про залишення позовної заяви без руху
03 грудня 2021 р. м. ХерсонСправа № 540/7751/21
Суддя Херсонського окружного адміністративного суду Войтович І.І., перевіривши виконання вимог статей 160-161 КАС України за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері Південного регіону про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії,
встановив:
Позивач звернувся до суду з вказаним адміністративним позовом, у якому просить:
- визнати протиправною бездіяльність Спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері Південного регіону щодо не нарахування та невиплати вихідної допомоги при звільненні з органів прокуратури в розмірі середнього місячного заробітку у сумі 28 055,02 грн. із утриманням податків інших обов'язків:
- зобов'язати Спеціалізовану прокуратуру у військовій та оборонній сфері Південного регіону здійснити нарахування та виплатити вихідну допомогу при звільненні в розмірі середнього місячного заробітку, що складає 28 055,02 грн. із утриманням податків та інших обов'язкових платежів;
- стягнути з Спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері Південного регіону середній місячний заробіток за час затримки розрахунку при звільненні, з 16.03.2021 по день фактичного розрахунку.
Відповідно до ст. 171 КАС України суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, чи: подана позовна заява особою, яка має адміністративну процесуальну дієздатність; має представник належні повноваження (якщо позовну заяву подано представником); відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 цього Кодексу; належить позовну заяву розглядати за правилами адміністративного судочинства і чи подано позовну заяву з дотриманням правил підсудності; позов подано у строк, установлений законом (якщо позов подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до суду, то чи достатньо підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними); немає інших підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви або відмови у відкритті провадження в адміністративній справі, встановлених цим Кодексом.
Вирішуючи питання про відкриття провадження в адміністративній справі, суд виходить з наступного.
Згідно з ч. 6 ст. 161 КАС України у разі пропуску строку звернення до адміністративного суду позивач зобов'язаний додати до позову заяву про поновлення цього строку та докази поважності причин його пропуску.
Позивач у даній справі просить визнати протиправною бездіяльність Спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері Південного регіону щодо не нарахування та невиплати вихідної допомоги при звільненні з органів прокуратури в розмірі середнього місячного заробітку у сумі 28 055,02 грн. із утриманням податків інших обов'язків та зобов'язати Спеціалізовану прокуратуру у військовій та оборонній сфері Південного регіону здійснити нарахування та виплатити вихідну допомогу при звільненні в розмірі середнього місячного заробітку, що складає 28 055,02 грн. із утриманням податків та інших обов'язкових платежів.
Відповідно до частини першої статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Частиною другою цієї статті передбачено, що для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Згідно з ч.3 ст. 122 КАС України для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Отже, КАС України передбачає можливість встановлення цим Кодексом та іншими законами спеціальних строків звернення до адміністративного суду, які мають перевагу в застосуванні порівняно із загальним шестимісячним строком, визначеним у частині другій статті 122 цього Кодексу.
Таким спеціальним строком для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби є місячний строк, установлений частиною п'ятою статті 122 КАС України.
Частиною 2 статті 233 КЗпП України передбачено, що у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.
Та суд звертає увагу позивача на наступне.
За змістом статей 1, 2 Закону України "Про оплату праці" заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку за трудовим договором роботодавець виплачує працівникові за виконану ним роботу.
Структура заробітної плати:
Основна заробітна плата. Це - винагорода за виконану роботу відповідно до встановлених норм праці (норми часу, виробітку, обслуговування, посадові обов'язки). Вона встановлюється у вигляді тарифних ставок (окладів) і відрядних розцінок для робітників та посадових окладів для службовців.
Додаткова заробітна плата. Це - винагорода за працю понад установлені норми, за трудові успіхи та винахідливість і за особливі умови праці. Вона включає доплати, надбавки, гарантійні і компенсаційні виплати, передбачені чинним законодавством; премії, пов'язані з виконанням виробничих завдань і функцій.
Інші заохочувальні та компенсаційні виплати. До них належать виплати у формі винагород за підсумками роботи за рік, премії за спеціальними системами і положеннями, виплати в рамках грантів, компенсаційні та інші грошові і матеріальні виплати, які не передбачені актами чинного законодавства або які провадяться понад встановлені зазначеними актами норми.
За приписами пункту 3.8 Інструкції зі статистики заробітної плати, затвердженої наказом Державного комітету статистики України від 13 січня 2004 року №5, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 27 січня 2004 року за № 114/8713, до інших виплат, що не належать до фонду оплати праці, відносяться суми вихідної допомоги при припиненні трудового договору.
