06 грудня 2021 року справа №200/7357/21
приміщення суду за адресою: 84301, м. Краматорськ вул. Марата, 15
Перший апеляційний адміністративний суд у складі колегії: судді-доповідача Геращенка І.В., суддів Блохіна А.А., Казначеєва Е.Г., розглянув у письмовому провадженні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Донецького окружного адміністративного суду від 21 вересня 2021 року у справі № 200/7357/21 (головуючий І інстанції Аляб'єв І.Г., повний текст складений у м. Слов'янську Донецької області) за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити дії,-
ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до суду з позовом до Військової частини НОМЕР_1 , в якому просив: визнати протиправною бездіяльність щодо несвоєчасного розрахунку під час звільнення з лав Державної прикордонної служби України; зобов'язати нарахувати та виплатити вартість неотриманого речового майна за цінами, виходячи з закупівельної вартості майна, керуючись розпорядженням Адміністрації Державної прикордонної служби України від 30.01.2019 року № 21 «Про доведення розрахунку вартості предметів речового майна для нарахування грошової компенсації та утримання за речове майно, строк носіння якого не закінчився»; зобов'язати здійснити перерахунок та виплату 3% річних компенсації інфляційних витрат за кожен прострочений місяць з моменту порушення, а саме з 01.08.2019 року на суму, яка була недоплачена за неотримане майно.
Позивач посилався на непропущення строку звернення до адміністративного суду, оскільки про порушення права на отримання в належному розмірі компенсації вартості речового майна дізнався з листа відповідача від 26.05.2021 року № 703/Х-48, отриманого 1 червня 2021 року (а.с. 54).
Ухвалою суду першої інстанції від 21.09.2021 року позовну заяву залишено без розгляду.
Позивач не погодився з ухвалою суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати ухвалу суду першої інстанції, задовольнити позов. В обґрунтування доводів посилався на те, що ним не пропущено строк звернення, оскільки про порушення своїх прав дізнався з листа відповідача від 26.05.2021 року № 703/Х-48, отриманого 1 червня 2021 року. Вважає порушення його прав має триваючий характер. Відповідач не надав відповідь на рапорт позивача від 6 червня 2019 року про нарахування та виплату грошової компенсації за недоотримане речове майно з наданням копії арматурної картки з речової служби.
Відповідачем подано відзив на апеляційну скаргу. в якому просив залишити її без розгляду.
Сторони в судове засідання не з'явилися, про дату, час та місце слухання справи повідомлені належним чином.
Відповідачем подано клопотання про відкладення розгляду справи у зв'язку з введенням карантину через спалах коронавірусу.
Колегія суддів вважає, що зазначене клопотання задоволенню не підлягає, оскільки відповідачем не надано доказів, яким чином вказані обставини перешкоджають участі представника у судовому засіданні, явка якого не визнавалася обов'язковою, а в матеріалах справи достатньо доказів про права та обов'язки сторін для розгляду справи.
Відповідно до ст. 311 КАС України справу розглянуто в письмовому провадженні.
Суд апеляційної інстанції, заслухав доповідь судді-доповідача, перевірив доводи апеляційної скарги, відзиву і дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги з наступних підстав.
Згідно ч. 1 ст. 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів (ч. 3 ст. 122 КАС України).
Для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк (ч. 5 ст. 122 КАС України).
За загальним правилом перебіг строку на звернення до адміністративного суду починається від дня виникнення права на адміністративний позов, тобто, коли особа дізналася або могла дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Незнання про порушення через байдужість до своїх прав або небажання дізнатися не є поважною причиною пропуску строку звернення до суду. Встановлення строків звернення до суду з відповідними позовними заявами законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними, передбачених Кодексом адміністративного судочинства України, певних процесуальних дій. Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків.
Право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків для звернення до суду, якими чинне законодавство обмежує звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів. Це, насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними.
