ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
про залишення позовної заяви без руху
06 грудня 2021 року м. Київ № 640/35420/21
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Васильченко І.П. ознайомившись з заявою та доданими до неї матеріалами
за позовом ОСОБА_1
до Київської міської державної адміністрації
про визнання протиправними та скасування рішень,-
ОСОБА_1 звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовною заявою до Київської міської державної адміністрації в якій просить:
- визнати протиправним та скасувати рішення суб'єкта владних повноважень про внесення змін до розпорядження у редакції розпорядження виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), викладене у новій редакції 2020 року.
Відповідно до п.п. 3 та 5 ч. 1 ст. 171 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, чи відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 цього Кодексу та чи позов подано у строк, установлений законом (якщо позов подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до суду, то чи достатньо підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними).
Ознайомившись із позовною заявою позивача, суд встановив, що вона не відповідає вимогам ст. 160, 161, 172 Кодексу адміністративного судочинства України з огляду на наступне.
Згідно з п.п. 2, 4, 9, 11 ч. 5 ст. 160 КАС України в позовній заяві зазначаються повне найменування (для юридичних осіб) або ім'я (прізвище, ім'я та по батькові - для фізичних осіб) сторін та інших учасників справи, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб); поштовий індекс; ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України (для юридичних осіб, зареєстрованих за законодавством України); реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серія паспорта для фізичних осіб - громадян України (якщо такі відомості відомі позивачу), відомі номери засобів зв'язку, офіційна електронна адреса або адреса електронної пошти; зміст позовних вимог і виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, а в разі подання позову до декількох відповідачів - зміст позовних вимог щодо кожного з відповідачів; у справах щодо оскарження рішень, дій та бездіяльності суб'єкта владних повноважень - обґрунтування порушення оскаржуваними рішеннями, діями чи бездіяльністю прав, свобод, інтересів позивача; власне письмове підтвердження позивача про те, що ним не подано іншого позову (позовів) до цього самого відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав.
У порушення пунктів 2, 4, 5, 11 частини п'ятої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України позивачем у позові не зазначено ідентифікаційний номер позивача та ідентифікаційний код відповідача; обґрунтування порушення оскаржуваними рішеннями, діями чи бездіяльністю прав, свобод, інтересів позивача; не викладено обставин справи, а також - не надано власного письмового підтвердження про те, що заявником не подається іншого звернення до суду до цього самого відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав.
За приписами пункту 4 частини п'ятої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України у позовній заяві зазначаються зміст позовних вимог і виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, а в разі подання позову до декількох відповідачів - зміст позовних вимог щодо кожного з відповідачів.
Суд звертає увагу на те, що зміст позовних вимог - це вимоги позивача (предмет позову). Під змістом позовних вимог розуміється визначення способу захисту свого права, свободи чи інтересу згідно з ч. 1 ст. 5 КАС України, який має формулюватися максимально чітко і зрозуміло.
Нормами цієї ж статті Кодексу визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом: 1) визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень; 2) визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; 3) визнання дій суб'єкта владних повноважень протиправними та зобов'язання утриматися від вчинення певних дій; 4) визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії; 5) встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб'єкта владних повноважень; 6) прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1 - 4 цієї частини та стягнення з відповідача - суб'єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю.
З аналізу наведеної правової норми вбачається, що Кодексом адміністративного судочинства України встановлено способи захисту порушених прав осіб, що звертаються до суду з позовом.
Дослідивши зміст поданої позовної заяви суд встановив, що заявлена позивачем прохальна частина позову не узгоджується з наведеними вище вимогами Кодексу адміністративного судочинства України, позаяк запропонований позивачем спосіб захисту публічного права та інтересу не відповідає вимогам ч. 1 ст. 5 КАС України, оскільки не зазначено дату та номер оскаржуваного рішення.
Таким чином, позивачу необхідно подати до суду уточнену позовну заяву, в тексті якої привести зміст позовних вимог у відповідність до вимог ч. 1 ст. 5, п. 4 ч. 5 ст. 160 КАС України.
Окрім того, за приписами частини четвертої статті 161 Кодексу адміністративного судочинства України на підтвердження обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги позивач зобов'язаний додати до позовної заяви всі наявні в нього докази (якщо подаються письмові чи електронні докази - позивач може додати до позовної заяви копії відповідних доказів).
Судом встановлено, що позивачем до матеріалів позовну не надано жодного доказу на підтвердження обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги.
Також, відповідно до пункту 1 частини 1 статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, чи подана позовна заява особою, яка має адміністративну процесуальну дієздатність.
Згідно з частиною 1 статті 43 Кодексу адміністративного судочинства України, здатність мати процесуальні права та обов'язки в адміністративному судочинстві (адміністративна процесуальна правоздатність) визнається за громадянами України, іноземцями, особами без громадянства, органами державної влади, іншими державними органами, органами влади Автономної Республіки Крим, органами місцевого самоврядування, їх посадовими і службовими особами, підприємствами, установами, організаціями (юридичними особами).
Адміністративна процесуальна правоздатність - абстрактна умова володіння всіма процесуальними правами і обов'язками, яка передбачає можливість конкретної особи стати суб'єктом конкретних процесуальних правовідносин, стати персоніфікованим носієм прав і обов'язків, передбачених законом для даного суб'єкта і даних правовідносин. Тому особою, що бере участь у справі, може бути лише особа, яка володіє процесуальною правоздатністю.
