03 грудня 2021 р.м. ХерсонСправа № 540/5462/21
Херсонський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Гомельчука С.В., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Комерційна фірма Строй Мастер" до Митниці в Херсонській області, Автономній Республіці Крим і м. Севастополі про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товарів,
встановив:
Товариство з обмеженою відповідальністю "Комерційна фірма Строй Мастер" (далі - позивач, ТОВ "Комерційна фірма Строй Мастер") звернулось до суду з позовом до Митниці в Херсонській області, Автономній Республіці Крим і м. Севастополі (далі - відповідач), у якому просить визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товарів від 30.08.2021р. №UA508040/2021/000209/2.
Ухвалою суду від 22.09.2021р. відкрито спрощене провадження та ухвалено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.
Вимоги позивач обґрунтовує тим, що на умовах визначених контрактом та на підставі супроводжувальних документів продавець здійснив поставку на адресу покупця відповідного товару. Під час декларування цих товарів, позивач заявив митну вартість, яку визначив самостійно за основним методом. На підтвердження митної вартості позивач надав пакет документів, передбачений ст. 53 Митного кодексу України. 30.08.2021р. відповідач прийняв рішення про коригування митної вартості за резервним методом, на підставі якого позивач додатково надмірно сплатив ПДВ та мита на суму 62 209,01 грн. Вважає, оскаржуване рішення протиправним.
21.10.2021р. відповідач подав до суду відзив на адміністративний позов, в якому позовні вимоги не визнаються з таких підстав. Декларантом обрано основний метод визначення митої вартості товару - за ціною товару щодо товарів, які імпортуються. Відповідно до ч. 4 ст. 58 Митного кодексу України під митною вартістю товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту розуміється ціна, що була сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну. Перевіркою поданих документів було встановлено наявність розбіжностей, які не давали змогу встановити реальну митну вартість товару за ціною договору. Позивач не спростував наданими документами сумніви стосовно заявленої митної вартості товару. Враховуючи наведене, відповідач вважає, що рішення митного органу є правомірним та відповідає вимогам законодавства, а тому просить відмовити в задоволенні позову.
Розглянувши надані документи, з'ясувавши фактичні обставини справи, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду спору по суті, проаналізувавши норми законодавства які регулюють спірні відносини та їх застосування сторонами, суд встановив наступне.
16.11.2017р. ТОВ "Комерційна фірма Строй Мастер" (покупець) уклало контракт №CH-UA-171116 з компанією HEBEI EVER-SHINE BUILDING MATERIALS IMPORT AND EXPORT CO. LTD (продавець), відповідно до якого продавець зобов'язується на умовах CIF UA Одеса продати, а покупець оплатити та прийняти "Товар" - будівельні матеріали в асортименті, номенклатурі, кількості і ціні згідно супровідних документів.
На умовах визначених контрактом та на підставі супроводжувальних документів продавець здійснив поставку на адресу покупця відповідного товару.
Товарами за контактом є: сітка будівельна, виготовлена на основі скловолокна за кодом 7019590000 (товар №1); стрічка для швів зі скловолокна, для обробки технологічних зазорів між елементами конструкцій з гіпсокартону за кодом товару 7019510000. Всього на суму 10 376,93 доларів США.
Для здійснення митного оформлення товару поставленого за вказаним контрактом позивачем через представника ФОП " ОСОБА_1 ", до Митниці в Херсонській області, Автономній Республіці Крим і м. Севастополі 30.08.2021р. було подано митну декларацію №UA508040/2021/006660, відповідно до якої митна вартість товару визначена позивачем за ціною контракту 10 376,93 доларів США.
Разом із митною декларацією було подано повний пакет документів, передбачений ст. 53 МК України.
При здійсненні перевірки вказаної митної декларації за допомогою автоматизованої системи аналізу та управління ризиками (далі - АСАУР) виявлено ризики, а саме, сформовано перелік попереджень щодо декларанта та обов'язкових митних процедур, які полягали у ретельному опрацюванні поданих документів для оцінки наявності підстав для запиту додаткових документів відповідно до частин 3 та 4 ст. 53 Митного кодексу України.
Так, за результатами перевірки поданих документів відповідачем встановлено, що документи надані позивачем для здійснення митного оформлення та для підтвердження заявленої митної вартості не містять усіх необхідних відомостей стосовно складових митної вартості. Таким чином, вартість товару скориговано на підставі інформації наявної у митного органу.
