03 грудня 2021 р.м. ХерсонСправа № 540/5114/21
Херсонський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Гомельчука С.В., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії,
встановив:
ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області (далі - відповідач, ГУ ПФУ в Херсонській області), в якому просить:
- визнати протиправною бездіяльність ГУ ПФУ в Херсонській області щодо не зарахування (не включення) ОСОБА_1 до стажу роботи на посаді судді, який враховується при обчисленні розміру призначеного з 19.02.2020р. щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, та до стажу роботи, який дає право на доплату за вислугу років, періоду проходження служби в ЗС із 25.06.1966р. по 01.08.1969р. (3 роки 1 місяць 6 днів), половини строку навчання на юридичному факультеті вищого навчального закладу в період з 30.08.1969р. по 03.07.1974р. ( 2 роки 5 місяців);
- зобов'язати ГУ ПФУ в Херсонській області зарахувати (включити) ОСОБА_1 до стажу роботи на посаді судді, який дає право на доплату за вислугу років періоду проходження служби в ЗС із 25.06.1966р. по 01.08.1969р. (3 роки 1 місяць 6 днів), половини строку навчання на юридичному факультеті вищого навчального закладу в період з 30.08.1969р. по 03.07.1974р. ( 2 роки 5 місяців);
- зобов'язати ГУ ПФУ в Херсонській області здійснити перерахунок та виплату довічного грошового утримання судді у відставці ОСОБА_1 на підставі довідки Херсонського апеляційного суду від 26.02.2020р. №165/20 у розмірі 90% суддівської винагороди працюючого судді з урахуванням стажу судді 41 рік, 5 місяців, 19 днів, починаючи з 19.02.2020р., з урахуванням фактично виплачених сум.
Позовна заява обґрунтована тим, що на виконання рішення Херсонського окружного адміністративного суду від 07.09.2020р., територіальним органом проведено перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці - ОСОБА_1 з 19.02.2020р. на підставі довідки Херсонського апеляційного суду від 26.02.2020р. №165/20. Проте, під час проведення перерахунку відповідачем не враховано до стажу, який дає право на відставку та отримання наведеного утримання, період служби в армії та половину строку навчання за денною формою у вищому юридичному навчальному закладі, чим грубо порушено права позивача та вимоги пенсійного законодавства. За наведених обставин, позивач вважає, що з урахуванням означеного періоду він також має право на перерахунок та виплату утримання судді у відставці у розмірі 90% суддівської винагороди працюючого судді, визначеної у довідці Херсонського апеляційного суду від 26.02.2020р. №165/20.
Ухвалою суду від 13.09.2021р. позовну заяву залишено без руху та встановлено строк на усунення її недоліків. Позивач усунув недоліки заяви.
Ухвалою суду від 20.09.2021р. відкрито спрощене провадження та ухвалено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.
За змістом поданого до суду відзиву, ГУ ПФУ в Херсонській області не погоджується із правомірністю заявлених вимог, при цьому зазначає, що відсутні підстави для зарахування позивачу періоду службу в армії та половину строку навчання за денною формою у вищому юридичному навчальному закладі до стажу роботи на посаді судді, оскільки відповідно до ст. 135 ЗУ «Про судоустрій і статус суддів» до стажу роботи на посаді судді зараховується робота на посаді: судді судів України, арбітра (судді) арбітражних судів України, державного арбітра колишнього Державного арбітражу України, арбітра відомчих арбітражів України, судді Конституційного Суду України; члена Вищої ради правосуддя, Вищої ради юстиції, Вищої кваліфікаційної комісії суддів України; судді в судах та арбітрів у державному і відомчому арбітражах колишнього СРСР та республік, що входили до його складу. Відтак, і підстави для перерахунку та виплати позивачу довічного грошового утримання у розмірі 90% суддівської винагороди працюючого судді, визначеної у відповідній довідці, відсутні.
Розглянувши надані документи, з'ясувавши фактичні обставини справи, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду спору по суті, проаналізувавши норми законодавства які регулюють спірні відносини та їх застосування сторонами, суд встановив наступне.
