого припадав на 21.12.2020 р. Переплата станом на 21.12.2020 р. в інтегрованій картці платника складала 3166674,59 грн. Сплаті 21.12.2020 р. підлягав внесок у розмірі 2796622,25 грн., який фактично сплачено з 22.12.2020 р. по 29.12.2020 р.
На підставі Звіту з ЄСВ від 19.01.2021 р. № 9369256281 підприємством ДП «Завод «Електроважмаш» за грудень 2020 р. задекларовано єдиний внесок на суму 5792887,91 грн., термін сплати якого припадав на 20.01.2021 р. Переплата станом на 20.01.2021 р. в інтегрованій картці платника складала 1226514,61 грн. Сплаті 20.01.2021 р. підлягав внесок у розмірі 4566373,30 грн., який фактично сплачено з 27.01.2021 р. по 02.03.2021 р.
Тобто, при винесенні постанови про накладення адміністративного стягнення відносно позивача 30.04.2021 року не враховано положення ст.ст. 38,247 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Враховуючи вищезазначене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що оскаржувана постанова прийнята поза межами строків, встановлених ст. 38 КУпАП.
Судова колегія не вбачає підстав для розгляду інших аргументів апеляційної скарги, оскільки вони не впливають на вирішення справи.
Аналогічна правова позиція стосовно первинності дослідження процедурних питань у справах про адміністративні правопорушення викладена в постанові Верховного Суду від 07.04.2020 року у справі №719/102/16-а. В даному випадку касаційна інстанція дійшла висновку про пріоритетність доводів касаційної скарги стосовно дотримання контролюючим органом при вирішенні питання про притягнення особи до адміністративної відповідальності приписів ст. 38 КУпАП.
Крім того, колегія суддів звертає увагу, що ЄСПЛ у п.36 по справі "Суомінен проти Фінляндії" (Suominen v. Finland), №37801/97 від 1 липня 2003 року зазначив, що хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень.
Рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя (див. п.30. Рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Hirvisaari v. Finland" від 27 вересня 2001 року).
Судова колегія зазначає, що згідно з практикою ЄСПЛ, зокрема, в рішенні по справі "Серявін та інші проти України" від 10 лютого 2010 року, відповідно до п. 58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, п. 29).
У відповідності з ст.242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Також, колегія суддів зазначає, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
На підставі викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції вірно встановлено обставини, що мають значення для справи, а доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції щодо протиправності прийняття оскарженої постанови.
Оскільки предметом позову в цій справі є рішення суб'єкта владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності, судове рішення суду апеляційної інстанції згідно з ч. 3 ст. 272 КАС України не підлягає оскарженню в касаційному порядку..
Керуючись ст. ст. 242, 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу Північного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків залишити без задоволення.
Рішення Ленінського районного суду м. Харкова від 17.09.2021 по справі № 642/2807/21 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню.
Головуючий суддя В.А. Калиновський
Судді З.О. Кононенко Я.М. Макаренко