ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
06 грудня 2021 року м. Київ № 640/12039/19
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі: судді Мазур А.С., розглянувши у порядку письмового у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу:
за позовомДержавного підприємства "Наш дім"
до Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві
провизнання протиправним та скасування податкової вимоги
До Окружного адміністративного суду міста Києва звернувся Державне підприємство «Наш Дім» до Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки) №Ю-878-17 від 05.04.2019.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 18.07.2019 залишено позовну заву без руху та надано строк на усунення недоліків позовної заяви.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 13.08.2019 відкрито спрощене позовне провадження у справі.
В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач послався на те, що вимога про сплату боргу (недоїмки) від 06.12.2018 №Ю-878-17 сформована відповідачем з порушенням норм чинного законодавства та була надіслана на адресу позивача з порушенням строків. Позивач зазначив, що попередньо ГУ ДФС у м. Києві надіслало на адресу Державного підприємства вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 08.08.2017 №Ю-878-17 з визначеною сумою недоїмки по сплаті єдиного внеску у сумі 83 292,32 грн. Вказану вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 08.08.2017 №Ю-878-17 Державне підприємство оскаржило до суду, внаслідок чого ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 06.11.2017 було відкрито провадження у справі №826/14000/17, та наразі розгляд цієї справи триває. Наведені обставини, на думку позивача, свідчать про відсутність у органу ДФС права на формування вимоги про сплату боргу на суму недоїмки, що охоплена незавершеною процедурою оскарження.
У відзиві на позовну заяву, відповідач проти задоволення позовних вимог заперечив, вказав, що згідно облікових даних із інформаційної системи органу доходів та зборів станом на 31.03.2019 загальна заборгованість Позивача становила 221798,84 грн. На підставі цих даних Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві сформовано вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 05.04.2019 № Ю-878-17.
Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва встановив наступне.
Державне підприємство «Наш Дім» у відповідності до вимог Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» є платником ЄСВ.
Як вбачається з матеріалів справи, 08.08.2017 ГУ ДФС у м. Києві було прийнято вимогу № Ю-878-17 про сплату заборгованості зі сплати єдиного внеску у сумі 83 292,32 грн., що утворилась за ДП «Наш дім» станом на 31.07.2017 року.
Разом з цим, податкова вимога № Ю-878-17 від 08.08.2017 оскаржена в судовому порядку.
Як вбачається з наявної в матеріалах справи виписки з інтегрованої картки платника податків - ДП «Наш дім», станом на 31.05.2019 рік за ДП «Наш дім» існував борг (недоїмка) зі сплати єдиного внеску у сумі 221798, 84 грн.
05.04.2019 Головним управлінням ДФС у м. Києві прийнято вимогу №Ю-878-17 про сплату боргу (недоїмки) зі сплати єдиного внеску у сумі 221798, 84 грн., що утворилась за ДП «Наш дім» станом на 31.03.2019.
Відповідно до доданого поштового конверту вказана вимога була надіслана позивачу 16.04.2019, а отримана 18.04.2019.
Вважаючи вказану вимогу протиправною, а своє право порушеним, позивач звернувся із даним позовом до суду.
Розглядаючи адміністративну справу по суті, суд виходить з наступного.
Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною 1 статті 67 Конституції України встановлено, що кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.
Основним нормативно-правовим актом, що визначає правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку є Закон України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» від 08.07.2010 № 2464-VI з наступними змінами та доповненнями у редакції на час виникнення спірних правовідносин (далі - Закон № 2464).
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 4 Закону № 2464 платниками єдиного внеску, зокрема, є роботодавці: підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності, відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами
Платник єдиного внеску, згідно з пунктом 1 частини 2 статті 6 Закону № 2464-VI, зобов'язаний: своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.
Порядок обчислення і сплати єдиного внеску визначений статтею 9 Закону № 2464-VI.
За змістом абзацу 1 частини 8 статті 9 Закону № 2464-VI позивач зобов'язаний сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 20 числа наступного місяця.
Відповідно до абзацу 1 частини 7 вказаної статті Закону № 2464-VI єдиний внесок сплачується шляхом перерахування платником безготівкових коштів з його банківського рахунку.
Згідно з частиною 12 статті 9 Закону № 2464-VI єдиний внесок підлягає сплаті незалежно від фінансового стану платника. За наявності у платника єдиного внеску одночасно із зобов'язаннями із сплати єдиного внеску зобов'язань із сплати податків, інших обов'язкових платежів, передбачених законом, або зобов'язань перед іншими кредиторами зобов'язання із сплати єдиного внеску виконуються в першу чергу і мають пріоритет перед усіма іншими зобов'язаннями, крім зобов'язань з виплати заробітної плати (доходу).
Пунктом 6 частини 1 статті 1 Закону № 2464-VI визначено, що сума єдиного внеску, своєчасно не нарахована та/або не сплачена у строки, встановлені цим Законом, обчислена органом доходів і зборів у випадках, передбачених цим Законом, є недоїмкою.
