Справа № 560/7896/21
іменем України
06 грудня 2021 рокум. Хмельницький
Хмельницький окружний адміністративний суд в особі головуючого-судді Тарновецького І.І. розглянувши в письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Департаменту соціального захисту населення Хмельницької обласної державної адміністрації про зобов'язання вчинити дії,
Позивач звернулась до суду з позовом до Департаменту соціального захисту населення Хмельницької обласної державної адміністрації, в якому просить:
- зобов'язати відповідача надати належним чином заповнену довідку форми №5-1, затверджену постановою Пенсійного фонду України від 14.02.2011 «Про складові заробітної плати» в повному обсязі за період з 01.01.2009 по 31.12.2011, з урахуванням (розшифровкою) усіх інших видів заробітної плати згідно даних особових рахунків.
В обґрунтування позовних вимог зазначає, що неодноразово зверталась до відповідача із заявами про видачу довідки форми №5-1 про складові заробітної плати, оскільки, на думку позивача, відповідачем зазначені не всі складові її заробітної плати під час видачі первинної довідки для призначення пенсії у 2012 році. Вказує, що відповідач належним чином не реагував на її звернення та вказував на відсутність підстав для видачі запитуваної нею довідки, зважаючи на що позивач звернулась до суду з цим позовом.
Ухвалою суду від 28.07.2021 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
Відповідач подав відзив на позовну заяву, згідно якого у задоволенні позову просив відмовити. В обґрунтування своєї позиції зазначає, що у 2012 році позивачу видано довідку про складові заробітної плати (посадовий оклад, надбавка за ранг та надбавка за вислугу років) для призначення пенсії згідно із формою, затвердженою постановою правління Пенсійного фонду України від 30.10.2008 №19-11. Також вказує про те, що у 2017 році відповідачем видано позивачу довідку про складові заробітної плати (за останні 24 календарних місяці роботи або за будь - які 60 календарних місяці роботи підряд перед зверненням за пенсією), до якої включені надбавки, премії та інші виплати (індексація, матеріальна допомога, вихідна допомога, компенсація за невикористану відпустку. Зважаючи на це, підстави для видачі позивачу нової довідки про складові заробітної плати відсутні.
Дослідивши матеріали справи, суд встановив наступні обставини.
Позивач перебуває на обліку у Шепетівському управлінні Пенсійного фонду України у Хмельницькій області та отримує пенсію відповідно до Закону України "Про державну службу".
Листом від 27.03.2012, у відповідь на звернення позивача, пенсійний орган повідомив її про те, що вона отримує пенсію по 2 групі інвалідності внаслідок загального захворювання, призначено відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування". Пенсію нараховано з урахуванням страхового стажу 33 роки і 18 днів та додаткового - 3 роки 7 місяців і 13 днів, виходячи із заробітної плати 2474, 58 грн.
Зазначено, що для призначення пенсії відповідно до Закону України "Про державну службу" позивачу необхідно надати довідки про складові заробітної плати та фактичні виплати за 24 календарних місяці підряд на посадів державного службовця на момент звільнення з роботи відповідно до постанов Правління ПФУ від 30.10.2008 №19-1 та від 14.02.2011 №5-1.
Зважаючи на це, починаючи з 2012 року позивач неодноразово зверталась до відповідача із заявами про видачу довідки форми №5-1 про складові заробітної плати.
В подальшому, листом від 16.11.2016 відповідач повідомив позивача про те, що за результатами розгляду її звернення виготовлена довідка, затверджена постановою Правління ПФУ від 14.02.2011 №5-1, за час її роботи у Державній інспекції з контролю за цінами в Хмельницькій області у період з 01.01.2009 по 31.10.2011.
Вважаючи, що вказана довідка містить недостовірні дані про складові заробітної плати позивача, остання звернулась до відповідача із адвокатськими запитами від 08.09.2020 та від 19.09.2020 про витребування вказаної інформації, із наданням довідки по кожному виду заробітної плати та даних про розміри посадового окладу, надбавки за ранг на дати підвищення заробітної плати працюючим державним службовцям для проведення коригування вищезазначених виплат за період з 01.11.2011 по даний час.
