06 грудня 2021 р. м. Чернівці Справа № 600/6352/21-а
Чернівецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Анісімова О.В., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Третього відділу державної виконавчої служби у місті Чернівці Південно-Західного Міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Івано-Франківськ) про визнання протиправними та скасування постанов,-
І. РУХ СПРАВИ
1.1. ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до суду з позовом до Третього відділу державної виконавчої служби у місті Чернівці Південно-Західного Міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Івано-Франківськ) (далі - відповідач), в якому просить:
- визнати протиправними та скасувати постанови старшого державного виконавця Третього відділу державної виконавчої служби у місті Чернівці Південно- Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) Яковишин Ольги Петрівни від 24 лютого 2020 року ВП № 52540005 про стягнення виконавчого збору у розмірі 74 178,09 грн та від 25 лютого 2020 року ВП № 61372777 про відкриття виконавчого провадження.
1.2. Ухвалою суду від 22.11.2021 року позовну заяву залишено без руху та надано строк для усунення недоліків позовної заяви протягом п'яти днів з дня вручення даної ухвали.
1.3. Ухвалою суду від 29.11.2021 року відкрито спрощене позовне провадження та призначено розгляд справи по суті на 06.12.2021 р.
1.3. 06.09.2021 р. представники сторін до суду не з'явились, однак подали суду клопотання про розгляд справи у порядку письмового провадження за наявними за наявними у ній матеріалами.
ІІ. ОБСТАВИНИ СПРАВИ ТА АРГУМЕНТИ СТОРІН
2.1. Старшим державним виконавцем Третього відділу державної виконавчої служби у місті Чернівці Південно- Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) Яковишин О.П. винесено постанови від 24 лютого 2020 року ВП № 52540005 про стягнення виконавчого збору у розмірі 74 178,09 грн та від 25 лютого 2020 року ВП № 61372777 про відкриття виконавчого провадження, які позивач вважає протиправними та просить скасувати.
Позиція позивача
2.2. Представник позивача, згідно позову, зазначає, що зазначені постанови є протиправними в силу того, що дій примусового характеру щодо виконання рішення суду державним виконавцем не вчинялось.
2.3. Так вказує, що на виконанні у Третьому відділі державної виконавчої служби у м. Чернівці Південно-Західного Міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) перебувало виконавче провадження ВП № 52540005 про стягнення в солідарному порядку з ОСОБА_1 заборгованості у розмірі 741 780,93 грн на користь ПАТ «Райфайзен Банк Аваль» згідно виконавчого листа № 726/477/13-ц, виданого Садгірським районним судом м. Чернівці 01.02.2016 року. Дане виконавче провадження було відкрито 04 жовтня 2016 року.
2.4. 24 лютого 2020 року старшим державним виконавцем Третього ВДВС у місті Чернівці Південно-Західного Міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано- Франківськ) Яковишин Ольгою Петрівною винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачу на підставі п. 2 ч. 1 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження» - у зв'язку із надходженням 12 лютого 2020 року заяви стягувача про повернення виконавчого документа.
2.5. Разом з цим, старшим державним виконавцем 24 лютого 2020 року винесено постанову ВП № 52540005 про стягнення з ОСОБА_1 виконавчого збору в сумі 74 178,09 грн, на підставі якої 25 лютого 2020 року винесено постанову ВП № 61372777 про відкриття виконавчого провадження з виконання вказаного виконавчого документа.
2.6. Зазначає, що при стягненні виконавчого збору відповідно до частини третьої статті 40 Закону України «Про виконавче провадження» без реального стягнення суми боргу з боржника у разі повернення виконавчого документа стягувачу за його заявою створюються умови для стягнення з боржника подвійної суми виконавчого збору або ж стягнення його без реального виконання рішення суду.
