Справа № 560/7169/21
іменем України
06 грудня 2021 рокум. Хмельницький
Хмельницький окружний адміністративний суд в особі головуючого-судді Ковальчук О.К. розглянувши адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Військового комісара Хмельницького об'єднаного міського територіального центру комплектування та соціальної підтримки підполковник Цицюрського Валерія Валерійовича про зобов'язання вчинити дії,
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до військового комісара Хмельницького об'єднаного міського територіального центру комплектування та соціальної підтримки підполковника ОСОБА_2 , в якому просить зобов'язати відповідача видати довідку про неможливість працевлаштування за спеціальністю «офіціант судовий» його дружини ОСОБА_3 на період спільного проживання під час служби у віддалених гарнізонах колишнього СРСР у період з 30.04.1984 по 14.11.1986 року у відповідності до пункту 13 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 №637.
В обґрунтування позовних вимог вказує, що звернувся до відповідача із заявою, в якій відповідно до пункту 13 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 №637, просив надати довідку встановленої форми про неможливість працевлаштування за спеціальністю дружини ОСОБА_3 за період спільного проживання під час служби у віддалених гарнізонах колишнього СРСР з 30.04.1984 по 01.11.1989 року. Листом від 11 червня 2021 року №892 відповідач повідомив, що відповідно пункту 13 постанови Кабінету Міністрів України №637 від 12.08.1993 року видача даної довідки (додатку №4 цієї постанови) неможлива у зв'язку з відсутністю переліку документів (довідок) завірених командиром військової частини у якій позивач проходив службу. Зазначає, що на підтвердження законності шлюбу і спільного проживання з дружиною у віддаленому гарнізоні надав копію паспорта з відміткою про укладення шлюбу і копію довідки в/ч 2484 від 20 серпня 1990 року про проживання за місцем служби чоловіка ОСОБА_1 , та неможливість працевлаштування за спеціальністю дружини ОСОБА_3 з 30.04.1984 по 01.11.1989 року. Довідка видана дружині кадровим підрозділом, у формі і порядку визначеним на момент її видачі, і є підтвердженням юридичного факту спільного проживання і неможливості працевлаштування за спеціальністю. Тому, вважає, що відповідач протиправно не видав довідку про неможливість працевлаштування за спеціальністю «офіціант судовий» його дружиною ОСОБА_3 на період спільного проживання під час служби у віддалених гарнізонах колишнього СРСР у період з 30.04.1984 по 14.11.1986 року. Просить позов задовольнити.
У поданому відзиві на позов Хмельницький об'єднаний міський територіальний центр комплектування та соціальної підтримки вказує, що відповідно до пункту 13 Постанови Кабінету Міністрів України №637 від 12.08.1993 року "Про затвердження Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній" військові комісаріати видають довідки за формою додатку №4 до Постанови Кабінету Міністрів України №637 від 12.08.1993 року громадянам, які проходили військову службу у гарнізонах, розташованих у межах колишнього СРСР, України та країн - членів Співдружності незалежних держав, - на підставі особової справи звільненого військовослужбовця, довідки місцевих органів влади про період фактичного переживання (реєстрації, прописки) дружини військовослужбовця у відповідній місцевості та довідки установи державної служби зайнятості про неможливість працевлаштування дружини військовослужбовця за спеціальністю у відповідній місцевості. Громадянин ОСОБА_1 вищезазначених довідок місцевих органів влади про період фактичного переживання (реєстрації, прописки) своєї дружини у відповідній місцевості та довідки установи державної служби зайнятості про неможливість працевлаштування дружини військовослужбовця за спеціальністю у відповідній місцевості до Хмельницького об'єднаного міського територіального центру комплектування та соціальної підтримки не подавав. Тому, Хмельницький об'єднаний міський територіальний центр комплектування та соціальної підтримки немає законних підстав для видачі довідки дружині ОСОБА_1 зазначеної у додатку №4 до Постанови Кабінету Міністрів України №637 від 12.08.1993 року. В задоволені позову просить відмовити.