У відповідь на адвокатський запит від 08.09.2020 відповідач надіслав позивачу довідку від 15.09.2020 №02.03-4714 про її заробітну плату у період з 01.01.2009 - 01.12.2011, яка сформована на підставі архівних відомостей.
Листом від 24.09.2020 відповідач надав позивачу дані про її заробітну плату (довідку від 24.09.2020 №02.03-4873) та повідомив про те, що оскільки Закон України "Про державну службу" від 10.12.2015 №889-VІІІ та наказ Міністерства соціальної політики України від 10.05.2017 №750 "Про затвердження Порядку видачі довідок про заробітну плату для призначення пенсій окремим категоріям осіб у разі ліквідації державних органів, у яких особи працювали, а також перейменування (відсутності) їхніх посад" не містять норм щодо перерахунку раніше призначених пенсій державним службовцям, підстави для видачі нової довідки на даний час відсутні.
Адвокатським запитом №10 від 05.10.2020 відповідача повідомлено про те, що надана відповідь не відповідає вимогам чинного законодавства, а питання про доцільність проведення перерахунку пенсії належить до компетенції іншого органу.
Листом від 12.10.2020 відповідач продублював довідку про складові заробітної плати від 24.09.2020 №02.03-4873.
Адвокатським запитом від 27.11.2020 №15 позивач просила надати належним чином завірену довідку №5-1, затверджену постановою Правління ПФУ від 14.02.2011 «Про складові заробітної плати» про розмір нарахованих та отриманих інших виплат (видів заробітної плати), а саме: відпускні, матеріальна допомога, заробітна плата за відрядження (не добові), компенсація відпустки, відпускні, лікарняні, індексація заробітної плати, вихідна допомога, інші види оплати праці. Довідку просила надати помісячно по кожному виду виплат за період з 01.01.2009 по 31.12.2011. Також для проведення коригування вищезазначених виплат, просила вказати розміри посадового окладу та надбавки за ранг, визначені на дати підвищення заробітної плати працюючим державним службовцям з 01.11.2011 по даний час.
Відповідач листом від 01.12.2020 повідомив позивача про те, що довідку форми №5-1 було їй надано 01.02.2017 №02.03-818.
Адвокатським запитом №16 від 15.12.2020 позивач просила надати копії первинних документів, на підставі яких було сформовано довідки від 24.09.2020, від 15.09.2020, у яких різняться суми складових (по видах інші виплати) заробітної плати помісячно.
Листом від 22.12.2020 відповідач вказав, що при формуванні довідки були залучені оригінали особових рахунків, які є первинними документами. Зазначено, що документи у відповідача відсутні, що не дає змоги надати їх копії.
Також, позивач зверталась із адвокатським запитом від 17.01.2021 до Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький) по вищенаведеному питанню, який було перенаправлено до Управління праці та соціального захисту населення Хмельницької міської ради для розгляду в межах компетенції, однак відповіді позивач не отримала.
25.05.2021 позивач звернулась до директора Департаменту про надання довідки форми №5-1 про складові заробітної плати, яка подається для призначення пенсії відповідно до Закону України «Про державну службу» від 16.12.1993 №3723-12 (в редакції, що діяла на момент призначення пенсії), з обов'язковим зазначенням найменування всіх виплат (розшифруванням) в рядку під назвою «інші виплати», які позивач отримувала і з яких сплачувались внески до соціальних фондів, а саме: зарплата за відрядження (не добові), відпускні, лікарняні, матеріальна допомога, компенсації за відпустки, премії, індексація заробітної плати, вихідна допомога та для коригування вищезазначених виплат, вказати розміри посадового окладу та надбавки за ранг, визначені на дати підвищень заробітної плати працюючим держслужбовцям згідно постанов Кабінету Міністрів України за період з 01.12.2011 по даний час.
Відповіддю від 07.06.2021 № 02.03-2728 відповідач повідомив, що звернення позивача з вищезазначених питань повторно розглядатись не будуть і порекомендував звернутись до суду.
Вважаючи такі дії відповідача протиправними, позивач звернулась до суду.
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи, суд зазначає наступне.