2.7. Враховуючи те, що 24 лютого 2020 року старший державний виконавець прийняв постанову про повернення виконавчого документа стягувачу на підставі пункту 1 частини 1 статті 37 Закону України «Про виконавче провадження», оскільки надійшла заява стягувача від 12 лютого 2020 року про повернення виконавчого документа без виконання, то він не проводив виконавчих дій щодо забезпечення примусового виконання рішення суду про стягнення з боржника на користь стягувача присуджених сум за виконавчим листом № 726/477/13-ц, виданим Садгірським районним судом м. Чернівці 01 лютого 2016 року, а також державний виконавець не стягнув у примусовому порядку суму, зазначену у вказаному виконавчому листі.
2.8. Таким чином, у державного виконавця не було підстав для стягнення виконавчого збору в тому розмірі, який визначений у спірній постанові, а отже, така постанова не відповідає вимогам статті 27 Закону України «Про виконавче провадження» та підлягає скасуванню.
Позиція відповідача
2.6. Представник відповідача подав до суду відзив, згідно якого просить відмовити у задоволенні позову. Свою позиція обгартовує тим, що умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових) осіб, що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, чітко визначені Законом України «Про виконавче провадження», яким керується державний виконавець під час здійснення примусового виконання.
2.7. Відповідно до ч. 1,2 ст. 27 Закону України «Про виконавче провадження» виконавчий збір - це збір, що справляється на всій території України за примусове виконання рішення органами державної виконавчої служби. Виконавчий збір стягується з боржника до Державного бюджету України. Виконавчий збір стягується державним виконавцем у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає примусовому стягненню, поверненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом, заборгованості із сплати
2.8. Відповідно до ч. 1 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження» виконавчий документ повертається стягувачу, якщо стягувач подав письмову заяву про повернення виконавчого документа.
2.9. Відповідно до ч. 3 ст. 40 Закону України «Про виконавче провадження» у разі повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених пунктами 1, 3, 4, 6 частини першої статті 37 цього Закону, закінчення виконавчого провадження з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 4, 6, 9 (крім випадку, передбаченого частиною дев'ятою статті 27 цього Закону), 11, 14 і 15 частини першої статті 39 цього Закону, якщо виконавчий збір не стягнуто, державний виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня повернення виконавчого документа (закінчення виконавчого провадження) виносить постанову про стягнення виконавчого збору, яку виконує в порядку, встановленому цим Законом.
ІІІ. ОБСТАВИНИ ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ
3.1. Дослідженням матеріалів справи судом встановлено, що 01.02.2016 року Садгірським районним судом м. Чернівці видано виконавчий лист по справі № 726/477/13-ц про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором у розмірі 741780,93 грн на користь ПАТ «Райфайзен Банк Аваль» (а.с. 12-13).
3.2. 04 жовтня 2016 року державним виконавцем Чернівецького міського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Чернівецькій області винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № 52540005 щодо примусового виконання виконавчого листа від 01.02.2016 року, виданого Садгірським районним судом м. Чернівці по справі № 726/477/13-ц (а.с. 14).
3.3. 24 лютого 2020 року в рамках виконавчого провадження № 52540005 старшим державним виконавцем Третього ВДВС у місті Чернівці Південно-Західного Міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) Яковишин Ольгою Петрівною винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачу на підставі п. 2 ч. 1 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження» - у зв'язку із надходженням заяви стягувача про повернення виконавчого документа (а.с. 15-17).
3.4. Судом також встановлено, що 24 лютого 2020 року в рамках виконавчого провадження № 52540005 старшим державним виконавцем Третього ВДВС у місті Чернівці Південно-Західного Міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) Яковишин Ольгою Петрівною винесено постанову про стягнення з ОСОБА_1 виконавчого збору в сумі 74178,09 грн (а.с. 19).
3.5. 25 лютого 2020 року старшим державним виконавцем Третього ВДВС у місті Чернівці Південно-Західного Міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) Яковишин Ольгою Петрівною винесено постанову ВП № 61372777 про відкриття виконавчого провадження з виконання постанови від 24.02.2021 року по виконавчому провадженні № 52540005 (а.с. 20-21).