Відповідачем на підставі ч. 3 ст. 53 МК України було запропоновано ТОВ "Строй Мир" надати додаткові документи для підтвердження заявленої митної вартості.
У відповідь на повідомлення митного органу стосовно надання додаткових документів, позивачем додатково були надані наступні документи: прайс-лист від постачальника (продавця); комерційна пропозиція.
30.08.2021р. відповідачем прийнято рішення №UA508040/2021/000209/2 про коригування митної вартості товарів, згідно якого відкоригована митна вартість товарів, яка є предметом оскарження у даній справі. Митна вартість визначена за резервним методом.
Вирішуючи питання про правомірність прийнятого відповідачем рішення про коригування митної вартості товару, суд враховує наступні приписи діючого законодавства.
Статтею 49 Митного кодексу України визначено, що митна вартість товарів - це вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Згідно з частинами 4 та 5 статті 58 Митного кодексу України, митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті. При цьому ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов'язаних із продавцем осіб для виконання зобов'язань продавця.
У відповідності до частини 3 статті 318 Митного кодексу України, митний контроль передбачає виконання органами доходів і зборів мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи.
Статтею 50 Митного кодексу України визначено, що відомості про митну вартість товарів використовуються для нарахування митних платежів; застосування інших заходів державного регулювання зовнішньоекономічної діяльності України; ведення митної статистики; розрахунку податкового зобов'язання, визначеного за результатами документальної перевірки.
Частиною 1 статті 51 Митного кодексу України встановлено, що митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.
Відповідно до частини 2 статті 52 Митного кодексу України декларант який заявляє митну вартість товару зобов'язаний подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню.
Стаття 57 Митного кодексу України передбачає, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.
Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу. Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між органом доходів і зборів та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу. Методи на основі віднімання та додавання вартості (обчислена вартість) можуть застосовуватися у будь-якій послідовності на прохання декларанта або уповноваженої ним особи. У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.
Таким чином, митні органи мають виключну компетенцію в питаннях перевірки та контролю правильності обчислення декларантом митної вартості. Однак, дискреційні повноваження митних органів мають законодавчі обмеження у випадках незгоди із задекларованою митною вартістю. До таких, зокрема, належать процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору підстав для визначення митної вартості та обов'язок послідовного вибору методів (від першого до шостого) визначення митної вартості товарів.
При декларуванні товару позивач визначив його митну вартість виходячи саме з ціни угоди, що підлягала сплаті згідно до умов контракту, інвойсів та інших документів постачальника.
Згідно з частиною 1 статтею 53 Митного кодексу України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Частиною 2 встановлений перелік документів, які підтверджують митну вартість товарів.
Відповідно до частин 1, 2 статті 54 Митного кодексу України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.
Зокрема, статтею 58 Митного кодексу України передбачено, що метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів. Метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні. У разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи, зазначені у пункті 2 частини першої статті 57 цього Кодексу.
Відповідно до частин 1-3 статті 55 Митного кодексу України, рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається органом доходів і зборів у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.
Відповідно до частини 3 статті 53 Митного кодексу України, у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.
Також згідно з частиною 6 вищевказаної статті, декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару.
В той же час, витребуванню підлягають лише ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а визначення митної вартості не за першим методом можливе тільки тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.
Таким чином, витребування додаткових документів можливе лише у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. При цьому, сумніви митниці є обґрунтованими, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Відтак, наведені приписи зобов'язують Митницю зазначити конкретні обставини, які викликали вiдповiднi сумніви, причини неможливості їх перевірки на пiдставi наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності.
Встановивши вiдсутнiсть достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, Митниця повинна вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові, та які документи необхiднi для підтвердження того чи іншого показника.
Суд наголошує, що основними документами, які підтверджують митну вартість товару, є зовнішньоекономічний договір (контракт), рахунок-фактура (інвойс), якщо рахунок сплачено, то банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару. Вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, не передбачені Митним кодексом України (ст. 53) заборонено.
Аналогічна позиція викладена Верховним Судом у постанові від 05.03.2019 року по справі №815/5791/17.
Із матеріалів справи судом встановлено, що з метою підтвердження заявленої митної вартості товарів позивачем було подано до Чорноморської митниці Держмитслужби, на підтвердження митної вартості товару разом з МД №UA508040/2021/006660 від 30.08.2021р., повний пакет документів для підтвердження визначеної ним митної вартості товару, передбачений статтею 53 Митного кодексу України.
