06 грудня 2021 р. м. ХерсонСправа № 540/2924/21
Херсонський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Дубровної В.А., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 Національної Гвардії України про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії,
встановив:
І. Зміст позовних вимог
ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ), від імені якого діє представник ОСОБА_2 (далі - представник позивача), звернувся до суду з позовом до Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України (далі- відповідач) у якому просить:
- визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України щодо невиплати в повному розмірі індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 01.03.2018 року по 31.07.2018 року включно із застосуванням щомісячної фіксованої індексації 4463 гривні 15 копійок, відповідно до абзаців 4, 6 пункту 5 "Порядку проведення індексації грошових доходів населення", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 року №1078.
- зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 Національної гвардії України нарахувати і виплатити ОСОБА_1 щомісячну фіксовану індексацію грошового забезпечення 4463 гривні 15 копійок за період з 01.03.2018 року по 31.07.2018 року включно, відповідно до абзаців 4, 6 пункту 5 "Порядку проведення індексації грошових доходів населення", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 року №1078 із одночасним відрахуванням 1,5% військового збору та із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб, відповідно до п.2 "Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового начальницького складу", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 року № 44.
II. Позиція позивача та заперечення відповідача
Вказані вимоги представник позивача обґрунтовує тим, що ОСОБА_1 з 16.12.2013 року по 31.07.2018 року проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_1 Національної гвардії України, у період проходження якої у період з 01.12.2015 року по 31.07.2018 року позивачу не в повному розмірі нараховувалася та виплачувалася індексація грошового забезпечення. У зв'язку з цим позивач звернувся до Херсонського окружного адміністративного суду. На виконання рішення Херсонського окружного адміністративного суду від 09.10.2020 р. у справі № 540/1634/20, відповідачем 23.12.2020 року виплачено на користь позивача індексацію грошового забезпечення за період 01.12.2015 року по 28.02.2018 року із застосуванням базового місяцю "січень 2008 року" в сумі 84 229,05 грн., з урахуванням раніше виплачених сум. Оскільки судом не досліджувалось питання нарахування та виплати позивачу щомісячної фіксованої суми індексації грошового забезпечення, то позивач має право звернутися до адміністративного суду з позовом в передбаченому КАС України порядку (в окремому позовному провадженні). Оскільки, відповідачем в порушення абзаців 4, 5, 6 пункту 5 постанови Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 року №1078 "Про затвердження Порядку проведення індексації грошових доходів населення" не виплачено на користь позивача щомісячну фіксовану індексацію грошового забезпечення в розмірі 4 463,15 грн., представник позивача вважає бездіяльність відповідача щодо невиплати в повному розмірі індексації грошового забезпечення позивачу є протиправною.
Відповідач не скористався правом на подання відзиву на позовну заяву, про яке йому було роз'яснено ухвалою суду від 29.06.2021 р. року про відкриття провадження у справі, яка була направлена на електронну адресу відповідача.
Відповідно положень ч.6 ст. 162 КАС України вказане має наслідком вирішення справи за наявними матеріалами.
ІII. Процесуальні дії у справі
Ухвалою суду від 29.06.2021 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) відповідно до частини 5 ст.262 КАС України, якою передбачено, що суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
Оскільки від сторін не надходило клопотання про розгляд справи в судовому засіданні, суд розглядає справу в порядку письмового провадження.
IV. Обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин, з посиланням на докази, на підставі яких встановлені відповідні обставини
ОСОБА_1 з 16.12.2013 року по 31.07.2018 року проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_1 Національної гвардії України.
16.12.2013 р. згідно витягу з наказу командира ВЧ НОМЕР_1 № 252 солдата ОСОБА_1 зараховано в списки особового складу частини та на усі види забезпечення, прийнятого із запасу на військову службу за контрактом на 3 (три) роки з 16.12.2013 року по 16.12.2016 року та призначений на посаду стрільця 3 відділення 2 стрілецького взводу стрілецької роти (ВОС 100915П) ( а.с. 15).
