ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
06 грудня 2021 року м. Київ № 640/11585/20
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі: судді Мазур А.С., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу:
за позовомОфісу великих платників податків Державної податкової служби
до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у м. Києві та Київський області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ)
проскасування постанови від 27.04.2020 №6073981
До Окружного адміністративного суду міста Києва звернувся Офіс великих платників податків ДПС з позовом до Управління забезпечення примусового виконання рішень у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) про скасування постанови від 27.04.2020 ВП №60739861.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 04.06.2020 залишено позовну заяву без руху та надано строк на усунення недоліків.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 03.09.2020 відкрито провадження у справі.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що згідно наказу Офісу великих платників податків ДПС №9 від 29.08.2019 «Про початок діяльності Офісу великих платників податків ДПС» розпочато виконання Офісом великих платників податків Державної податкової служби повноважень Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби, що припиняється, з реалізації державної податкової політики, державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, державної політики у сфері боротьби з правопорушеннями під час застосування податкового законодавства, а також законодавства з питань сплати єдиного внеску та законодавства з інших питань, контроль за дотримання якого покладено на ДПС. Таким чином, починаючи з 29.08.2019 Офіс великих платників податків ДФС не здійснює виконання повноважень Офісу великих платників податків ДПС та є неналежним боржником у зазначеному виконавчому провадженні. Враховуючи викладене, на думку, позивача, державний виконавець не мав права приймати оскаржувану постанову про стягнення виконавчого збору від 27.04.2020 ВП №60739861.
Відповідач своїм правом на подання відзиву на адміністративний позов не скористався, однак надав суду копії матеріалів виконавчого провадження №60739861.
Розглянувши адміністративний позов та додані до нього матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд, зазначає наступне.
Рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 29.05.2019, залишеним без змін Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 17.09.2019 позовні вимоги ПАТ «Укртелеком» задоволено: визнано протиправною бездіяльність Офісу ВПП ДФС щодо не відображення достовірних облікових даних в інтегрованих картках платника податку ПАТ «Укртелеком» з податку на прибуток та податку на прибуток іноземних юридичних осіб; зобов'язано Офіс ВПП ДФС внести зміни до інтегрованої картки платника податків ПАТ «Укртелеком» з податку на прибуток іноземних юридичних осіб, а саме збільшити сальдо розрахунків з бюджетом на суму 63 570 грн.; зобов'язано Офіс ВПП ДФС внести зміни до інтегрованої картки платника податків ПАТ «Укртелеком» з податку на прибуток, а саме збільшити сальдо розрахунків з бюджетом на суму 342 096, 78 грн.
05.12.2019 Офісу великих платників податків ДПС отримав постанови про відкриття виконавчих проваджень від 29.11.2019 ВП №60739861 та від 29.11.2019 ВП №60739906, винесених на підставі виконавчих листів по справі №826/17540/16 від 11.11.2019, які були оскаржені Офісом в судовому порядку до Окружного адміністративного суду м. Києва.
11.11.2019 Окружним адміністративним судом м. Києва на виконання вищезазначеного рішення видано виконавчі листи, які пред'явлено стягувачем до примусового виконання.
29.11.2019 ержавним виконавцем Управління забезпечення примусового виконання рішень у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) винесено постанови про відкриття виконавчого провадження ВП № 60739861 та ВП № 60739906 за виконавчими листами від 11.11.2019 № 826/17540/16.
27.04.2020 державним виконавцем Управління забезпечення примусового виконання рішень у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) винесено оскаржувану постанову №607398 про стягнення виконавчого збору, боржником зазначено Офіс великих платників податків ДФС (код ЄДРПОУ 39440996).
19.06.2019 постановою Кабінету Міністрів України №537 «Про утворення територіальних органів Державної податкової служби» утворено Офіс великі платників податків Державної податкової служби.
30.07.2019 відбулася державна реєстрація юридичної особи - Офісу великі платників податків ДПС (код ЄДРПОУ 43141471), який є правонаступником Офісу великих платників податків ДФС (код ЄДРПОУ 39440996).
29.08.2019 наказом Офісу великих платників податків ДПС №9 «Про початок діяльності Офісу великих платників податків ДПС» розпочато виконання Офісом великих платників податків Державної податкової служби повноважень Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби, що припиняється, з реалізації державної податкової політики, державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, державної політики у сфері боротьби з правопорушеннями під час застосування податкового законодавства, а також законодавства з питань сплати єдиного внеску та законодавства з інших питань, контроль за дотримання якого покладено на ДПС.
Офіс великих платників податків ДФС не здійснює виконання повноважень Офісу великих платників податків ДПС та є неналежним боржником у зазначеному виконавчому провадженні, у зв'язку з чим, звернувся з даним позовом до суду.
Розглядаючи адміністративну справу по суті, суд виходить з наступного.
Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку визначені Законом України "Про виконавче провадження" від 02.06.2016р. № 1404-VІІІ (далі - Закон № 1404-VІІІ).
Відповідно до ч.1 ст.1 Закону № 1404-VІІІ, виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Статтею 3 Закону № 1404-VIII до виконавчих документів, які підлягають примусовому виконанню відповідно до цього Закону віднесено виконавчі листи та накази, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України;.
Статтею 18 Закону № 1404-VІІІ передбачено обов'язки і права виконавців.