Згідно частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Питання практичної реалізації громадянами України наданого їм Конституцією України права вносити в органи державної влади, об'єднання громадян відповідно до їх статуту пропозиції про поліпшення їх діяльності, викривати недоліки в роботі, оскаржувати дії посадових осіб, державних і громадських органів регулює Закон України «Про звернення громадян».
Згідно частини першої статті 2 Закону України «Про звернення громадян» законодавство України про звернення громадян включає цей Закон та інші акти законодавства, що видаються відповідно до Конституції України та цього Закону.
Відповідно до частини першої статті 1 Закону України «Про звернення громадян» громадяни України мають право звернутися до органів державної влади, місцевого самоврядування, об'єднань громадян, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, засобів масової інформації, посадових осіб відповідно до їх функціональних обов'язків із зауваженнями, скаргами та пропозиціями, що стосуються їх статутної діяльності, заявою або клопотанням щодо реалізації своїх соціально-економічних, політичних та особистих прав і законних інтересів та скаргою про їх порушення.
Частиною 3 статті 3 Закону України «Про звернення громадян» встановлено, що заява (клопотання) - звернення громадян із проханням про сприяння реалізації закріплених Конституцією та чинним законодавством їх прав та інтересів або повідомлення про порушення чинного законодавства чи недоліки в діяльності підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, народних депутатів України, депутатів місцевих рад, посадових осіб, а також висловлення думки щодо поліпшення їх діяльності. […].
Відповідно до частини першої статті 7 Закону України «Про звернення громадян» звернення, оформлені належним чином і подані у встановленому порядку, підлягають обов'язковому прийняттю та розгляду.
Статтею 15 Закону України «Про звернення громадян» визначено, що органи державної влади, місцевого самоврядування та їх посадові особи, керівники та посадові особи підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, об'єднань громадян, до повноважень яких належить розгляд заяв (клопотань), зобов'язані об'єктивно і вчасно розглядати їх, перевіряти викладені в них факти, приймати рішення відповідно до чинного законодавства і забезпечувати їх виконання, повідомляти громадян про наслідки розгляду заяв (клопотань).
Відповідь за результатами розгляду заяв (клопотань) в обов'язковому порядку дається тим органом, який отримав ці заяви і до компетенції якого входить вирішення порушених у заявах (клопотаннях) питань, за підписом керівника або особи, яка виконує його обов'язки.
Рішення про відмову в задоволенні вимог, викладених у заяві (клопотанні), доводиться до відома громадянина в письмовій формі з посиланням на Закон і викладенням мотивів відмови, а також із роз'ясненням порядку оскарження прийнятого рішення.
Статтею 18 Закону України «Про звернення громадян» визначені права громадянина при розгляді заяви чи скарги.
Громадянин, який звернувся із заявою чи скаргою до органів державної влади, місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, об'єднань громадян, засобів масової інформації, посадових осіб, має право: особисто викласти аргументи особі, що перевіряла заяву чи скаргу, та брати участь у перевірці поданої скарги чи заяви; знайомитися з матеріалами перевірки; подавати додаткові матеріали або наполягати на їх запиті органом, який розглядає заяву чи скаргу; бути присутнім при розгляді заяви чи скарги; користуватися послугами адвоката або представника трудового колективу, організації, яка здійснює правозахисну функцію, оформивши це уповноваження у встановленому законом порядку; одержати письмову відповідь про результати розгляду заяви чи скарги; висловлювати усно або письмово вимогу щодо дотримання таємниці розгляду заяви чи скарги; вимагати відшкодування збитків, якщо вони стали результатом порушень встановленого порядку розгляду звернень.