31.07.2018 згідно витягу з наказу командира ВЧ НОМЕР_1 № 161 солдата ОСОБА_1 виключено із списків особового складу частини та на усі види забезпечення, звільненого з військової служби у запас Збройних Сил України відповідно до підпункту "и" (у зв'язку із систематичним невиконанням умов контракту) частини 6 статті 26 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 31.07.2018 року № 15 о/с. ( а.с. 16)
У змісті позову, представник позивача вказує, що у період з 01.12.2015 року по 31.07.2018 року ОСОБА_1 не в повному розмірі нараховувалася та виплачувалася індексація грошового забезпечення та на виконання рішення Херсонського окружного адміністративного суду від 09 жовтня 2020 року у справі № 540/1634/20 відповідачем 23.12.2020 року виплачено на користь позивача індексацію грошового забезпечення за період 01.12.2015 року по 28.02.2018 року із застосуванням базового місяцю "січень 2008 року" в сумі 84 229,05 грн., з урахуванням раніше виплачених сум. При цьому сума нарахованої індексації грошового забезпечення за лютий 2018 року складає 4258,75 грн. ( а.с. 1 зворотній бік).
Вважаючи, що відповідачем в порушення абзаців 4, 5, 6 пункту 5 постанови Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 року №1078 "Про затвердження Порядку проведення індексації грошових доходів населення" не виплачено на користь позивача щомісячну фіксовану індексацію грошового забезпечення в розмірі 4 463,15 грн., а судом не досліджувалось вказане питання під час розгляду справи № 540/1634/20, позивач звернувся до суду з даним позовом.
V. Норми права, які застосував суд
Згідно частини другої статті 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Конституція України, таким чином, надає громадянам право безпосередньо звертатися до суду із скаргою на рішення, дії чи бездіяльність органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
Згідно частини першої статті 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.
Відповідно до частини першої статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Згідно ч.3 ст.9 КАС України кожна особа, яка звернулася за судовим захистом, розпоряджається своїми вимогами на свій розсуд, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Таким правом користуються й особи, в інтересах яких подано позовну заяву, за винятком тих, які не мають адміністративної процесуальної дієздатності.
Відповідно до частини другої статті 44 КАС України учасники справи зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов'язки.
Частиною другою статті 6 КАС України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
Закон України "Про судоустрій і статус суддів" встановлює, що правосуддя в Україні функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.
Відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.
Європейський суд з прав людини, практика якого в силу вимог статті 17 Закону України від 23 лютого 2006 року N 3477-IV "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" є обов'язковою до застосування, у своїх рішеннях неодноразово наголошував, що "право на суд" та "право на доступ до суду" не є абсолютними. Права можуть бути обмежені, але лише таким способом та до такої міри, що не порушують зміст цих прав (пункт 59 рішення "Де Жуфр де ла Прадель проти Франції", пункт 28 рішення "Станєв проти Болгарії"). Тобто, реалізація права на суд однією зі сторін спору має відбуватись таким чином, щоб не порушувати права іншої сторони".
Крім того, у статті 17 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод під назвою "Заборона зловживання правами" передбачено, що жодне з положень цієї Конвенції не може тлумачитись як таке, що надає будь-якій державі, групі чи особі право займатися будь-якою діяльністю або вчиняти будь-яку дію, спрямовану на скасування будь-яких прав і свобод, визнаних цією Конвенцією, або на їх обмеження в більшому обсязі, ніж це передбачено в Конвенції".
За правилами пункту 4 частини першої статті 238 КАС України суд закриває провадження у справі якщо є такі, що набрали законної сили, постанова чи ухвала суду про закриття провадження у справі між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав.
VI. Оцінка суду
З огляду на вказані приписи норми процесуального права, однією з умов для закриття провадження у справі є тотожність спору (підстави, предмет позову та сторони мають співпадати) та остаточне вирішення тотожного спору рішенням або постановою суду, ухвалою про закриття провадження в адміністративній справі, яке набрало законної сили.
