ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
06 грудня 2021 року м. Київ № 640/27935/20
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Скочок Т.О., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу
за позовомОСОБА_1
доГоловного управління ДПС у м. Києві
проскасування податкового повідомлення-рішення в частині, стягнення коштів,
До Окружного адміністративного суду м. Києва звернулась ОСОБА_1 з позовом до Головного управління ДПС у м. Києві, в якому просить:
- скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у м. Києві від 14.02.2020 №0000023311 частково на суму 39 256,28 грн.;
- стягнути з Головного управління ДПС у м. Києві на користь ОСОБА_1 суму нарахованої Головним управлінням ДПС у м. Києві та стягнутої пені у розмірі 2 136,57 грн.
В обґрунтування заявлених позовних вимог зазначено про те, що сплативши податок на доходи фізичних осіб 15.08.2019, ОСОБА_1 порушено строк сплати на 15 днів, а не на 145 днів, відтак, за твердженням позивача, Головним управлінням ДПС у м. Києві невірно розраховано суму штрафу, який підлягає сплаті. Як наслідок, нарахована та сплачена пеня у розмірі 2 136,57 грн. підлягає поверненню.
Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва відкрито провадження у справі у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні), встановлено сторонам строки для надання до суду відзиву, відповіді на відзив та заперечення.
Від представника відповідача через канцелярію суду надійшов відзив, в якому останній заперечував проти задоволення позовних вимог, вказавши про те, що проведеною перевіркою встановлено порушення позивачем строків сплати самостійно визначеного грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб та військового збору, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування, що призвело до нарахування штрафної санкції, відповідно до п. 126.1 ст. 126 Податкового кодексу України.
Від позивача через канцелярію суду надійшла відповідь на відзив, в якій останньою додатково наголошено на обґрунтованості заявлених позовних вимог.
Розглянувши подані сторонами документи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, відзив, відповідь на відзив, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.
Як вбачається з наявних у матеріалах справи доказів, Головним управлінням ДПС у м. Києві проведено камеральну перевірку своєчасності сплати податку на доходи фізичних осіб та військового збору, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування, за результатами чого складено акт від 21.01.2020 №40/26-15-33-11325, в якому зазначено про порушення ОСОБА_1 п. 179.7 ст. 179 Податкового кодексу України, відповідно до якого фізична особа зобов'язана самостійно до 1 серпня року, що настає за звітним, сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій нею податковій декларації.
Так, в акті перевірки вказано, що сума податку на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування (декларація від 03.04.2019 №61016), сплачена несвоєчасно, а саме: сума нарахованого податку 392 562,75 грн., дата нарахування 31.07.2019, дата сплати 23.12.2019, кількість днів затримки 145, ставка штрафу 20%; сума військового збору, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування (декларація від 03.04.2019 №61016), сплачена несвоєчасно, а саме: сума нарахованого податку 32 713,56 грн., дата нарахування 31.07.2019, дата сплати 15.08.2019, кількість днів затримки 15, ставка штрафу 10%.
На підставі викладеного, Головним управлінням ДПС у м. Києві прийнято податкове повідомлення-рішення від 14.02.2020 №0000023311, яким за порушення строку сплати суми грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування, за затримку на 145 календарних днів сплати грошового зобов'язання у сумі 392 562,75 грн. зобов'язано ОСОБА_1 сплатити штраф у розмірі 20% у сумі 78 520,55 грн.
Вважаючи вказане податкове повідомлення-рішення у частині штрафу у розмірі 39 256,28 грн. протиправним та таким, що підлягає скасуванню, позивач звернувся з даним позовом до суду.
Розглянувши справу по суті, суд виходить з наступного.
Згідно з п. 75.1 ст. 75 Податкового кодексу України (тут і надалі у редакції, яка діяла станом на момент виникнення спірних правовідносин), контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.
Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи.
У силу пп. 75.1.1 п. 75.1 ст. 75 Податкового кодексу України, камеральною вважається перевірка, яка проводиться у приміщенні контролюючого органу виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях (розрахунках) платника податків, та даних системи електронного адміністрування податку на додану вартість (даних центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриваються рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, даних Єдиного реєстру податкових накладних та даних митних декларацій), а також даних Єдиного реєстру акцизних накладних та даних системи електронного адміністрування реалізації пального та спирту етилового.