Частиною 2 вказаної статті передбачено, що виконавець зобов'язаний: 1) здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом; 2) надавати сторонам виконавчого провадження, їхнім представникам та прокурору як учаснику виконавчого провадження можливість ознайомитися з матеріалами виконавчого провадження; 3) розглядати в установлені законом строки заяви сторін, інших учасників виконавчого провадження та їхні клопотання; 4) заявляти в установленому порядку про самовідвід за наявності обставин, передбачених цим Законом; 5) роз'яснювати сторонам та іншим учасникам виконавчого провадження їхні права та обов'язки.
Відповідно до ч. 5, 6 Закону № 1404-VІІ, виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов'язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей.
У постанові про відкриття виконавчого провадження за рішенням, примусове виконання якого передбачає справляння виконавчого збору, державний виконавець зазначає про стягнення з боржника виконавчого збору в розмірі, встановленому статтею 27 цього Закону.
За рішенням немайнового характеру виконавець у постанові про відкриття виконавчого провадження зазначає про необхідність виконання боржником рішення протягом 10 робочих днів (крім рішень, що підлягають негайному виконанню, рішень про встановлення побачення з дитиною).
Згідно з ч. 4 ст. 19 Закону № 1404-VІІ, сторони зобов'язані невідкладно, не пізніше наступного робочого дня після настання відповідних обставин, письмово повідомити виконавцю про повне чи часткове самостійне виконання рішення боржником, а також про виникнення обставин, що обумовлюють обов'язкове зупинення вчинення виконавчих дій, про встановлення відстрочки або розстрочки виконання, зміну способу і порядку виконання рішення, зміну місця проживання чи перебування (у тому числі зміну їх реєстрації) або місцезнаходження, а боржник - фізична особа - також про зміну місця роботи.
Відповідно до ч. 5, 6 Закону № 1404-VІІ, за рішеннями, за якими боржник зобов'язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною шостою статті 26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником. Якщо рішення підлягає негайному виконанню, виконавець перевіряє виконання рішення не пізніш як на третій робочий день після відкриття виконавчого провадження.
З матеріалів справи вбачається, що в обґрунтування протиправності оскаржуваної постанови позивач посилається виключно на те, що боржником зазначено Офіс ВПП ДФС, яке наразі є припиненим, а не Офіс великих платників податків ДПС , на що суд зазначає наступне.
Так, постановою Кабінету Міністрів України від 18.12.2018 № 1200 "Про утворення Державної податкової служби України та Державної митної служби України" утворено, зокрема, Державну податкову службу України (04053, м. Київ, Львівська площа, 8, код ЄДР: 43005393).
Державна податкова служба є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра фінансів і який реалізує державну податкову політику, державну політику з адміністрування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок), державну політику у сфері боротьби з правопорушеннями під час застосування податкового законодавства, а також законодавства з питань сплати єдиного внеску (п. 2 постанови Кабінету Міністрів України від 18,12.2018 № 1200).
Постановою Кабінету Міністрів України № 537 від 19.06.2019 "Про утворення територіальних органів Державної податкової служби" утворено Офіс великих платників податків Державної податкової служби.
30.07.2019 відбулась державна реєстрація юридичної особи - Офісу великих платників податків Державної податкової служби (04119, м. Київ, вул. Дегтярівська, 11г, код ЄДРПОУ 43141471), яка є правонаступником Офісу великих платників податків ДФС, як орган виконавчої влади.
Згідно наказу Офісу великих платників податків Державної податкової служби № 9 від 29.08.2019 "Про початок діяльності Офісу великих платників податків Державної податкової служби" розпочато виконання Офісом великих платників податків Державної податкової служби повноважень Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби.
Таким чином, починаючи з 29.08.2019 Офіс великих платників податків ДПС почав діяльність, як орган виконавчої влади та є правонаступником Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби, у зв'язку з чим, позивач є належною стороною у виконавчому проводженні.
Також позивач посилався на те, що ним було оскаржено в судовому порядку постанову державного виконавця Управління забезпечення примусового виконання рішень у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) про відкриття виконавчого провадження ВП №60739861 від 29.11.2019.
Судом встановлено, що рішенням Окружного адміністративного суду від 25.02.2021 по справі №640/25811/19 відмовлено Офісу великих платників податків ДПС у задоволенні позовних вимог. Крім того, у вищевказаному судовому рішенні, суд дійшов правового висновку про правомірність зазначення Офісу великих платників податків ДПС, як сторони виконавчого провадження №60739861.
Згідно ч. 4 ст. 78 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Отже, преюдиціально встановлені факти не підлягають доказуванню, оскільки їх з істинністю вже встановлено у рішенні і немає необхідності встановлювати їх знову, тобто піддавати сумніву істинність і стабільність судового акта, який вступив в законну силу.
Враховуючи викладене, суд приходить до висновку про відмову в задоволенні позовних вимог.
Положеннями статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно з частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Статтею 90 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Згідно ч. 3 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати розподілу не підлягають.
Керуючись статтями 9, 14, 72-77, 90, 139, 229, 241-246, 250, 255, 287 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -
У задоволенні позовних вимог Офісу великих платників податків Державної податкової служби відмовити.
Судові витрати покласти на позивача.
Рішення суду набирає законної сили в строк і порядку, передбачені статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України.
Відповідно статті 287 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційні скарги на судові рішення у справах, визначених цією статтею, можуть бути подані протягом десяти днів з дня їх проголошення.
Суддя А.С. Мазур