Хмельницький окружний адміністративний суд відкрив провадження в адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження.
Дослідивши наявні в матеріалах справи докази в їх взаємному зв'язку та сукупності, суд встановив таке.
18.05.2021 року позивач звернувся до відповідача із заявою, в якій просив надати довідку про неможливість працевлаштування за спеціальністю дружини ОСОБА_3 в період спільного проживання під час служби у віддалених гарнізонах колишнього СРСР з 30.04.1984 по 01.11.1989 року. До заяви додав копії паспортів з відмітками про укладення шлюбу, та копію довідки в/ч 2484 від 20 серпня 1990 року про проживання за місцем служби чоловіка ОСОБА_1 і неможливості працевлаштування за спеціальністю дружини ОСОБА_3 з 30.04.1984 по 01.11.1989 року.
Листом від 11.06.2021 року Хмельницький об'єднаний міський територіальний центр комплектування та соціальної підтримки повідомив, що видача даної довідки неможлива у зв'язку з відсутністю відповідних документів (довідок).
Вважаючи свої права порушеними, позивач звернувся до суду з цим позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд враховує таке.
Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до частини третьої статті 18 закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" від 20.12.1991 №2011-XII дружинам (чоловікам) військовослужбовців, крім військовослужбовців строкової служби, до загального стажу роботи, необхідного для призначення пенсії за віком зараховується період проживання разом з чоловіком (дружиною) в місцевостях, де не було можливості працевлаштування за спеціальністю, але не більше 10 років.
Згідно з пунктом «з» частини третьої статті 56 закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 №1788-XII, до стажу роботи зараховується також період проживання дружин осіб офіцерського складу, прапорщиків мічманів і військовослужбовців надстрокової служби з чоловіками в місцевостях, де була відсутня можливість їх працевлаштування за спеціальністю, але не більше 10 років.
Пункт 13 Порядку №637 передбачає, що період проживання дружини військовослужбовця (крім військовослужбовців строкової служби) з чоловіком у місцевостях, де не було можливості для її працевлаштування за спеціальністю, підтверджується довідками (додаток №4), виданими командирами (начальниками) військових частин, військових навчальних закладів на підставі документів, які підтверджують зазначений період.
При цьому для дружини військовослужбовця, звільненого з військової служби, період проживання до 1 січня 2004 з чоловіком у місцевостях, де не було можливості для її працевлаштування за спеціальністю, підтверджується довідками, які видаються військовими комісаріатами, за період проживання:
у гарнізонах, розташованих за кордонами колишнього СРСР та України, - на підставі особової справи звільненого військовослужбовця та документів про перетин державного кордону дружиною військовослужбовця;
у гарнізонах, розташованих у межах колишнього СРСР, України та країн - членів Співдружності незалежних держав, - на підставі особової справи звільненого військовослужбовця, довідки місцевих органів влади про період фактичного проживання (реєстрації, прописки) дружини військовослужбовця у відповідній місцевості та довідки установи державної служби зайнятості про неможливість працевлаштування дружини військовослужбовця за спеціальністю у відповідній місцевості.
Період проживання дружини військовослужбовця (крім військовослужбовців строкової служби) після 1 січня 2004 з чоловіком у місцевостях, де не було можливості для її працевлаштування за спеціальністю, зараховується до страхового стажу відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Отже, Порядок №637 містить чіткі умови, за яких військовими комісаріатами видається довідка про неможливість працевлаштування дружини військовослужбовця за період проживання до 1 січня 2004 у разі розташування гарнізону у межах колишнього СРСР (України). Відповідна довідка видається на підставі особової справи, довідки місцевих органів влади про період фактичного проживання дружини військовослужбовця у відповідній місцевості та довідки установи державної служби зайнятості про неможливість працевлаштування дружини військовослужбовця за спеціальністю.
