ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
06 грудня 2021 року м. Київ № 640/13413/19
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі: судді Мазур А.С., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу:
за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія Магнат"
до Головного управління Державної податкової служби у м. Києві
провизнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення в частині
До Окружного адміністративного суду міста Києва звернулося Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія магнат" із адміністративним позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві (правонаступник - Головне управління Державної податкової служби у місті Києві) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 05.06.2019 №0030941409.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 05.08.2019 відкрито спрощене позовне провадження.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що підставою застосування штрафних санкцій до Позивача стало порушення пункту 2, пункту 5 ст. 4 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» (далі - «Закон України «Про застосування РРО»), а саме: уповноважені банки, що здійснюють операції з купівлі-продажу іноземної валюти, а також суб'єкти господарювання, які здійснюють ці операції на підставі агентських угод з уповноваженими банками, зобов'язані: проводити операції з купівлі-продажу іноземної валюти через зареєстровані, опломбовані у встановленому порядку та переведені у фіскальний режим роботи реєстратори розрахункових операцій з роздрукуванням у двох примірниках розрахункових документів, що підтверджують виконання цих операцій; видавати особі, яка купує або продає іноземну валюту, перший примірник розрахункового документа на повну суму операції. Оскільки позивач не належить до уповноважених банків або їх агентів, а здійснює лише операції з купівлі-продажу іноземної валюти на підставі ліцензії Національного банку України № 11 від 04.04.2019 , то правові підстави для застосовування до нього положень пункту 2, пункту 5 ст. 4 у Закону України «Про застосування РРО» відсутні.
Відповідач проти позовних вимог заперечив, посилаючись на те, що ГУ ДФС у Волинській області на підставі наказу від 14.05.2019 № 1698 та на підставі направлень на перевірку від 14.05.2019 №001558, від 14.05.2019 № 001559 було проведено фактичну перевірку господарської одиниці Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія магнат" з питань дотримання вимог чинного законодавства при проведення валютно-обмінних операцій, розташованої за адресою: м. Нововолинськ, пр-т Перемоги, 16 А. За результатами перевірки складний акт від 21.05.2019 №10753/03/20/14/39307260 та сформовано податкове повідомлення-рішення від 05.06.2019 №0030941409. Так, контролюючим органом встановлено, що ТОВ "ФК Магнат", як фінансовою установою порушено порядок оприбуткування готівки, а саме: здійснення операцій з обміну іноземних валют без застосування реєстраторів розрахункових операцій та без видачі фіскальних касових чеків РРО.
Розглянувши подані позивачем документи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.
Як вбачається з матеріалів справи, Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія магнат" є фінансовою компанією, що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію фінансової установи №2936 від 16.10.2014.
14.05.2019 ГУ ДФС у Волинській області на підставі наказу № 1698 та на підставі направлень на перевірку від 14.05.2019 №001558, від 14.05.2019 № 001559 було проведено фактичну перевірку господарської одиниці Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія магнат" з питань дотримання вимог чинного законодавства при проведення валютно-обмінних операцій, розташованої за адресою: м. Нововолинськ, пр-т Перемоги, 16 А.
21.05.2019 за результатами фактичної перевірки складний акт №10753/03/20/14/39307260, яким встановлено здійснення Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія магнат" операцій з обміну іноземних валют без застосування реєстраторів розрахункових операцій та без видачі фіскальних касових чеків РРО.
05.06.2019 на підставі акта перевірки ГУ ДФС у м. Києві винесено оскаржуване податкового повідомлення-рішення від 05.06.2019 №0030941409 (форма "С"), яким за порушення пункту 2 статті 4 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" та на підставі підпункту 54.3.3 пункту 54.3 статті 54 Податкового кодексу України і згідно з пунктом 1 статті 18 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" до позивача застосовано суму штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) у розмірі 1700,00 грн.
Вважаючи вказане податкове повідомлення - рішення протиправним, позивач звернувся із даним позовом до суду.
Розглядаючи адміністративну справу по суті, суд виходить з наступного.
Правові засади застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг визначає Закон України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» від 06.07.1995 року №265/95-ВР (далі - Закон №265/95-ВР).