Предметом камеральної перевірки також може бути своєчасність подання податкових декларацій (розрахунків) та/або своєчасність реєстрації податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних, акцизних накладних та/або розрахунків коригування до акцизних накладних у Єдиному реєстрі акцизних накладних, виправлення помилок у податкових накладних та/або своєчасність сплати узгодженої суми податкового (грошового) зобов'язання виключно на підставі даних, що зберігаються (опрацьовуються) у відповідних інформаційних базах.
Камеральна перевірка проводиться посадовими особами контролюючого органу без будь-якого спеціального рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) такого органу або направлення на її проведення. Камеральній перевірці підлягає вся податкова звітність суцільним порядком. Згода платника податків на перевірку та його присутність під час проведення камеральної перевірки не обов'язкова (п. 76.1 ст. 76 Податкового кодексу України).
Як було зазначено вище, за результатами проведеної камеральної перевірки контролюючим органом встановлено порушення позивачем строку сплати суми грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування.
Відповідно до п. 57.1 ст. 57 Податкового кодексу України, платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно з п. 126.1 ст. 126 Податкового кодексу України, у разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов'язання (крім випадків, передбачених пунктом 126.2 цієї статті) протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу у таких розмірах: при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу; при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 20 відсотків погашеної суми податкового боргу.
Таким чином, за несплату платником податків узгодженої суми грошового зобов'язання у певний термін законодавець для такого платника передбачив негативні наслідки у вигляді штрафних санкцій.
Водночас, відповідно до п. 109.1 ст. 109 Податкового кодексу України, податковими правопорушеннями є протиправні діяння (дія чи бездіяльність) платників податків, податкових агентів, та/або їх посадових осіб, а також посадових осіб контролюючих органів, що призвели до невиконання або неналежного виконання вимог, установлених цим Кодексом та іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.
Разом з тим, у силу ч. 1 ст. 43 Бюджетного кодексу України (тут і надалі у редакції, яка діяла станом на момент виникнення спірних правовідносин), при виконанні державного бюджету і місцевих бюджетів застосовується казначейське обслуговування бюджетних коштів. Казначейство України забезпечує казначейське обслуговування бюджетних коштів на основі ведення єдиного казначейського рахунку, відкритого у Національному банку України.
Податки і збори та інші доходи державного бюджету визнаються зарахованими до державного бюджету з дня зарахування на єдиний казначейський рахунок (ч. 5 ст. 45 Бюджетного кодексу України).
Крім того, п. 22.4 ст. 22 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) визначено, що під час використання розрахункового документа ініціювання переказу є завершеним: для платника - з дати надходження розрахункового документа на виконання до банку платника; для банку платника - з дати списання коштів з рахунка платника та зарахування на рахунок отримувача в разі їх обслуговування в одному банку або з дати списання коштів з рахунка платника та з кореспондентського рахунка банку платника в разі обслуговування отримувача в іншому банку.
Банки мають забезпечувати фіксування дати прийняття розрахункового документа на виконання.
З системного аналізу наведених законодавчих положень вбачається, що здійснення помилки під час перерахування узгодженої суми грошового зобов'язання до державного бюджету в строк, встановлений п. 57.1 ст. 57 Податкового кодексу України, має кваліфікуватися як дія, хоча й помилкова. Відтак, дії, які не містять ознак бездіяльності платника податків при сплаті узгодженої суми грошового зобов'язання, не можуть бути підставою для застосування штрафів, передбачених п. 126.1 ст. 126 Податкового кодексу України.
Для підтвердження факту несплати узгодженої суми грошового зобов'язання необхідно встановити, що у строк, передбачений п. 57.1 ст. 57 Податкового кодексу України, платник податків не вчинював дії, спрямовані на перерахування узгодженої суми грошового зобов'язання до державного бюджету. А оскільки такі суми зараховуються на єдиний казначейський рахунок, то помилкове визначення розрахункового рахунку у платіжному дорученні під час сплати суми податкового зобов'язання не є достатньою правовою підставою для висновку про несплату необхідної суми грошового зобов'язання у визначений вказаною нормою Податкового кодексу України строк, відтак, і для застосування на підставі п. 126.1 ст. 126 Податкового кодексу України штрафних (фінансових) санкцій.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 02.06.2020 у справі №808/3455/15.