ІV. ПОЗИЦІЯ СУДУ
4.1. Предметом цього позову є винесені старшим державним виконавцем Третього ВДВС у місті Чернівці Південно-Західного Міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) Яковишин Ольгою Петрівною постанови від 24 лютого 2020 року по ВП № 52540005 про стягнення з ОСОБА_1 виконавчого збору у розмірі 74 178,09 грн та від 25 лютого 2020 року по ВП № 61372777 про відкриття виконавчого провадження.
Отже, при розгляді цієї справи, суд має надати зазначеній постанові оцінку на предмет відповідності чинним нормативно-правовим актам, через призму верховенства права.
4.2. Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, визначає Закон України "Про виконавче провадження" від 02.06.2016 року №1404-VІІІ (далі - Закон №1404-VІІІ).
4.3. У відповідності до статті 1 Закону № 1404-VIII (надалі у редакції, чинній на час винесення спірних постанов) виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Отже, відкриття виконавчого провадження свідчить про примусове виконання рішення суду, оскільки боржник (у нашому випадку ОСОБА_1 ) його добровільно не виконав.
4.4. Відповідно до статті 2 Закону №1404-VІІІ виконавче провадження здійснюється з дотриманням таких засад: верховенства права; обов'язковості виконання рішень; законності; диспозитивності; справедливості, неупередженості та об'єктивності; гласності та відкритості виконавчого провадження розумності строків виконавчого провадження; співмірності заходів примусового виконання рішень та обсягу вимог за рішеннями; забезпечення права на оскарження рішень, дій чи бездіяльності державних виконавців, приватних виконавців.
4.5. Згідно пунктів 1, 5 частини 1 статті 3 Закону №1404-VІІІ примусовому виконанню підлягають виконавчі листи та накази, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України; постанови державних виконавців про стягнення виконавчого збору, постанов державних виконавців чи приватних виконавців про стягнення витрат виконавчого провадження, про накладення штрафу, постанов приватних виконавців про стягнення основної винагороди.
4.4. Відповідно до статті 26 Закону №1404-VІІІ виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону в т. ч.: за заявою стягувача про примусове виконання рішення (пункт 1 частини 1 статті 26 Закону №1404-VІІІ).
4.5. Виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов'язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей. У постанові про відкриття виконавчого провадження за рішенням, примусове виконання якого передбачає справляння виконавчого збору, державний виконавець зазначає про стягнення з боржника виконавчого збору в розмірі, встановленому статтею 27 цього Закону (частини 5 статті 26 Закону №1404-VІІІ).
4.6. Згідно частин 1-3 статті 27 Закону №1404-VІІІ виконавчий збір - це збір, що справляється на всій території України за примусове виконання рішення органами державної виконавчої служби. Виконавчий збір стягується з боржника до Державного бюджету України. Виконавчий збір стягується державним виконавцем у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає примусовому стягненню, поверненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом, заборгованості із сплати аліментів. За примусове виконання рішення немайнового характеру виконавчий збір стягується в розмірі двох мінімальних розмірів заробітної плати з боржника - фізичної особи і в розмірі чотирьох мінімальних розмірів заробітної плати з боржника - юридичної особи.
4.7. За приписами пунктів 1-6 частини 5 статті 27 Закону №1404-VIII встановлено, що виконавчий збір не стягується: 1) за виконавчими документами про конфіскацію майна, стягнення періодичних платежів (крім виконавчих документів про стягнення аліментів, за наявності заборгованості зі сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за дванадцять місяців), накладення арешту на майно для забезпечення позовних вимог, за виконавчими документами, що підлягають негайному виконанню; 2) у разі виконання рішень Європейського суду з прав людини; 3) якщо виконання рішення здійснюється за рахунок коштів, передбачених бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду в порядку, встановленому Законом України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень"; 4) за виконавчими документами про стягнення виконавчого збору, стягнення витрат виконавчого провадження, штрафів, накладених виконавцем відповідно до вимог цього Закону; 5) у разі виконання рішення приватним виконавцем; 6) за виконавчими документами про стягнення заборгованості, що підлягає врегулюванню відповідно до Закону України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії", а також згідно з постановами державних виконавців, винесеними до набрання чинності цим Законом.