Судом встановлено, що постановою Верховної Ради України ОСОБА_1 звільнено з посади судді у відставку відповідно до п.9 ч.5 ст.126 Конституції України, а наказом від 23.02.2012р. виключено зі складу суддів апеляційного суду Херсонської області.
З 02.04.2012р. позивач перебуває на обліку в ГУ ПФУ в Херсонській області та отримує щомісячне грошове утримання судді у відставці у розмірі 80% суддівської винагороди, обчисленої відповідно до Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 07.07.2010 р. № 2453-VII. До цього, отримував пенсію за віком з 25.06.2009р. згідно ЗУ «Про ЗДПС».
Згідно довідки Херсонського апеляційного суду від 26.02.2020р. №165/20 про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, суддівська винагорода, яка враховується при перерахунку щомісячного довічного грошового утримання ОСОБА_1 , станом на 18.02.2020р. складає 225 439,50 грн.
26.02.2020р. позивач звернувся до ГУ ПФУ в Херсонській області із заявою про перерахунок довічного грошового утримання на підставі довідки від 26.02.2020р. №165/20.
Рішенням ГУ ПФУ в Херсонській області від 06.03.2020р. №24/03-17 ОСОБА_1 відмовлено у перерахунку щомісячного грошового довічного утримання згідно вищезазначеної довідки.
Не погоджуючись із правомірністю наведеного рішення, позивач оскаржив його в судовому порядку.
Рішенням Херсонського окружного адміністративного суду від 07.09.2020р. (справа №540/2239/20) позовну заяву ОСОБА_1 задоволено, тим самим, ухвалено зобов'язати ГУ ПФУ в Херсонській області здійснити перерахунок та виплату довічного грошового утримання судді у відставці ОСОБА_1 на підставі довідки Херсонського апеляційного суду від 26.02.2020р. №165/20 з 19.02.2020р., з урахуванням фактично виплачених сум.
Під час проведення перерахунку на виконання означеного рішення суду, відповідач не врахував до стажу, який надає право на відставку та отримання щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, календарний період служби в армії з 25.06.1966р. по 01.08.1969р. (стор. 2-3 трудової книжки позивача; запис №2а), і половину строку навчання за денною формою у вищому юридичному закладі з 30.08.1969р. по 03.07.1974р. (стор. 4-5 трудової книжки позивача; записи №№3-4).
Згідно матеріалів пенсійної справи №6523, суддівський стаж роботи позивача складає 35 років 11 місяців 13 днів, загальний трудовий стаж - 46 років 8 місяців.
За результатами звернення позивача до ГУ ПФУ в Херсонській області із заявою про зарахування до стажу судді у відставці періоду проходження військової строкової служби та навчання, позивач отримав відмову, викладену у листі від 01.09.2021р. №6237-5670/Г-02/8-2100/2. Відмова мотивована посиланням на приписи ст. 137 Закону України від 02.06.2016р. №1402.
Не погоджуючись із фактом перерахунку та виплати довічного грошового утримання судді у відставці без зарахування спірних періодів до стажу роботи судді, позивач звернувся до суду за захистом своїх прав.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд враховує наступне.
Відповідно до ч. 3 ст. 138 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» (далі - Закон №2453-VI) щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у розмірі 80 відсотків грошового утримання судді, який працює на відповідній посаді. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки заробітку, але не більше ніж 90 відсотків заробітної плати судді, без обмеження граничного розміру щомісячного довічного грошового утримання.
У відповідності до положень частини першої статті 135 Закону № 2453-VI до стажу роботи на посаді судді зараховується робота на посаді: 1) судді судів України, арбітра (судді) арбітражних судів України, державного арбітра колишнього Державного арбітражу України, арбітра відомчих арбітражів України; 2) члена Вищої ради юстиції, Вищої кваліфікаційної комісії суддів України; 3) судді у судах та арбітрів у державному і відомчому арбітражах колишнього СРСР та республік, що входили до його складу.