Положеннями частини 1 статті 12 Закону № 2464-VI визначено, що завданнями центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, є забезпечення адміністрування єдиного внеску шляхом його збору, ведення обліку надходжень від його сплати та здійснення контролю за сплатою єдиного внеску.
Згідно з пунктом 7 частини 1 статті 13 Закону № 2464-VI органи доходів і зборів мають право стягувати з платників несплачені суми єдиного внеску.
Відповідно до частин 1 та 2 статті 25 вказаного Закону рішення, прийняті органами доходів і зборів та органами Пенсійного фонду з питань, що належать до їх компетенції відповідно до цього Закону, є обов'язковими до виконання платниками єдиного внеску, посадовими особами і застрахованими особами. Положення цієї статті поширюються лише на тих платників, які відповідно до цього Закону зобов'язані нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок. У разі виявлення своєчасно не сплачених сум страхових внесків платники єдиного внеску зобов'язані самостійно обчислити ці внески і сплатити їх з нарахуванням пені в порядку і розмірах, визначених цією статтею.
За змістом положень абзаців 1, 2 та 4 частини 4 статті 25 Закону № 2464-VI орган доходів і зборів у порядку, за формою та у строки, встановлені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, надсилає платникам єдиного внеску, які мають недоїмку, вимогу про її сплату. Вимога про сплату недоїмки є виконавчим документом. Платник єдиного внеску зобов'язаний протягом десяти календарних днів з дня надходження вимоги про сплату недоїмки сплатити суми недоїмки та штрафів разом з нарахованою пенею.
Процедуру нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) страхувальниками, визначеними Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» (далі - Закон), нарахування і сплати фінансових санкцій, стягнення заборгованості зі сплати страхових коштів органами доходів і зборів визначає Інструкція про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затверджена наказом Міністерства фінансів України від 2.04.2015 № 449 (у редакції наказу Міністерства фінансів України від 28.03.2016 N 393), зареєстровано в Міністерстві юстиції України 07.05.2015 за N 508/26953 (далі - Інструкція).
Відповідно до пункту 3 розділу VI Інструкції органи доходів і зборів надсилають (вручають) платникам вимогу про сплату боргу (недоїмки), якщо:
дані документальних перевірок свідчать про донарахування сум єдиного внеску органами доходів і зборів;
платник має на кінець календарного місяця недоїмку зі сплати єдиного внеску;
платник має на кінець календарного місяця борги зі сплати фінансових санкцій.
У випадку, передбаченому абзацом другим цього пункту, вимога про сплату боргу (недоїмки) приймається відповідним органом доходів і зборів протягом десяти робочих днів з дня, що настає за днем вручення платнику акта перевірки, а за наявності заперечень платника єдиного внеску до акта перевірки приймається з урахуванням висновку про результати розгляду заперечень до акта перевірки.
Орган доходів і зборів надсилає (вручає) вимогу про сплату боргу (недоїмки) платнику єдиного внеску протягом трьох робочих днів із дня її винесення.
У випадках, передбачених абзацами третім та/або четвертим цього пункту, вимога про сплату боргу (недоїмки) надсилається (вручається):
платникам, зазначеним у підпунктах 1 та 2 пункту 1 розділу II цієї Інструкції, протягом десяти робочих днів, що настають за календарним місяцем, у якому виникла, зросла або частково зменшилась сума недоїмки зі сплати єдиного внеску (заборгованість зі сплати фінансових санкцій);
платникам, зазначеним у підпунктах 3 та 4 пункту 1 розділу II цієї Інструкції, протягом п'ятнадцяти робочих днів, що настають за календарним місяцем, у якому виникла, зросла або частково зменшилась сума недоїмки зі сплати єдиного внеску (заборгованість зі сплати фінансових санкцій).
Вимога про сплату боргу (недоїмки) формується на підставі даних інформаційної системи органу доходів і зборів платника на суму боргу, що перевищує 10 гривень.
Вимога про сплату боргу (недоїмки), окрім загальних реквізитів, повинна містити відомості про розмір боргу, у тому числі суми недоїмки, штрафів та пені, обов'язок погасити борг та можливі наслідки його непогашення в установлений строк.
Вимога про сплату боргу (недоїмки) є виконавчим документом.
Сума боргу у вимозі проставляється в гривнях з двома десятковими знаками після коми.
Згідно з пунктом 4 розділу VI Інструкції вимога про сплату боргу (недоїмки) формується на підставі актів документальних перевірок, звітів платника про нарахування єдиного внеску та облікових даних з інформаційної системи органу доходів і зборів за формою згідно з додатком 6 до цієї Інструкції (для платника - юридичної особи) або за формою згідно з додатком 7 до цієї Інструкції (для платника - фізичної особи). Орган доходів і зборів веде реєстр виданих вимог про сплату боргу (недоїмки) за формою згідно з додатком 8 до цієї Інструкції. При формуванні вимоги про сплату боргу (недоїмки) їй присвоюється порядковий номер, який складається з трьох частин: 1 частина - літера «Ю» (вимога до юридичної особи) або «Ф» (вимога до фізичної особи), 2 частина - порядковий номер, 3 частина - літера «У» (узгоджена вимога). Вимога про сплату боргу (недоїмки) формується під одним порядковим номером до повного погашення сум боргу. Після формування вимоги про сплату боргу (недоїмки) та внесення даних до відповідного реєстру вимога надсилається (вручається) платнику. При надсиланні вимоги платнику рекомендованим листом з повідомленням про вручення корінець вимоги залишається у органі доходів і зборів. При врученні вимоги платнику під підпис така вимога залишається у платника, а корінець вимоги, на якому платник проставляє свій підпис, - у органі доходів і зборів.