Необхідно зауважити на тому, що відповідно до наведеної норми тотожними визнаються позови, у яких збігаються сторони, предмет і підстава, тобто коли позови повністю збігаються за складом учасників адміністративного процесу, вимогами та обставинами, що обґрунтовують звернення до суду. Нетотожність хоча б одного із цих чинників не перешкоджає повторному зверненню до суду заінтересованих осіб за вирішенням спору.
Предмет позову - це матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої він просить ухвалити судове рішення.
Визначаючи підстави позову, як елементу його змісту, суд повинен перевірити, на підставі чого, тобто яких фактів (обставин) і норм закону позивач просить про захист свого права.
Неможливість повторного розгляду справи за наявності рішення суду, що набрало законної сили, постановленого між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав, ґрунтується на правових наслідках дії законної сили судового рішення.
Відтак, передумовою для закриття провадження в адміністративній справі з підстав встановлених пунктом 4 частини першої статті 238 КАС України є здійснення судом порівняльного аналізу підстав і обставин, якими позивач обґрунтовує позовні вимоги у справі, що розглядається та у справі № 540/1634/20.
При цьому, суд приймає до уваги постанову Верховного Суду від 09.10.2018 року у справі № 809/487/18, згідно якої Верховний Суд зазначив, що підстави адміністративного позову - це фактичні та юридичні обставини публічно-правового спору, які обґрунтовують можливість подання такого позову, це факти, які відповідно до норм матеріального права вказують на наявність (відсутність) між позивачем та відповідачем спірних правовідносин. Відтак, для встановлення тотожності підстав позову визначальне значення має коло обставин та фактів, якими позивач обґрунтовує свої позовні вимоги. Не є зміною підстав адміністративного позову викладення одних і тих же обставин, але в іншій стилістичній формі або із зазначенням обставин, які були відомі заявникові під час подання ним первісної заяви, але були названі ним інакше. При цьому, предмет позову - це матеріально-правова вимога позивача до відповідача, тобто, по відношенню до чого позивач просить у суду захисту.
Як встановлено судом з офіційного сайту Єдиного державного реєстру судових рішень, 09 жовтня 2020 року Херсонським окружним адміністративним судом у справі № 540/1634/20, прийнято рішення про часткове задоволення адміністративного позову ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії, яке набрало законної сили 10.11.2020 р.
Даним судовим рішенням визнано протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України щодо виплати не в повному розмірі індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 01.12.2015 року по 28.02.2018 року.
Зобов'язано Військову частину НОМЕР_1 Національної гвардії України нарахувати і виплатити на користь ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 01.12.2015 року по 28.02.2018 року із застосуванням базового місяця - січень 2008 року.
В інший частині позову відмовлено.
Як вбачається зі змісту вказаного судового рішення, ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, яким просив визнати протиправними дії Військової частини НОМЕР_1 щодо виплати не в повному розмірі індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 01.12.2015 року по 31.07.2018 року включно. Зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 нарахувати і виплатити на користь ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 01.12.2015 року по 31.07.2018 року включно із застосуванням місяця для обчислення індексу споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення в період з 01.12.2015 року по 28.02.2018 року - січень 2008 року, а в період з 01.03.2018 року по 31.07.2018 року - березень 2018 року з урахуванням абзацу 4 пункту 5 постанови Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 року №1078.
При цьому, підставою звернення позивача до суду з позовом у справі № 540/1634/20 стало те, що з 16.12.2013 року по 31.07.2018 позивач перебував на військовій службі у лавах Збройних Сил України, під час проходження військової служби у Військовій частині НОМЕР_1 у період з 01.12.2015р. по 31.07.2018р. індексація його грошового забезпечення в порушення норм чинного законодавства не нараховувалась.