Пунктом 11 Перехідних положень Закону № 2453-VI (в редакції, чинній до 28 березня 2015 року) передбачено, що судді, призначені чи обрані на посаду до набрання чинності цим Законом, зберігають визначення стажу роботи на посаді судді відповідно до законодавства, що діяло на день набрання чинності цим Законом.
Згідно з частиною четвертою статті 43 Закону України "Про статус суддів" від 15 грудня 1992 року, який діяв на день набрання чинності Законом України "Про судоустрій і статус суддів" від 07 липня 2010 року, судді у відставці, який має стаж роботи на посаді судді не менше 20 років, виплачується за його вибором пенсія або звільнене від сплати податку щомісячне довічне грошове утримання в розмірі 80 відсотків заробітної плати працюючого на відповідній посаді судді. За кожний повний рік роботи понад 20 років на посаді судді розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки заробітку, але не більше ніж до 90 відсотків заробітку судді.
До стажу роботи, що дає право на відставку судді та отримання щомісячного довічного грошового утримання, крім роботи на посадах суддів судів України, державних арбітрів, арбітрів відомчих арбітражів України, зараховується також час роботи на посадах суддів і арбітрів у судах та державному і відомчому арбітражі колишнього СРСР та республік, що раніше входили до складу СРСР, час роботи на посадах, безпосередньо пов'язаних з керівництвом та контролем за діяльністю судів у Верховному Суді України, в обласних судах, Київському і Севастопольському міських судах, Міністерстві юстиції України та підвідомчих йому органах на місцях, за діяльністю арбітражів у Державному арбітражі України, Вищому арбітражному суді України, а також на посадах прокурорів і слідчих за умови наявності у всіх зазначених осіб стажу роботи на посаді судді не менше 10 років.
Відповідно до статті 1 Указу Президента України від 10.07.1995р. №584/95 "Про додаткові заходи щодо соціального захисту суддів" чинної на час набуття позивачем стажу роботи безпосередньо на посаді судді 10 років, до стажу роботи, що дає судді право на відставку та одержання щомісячного грошового утримання, за умови роботи на посаді судді не менш як 10 років, зараховується, крім стажу трудової діяльності, визначеного законом, половина строку навчання у вищих юридичних навчальних закладах та період проходження строкової військової служби.
За змістом абзацу другого пункту 3-1 Постанови Кабінету Міністрів України від 03.09.2005р. №865 "Про оплату праці та щомісячне грошове утримання суддів", доповненим постановою КМУ від 11.06.2008р. №545, до стажу роботи, що дає судді право на відставку та одержання щомісячного грошового утримання, за умови роботи на посаді судді не менш як 10 років, зараховується, крім стажу трудової діяльності, визначеного законом, половина строку навчання за денною формою у вищих юридичних навчальних закладах, на юридичних факультетах вищих навчальних закладів та календарний період проходження строкової військової служби.
Отже, законодавством, яке діяло на момент набрання чинності Законом України "Про судоустрій і статус суддів", було передбачено право судді на зарахування до стажу, що дає право на відставку та одержання щомісячного довічного грошового утримання за умови роботи на посаді судді не менше як 10 років, половини строку навчання за денною формою у вищих юридичних навчальних закладах, на юридичних факультетах вищих навчальних закладів, календарного періоду проходження строкової військової служби, а також часу роботи на посадах прокурорів і слідчих.
Аналогічна позиція викладена в постанові Верховного Суду від 27.02.2018р. по справі №127/20301/17.
Оскільки на момент роботи суддею діяла ст. 43 Закону України «Про статус суддів» та стаття 1 Указу Президента України «Про додаткові заходи щодо соціального захисту суддів», які гарантували зарахування до стажу роботи, що дає право на відставку судді та отримання щомісячного довічного грошового утримання, зокрема, половина строку навчання за денною формою у вищих юридичних навчальних закладах (юридичних факультетах) та період проходження строкової військової служби, то відповідні гарантії зберігалися за позивачем, який з 12.04.1976р. безперервно працював суддею, до моменту відставки - 23.03.2012р.