4.8. Також, частиною 9 статті 27 Закону №1404-VIII передбачено, що виконавчий збір не стягується у разі закінчення виконавчого провадження на підставі пункту 9 частини першої статті 39 цього Закону, якщо рішення було виконано до винесення постанови про відкриття виконавчого провадження.
4.9. Отже, аналізуючи зазначене слід прийти до висновку, що:
- частина 1 та 2 статті 27 Закону №1404-VIII встановлюють загальні правила стягнення виконавчого збору виконавцем;
- стаття 27 Закону №1404-VIII передбачає винятковий перелік підстав, коли виконавчий збір не стягується;
- виконавчий збір стягується за примусове виконання рішення суду, початком якого є відкриття виконавчого провадження у справі.
4.10. Як встановлено судом у цій справі, 01.02.2016 року Садгірським районним судом м. Чернівці видано виконавчий лист по справі № 726/477/13-ц про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором у розмірі 741780,93 грн на користь ПАТ «Райфайзен Банк Аваль» (а.с. 12-13). 04 жовтня 2016 року державним виконавцем Чернівецького міського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Чернівецькій області винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № 52540005 щодо примусового виконання виконавчого листа від 01.02.2016 року, виданого Садгірським районним судом м. Чернівці по справі № 726/477/13-ц (а.с. 14).
4.11. Однак, 24 лютого 2020 року в рамках виконавчого провадження № 52540005 старшим державним виконавцем Третього ВДВС у місті Чернівці Південно-Західного Міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) Яковишин Ольгою Петрівною винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачу на підставі п. 2 ч. 1 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження» - у зв'язку із надходженням заяви стягувача про повернення виконавчого документа (а.с. 15-17).
4.12. З метою стягнення виконавчого збору 24 лютого 2020 року в рамках виконавчого провадження № 52540005 старшим державним виконавцем Третього ВДВС у місті Чернівці Південно-Західного Міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) Яковишин Ольгою Петрівною винесено постанову про стягнення з ОСОБА_1 виконавчого збору в сумі 74178,09 грн (а.с. 19).
4.13. Виконання постанови про стягнення виконавчого виокремлено у виконавче провадження № 61372777 згідно постанови від 25 лютого 2020 року про відкриття виконавчого провадження (а.с. 20-21).
4.14. Однак, обґрунтовуючи неправомірність оскаржуваних постанов представник позивача зазначає про те, що 24 лютого 2020 року старший державний виконавець прийняв постанову про повернення виконавчого документа стягувачу на підставі пункту 1 частини 1 статті 37 Закону України «Про виконавче провадження», оскільки надійшла заява стягувача від 12 лютого 2020 року про повернення виконавчого документа без виконання, а відтак він не проводив виконавчих дій щодо забезпечення примусового виконання рішення суду про стягнення з боржника на користь стягувача присуджених сум за виконавчим листом № 726/477/13-ц, виданим Садгірським районним судом м. Чернівці 01 лютого 2016 року, а також державний виконавець не стягнув у примусовому порядку суму, зазначену у вказаному виконавчому листі.
4.15. Надаючи оцінку оскаржуваним постановам суд виходить з наступного.
4.16. Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 37 Закону № 1404-VIII виконавчий документ повертається стягувачу, якщо стягувач подав письмову заяву про повернення виконавчого документа.
4.17. За правилами частини 5 вказаної статті повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених цією статтею, не позбавляє його права повторно пред'явити виконавчий документ до виконання протягом строків, встановлених статтею 12 цього Закону.
4.18. За приписами частини 3 статті 40 Закону № 1404-VІІІ у разі повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених пунктами 1, 3, 4, 6 частини першої статті 37 цього Закону, закінчення виконавчого провадження з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 4, 6, 9 (крім випадку, передбаченого частиною дев'ятою статті 27 цього Закону), 11, 14 і 15 частини 1 статті 39 цього Закону, якщо виконавчий збір не стягнуто, державний виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня повернення виконавчого документа (закінчення виконавчого провадження) виносить постанову про стягнення виконавчого збору, яку виконує в порядку, встановленому цим Законом.