Відповідно до статті 19 Закону України «Про звернення громадян» органи державної влади і місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації незалежно від форм власності, об'єднання громадян, засоби масової інформації, їх керівники та інші посадові особи в межах своїх повноважень зобов'язані: об'єктивно, всебічно і вчасно перевіряти заяви чи скарги; у разі прийняття рішення про обмеження доступу громадянина до відповідної інформації при розгляді заяви чи скарги скласти про це мотивовану постанову; на прохання громадянина запрошувати його на засідання відповідного органу, що розглядає його заяву чи скаргу; скасовувати або змінювати оскаржувані рішення у випадках, передбачених законодавством України, якщо вони не відповідають закону або іншим нормативним актам, невідкладно вживати заходів до припинення неправомірних дій, виявляти, усувати причини та умови, які сприяли порушенням; забезпечувати поновлення порушених прав, реальне виконання прийнятих у зв'язку з заявою чи скаргою рішень; письмово повідомляти громадянина про результати перевірки заяви чи скарги і суть прийнятого рішення; вживати заходів щодо відшкодування у встановленому законом порядку матеріальних збитків, якщо їх було завдано громадянину в результаті ущемлення його прав чи законних інтересів, вирішувати питання про відповідальність осіб, з вини яких було допущено порушення, а також на прохання громадянина не пізніш як у місячний термін довести прийняте рішення до відома органу місцевого самоврядування, трудового колективу чи об'єднання громадян за місцем проживання громадянина; у разі визнання заяви чи скарги необґрунтованою роз'яснити порядок оскарження прийнятого за нею рішення; не допускати безпідставної передачі розгляду заяв чи скарг іншим органам; особисто організовувати та перевіряти стан розгляду заяв чи скарг громадян, вживати заходів до усунення причин, що їх породжують, систематично аналізувати та інформувати населення про хід цієї роботи.
Окрім того, пунктом 1 Указу Президента України «Про першочергові заходи щодо забезпечення реалізації та гарантування конституційного права на звернення до органів державної влади та органів місцевого самоврядування» від 07 лютого 2008 року №109/2008 постановлено Кабінету Міністрів України, міністерствам, іншим центральним органам виконавчої влади, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, обласним, Київській та Севастопольській міським, районним державним адміністраціям та органам місцевого самоврядування вжити невідкладних заходів щодо забезпечення реалізації конституційних прав громадян на письмове звернення та особистий прийом, обов'язкове одержання обґрунтованої відповіді, неухильного виконання норм Закону України «Про звернення громадян», упорядкування роботи зі зверненнями громадян, зокрема, щодо: недопущення надання неоднозначних, необґрунтованих або неповних відповідей за зверненнями громадян, із порушенням строків, установлених законодавством, безпідставної передачі розгляду звернень іншим органам; викоренення практики визнання заяв чи скарг необґрунтованими без роз'яснення заявникам порядку оскарження прийнятих за ними рішень; створення умов для участі заявників у перевірці поданих ними заяв чи скарг, надання можливості знайомитися з матеріалами перевірок відповідних звернень; з'ясування причин, що породжують повторні звернення громадян, систематичного аналізу випадків безпідставної відмови в задоволенні законних вимог заявників, проявів упередженості, халатності та формалізму при розгляді звернень; вжиття заходів для поновлення прав і свобод громадян, порушених унаслідок недодержання вимог законодавства про звернення громадян, притягнення винних осіб у встановленому порядку до відповідальності, в тому числі до дисциплінарної відповідальності за невиконання чи неналежне виконання службових обов'язків щодо розгляду звернень громадян.
Згідно з частиною 1 статті 20 Закону України «Про звернення громадян» звернення розглядаються і вирішуються у термін не більше одного місяця від дня їх надходження, а ті, які не потребують додаткового вивчення, - невідкладно, але не пізніше п'ятнадцяти днів від дня їх отримання. Якщо в місячний термін вирішити порушені у зверненні питання неможливо, керівник відповідного органу, підприємства, установи, організації або його заступник встановлюють необхідний термін для його розгляду, про що повідомляється особі, яка подала звернення. При цьому загальний термін вирішення питань, порушених у зверненні, не може перевищувати сорока п'яти днів.
Судом встановлено, що 25.05.2021 позивач звернулась до директора Департаменту про надання довідки форми №5-1 про складові заробітної плати, яка подається для призначення пенсії відповідно до Закону України «Про державну службу» від 16.12.1993 №3723-12 (в редакції, що діяла на момент призначення пенсії), з обов'язковим зазначенням найменування всіх виплат (розшифруванням) в рядку під назвою «інші виплати», які позивач отримувала і з яких сплачувались внески до соціальних фондів, а саме: зарплата за відрядження (не добові), відпускні, лікарняні, матеріальна допомога, компенсації за відпустки, премії, індексація заробітної плати, вихідна допомога та для коригування вищезазначених виплат, вказати розміри посадового окладу та надбавки за ранг, визначені на дати підвищень заробітної плати працюючим держслужбовцям згідно постанов Кабінету Міністрів України за період з 01.12.2011 по даний час.