Рішенням Конституційного Суду України № 17-рп/2011 від 13.12.2021 року визначено, що держава може встановленням відповідних процесуальних строків, обмежувати строк звернення до суду, що не впливає на зміст та обсяг конституційного права на судовий захист і доступ до правосуддя. Поважними причинами визнаються лише ті обставини, які були чи об'єктивно є непереборними, тобто не залежать від волевиявлення особи, що звернулась з адміністративним позовом, пов'язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду. Такі обставини мають бути підтверджені відповідними та належними доказами.
Предметом цього адміністративного спору є нарахування та виплата вартості неотриманого речового майна при звільненні та виплата 3% річних компенсації інфляційних витрат за кожен прострочений місяць на суму, яка була недоплачена за неотримане майно.
Позивача звільнено з військової служби у запас 01.08.2019 року.
11.10.2019 року проведено остаточний розрахунок з позивачем при звільненні (а.с. 18, 23-24).
До звільнення позивач звернувся до командира Одеського загону морської охорони з рапортом від 6 червня 2019 року, в якому просив надати вказівку відповідним посадовим особам про нарахування та виплату грошової компенсації за недоотримане речове майно згідно норм та надати копію арматурної картки з речової служби (а.с. 17).
19.04.2021 року позивач звернувся до командира Одеського ЗМО з заявою про надання витягу з наказу про виплату грошової компенсації та довідки про вартість речового майна (а.с. 19).
Листом від 26.05.2021 року № 703/Х-48 Одеського загону морської охорони повідомлено про виплату в повному обсязі грошової компенсації вартості неотриманого речового майна та надано довідку-розрахунок на виплату грошової компенсації замість належного до видачі речового майна та копію наказу про виплату грошової компенсації (а.с. 20-21).
За ч. 1 статті 47 КЗпП України власник або уповноважений ним орган зобов'язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу.
Виплата належних сум при звільненні здійснюється в день звільнення. Отже, про порушення своїх прав у вигляді невиплаченої вихідної допомоги позивач повинен був дізнатись в день проведення остаточного розрахунку при звільненні - 11.10.2019 року.
Позивач звернувся з позовною заявою до суду 9 червня 2021 року, тобто з порушенням місячного строку звернення до суду.
Позивач зазначив, що про порушене право дізнався з листа від 26.05.2021 року № 703/Х-48 Одеського загону морської охорони, в якому на його звернення надано довідку- розрахунок на виплату грошової компенсації замість належного до видачі речового майна та копію наказу про виплату грошової компенсації
Апеляційний суд зазначає, що позивач не навів обставин, які унеможливлювали звернення до Одеського загону морської охорони із відповідними заявами щодо надання довідки-розрахунку на виплату грошової компенсації замість належного до видачі речового майна та копії наказу про виплату грошової компенсації у 2019 році.
З такою заявою позивач звернувся лише у квітні 2021 році, тобто через півтора роки після остаточного розрахунку при звільненні.
Таким чином, позивач пропустив строк звернення до суду з цим позовом, не навів поважних причин пропуску строку.
Згідно ч. 3 ст. 123 КАС України, якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.
Згідно п. 8 ч. 1 ст. 240 КАС України суд своєю ухвалою залишає позов без розгляду з підстав, визначених частинами третьою та четвертою статті 123 цього Кодексу.
На підставі викладеного, апеляційний суд погоджує висновок суду першої інстанції про залишення позову без розгляду.
Враховуючи викладене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що судом першої інстанції ухвала прийнята з дотриманням норм процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, внаслідок чого підстави для задоволення апеляційної скарги та скасування ухвали суду відсутні.
Керуючись ст. ст. 240, 241, 250, 311, 315, 316, 321, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Ухвалу Донецького окружного адміністративного суду від 21 вересня 2021 року у справі № 200/7357/21 за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити дії - залишити без змін.
Повний текст постанови складений 6 грудня 2021 року.
Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду набирає законної сили з дати прийняття та відповідно до ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України може бути оскаржена до Верхового Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуючий І.В. Геращенко
Судді А.А. Блохін
Е.Г. Казначеєв