У постановах від 11 лютого 2021 року у справі № 420/4115/20 та від 26.02.2021 у справі № 1.380.2019.006923 (провадження № К/9901/16075/20) Верховний Суд зазначив, що чинним національним законодавством закріплені правові гарантії щодо дотримання трудових прав працівника при його звільненні. Під гарантіями трудових прав працівників розуміють систему встановлених законодавством заходів щодо врегулювання питань, що пов'язані з порушенням трудового законодавства й вирішення трудових спорів робітників і службовців, направлених на захист їхніх трудових прав. Однією з таких гарантій є виплата працівнику, який звільняється, вихідної допомоги. Вихідна допомога - це державна гарантія, яка полягає в грошовій виплаті працівнику у випадках, передбачених законом, роботодавцем в колективному договорі або сторонами. Під вихідною допомогою зазвичай розуміють грошові суми, які виплачуються працівникові у передбачених законодавством випадках у разі припинення трудового договору з незалежних від працівника обставин.
Таким чином, вихідна допомога при припиненні трудового договору не є складовою частиною заробітної плати, а тому положення частини 2 статті 233 КЗпП України щодо можливості звернення до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком не є застосовними до випадків подання позовної заяви про стягнення вихідної допомоги при звільненні, тому суд вважає посилання позивача на зазначену норму КЗпП України необґрунтованою.
За таких обставин, зважаючи на те, що вихідна допомога при звільненні не є складовою заробітної плати, беручи до уваги те, що положення частини 2 статті 233 КЗпП України щодо можливості звернення до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком не є застосовними до випадків подання позовної заяви про стягнення вихідної допомоги при звільненні, тому позивач повинен був звернутися з позовними вимогами про визнання протиправною бездіяльності Херсонської обласної прокуратури щодо не здійснення нарахування та не виплати вихідної допомоги при звільненні та зобов'язання Херсонської обласної прокуратури здійснити нарахування та виплатити вихідну допомогу при звільненні у межах місячного строку звернення до суду.
Позивача звільнено наказом № 154-к від 10.03.2021 з адміністративної посади з 14.03.2021 на підставі п. 9 ст. 51 Закону України "Про прокуратуру", та як зазначає в позові позивач, останній через свого представника адвоката звернувся до відповідача із запитом про причини не виплати вихідної допомоги, відповідь отримав 03.06.2021, відповідно саме з 03.06.2021 ОСОБА_1 стало відомо про порушені права на отримання одноразової допомоги при звільненні, у зв'язку з чим з цього дня (з 03.06.2021) повинен обчислюватися місячний строк на звернення до суду з вказаними позовними вимогами.
Із даною позовною заявою про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання здійснити нарахування та виплату вихідної допомоги при звільненні позивач звернулася до адміністративного суду 01.12.2021, тобто з пропуском місячного строку з дня звільнення з посади прокурора, не зазначивши обґрунтованих підстав для поновлення цього строку, не подавши належно оформленої заяви.
Отже, позивачу слід подати заяву про поновлення строку на звернення до суду з викладенням обґрунтування поважності причин пропуску такого строку з відповідними доказами на їх підтвердження.
Також, суд зазначає, що оскільки за висновками суду вихідна допомога при звільненні не відноситься до заробітної плати, позивачу необхідно відповідно до п. 3 ст. 4 Закону України "Про судовий збір", положень Закону України «Про Державний бюджет України на 2021 рік», та на виконання вимог ч. 3 ст. 161 КАС України надати до позовної заяви квитанцію про сплату судового збору в сумі 2379 грн.
Відповідно до ч. 1 ст. 169 КАС України, суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
Частиною 2 ст. 169 КАС України встановлено, що в ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.
Вказані недоліки повинні бути усунені у строк не пізніше десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху шляхом подання до суду належним чином оформленої заяви про поновлення строку на звернення до суду з викладенням обґрунтування поважності причин пропуску такого строку з наданням належних та достатніх доказів на їх підтвердження та квитанцію про сплату судового збору в сумі 2379 грн.
Керуючись ч. 1 ст. 169 КАС України,
ухвалив:
Залишити позовну заяву без руху.
Позивачу усунути недоліки позовної заяви у десятиденний строк з дня отримання ухвали про залишення позовної заяви без руху.
Після усунення недоліків позовної заяви документи до суду направляти із вказівкою на номер справи 540/7751/21 та зазначенням прізвища судді, який прийняв ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
У разі невиконання цієї ухвали, позовна заява буде вважатися неподаною та повернута позивачу.
Ухвала окремо не оскаржується, набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
Суддя І.І. Войтович