На переконання суду, зазначені документи містять всі дані, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, що вбачається в такому.
Так, відповідно до ВМД №UA508040/2021/006660 від 30.08.2021р., розрахунок митної вартості товару здійснювався позивачем за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції).
Загальна вартість товару за договірною вартість товару становить 10 376,93 доларів США.
До митного оформлення надано: контракт від 16.11.2017р. №CH-UA-171116; інвойс (рахунок-фактура) від 11.06.2021р. №20-10001, які в повній мірі підтверджують вартість задекларованого позивачем товару.
Судом встановлено, що підставами для здійснення відповідачем спірних коригувань митної вартості товарів слугували наступні обставини:
- у наданому для митного оформлення рахунку-фактурі відсутнє посилання на контракт, а також банківські реквізити продавця;
- не надано документів, які містять вартість страхування товару;
- наявна у відповідача інформація про вартість доставки одного 40-футового контейнера до митного кордону України (порт Південний) з портів Китаю лінією МАЕРСК становить 12965,20 дол. США вказує на заниження позивачем митної вартості імпортованих товарів, так як фактурна вартість задекларованого позивачем товару з включенням в неї продавцем витрат на транспортування та страхування становить 10 376,93 дол. США;
- відповідно до положення статті VII Генеральної Угоди з тарифів і торгівлі, оцінка імпортованого товару для митних цілей повинна ґрунтуватися на дійсній вартості товару (під «дійсною вартістю» слід розуміти ціну, за яку, під час та в місці, визначеними законодавством імпортуючої країни, такий чи подібний товар продається або пропонується до продажу при звичайному ході торгівлі за умов повної конкуренції);
- шляхом порівняння митної вартості товару з рівнем митної вартості подібних товарів, інформація яка міститься в ЄАІС Держмитслужби - встановлено, що рівень вартості заявленого товару значно нижчий від рівня митної вартості подібних товарів, що імпортуються в Україні;
- декларантом на подано усіх необхідних документів: документи, що містять відомості про вартість страхування; копія митної декларації країни відправлення; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів; платіжні/бухгалтерські документи щодо вартості товару.
Суд не погоджується з висновками митного органу, що відсутність посилання на контракт в рахунку-фактурі (інвойсі) на виконання якого він виданий, а також відсутність банківських реквізитів продавця, так як відсутність посилання на контракту вказаному рахунку фактурі не впливає на митну вартість товару та не спростовує митну вартість визначену декларантом, а відтак зазначена обставина не може бути підставою для коригування митної вартості.
Щодо відсутності документів на підтвердження страхування товару, варто зазначити наступне.
Згідно правил Інкотермс 2010 на умовах СІF продавець зобов'язаний за власний рахунок застрахувати вантаж, при цьому страхування має бути оформлено у вигляді контракту та продавець повинен надати покупцю страховий поліс, суд зазначає, що на сьогодні діють Офіційні правила Міжнародної торгової палати для тлумачення торговельних термінів, видання МТП №560, в редакції з 01.01.2011р. Інкотермс-2010, за змістом яких посилання на Інкотермс-2010 в договорі купівлі-продажу чітко визначає відповідні обов'язки сторін та зменшує ризик юридичних ускладнень. Метою Інкотермс є забезпечення єдиного набору міжнародних правил для тлумачення найбільш уживаних торговельних термінів у зовнішній торгівлі.
Відповідно до Інкотермс-2010 CIF (Cost, Insurance and Freight (... named port of destination) - вартість, страхування і фрахт (... назва порту призначення). Термін "вартість, страхування та фрахт" означає, що поставка є здійсненою продавцем, коли товар перейшов через поручні судна в порту відвантаження. Продавець зобов'язаний понести витрати та оплатити фрахт, необхідні для доставки товару до названого порту призначення, проте, ризик втрати чи пошкодження товару, а також будь-які додаткові витрати, спричинені подіями, що виникають після здійснення поставки, переходять з продавця на покупця. Однак за умовами терміна CIF на продавця покладається також обов'язок забезпечення морського страхування на користь покупця проти ризику втрати чи пошкодження товару під час перевезення. Отже, продавець зобов'язаний укласти договір страхування та сплатити страхові внески. Покупець повинен мати на увазі, що за умовами терміна CIF від продавця вимагається забезпечення страхування лише з мінімальним покриттям. У випадку, якщо покупець бажає мати страхування з більшим покриттям, він повинен або прямо та недвозначно домовитися про це з продавцем, або самостійно вжити заходів до забезпечення додаткового страхування.