4.19. Суд звертає увагу на те, що спір у цій справі виник при винесенні державним виконавцем постанови про стягнення виконавчого збору у виконавчому провадженні у разі повернення виконавчого документа стягувачу з підстави, передбаченої пунктом 1 частини 1 статті 37 цього Закону (стягувач подав письмову заяву про повернення виконавчого документа).
4.20. Однак, з огляду на зміст наведеної позивачем частини 2 статті 27 Закону№1404-VIII суд зазначає, що частину 2 вказаної статті наведена позивачем у редакції, що діяла до 28 серпня 2018 року.
4.21. Із аналізу норм Закону №1404-VІІІ у редакції, що діяла до 28 серпня 2018 року, слідує, що підставою для стягнення виконавчого збору у межах виконавчого провадження про стягнення із боржника коштів є здійснення державним виконавцем дій з фактичного виконання рішення, а розмір виконавчого збору обраховується як 10 відсотків від фактично стягнутої суми.
4.22. Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо створення економічних передумов для посилення захисту права дитини на належне утримання" №2475-VIII від 03.07.2018 року (далі - Закон №2475-VIII) внесені зміни до статті 27 Закону №1404-VІІІ, які набрали чинності з 28 серпня 2018 року, і виходячи із цих змін виконавчий збір стягується державним виконавцем у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає примусовому стягненню, поверненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом, заборгованості із сплати аліментів.
4.23. Тобто, у період до 28 серпня 2018 року розмір виконавчого збору розрахувався з 10 відсотків фактично стягнутої суми, а у період після 28 серпня 2018 року - 10 відсотків суми, що підлягає примусовому стягненню.
4.24. Суд звертає увагу на те, що редакція частини 2 статті 27 Закону №1404-VІІІ, чинна на час винесення спірної постанови (29.06.2021 року) наголошує на то, що виконавчий збір стягується державним виконавцем у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає примусовому стягненню, поверненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом, заборгованості із сплати аліментів.
4.25. Відтак, доводи представника позивача щодо неправомірності оскаржуваної постанови у зв'язку із невчиненням державним виконавцем дій з примусового виконання рішення та фактичного не стягнення суми заборгованості, суд відхиляє з підстав необґрунтованості, оскільки позивач посилається на не релевантні положення норм Закону №1404-VІІІ.
4.26. Окрім цього, у позовній заяві, позивач зазначає, що до спірних правовідносин доцільним є застосування висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеного у постанові від 11.03.2020 року по справі № 2540/3203/18, відповідно до якого обов'язковими умовами стягнення виконавчого збору є фактичне виконання виконавчого документа та вжиття державним виконавцем заходів примусового виконання рішень.
4.27. Суд зазначає, що дійсно висновок Великої Палати Верховного Суду, викладений у постанові від 11.03.2020 року по справі № 2540/3203/18 стосується правовідносин, за якими виконавче провадження щодо стягнення заборгованості вже закінчене, а постанова про стягнення виконавчого збору виокремлена в окреме виконавче провадження та звернута до примусового виконання, що відповідає встановленим обставинам у даній справі №600/6352/21-а.
4.28. Однак, у справі № 2540/3203/18 Велика Палата Верховного Суду дала оцінку правовідносинам, які виникли у зв'язку з невизначеністю правового режиму застосування судами частини 2 статті 27 та частини 3 статті 40 Закону № 1404-VIII при винесенні державним виконавцем постанови про стягнення виконавчого збору станом на 03 серпня 2018 року у виконавчому провадженні у разі повернення виконавчого документа стягувачу з підстави, передбаченої пунктом 1 частини 1 статті 37 цього Закону.
4.29. В той же час, суд наголошує, що не зважаючи на подібність правовідносин, нормативне регулювання у цій справі та справі № 2540/3203/18 здійснюється різними редакціями статті 27 Закону № 1404-VIII.