Разом з тим, вимога позивача в частині зобов'язання ГУ ПФУ в Херсонській області здійснити перерахунок та виплату довічного грошового утримання у розмірі 90% грошового забезпечення, зазначеного у довідці Херсонського апеляційного суду від 26.02.2020р. №165/20, не підлягає задоволенню з огляду на таке.
Так, ст. 2 КАС України передбачено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Відповідно до пункту 4 частини 2 статті 245 КАС України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії.
Аналіз зазначених норм свідчить про те, що суд може зобов'язати суб'єкта владних повноважень вчинити необхідні дії з метою відновлення прав, свобод чи інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.
Тобто такі повноваження суд реалізує у разі встановленого факту порушення прав, свобод чи інтересів позивача, що зумовлює необхідність їх відновлення належним способом у тій мірі, у якій вони порушені. Зміст вимог адміністративного позову, як і, відповідно, зміст рішення, має виходити з потреби захисту саме порушених прав, свобод та інтересів у цій сфері, а не можливість їх порушення в майбутньому.
Враховуючи, що предметом спору у даній справі є протиправна бездіяльність відповідача, яка полягає у не зарахуванні до стажу роботи ОСОБА_1 періоду служби в армії (з 25.06.1966р. по 01.08.1969р.) та половини строку навчання на юридичному факультеті вищого навчального закладу (з 30.08.1969р. по 03.07.1974р.), з чого слідує, що перерахунок утримання позивача з включенням наведеного періоду до стажу його роботи на посади судді ще не проведений, при тому, що право на перерахунок довічного грошового утримання у розмірі 90% грошового забезпечення виникне у позивача лише після зарахування відповідного періоду, тому вимоги позивача у частині позову є передчасними.
Частиною 1 статті 73 КАС України встановлено, що предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Згідно із частиною 1 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача (ч. 1 ст. 77 КАС України).
Згідно зі статтею 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб'єкта владних повноважень на підтвердження правомірності своєї бездіяльності, суд доходить висновку, що з наведених у позовній заяві мотивів і підстав, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.
Відповідно до ч. 3 ст. 139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору. (ч. 3 ст.139 КАС України)
Оскільки за результатами розгляду справи суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог ОСОБА_1 , тому з відповідача за рахунок його бюджетних асигнувань на користь позивача підлягає стягненню судовий збір у сумі 454 грн.
Керуючись статтями 9, 14, 73, 74, 75, 76, 77, 78, 90, 143, 242- 246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя
вирішив:
Адміністративний позов ОСОБА_1 (рнокпп НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області (73036 м. Херсон, вул. 28 Армії,6, код ЄДРПОУ 21295057) про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії, задовольнити частково.
Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області щодо не зарахування (не включення) до стажу роботи ОСОБА_1 на посаді судді, який враховується при обчисленні розміру щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, періоду проходження служби у Збройних Силах з 25.06.1966р. по 01.08.1969р. та половини строку навчання на юридичному факультеті вищого навчального закладу в період з 30.08.1969р. по 03.07.1974р.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Херсонській області зарахувати (включити) до стажу роботи ОСОБА_1 на посаді судді, який враховується при обчисленні розміру щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, період проходження служби у Збройних Силах із 25.06.1966р. по 01.08.1969р. та половину строку навчання на юридичному факультеті вищого навчального закладу в період з 30.08.1969р. по 03.07.1974р.
У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.
Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області за рахунок його бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 судові витрати в сумі 454 грн. (чотириста п'ятдесят чотири гривні).
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку безпосередньо до П'ятого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня складання повного судового рішення, при цьому відповідно до п. п. 15.5 п. 15 розділу VII "Перехідні положення" КАС України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються через суд першої інстанції, який ухвалив відповідне рішення.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо вона не була подана у встановлений строк. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Суддя С.В. Гомельчук
кат. 112020201