Як вбачається з наявної у матеріалах справи копії платіжного доручення від 15.08.2019 №3826034/19, ОСОБА_1 сплачено на р/р №33119338026007, отримувач УДКСУ у Печерському районі УДКСУ у м. Києві, код ЄДРПОУ отримувача 38004897, банк отримувача Казначейство України (ел. адм. подат.), МФО 899998 грошові кошти у розмірі 392 562,75 грн. із зазначенням у призначені платежу «податок на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами, які не підлягають обов'язковому декларуванню».
З огляду на викладене, ОСОБА_1 15.08.2019 виконано свій обов'язок із сплати податку на доходи фізичних осіб у розмірі 392 562,75 грн., про що свідчить відбитка банку про проведення операції, а не 23.12.2019, як помилково зазначено в акті перевірки, незважаючи на первинну сплату таких грошових коштів на невірний розрахунковий рахунок, відкритий в Казначействі України (ел. адм. подат.), з урахуванням того, що після того, як помилку було виявлено за заявою позивача вказані грошові кошти зараховано на необхідний бюджетний рахунок, як зазначено представником відповідача у відзиві.
Як наслідок, суд вказує, що з огляду на сплату платником податку узгодженого податкового зобов'язання з пропуском строку лише на 15 календарних днів, а не на 145 календарних днів, з помилковим зазначенням розрахункового рахунку, такий платник податку не вважається, що пропустив строк сплати податку на 145 календарних днів, у зв'язку з чим нарахування грошового зобов'язання, згідно із оскаржуваним податковим повідомленням-рішенням є протиправним та підлягає скасуванню в частині 39 256,28 грн. (10% від несвоєчасно сплаченого податкового зобов'язання у розмірі 392 562,75 грн.).
Щодо позовної вимоги про стягнення з Головного управління ДПС у м. Києві на користь ОСОБА_1 суму нарахованої Головним управлінням ДПС у м. Києві та стягнутої пені у розмірі 2 136,57 грн. слід зазначити наступне.
Як вбачається з наявної у матеріалах справи копії інтегрованої картки платника податку на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування, пеня у розмірі 4 273,14 грн. нарахована на підставі податкового повідомлення-рішення від 18.02.2020 №0000023311. Натомість, у межах даної справи предметом оскарження виступає інше податкове повідомлення-рішення - від 14.02.2020 №0000023311, іншого з наявних у матеріалах справи не вбачається. Відтак, факт нарахування пені у розмірі 4 273,14 грн. саме на підставі податкового повідомлення-рішення від 14.02.2020 №0000023311 наявними у матеріалах справи доказами не підтверджено, внаслідок чого, дана позовна вимога задоволенню не підлягає.
У силу ч.ч. 1 та 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Беручи до уваги викладене, суд дійшов до висновку про часткове задоволення позовних вимог.
Відповідно до ч.ч. 1 та 3 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
Як вбачається з наявної у матеріалах справи квитанції від 22.10.2020 №0.0.1880834303.1, позивачем під час звернення з даним позовом до суду сплачено судовий збір у розмірі 840,80 грн. Відтак, з урахуванням розміру задоволених позовних вимог, на користь позивача підлягає присудженню судовий збір у розмірі 420,40 грн.
Керуючись ст.ст. 12, 77, 139, 246, 257-262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Позовні вимоги задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у м. Києві від 14.02.2020 №0000023311 в частині 39 256,28 грн.
В іншій частині позовних вимог відмовити.
Присудити здійснені ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 ) документально підтверджені судові витрати у розмірі 420,40 грн. (чотирьохсот двадцяти грн. 40 копійок) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у м. Києві (код ЄДРПОУ 43141267, адреса: 04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 33/19).
Рішення набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України.
Рішення може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя Т.О. Скочок