Встановлення норм щодо незастосування реєстраторів розрахункових операцій у інших законах, крім Податкового кодексу України, не допускається.
Положеннями статті 1 Закону №265/95-ВР, визначено, що реєстратор розрахункових операцій - пристрій або програмно-технічний комплекс, в якому реалізовані фіскальні функції і який призначений для реєстрації розрахункових операцій при продажу товарів (наданні послуг), операцій з купівлі-продажу іноземної валюти та/або реєстрації кількості проданих товарів (наданих послуг), операцій з приймання готівки для подальшого переказу. До реєстраторів розрахункових операцій відносяться: електронний контрольно-касовий апарат, електронний контрольно-касовий реєстратор, вбудований електронний контрольно-касовий реєстратор, комп'ютерно-касова система, електронний таксометр, автомат з продажу товарів (послуг) тощо, а розрахункова операція - приймання від покупця готівкових коштів, платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо за місцем реалізації товарів (послуг), видача готівкових коштів за повернутий покупцем товар (ненадану послугу), а у разі застосування банківської платіжної картки - оформлення відповідного розрахункового документа щодо оплати в безготівковій формі товару (послуги) банком покупця або, у разі повернення товару (відмови від послуги), оформлення розрахункових документів щодо перерахування коштів у банк покупця.
В свою чергу, розрахунковий документ - документ встановленої форми та змісту (касовий чек, товарний чек, розрахункова квитанція, проїзний документ тощо), що підтверджує факт продажу (повернення) товарів, надання послуг, отримання (повернення) коштів, купівлі-продажу іноземної валюти, надрукований у випадках, передбачених цим Законом, і зареєстрованим у встановленому порядку реєстратором розрахункових операцій або заповнений вручну.
Згідно із частиною 1 статті 4 Закону №265/95-ВР уповноважені банки, що здійснюють операції з купівлі-продажу іноземної валюти, а також суб'єкти господарювання, які здійснюють ці операції на підставі агентських угод з уповноваженими банками, зобов'язані:
1) проводити операції з купівлі-продажу іноземної валюти, змінювати курс валюти відповідно до порядку, встановленого Національним банком України;
2) проводити операції з купівлі-продажу іноземної валюти через зареєстровані, опломбовані у встановленому порядку та переведені у фіскальний режим роботи реєстратори розрахункових операцій з роздрукуванням у двох примірниках розрахункових документів, що підтверджують виконання цих операцій;
3) зберігати протягом робочої зміни другий примірник розрахункового документа, що підтверджує здійснення операції;
4) застосовувати у встановленому порядку лише ті реєстратори розрахункових операцій, що включені до Державного реєстру реєстраторів розрахункових операцій;
5) видавати особі, яка купує або продає іноземну валюту, перший примірник розрахункового документа на повну суму операції;
6) здійснювати операції з купівлі-продажу іноземної валюти тільки за рахунок коштів банку;
7) забезпечувати відповідність готівкових коштів та іноземної валюти на місці проведення операцій з купівлі-продажу іноземної валюти даним фіскального звіту;
8) проводити технічне обслуговування без порушення раніше здійсненого належним чином опломбування реєстратора розрахункових операцій, ремонтувати реєстратори розрахункових операцій через центри сервісного обслуговування в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України;
9) забезпечувати цілісність пломб реєстраторів розрахункових операцій, а також незмінність програмно-технічних засобів, що реалізують фіскальні функції.
Частиною 2 статті 8 Закону №265/95-ВР встановлено, що форма, зміст та порядок ведення розрахункових документів, а також форма та порядок подання звітності, пов'язаної із застосуванням реєстраторів розрахункових операцій при здійсненні операцій з купівлі-продажу іноземної валюти, встановлюються Національним банком України за погодженням з органом доходів і зборів.