Разом з тим, відповідно до мотивувальної частини судового рішення у справі № 540/1634/20 суд дійшов висновку, що позовні вимоги щодо визнання протиправними дій Військової частини НОМЕР_1 щодо виплати не в повному розмірі індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 01.03.2018 року по 31.07.2018 року включно та зобов'язання Військової частини НОМЕР_1 нарахувати і виплатити на користь ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 01.03.2018 року по 31.07.2018 року задоволенню не підлягають, оскільки " Згідно довідки Військової частини НОМЕР_1 НГУ №48 від 05.05.2020 року з березня 2018 року позивач отримував такі щомісячні додаткового грошового забезпечення: надбавку за вислугу років, надбавку за виконання особливо важливих завдань, щомісячну премію. В березні 2018 року загальна сума додаткових видів грошового забезпечення разом з окладом позивача склала суму (79,50грн+939,90грн+848,50грн+8750,30грн+2550грн=13168,20 грн). Відповідно п. 5 Порядку №1078 сума індексації у місяці підвищення грошових доходів, зазначених у абзаці першому цього пункту, не нараховується, якщо розмір підвищення грошового доходу перевищує суму індексації, що склалася у місяці підвищення доходу. З огляду на те, що обрахована в листі Мінсоцполітики сума індексації в розмірі 4258,75 грн, яка підлягала виплаті позивачу в грудні 2017 року значно менша за суму доходу позивача (який складається з окладу та складових грошового забезпечення, які не мають разового характеру) в березні 2018 року, очевидним є те, що за рахунок підвищення підстави для нарахування ОСОБА_1 індексації перестали існувати. В подальшому, до звільнення позивача зі служби, тобто в період з березня по липень 2018 року, поріг індексації в 103 відсотка перевищений не був (згідно долученої до матеріалів справи інформації Держстату)".
З огляду на вказане, суд не погоджується з доводом представника позивача стосовно того, що судом не досліджувалось питання нарахування та виплати позивачу щомісячної фіксованої суми індексації грошового забезпечення.
Натомість, суд дійшов висновку про відсутність підстав для їх задоволення, у т.ч. щодо невиплати в повному розмірі індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 01.03.2018 року по 31.07.2018 року включно із застосуванням щомісячної фіксованої індексації 4463 гривні 15 копійок, відповідно до абзаців 4, 6 пункту 5 "Порядку проведення індексації грошових доходів населення", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 року №1078.
При цьому, позивач не оскаржив судове рішення у справі № 540/1634/20 в частині відмови у задоволенні позовних вимог, що є доказом набрання ним законної сили відповідно до частини 1 статті 255 КАС України, якою передбачено, що рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Оскільки рішення Херсонського окружного адміністративного суду від 09.10.2020 року у справі № 540/1634/20 набрало законної сили 10.11.2020 року, то в рамках даної судової справи суд не уповноважений на надання правової оцінки висновкам суду у вказаній судовій справі.
Крім того, судом встановлено, ухвалою Херсонського окружного адміністративного суду від 10.02.2021 року у справі № 540/1634/20, яка набрала законної сили, відмовлено у задоволенні заяви представника ОСОБА_1 про роз'яснення рішення Херсонського окружного адміністративного суду від 09.10.2020 року у справі № 540/1634/20 в частині того, чи розглядалось при прийнятті рішення від 09.10.2020 року в справі №540/1634/20 право позивача на щомісячну фіксовану індексацію грошового забезпечення за період з 01.03.2018 року по 31.07.2018 року. Вказаний висновок суду вмотивований тим, " ... за змістом поданої заяви очевидним є те, що позивач розуміє, в якій частині позову йому відмовлено, натомість наведені ним підстави для роз'яснення судового рішення, фактично є скаргою на зазначене рішення, намаганням надати іншого тлумачення рішенню суду з наведенням позицій Верховного суду, наданням додаткових доказів, тощо. , що
Викладене, на переконання суду свідчить, що позовні вимоги ОСОБА_1 заявлені з аналогічних підстав, стосуються одного й того самого предмета, спір виник між тими самими сторонами, які були предметом судового розгляду у справі № 540/1631/20, що надає можливість застосування до спірних правовідносин п. 4 ч. 1 ст. 238 КАС України та закриття провадження у справі.