4.30. Таким чином, суд вважає необґрунтованими посилання представника позивача на необхідність застосування до спірних правовідносин правових висновків, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 11 березня 2020 року у справі 2540/3203/18, предметом спору у якій була постанова державного виконавця про стягнення виконавчого збору, яка винесена 03 серпня 2018 року, тобто до набуття чинності зазначеними вище змінами у частині 2 статті 27 Закону № 1404-VIII. Правова позиція Великої Палати Верховного Суду, висловлена у постанові від 11 березня 2020 року в справі №2540/3203/18, стосується правовідносин, що виникли до внесення змін до статті 27 Закону №1404-VІІІ.
4.31. Проте, спірним питанням у розглядуваній справі є правомірність винесення виконавцем постанови про стягнення з боржника виконавчого збору на час дії статті 27 Закону №1404-VІІІ в редакції Закону №2475-VIII, чинній після 28 серпня 2018 року.
4.32. Отже, із урахуванням редакцій Закону №1404-VIII, які були чинними у період існування заборгованості позивача та знаходження на примусовому виконанні виконавчого документа, база обрахунку виконавчого збору змінювалась, а саме: у період до 28 серпня 2018 року розмір виконавчого збору становив 10 відсотків фактично стягнутої суми, а у період після 28 серпня 2018 року - 10 відсотків суми, що підлягає примусовому стягненню.
4.33. Суд зазначає, що відповідно до частини 1 статті 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.
4.34. Конституційний Суд України у рішенні від 09 лютого 1999 року в справі №1-7/99 (про зворотню дію в часі законів та інших нормативно-правових актів) надав офіційне тлумачення частини 1 статті 58 Конституції України та вказав, що положення цієї норми про те, що закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи, треба розуміти так, що воно стосується людини і громадянина (фізичної особи). За загальновизнаним принципом права закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі.
4.35. Відтак, приписи статті 27 Закону №1404-VІІІ у редакції, яка була чинна до 28 серпня 2018 року, зменшували відповідальність позивача як боржника у порівнянні з нормами статті 27 Закону №1404-VІІІ у редакції, чинній після 28 серпня 2018 року, оскільки розмір виконавчого збору обраховувався як 10 відсотків від фактично стягнутої суми, а не з суми, що підлягає примусовому стягненню. Внесені Законом №2475-VIII до статті 27 Закону №1404-VІІІ зміни погіршили становище боржника.
4.36. Водночас, представник позивача робить посилання на правову позицію Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у постанові від 22 січня 2021 року по справі №400/4023/19, предметом спору у якій була постанова державного виконавця про стягнення виконавчого збору, яка винесена 25 січня 2019 року, тобто після набуття чинності зазначеними вище змінами у частині 2 статті 27 Закону № 1404-VIII.
4.37. Водночас, у цій справі Верховний Суд знову надавав оцінку правовідносинам в рамках положень статті 27 Закону №1404-VІІІ у редакції, чинній після 28 серпня 2018 року.
4.38. Однак, Верховним Судом у постанові від 22 січня 2021 року по справі №400/4023/19 все ж зроблено висновок про те, що при стягненні виконавчого збору відповідно до частини 3 статті 40 Закону № 1404-VIII без реального стягнення суми боргу з боржника у разі повернення виконавчого документа стягувачу за його заявою створюються умови для стягнення з боржника подвійної суми виконавчого збору або ж стягнення його без реального виконання рішення суду.
4.39. Крім того, Верховний Суд вказав на те, що відповідно до статті 13 Закону № 1403-VIII заробітна плата працівника органу державної виконавчої служби складається з посадового окладу, премії, доплати за ранг та надбавки за вислугу років, винагороди, а також інших надбавок згідно із законодавством.
4.40. Порядок виплати та розміри винагород працівникам органів державної виконавчої служби встановлюються Кабінетом Міністрів України.