Відповідно до вимог статей 5, 6, 11, 13 Декрету Кабінету Міністрів України від 19.02.93 № 15-93 "Про систему валютного регулювання і валютного контролю", а також статей 7, 44 Закону України "Про Національний банк України", з метою приведення у відповідність до чинного законодавства, уникнення множинності та вдосконалення нормативно-правових актів Національного банку України з питань забезпечення ефективної роботи уповноважених банків та уповноважених фінансових установ під час здійснення валютно-обмінних операцій на готівковому сегменті міжбанківського валютного ринку України Правління Національного банку України Постановою Правління Національного банку України від 12.12.2002 року №502, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 14.01.2003 року за №21/7342 постановлено затвердити Інструкцію про порядок організації та здійснення валютно-обмінних операцій на території України, яка встановлює порядок організації та здійснення валютно-обмінних операцій з готівковою іноземною валютою на території України для уповноважених банків (далі - банк), а також для уповноважених фінансових установ та національного оператора поштового зв'язку (далі - фінансова установа), їх кас, пунктів обміну іноземної валюти та пунктів обміну іноземної валюти, що відкриваються банком, фінансовою установою на підставі укладених агентських договорів з юридичною особою - резидентом (далі - Інструкція №502).
Згідно з пунктом 2 розділу II Інструкції №502 банк, фінансова установа під час здійснення валютно-обмінних операцій мають забезпечувати: документальне оформлення проведених валютно-обмінних операцій; своєчасне відображення валютно-обмінних операцій у бухгалтерському обліку; належний внутрішній контроль за валютно-обмінними операціями; створення безпечних умов для роботи з готівкою та її зберігання.
Банк, фінансова установа зобов'язані забезпечити наявність програмних комплексів, функціональні можливості яких забезпечують здійснення контролю за обсягами проведення валютно-обмінних операцій у межах банку - юридичної особи, фінансової установ (п. 3 розділу II Інструкції №502).
Приміщення каси банку, фінансової установи (крім національного оператора поштового зв'язку), їх відокремлених підрозділів, пункту обміну валюти мають відповідати вимогам нормативно-правових актів Національного банку України з питань організації захисту приміщень банків України та уповноважених небанківських фінансових установ, які надають окремі фінансові послуги (п. 4 розділу II Інструкції №502).
При цьому, банк, фінансова установа мають право розпочинати роботу пункту обміну валюти після реєстрації реєстратора розрахункових операцій (далі - РРО) в органі доходів і зборів та повідомлення Національного банку України (п. 6 розділу II Інструкції №502).
Відповідно до пункту 7 розділу II Інструкції №502 фінансова установа, її відокремлені підрозділи та пункти обміну валюти мають право розпочинати роботу: після реєстрації РРО в органі доходів і зборів; за наявності юридично оформленого документа, що підтверджує право власності на приміщення, в якому розміщені відокремлені підрозділи та пункти обміну валюти або право оренди (суборенди) на це приміщення на строк не менше ніж один рік.
Аналіз зазначеного дає суду підстави дійти до висновку, що банк, фінансова установа під час здійснення валютно-обмінних операцій мають забезпечувати документальне оформлення проведених валютно-обмінних операцій, а право розпочинати роботу пункту обміну валюти у банку, фінансової установи виникає після реєстрації реєстратора розрахункових операцій (далі - РРО) в органі доходів і зборів та повідомлення Національного банку України.
Тобто, у пункті обміну валют фінансової установи має бути РРО, зареєстроване в органі доходів і зборів.
Відповідно до пункту 5 розділу III Інструкції №502 банк, фінансова установа зобов'язані здійснювати валютно-обмінні операції, крім тих, що проводяться через платіжні пристрої, з оформленням квитанції про здійснення валютно-обмінної операції за формою, наведеною в додатку 3 до цієї Інструкції.
Квитанція про здійснення валютно-обмінної операції виписується у двох примірниках: перший примірник видається фізичній особі, другий - зберігається в паперовій формі в документах дня.
Касири каси банку, фінансової установи, пункту обміну валюти зобов'язані видати квитанцію про здійснення валютно-обмінної операції одночасно з прийняттям та видачею фізичній особі коштів. Квитанція про здійснення валютно-обмінної операції повинна видаватися не пізніше завершення операції.
Водночас, в контексті положень пункту 6 розділу III Інструкції №502 банк, фінансова установа під час здійснення операції з купівлі у фізичних осіб готівкової іноземної валюти за готівкові гривні через платіжні пристрої зобов'язані оформити квитанцію/чек банкомата.