Суд встановив, що до заяви про видачу довідки про неможливість працевлаштування за спеціальністю дружини ОСОБА_3 , в період спільного проживання під час служби у віддалених гарнізонах колишнього СРСР з 30.04.1984 по 01.11.1989 року, позивач не додав Хмельницькому об'єднаному міському територіальному центру комплектування та соціальної підтримки документи передбачені Порядком №637.
За змістом частини другої статті 74 КАС України, обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Під час розгляду справи позивач також не надав суду докази відсутності можливості працевлаштування його дружиною, ОСОБА_3 , за спеціальністю в період приживання з 30.04.1984 по 01.11.1989 року, під час проходження військової служби позивачем у віддалених гарнізонах колишнього СРСР, що передбачені пунктом 13 Порядку №637.
Вирішуючи зазначений спір суд також враховує, що предметом спору є відмова відповідача щодо видачі довідки про неможливість працевлаштування за спеціальністю необхідної ОСОБА_3 для призначення пенсії.
Відповідно до частин першої та другої статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Згідно з частиною першою статті 6 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.
У рішенні від 17 жовтня 1986 року у справі "Ріс проти Сполученого Королівства" суд зазначив, що з'ясовуючи, чи існує позитивне зобов'язання стосовно людини, "належить врахувати справедливий баланс, який має бути встановлений між інтересами всього суспільства й інтересами окремої людини".
У Рішенні N 15-рп/2004 від 02 листопада 2004 року Конституційний Суд України зазначив, що верховенство права - це панування права в суспільстві. Верховенство права вимагає від держави його втілення у правотворчу та правозастосовну діяльність, зокрема у закони, які за своїм змістом мають бути проникнуті передусім ідеями соціальної справедливості, свободи, рівності тощо.
Частиною першою статті 5 КАС України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.
Отже, визначальним для суду при вирішенні адміністративного спору є встановлення наявності чи відсутності порушеного прав позивача діями, бездіяльністю чи рішенням відповідача.
Таким чином, обов'язковою умовою надання правового захисту судом є наявність відповідного порушення суб'єктом владних повноважень прав, свобод або інтересів особи на момент її звернення до суду. Порушення має бути реальним, стосуватися (зачіпати) зазвичай індивідуально виражених права чи інтересів особи, яка стверджує про їх порушення.
У постанові від 16.07.2020 у справі N 826/13664/18 Верховний Суд сформував правову позицію, відповідно до якої відсутність порушених прав та інтересів є самостійною підставою для відмови в задоволенні позову, адже завданням адміністративного судочинства є саме ефективний захист та відновлення порушених та оспорюваних прав та інтересів особи, чого не можливо досягти без підтвердження (доведення) реальних фактів порушення прав, свобод чи інтересів позивача, або осіб в інтересах яких він звертається з позовом до суду.
Звернувшись з даним позовом до суду позивач не надав докази на підтвердження порушення Хмельницьким об'єднаним міським територіальним центром комплектування та соціальної підтримки його прав, свобод або інтересів, як обов'язкової умови для надання правового захисту судом, як про те зазначає Конституційний Суд України у рішенні від 1 грудня 2004 року N 18-рп/2004.
Крім того, звернувшись до суду в інтересах дружини ОСОБА_3 , позивач не надав доказів, які підтверджують у нього повноваження щодо представництва у суді інтересів дружини - ОСОБА_3 .
Враховуючи викладене, в задоволені позову необхідно відмовити.
Керуючись статтями 6, 72-77, 139, 244, 246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
в задоволенні позову ОСОБА_1 відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Позивач:ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер - НОМЕР_1 )
Відповідач:Хмельницький об'єднаний міський територіальний центр комплектування та соціальної підтримки (вул. Проскурівська, 35, Хмельницький, Хмельницька область, 29001 , код ЄДРПОУ - 09526028)
Головуючий суддя О.К. Ковальчук