Для особистої участі в адміністративній справі недостатньо володіти лише правоздатністю, необхідна ще й адміністративна процесуальна дієздатність, тобто здатність особисто здійснювати процесуальні права та виконувати свої обов'язки в суді.
Відповідно до частини 2 статті 43 Кодексу адміністративного судочинства України здатність особисто здійснювати свої адміністративні процесуальні права та обов'язки, у тому числі доручати ведення справи представникові (адміністративна процесуальна дієздатність), належить фізичним особам, які досягли повноліття і не визнані судом недієздатними, а також фізичним особам до досягнення цього віку у спорах з приводу публічно-правових відносин, у яких вони відповідно до законодавства можуть самостійно брати участь.
Таким чином, змістом адміністративної процесуальної дієздатності є здатність особисто здійснювати процесуальну діяльність, яка породжує відповідні юридичні наслідки. Вона визнається за фізичними особами, які досягли повноліття.
Положеннями статті 34 Цивільного кодексу України, серед іншого, передбачено, що особа вважається повнолітньою, якщо вона досягнула вісімнадцяти років.
Відповідно до частини 1 статті 21 Закону України "Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус" від 20 листопада 2012 року № 5492-VІ (далі по тексту - Закон України № 5492-VІ від 20 листопада 2012 року) паспорт громадянина України є документом, що посвідчує особу та підтверджує громадянство України на території України.
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що в даному випадку належним доказом наявності у ОСОБА_1 адміністративної процесуальної правосуб'єктності є саме паспорт громадянина України, копія якого до позовної заяви не долучена.
Крім того, відповідно до ч. 1 ст. 161 Кодексу адміністративного судочинства України до позовної заяви додаються її копії, а також копії доданих до позовної заяви документів відповідно до кількості учасників справи, крім випадків, визначених частиною другою цієї статті.
Згідно з ч. 5 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України учасник справи підтверджує відповідність копії письмового доказу оригіналу, який знаходиться у нього, своїм підписом із зазначенням дати такого засвідчення.
Як вбачається з позовної заяви позивачем не надано копії позовної заяви з додатками для відповідача.
У відповідності до частини 3 статті 161 Кодексу адміністративного судочинства України до позовної заяви додається документ про сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
Відповідно до ч. 1 ст. 6 Закону України "Про судовий збір" від 8 липня 2011 року N 3674-VI (надалі - Закон N 3674-VI) судовий збір перераховується у безготівковій або готівковій формі виключно через установи банків чи відділення зв'язку.
Ставки сплати судового збору встановлено ч. 2 ст. 4 Закону N 3674-VI, відповідно до якої встановлюється ставка судового збору за подання позовної заяви немайнового характеру фізичною особою у розмірі - 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Відповідно до ч. 3 ст. 6 Закону України "Про судовий збір" у разі коли в позовній заяві об'єднано дві і більше вимог немайнового характеру, судовий збір сплачується за кожну вимогу немайнового характеру.
Згідно з Законом України "Про Державний бюджет України на 2021 рік", установлено у 2021 році прожитковий мінімум для працездатних осіб: з 01.01.2021 - 2 270, 00 грн.
Як вбачається із позовної заяви, позивачем заявлено позовну вимогу немайнового характеру. Таким чином судовий збір має бути сплачений у розмірі 908,00 грн. Разом з тим, доказів на підтвердження сплати судового збору позивачем не надано.
Таким чином, позивачу необхідно доплатити судовий збір у розмірі 908,00 грн. та надати до суду докази такої сплати.
Наведене вище у сукупності свідчить про недотримання вимог Кодексу адміністративного судочинства України та є недоліками позовної заяви, що в свою чергу створює перешкоди для вирішення питання про наявність підстав для відкриття провадження у справі.
Відповідно до ч. 1 ст. 169 Кодексу адміністративного судочинства України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху. Якщо ухвала про залишення позовної заяви без руху постановляється з підстави несплати судового збору у встановленому законом розмірі, суд в такій ухвалі повинен зазначити точну суму судового збору, яку необхідно сплатити (доплатити) (ч. 2 цієї ж статті).
Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що позовна заява не відповідає вищевказаним вимогам положень ст. 161 КАС України і позивачу належить усунути вищенаведені недоліки у п'ятиденний строк з дня отримання копії цієї ухвали шляхом подання до суду із супровідним листом: уточненої позовної заяви, приведеної у відповідність до вимог ч. 1 ст. 5, п. 4 ч. 5 ст. 160 КАС України, з урахуванням зауважень суду (разом з копіями такої заяви для направлення сторонам); власного письмового підтвердження позивача про те, що ним не подано іншого позову (позовів) до цього самого відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав; належним чином завіреної копії дійсного паспорту громадянина України; належним чином завірених доказів на підтвердження обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги; доказів сплати судового збору.
Керуючись ст.ст. 160, 161, 169, 248 КАС України, Окружний адміністративний суд м. Києва -
1. Позовну заяву залишити без руху.
2. Встановити позивачу п'ятиденний строк для усунення недоліків позовної заяви з дня отримання даної ухвали.
3. Попередити позивача про наслідки недотримання вимог ухвали про залишення позовної заяви без руху, передбачені п. 1 ч. 4 ст. 169 Кодексу адміністративного судочинства України.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та оскарженню не підлягає.
Суддя І.П. Васильченко