Форма і зміст розрахункового документа, який друкується РРО та застосовується для обліку й реєстрації валютно-обмінних операцій, мають відповідати вимогам Положення про форму та зміст розрахункових документів, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 21 січня 2016 року № 13, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 11 лютого 2016 року за № 220/28350, та додатково містити таку інформацію: назва операції (купівля, продаж, зворотній обмін, конвертація іноземної валюти, операція сторно), назва і код прийнятої валюти, сума прийнятої валюти, курс, крос-курс, назва і код валюти до видачі, сума валюти до видачі, сума комісії.
Згідно з пунктом 8 розділу IV банк, фінансова установа не мають права здійснювати валютно-обмінних операцій у пунктах обміну валюти в разі виходу з ладу РРО або тимчасового відключення електроенергії.
Аналіз зазначеного дає суду підстави дійти висновку, що банкам та фінансовим установам заборонено здійснювати валютно-обмінні операції у пунктах обміну валюти в разі виходу з ладу РРО або тимчасового відключення електроенергії, а видача квитанції повинна відбуватися не пізніше завершення операції.
Разом з цим, суд звертає увагу, що правова конструкція норми частини 1 статті 4 Закону №265/95-ВР визначає обов'язок уповноважених банків, що здійснюють операції з купівлі-продажу іноземної валюти, а також суб'єктів господарювання, які здійснюють ці операції на підставі агентських угод з уповноваженими банками проводити операції з купівлі-продажу іноземної валюти через зареєстровані, опломбовані у встановленому порядку та переведені у фіскальний режим роботи реєстратори розрахункових операцій з роздрукуванням у двох примірниках розрахункових документів, що підтверджують виконання цих операцій.
Санкція передбачена пунктом 2 частини 1 статті 18 Закону №265/95-ВР застосовується до уповноважених банків та суб'єктів господарювання, що здійснюють свою діяльність на підставі агентських угод з уповноваженими банками.
Тобто, фінансові санкції, передбачені пунктом 2 частини 1 статті 18 Закону №265/95-ВР застосовуються виключно до уповноважених банків та суб'єктів господарювання, що здійснюють свою діяльність на підставі агентських угод з уповноваженими банками.
Аналогічний правовий висновок викладено в постанові Верховного Суду від 13.06.2018 року у справі №826/15581/16.
Таким чином обов'язок встановлений частиною 1 статті 4 Закону №265/95-ВР, як і відповідальність, передбачена положеннями пункту 2 частини 1 статті 18 Закону №265/95-ВР, визначаються та застосовуються виключно до уповноважених банків та суб'єктів господарювання, що здійснюють свою діяльність на підставі агентських угод з уповноваженими банками.
Водночас з матеріалів справи вбачається, що позивач не належить до уповноважених банків або його агентів, а є небанківською фінансовою установою і здійснює свою діяльність відповідно до Генеральної ліцензії на здійснення валютних операцій від 04.04.2019 №11, виданої Національним Банком України. Вищевказані обставини також встановлені відповідачем в акті фактичної перевірки від 21.05.2019.
Враховуючи викладене, суд приходить до висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог та скасування податкового повідомлення - рішення від 05.06.2019 №0030941409.
Частиною 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Статтею 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Згідно ст. 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Згідно вимог ч. 1 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Керуючись ст. ст. 2, 3, 5, 19,77, 90, 139, 241-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва,-
Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія Магнат" (01133, місто Київ, вул. Євгена Коновальця, буд. 36-В, код ЄДРПОУ 39307260) задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати прийняте Головним управлінням Державної фіскальної служби у м. Києві податкове повідомлення-рішення податкового повідомлення-рішення від 05.06.2019 №0030941409 (форма "С") на суму 1700, 00 грн.
Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія Магнат" (01133, місто Київ, вул. Євгена Коновальця, буд. 36-В, код ЄДРПОУ 39307260) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної податкової служби у місті Києві (04116, м. Київ, вул. Шолуденка, б. 33/19, код ЄДРПОУ 43141267) понесені судові витрати у розмірі 1921 (одна тисяча дев'ятсот двадцять одна) грн. 00 коп.
Рішення суду, відповідно до частини 1 статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Рішення суду може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів за правилами, встановленими статтями 293-297 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
Суддя А.С. Мазур