Таким чином, проаналізувавши зазначені вище норми, суд зазначає, що вимога про сплату боргу (недоїмки) формується на підставі даних інформаційної системи фіскального органу платника у випадку, зокрема, якщо такий платник має на кінець календарного місяця недоїмку зі сплати єдиного внеску, що перевищує 10 гривень.
У контексті спірних правовідносин слід звернути увагу, що відповідачем до відзиву на позовну заяву надано відомості з інформаційної системи органів доходів і зборів по платежу єдиний внесок, нарахований роботодавцем на суми заробітної плати (доходу) застрахованих осіб обліковується заборгованість зі сплати ЄСВ у сумі 221798,84 грн.
Тобто, дані зазначеної вище інтегрованої картки свідчать, що у період з 31.12.2016 по 31.03.2019 за позивачем постійно обліковувалася заборгованість (недоїмка) по сплаті єдиного внеску з динамікою до зменшення або збільшення у різних місяцях року, внаслідок несплати у строки, встановлені Законом № 2464-VI, сум єдиного внеску самостійно обчислених платником.
Таким чином, позивач у спірний період неналежно виконував свої обов'язки щодо сплати єдиного соціального внеску, в зв'язку з чим на протязі певно часу позивач мав заборгованість по сплаті єдиного внеску (недоїмку).
При цьому, суд наголошує на тому, що факт наявності заборгованості зі сплати самостійно визначених сум єдиного внеску у вказаний період позивачем не заперечується, розмір зазначеної в оскаржуваній вимозі недоїмки позивачем у межах даної справи не оскаржується, оскільки підставою для обґрунтування предмету позову є невчасне надіслання податковим органом оскаржуваної вимоги, майже через місяць з дня її формування, що вочевидь не може свідчити про протиправність самої вимоги. Дії податкового органу щодо формування та невчасного надіслання відповідачем спірної на адресу позивача, останнім не оскаржуються.
Слід також наголосити, що доводи позивача щодо того, що сума грошового зобов'язання за даною податковою вимогою є неузгодженою є безпідставними та помилковими, оскільки в обґрунтування своїх доводів позивач посилається на положення Податкового кодексу України, в той же час, суд звертає увагу позивача на те, що відповідно до частини 4 статті 8 Закону № 2464 порядок нарахування, обчислення і сплати єдиного внеску визначається цим Законом, в частині адміністрування - Податковим кодексом України, та прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.
Відтак, порядок узгодження сум недоїмки з єдиного внеску з органом доходів і зборів визначається частиною 4 статті 25 Закону № 2464-VI та пунктом 5 розділу VI Інструкції, відповідно до яких у разі незгоди з розрахунком органу доходів і зборів суми боргу (недоїмки) платник єдиного внеску протягом десяти календарних днів, що настають за днем отримання вимоги, узгоджує її з органом доходів і зборів шляхом оскарження вимоги про сплату боргу (недоїмки) в адміністративному або судовому порядку.
Варто зауважити, що позивач під час оскарження вимоги, як у адміністративному, так і в судовому порядку незгоди з розрахунком суми недоїмки, визначеної оскаржуваною вимогою, не висловив. Факт наявності недоїмки платником не заперечується. Доказів, які б могли вплинути на розміри визначеної у спірній вимозі недоїмки під час розгляду справи в суді позивачем також представлено не було. Оскарження позивачем у судовому порядку вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 08.08.2017 № Ю-878-17, яка сформована у зв'язку з наявністю у платника заборгованості зі сплати єдиного внеску за попередній звітний період, а саме: станом на 31.07.2017, не свідчить про неузгодженість суми недоїмки, визначеної в оскаржуваній в даній справі вимозі відповідача.
Крім того, судом встановлено, що рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 30.06.2021 у № 826/14000/17 в задоволенні адміністративного позову Державного підприємства «Наш дім» відмовлено.
Згідно ч. 4 ст. 78 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Частиною 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Статтею 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Згідно ст. 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Згідно вимог ч. 1 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати розподілу не підлягають.
Керуючись ст. ст. 2, 3, 5, 19,77, 90, 139, 241-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва,-
У задоволенні позовних вимог Державного підприємства «Наш Дім» відмовити.
Судові витрати покласти на позивача.
Рішення суду, відповідно до частини 1 статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Рішення суду може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів за правилами, встановленими статтями 293-297 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
Суддя А.С. Мазур