Тому у разі укладання контракту за умовами поставки CIF на продавця покладається обов'язок забезпечення страхування на користь покупця проти ризику втрати чи пошкодження товару під час перевезення, а також сплати страхових внесків та вартості перевезення вантажу до порту відвантаження.
Зважаючи на те, що перевезення товару здійснювалося морем на умовах поставки CIF, суд вважає, що в даному випадку позивач не повинен додатково страхувати товар та нести витрати на транспортування вантажу до порту ODESSA.
Крім того, п. 6.3 контракту від 16.11.2017р. №CH-UA-171116 передбачено умови передачі (приймання) товару, а саме визначено перелік товаросупровідних документів: 3 оригінали і 3 копії морських коносаментів; 2 оригінали специфікації товару; комерційний рахунок-фактура - 3 оригінали; пакувальний лист - 3 оригінали, експортна декларація.
Відтак, за умовами контракту не передбачено передачу покупцю документів про страхування вантажу.
У документах, надання покупцеві яких передбачено контрактом і на підставі яких позивачем розраховувалась митна вартість товару, та які надавались на вимогу відповідача, зокрема, інвойсі від 11.06.2021р. №20-10001, специфікації від 11.06.2021р. №8 до контракту, прайс - лист продавця від 23.06.2021р. вказана ціна товару з урахуванням умов поставки CIF Одеса.
За таких обставин суд вважає помилковим твердження відповідача про неможливість перевірки правильності визначеної декларантом митної вартості товару за відсутності документів, що містять відомості про вартість страхування, оскільки такі документи у даному випадку не вимагаються в силу приписів п. 8 ч. 2 ст. 53 МК України.
Аналогічний правовий висновок викладений у постановах Верховного Суду від 08.04.2019 року у справі № 814/2463/14, від 14.08.2018 року у справі № 821/1617/17.
Також суд критично оцінює твердження митного органу про заниження позивачем митної вартості товару з посиланням наявну у відповідача інформацію про вартість доставки одного 40-футового контейнера до митного кордону України з портів Китаю лінією МАЕРСК, так як відповідач жодним чином не довів суду, яким чином вказані обставини в даному конкретному випадку впливають на визначення складових митної вартості товару.
Крім того, в оскаржених рішеннях про коригування митної вартості товарів відповідач посилається на наступне: відповідно до положення статті VII Генеральної Угоди з тарифів і торгівлі, оцінка імпортованого товару для митних цілей повинна ґрунтуватися на дійсній вартості товару (під "дійсною вартістю" слід розуміти ціну, за яку, під час та в місці, визначеними законодавством імпортуючої країни, такий чи подібний товар продається або пропонується до продажу при звичайному ході торгівлі за умов повної конкуренції).
Суд вважає безпідставним посилання відповідача на положення статті VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі, оскільки митним органом не наведені обставини та докази, яким чином документи надані позивачем порушують чи не відповідають вимогам вказаної статті.
Також слід звернути увагу, що відповідно до положень Митного кодексу України, застосування Генеральної угоди з тарифів і торгівлі, можливе лише у разу, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів,зазначених у ст.ст.58-63 цього кодексу.
Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у справах №814/2659/16, №804/3893/17.
Щодо посилань на факт спрацювання автоматизованої системи аналізу та управління ризиками із формою контролю стосовно перевірки правильності визначення митної вартості задекларованих товарів, суд враховує наступне.
Використання автоматизованої системи аналізу та управління ризиками з метою виявлення порушень законодавства України з питань державної митної справи передбачено, зокрема, Главою 52 МК України та Порядком здійснення аналізу та оцінки ризиків, розроблення і реалізації заходів з управління ризиками для визначення форм та обсягів митного контролю, затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 31.07.2015р. №684, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 21.08.2015р. за №1021/27466.
Погоджуючись із позицією митниці, що наявність у такій автоматизованій системі інформації про іншу, ніж визначена декларантом, митну вартість товару, є підставою для сумніву у правильності заявленої митної вартості, суд між тим вважає, що формально нижчий рівень митної вартості імпортованого позивачем товару порівняно з митною вартістю іншого аналогічного товару, не може розцінюватись як заниження позивачем митної вартості, не є перешкодою для застосування першого методу визначення митної вартості товару і не може бути достатньою підставою для відмови у здійсненні митного оформлення товару за першим методом визначення його митної вартості.