Відповідно до частини 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Частиною 1 статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Частиною 1 статті 73 КАС України встановлено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.
Дослідивши докази у справі судом встановлено, що відповідачем не надано жодного доказу, які б свідчили про розгляд та надання відповіді на звернення позивача від 25.05.2021.
В своїх зверненнях позивач чітко вказав про бажання отримати довідку форми №5-1 про складові його заробітної плати, яка подається для призначення пенсії відповідно до Закону України «Про державну службу» від 16.12.1993 №3723-12 (в редакції, що діяла на момент призначення пенсії), з обов'язковим зазначенням найменування всіх виплат (розшифруванням) в рядку під назвою «інші виплати», які позивач отримувала і з яких сплачувались внески до соціальних фондів, а саме: зарплата за відрядження (не добові), відпускні, лікарняні, матеріальна допомога, компенсації за відпустки, премії, індексація заробітної плати, вихідна допомога та для коригування вищезазначених виплат, вказати розміри посадового окладу та надбавки за ранг, визначені на дати підвищень заробітної плати працюючим держслужбовцям згідно постанов Кабінету Міністрів України за період з 01.12.2011 по даний час.
Як вбачається з матеріалів справи, лист-відповідь відповідача від 07.06.2021 № 02.03-2728 не містить в собі обґрунтованих мотивів для відмови у наданні позивачу довідки форми №5-1 про складові його заробітної плати, яка подається для призначення пенсії відповідно до Закону України «Про державну службу» від 16.12.1993 №3723-12, або неможливості надання вказаної довідки, а лише містить посилання на ч. 2 ст. 8 Закону України «Про звернення громадян», а також повідомлення позивача про те, що звернення з вищезазначеного питання Департаментом соціального захисту населення Хмельницької обласної державної адміністрації розглядатися не будуть, однак таке твердження відповідача суперечить ч. 1 ст. 18 вказаного Закону.
Таким чином, суд дійшов висновку про відсутність в матеріалах справи належних та допустимих доказів надання позивачу відповіді на його звернення.
Тобто, заява позивача по суті залишились не розглянутою, рішення по ній фактично прийнято не було, чим було допущено протиправну бездіяльність та порушено конституційне право позивача в одержанні обґрунтованої відповіді по суті прийнятого, з питань викладених у зверненнях, рішення.
Відповідно до пункту 2 частини четвертої статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України у випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов'язує суб'єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.
Враховуючи наведене, положення частини четвертої статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України, суд вважає на необхідне позовні вимоги задовольнити частково, шляхом визнання протиправними дій Департаменту соціального захисту населення Хмельницької обласної державної адміністрації за розглядом заяви ОСОБА_1 від 25.05.2021 та зобов'язання відповідача повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 25.05.2021 та повідомити позивача про результати перевірки заяви та суть прийнятого рішення.
Оскільки позивач звільнений від сплати судового збору, тому судові витрати відповідно до статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України розподілу не підлягають.
Керуючись статтями 6, 72-77, 139, 244, 246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Адміністративний позов задовольнити частково.
Визнати протиправними дії Департаменту соціального захисту населення Хмельницької обласної державної адміністрації за розглядом заяви ОСОБА_1 від 25.05.2021.
Зобов'язати Департамент соціального захисту населення Хмельницької обласної державної адміністрації повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 25.05.2021 з урахуванням висновків рішення суду.
У задоволенні іншої частини вимог відмовити.
Судові витрати в порядку статті 139 КАС України розподілу між сторонами не підлягають.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Позивач:ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер - НОМЕР_1 )
Відповідач:Департамент соціального захисту населення Хмельницької обласної державної адміністрації (вул. Володимирська, 109, м. Хмельницький, Хмельницька область, 29001 , код ЄДРПОУ - 25921623)
Головуючий суддя І.І. Тарновецький