4.41. Перегляд механізму визначення винагороди виконавців з метою стимулювання зростання рівня реального виконання судових рішень (як однієї із необхідних умов підвищення ефективності виконавчого провадження) запроваджено Стратегією реформування судоустрою, судочинства та суміжних правових інститутів на 2015-2020 роки, схваленою Указом Президента України від 20 травня 2015 року № 276/2015.
4.42. Кабінет Міністрів України постановою від 08 вересня 2016 року № 643 затвердив Порядок виплати винагород державним виконавцям та їх розміри і розмір основної винагороди приватного виконавця (далі - Порядок), що визначає механізм виплати винагород державним виконавцям, а також розміри винагород державних виконавців і основної винагороди приватного виконавця.
4.43. Відповідно до пункту 2 Порядку у разі фактичного виконання (повного або часткового) виконавчого документа майнового характеру державним виконавцям, визначеним у частині 1 статті 7 Закону № 1403-VIII, виплачується винагорода у такому розмірі:
- 2 відсотки стягнутої суми або вартості майна боржника, переданого стягувачу за виконавчим документом, але не більше 200 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установленого на 1 січня календарного року, - державному виконавцю, на виконанні у якого перебував (перебуває) виконавчий документ;
- 0,5 відсотка стягнутої суми або вартості майна боржника, переданого стягувачу за виконавчим документом, але не більше 200 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установленого на 1 січня календарного року, - керівнику органу державної виконавчої служби та його заступникам, яким безпосередньо підпорядкований державний виконавець.
4.44. Згідно з положеннями пункту 4 Порядку фактичним виконанням вважається виконання рішення за виконавчим документом майнового характеру в повному обсязі або частково в порядку, встановленому Законом № 1404-VIII, якщо за таким документом стягнуто виконавчий збір та витрати, пов'язані з організацією та проведенням виконавчих дій щодо забезпечення виконання рішення.
4.45. Відповідно до пункту 6 Порядку для виплати винагороди державний виконавець, на виконанні у якого перебував (перебуває) виконавчий документ, подає заяву, в якій зазначаються: реквізити виконавчого документа; номер виконавчого провадження в автоматизованій системі виконавчого провадження; повне найменування (для юридичних осіб) або прізвище, ім'я та по батькові (для фізичних осіб) стягувача та боржника; категорія стягнення за виконавчим документом; розмір стягнутого виконавчого збору, витрат виконавчого провадження, реквізити платіжних доручень; перелік виконавчих дій та строки їх проведення; розрахунок належної до виплати винагороди; відомості про дотримання критеріїв.
4.46. Відтак, Верховний Суд констатував, що аналіз наведених вище норм Порядку свідчить про те, що у разі фактичного виконання виконавчого документа майнового характеру у повному обсязі або частково державному виконавцю виплачується винагорода у відсотковому співвідношенні від стягнутої суми або вартості майна боржника, переданого стягувачу за виконавчим документом, якщо за таким виконавчим документом стягнуто виконавчий збір та витрати, пов'язані з організацією та проведенням виконавчих дій щодо забезпечення виконання рішення.
4.47. У цій справі № 600/6352/21-а встановлено, що державний виконавець прийняв постанову про повернення виконавчого документа стягувачу на підставі пункту 1 частини 1 статті 37 Закону України «Про виконавче провадження», оскільки надійшла заява стягувача про повернення виконавчого документа без виконання.
4.48. Державний виконавець не проводив виконавчих дій щодо забезпечення примусового виконання рішення суду про стягнення з боржника на користь стягувача присуджених сум за виконавчим листом від 01.02.2016 року, виданого Садгірським районним судом м. Чернівці по справі № 726/477/13-ц, а також державний виконавець не стягнув у примусовому порядку суму, зазначену у вказаному виконавчому листі.
4.49. При цьому, суд також звертає увагу на те, що внесені Законом №2475-VIII зміни до статті 27 Закону №1404-VІІІ погіршили становище боржника - ОСОБА_1 , а також з огляду на те, що суду не надано доказів вчинення виконавчою службою дій в частині фактичного стягнення з боржника коштів за виконавчим листом, у відповідача були відсутні правові підстави для стягнення з позивача виконавчого збору в розмірі, визначеному в оскаржуваній постанові.