З приводу неподання усіх документів суд зазначає, що вимоги Митниці про необхідність надання декларантом додаткових документів на підтвердження вказаних відомостей є неправомірними, а коригування митної вартості, заявленої Товариством, на цій підставі - необґрунтованим, оскільки відповідно до положень ст. 53 МК України, декларант на вимогу митниці надає всі наявні у нього документи, тому не надання додаткових не зазначаючи яких саме, не породжує підстав для коригування заявленої вартості товару.
Зі змісту графи 33 оскаржуваного рішення вбачається, що "за результатами проведеної консультації, митну вартість товарів за №№1, 2 скориговано та визначено за резервним методом відповідно до статті 64 Митного кодексу України на підставі інформації, наявної у митного органу - МД.
Попередні методи не застосовуються з наступних причин: основний метод (вартість операції) - неподання усіх необхідних документів, які підтверджують митну вартість товару, невідповідність ціни угоди інформації, що наявна у митного органу. Другорядні: - за ціною договору щодо ідентичних товарів - відсутність інформації за ціною угоди щодо ідентичних товарів; - за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів - відсутність інформації за ціною угоди щодо подібних (аналогічних) товарів; - на основі віднімання вартості - відсутність інформації щодо числового значення витрат для цілей вирахування вартості; - на основі додавання вартості (обчислена вартість) - відсутність інформації щодо складових для обчислення вартості товару.
Проте, суд вказує, що вказана графа оскаржуваного рішення не містить інформації - який саме товар було використано в якості джерела інформації, які числові значення митної вартості таких товарів, відсутні обґрунтування числового значення митної вартості товарів, відсутнє її коригування, не зазначені факти, які вплинули або повинні були вплинути на таке коригування, щодо обсягів, умови поставки, фактурної вартості, країни походження, методи визначення митної вартості тощо.
Крім того, суд зазначає, що відповідно до ч. 2 ст. 55 МК України та наказу Міністерства фінансів України №598 від 24.05.2012р. «Про затвердження форми рішення про коригування митної вартості товарів, Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів та Переліку додаткових складових до ціни договору», рішення про коригування митної вартості товару повинно містити обґрунтування причин, через які митна вартість імпортованих товарів не може бути визначена за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються. Зазначення в рішенні лише формальних посилань на неможливість перевірки задекларованої митної вартості суперечить наведеним вимогам законодавства.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 04.09.2018р. у справі № 808/9123/15.
Позиція митного органу щодо не підтвердження цінової складової митної вартості у цій справі не доведена, у зв'язку із чим, оскаржуване рішення про коригування митної вартості товарів підлягає скасуванню.
Сума сплаченого позивачем судового збору за подання позову в розмірі 2270 грн. підлягає стягненню з Митниці на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань на підставі положень ч. 1 ст. 139 КАС України.
Керуючись статтями 242 - 246 КАС України, суддя
вирішив:
Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Комерційна фірма Строй Мастер" (код ЄДРПОУ 36236056, 73000, м. Херсон, вул. Стрітенська, 21А) до Митниці в Херсонській області, Автономній Республіці Крим і м. Севастополі (код ЄДРПОУ 43946385, 73000, м. Херсон, вул. Гоголя, 13) про визнання протиправним та скасування рішення митного органу про коригування митної вартості товарів, задовольнити повністю.
Визнати протиправним та скасувати рішення Митниці в Херсонській області, Автономній Республіці Крим і м. Севастополі про коригування митної вартості товарів від 30.08.2021р. №UA508040/2021/000209/2.
Стягнути з Митниці в Херсонській області, Автономній Республіці Крим і м. Севастополі за рахунок її бюджетних асигнувань на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Комерційна фірма Строй Мастер" судовий збір у сумі 2270 грн. (дві тисячі двісті сімдесят гривень).
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку безпосередньо до П'ятого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня складання повного судового рішення, при цьому відповідно до п. п. 15.5 п. 15 розділу VII "Перехідні положення" КАС України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються через суд першої інстанції, який ухвалив відповідне рішення.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо вона не була подана у встановлений строк. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Суддя С.В. Гомельчук
кат. 108020200