Статтями 124 Конституції України та 14 КАС України закріплено принцип обов'язковості судового рішення.
Європейський суд з прав людини, до якого громадяни України мають право звертатися за захистом своїх порушених прав після ратифікації 17.07.1997 Верховною Радою України Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, неодноразово нагадував у своїх рішеннях, що відповідно до п. 1 ст. 6 Конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом. Вищеозначена норма детально описує процесуальні гарантії, які надаються сторонам у спорі, а саме право на справедливий, публічний і швидкий розгляд, і, водночас, передбачає обов'язкове виконання судових рішень.
Отже, для забезпечення цілей ст. 6 Конвенції виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина "судового розгляду". Зокрема, про це прямо зазначається у рішенні Європейського суду з прав людини від 19 березня 1997 року у справі "Горнсбі проти Греції" (Case of Нornsby V. Сгеесе), рішенні Європейського суду з прав людини від 20.07.2004 р. у справі "Шмалько проти України".
Стабільність судової практики безпосередньо пов'язана з поняттям стабільності судового рішення. Судове рішення, по суті, є документом органу влади й містить у собі державно-владне, індивідуально-конкретне розпорядження щодо застосування норм права за встановленими у судовому засіданні фактами і правовідносинами.
Європейською практикою стабільність судового рішення сприймається як один зі складників принципу правової певності (визначеності). Саме в рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Брумареску проти Румунії" зазначено, що принцип правової визначеності вимагає, щоб судове рішення, в якому певне питання одержало остаточне вирішення, не ставилося під сумнів.
Крім того, принцип правової визначеності передбачає стабільність правового регулювання, зокрема, учасники правовідносин повинні мати можливість у розумних межах передбачити наслідки своєї поведінки та бути впевненими у незмінності свого статусу, кола прав та обов'язків. До того ж у своїй практиці Суд неодноразово підкреслював потребу в забезпеченні державою умов для реалізації остаточного судового рішення. Право на виконання судового рішення розглядається як складова права на судовий захист.
Відповідно до ст.8 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права та застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.
VII. Висновок суду
Отже, здійснивши порівняльний аналіз змісту рішення Херсонського окружного адміністративного суду від 09.10.2020 року у справі № 540/1634/20, яке набрало законної сили, з матеріалами даної адміністративної справи № 540/2924/21 за складом осіб, які беруть участь у справі, та враховуючи предмет спірних взаємовідносин, що склалися у сфері публічної адміністрації (публічно-правових відносин), а також підстави позову у даній справі, суд дійшов висновку про закриття провадження у справі за правилами ч. 4 ч. 1 ст. 238 КАС України з підстав тотожності даних справ.
Про закриття провадження у справі суд постановляє ухвалу. ( ч. 2 ст. 238 КАС України).
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 238, 241, 248 КАС України, суд -
ухвалив:
Закрити провадження у адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 Національної Гвардії України про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії.
Роз'яснити позивачеві, що повторне звернення до суду зі спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається.
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до П'ятого апеляційного адміністративного суду в 15-денний строк з дня її проголошення, при цьому відповідно до п.п. 15.5 п. 15 розділу VII "Перехідні положення" КАС України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомукаційної системи апеляційні скарги подаються через суд першої інстанції, який ухвалив відповідне рішення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини ухвали суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження апеляційна скарга подається протягом 15 днів з дня складання повного судового рішення
Ухвала набирає законної сили негайно з моменту її проголошення.
У разі постановлення ухвали в порядку письмового провадження ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
Суддя В.А. Дубровна
кат. 111020300