4.50. Підставою для задоволення позову в цій справі є необхідність застосування до спірних правовідносин приписів статті 27 Закону №1404-VІІІ у редакції, яка була чинна до 28 серпня 2018 року, з огляду на те, що у процесі виконання судового рішення становище боржника було погіршене у зв'язку із внесенням Законом №2475-VIII змін до статті 27 Закону №1404-VІІІ, що суперечить статті 58 Конституції України.
4.51. За таких обставин, у старшого державного виконавця Третього ВДВС у місті Чернівці Південно-Західного Міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) Яковишин О.П. не було правових підстав для стягнення із позивача виконавчого збору в тому розмірі, який визначений в оскаржуваній постанові від 24.02.2020 року, що є підставою для визнання її протиправною та скасування.
4.52. Такий висновок суду узгоджується із правовою позицією, викладеною в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 08 липня 2021 року у справі №480/5242/19.
4.53. З урахуванням того, що підставою для прийняття державним виконавцем постанови про відкриття виконавчого провадження від 25.02.2201 року № 61372777 була постанова про стягнення виконавчого збору від 24.02.2021 року по виконавчому провадженні № 52540005, яка визнана протиправною і скасована, постанова про відкриття виконавчого провадження також є протиправною і її належить скасувати.
V. ВИСНОВКИ СУДУ
5.1. Відповідно до частин 1 та 2 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
5.2. Відповідачем не доведено суду правомірність прийняття оскаржуваних позивачем постанов, а тому суд вважає, що позовні вимоги позивача є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
VІ. РОЗПОДІЛ СУДОВИХ ВИТРАТ
6.1. Відповідно до частини 1 статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
6.2. З матеріалів справи встановлено, що при зверненні до суду з даним позовом позивачем сплачено судовий збір у розмірі 1452,80 грн., що підтверджується квитанціями №63683 від 19.11.2021 року та 0.0.2353401155.1 від 23.11.2021 року (а.с.8, 31).
6.3. Оскільки, позов задоволено повністю, суд стягує на користь позивача судові витрати (судовий збір) у сумі 1452,80 грн. за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
На підставі викладеного, керуючись статтями 73-77, 90, 241-246, 250, 287 КАС України, суд -
1. Позов ОСОБА_1 до Третього відділу державної виконавчої служби у місті Чернівці Південно-Західного Міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Івано-Франківськ) про визнання протиправними та скасування постанов - задовольнити повністю.
2. Визнати протиправною та скасувати постанову старшого державного виконавця Третього відділу державної виконавчої служби у місті Чернівці Південно- Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) Яковишин Ольги Петрівни від 24 лютого 2020 року по виконавчому провадженні № 52540005 про стягнення з ОСОБА_1 виконавчого збору у розмірі 74178,09 грн.
3. Визнати протиправною та скасувати постанову старшого державного виконавця Третього відділу державної виконавчої служби у місті Чернівці Південно- Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) Яковишин Ольги Петрівни від 25 лютого 2020 року про відкриття виконавчого провадження № 61372777.
4. Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Третього відділу державної виконавчої служби у місті Чернівці Південно-Західного Міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Івано-Франківськ) судові витрати у вигляді сплаченого згідно квитанцій №63683 від 19.11.2021 року та 0.0.2353401155.1 від 23.11.2021 року судового збору у розмірі 1452 (одна тисяча чотириста п'ятдесят дві) грн 80 коп.
Згідно статті 272 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження.
У відповідності до статей 287, 293, 295 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду першої інстанції можуть бути оскаржені в апеляційному порядку повністю або частково. Апеляційна скарга на рішення подається до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його проголошення.
Повне найменування учасників процесу:
Позивач - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ).
Відповідач - Третій відділ державної виконавчої служби у місті Чернівці Південно-Західного Міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Івано-Франківськ) (вул. Підкови, 2, м.Чернівці, 58025, код ЄДРПОУ 41660030).
Суддя О.В. Анісімов