02 грудня 2021 р.м. ХерсонСправа № 540/5848/21
Херсонський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Василяки Д.К., розглянувши в порядку спрощеного письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Державної служби України з безпеки на транспорті про визнання протиправною та скасування постанови про застосування адміністративно-господарського штрафу від 15.06.2021 №218354,
встановив:
01.10.2021 року до Херсонського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 (далі позивач) до Державної служби України з безпеки на транспорті (далі відповідач), у якому позивач просить визнати протиправною та скасувати постанову про застосування адміністративно - господарського штрафу, винесену заступником начальника Південного міжрегіонального управління Укртрансбезпеки від 15.06.2021 року №218354.
В обґрунтування позовних вимог позивач вказує, що оскаржувана постанова про накладення адміністративно-господарського штрафу прийнята в порушення Закону України "Про автомобільний транспорт", оскільки позивач не є перевізником у розумінні цього Закону, що підтверджується наданим до позову договором оренди, згідно яким ОСОБА_1 зобов'язується передати ОСОБА_2 в тимчасове оплатне користування транспортні засоби: вантажний сідловий тягач марки DAF, модель XF 105.410, рік випуску 2006, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , із спеціалізованим напівпричепом марки KAISER, модель S3803G, рік випуску 1993, державний реєстраційний номер НОМЕР_2 .
Ухвалою суду від 05.10.2020 року провадження у справі відкрито, вирішено здійснювати її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.
За змістом відзиву, отриманого 16.11.2021 року, відповідач позовні вимоги не визнає, у задоволенні позову просить відмовити. В обґрунтування своєї позиції зазначає, що при проведення габаритно-вагового контролю транспортного засобу марки DAF державний реєстраційний номер НОМЕР_1 було встановлено порушення максимально допустимих параметрів навантаження. Щодо доводу позивача про відсутність у нього статусу автомобільного перевезника з підстав передачі транспортного засобу у користування іншій особі на підставі договору оренди, то відповідач зазначає, що відповідно до п.16 постанови КМУ № 1388 від 07.09.1998 та п.6.3 Інструкції№ 379 від 01.08.2010 позивач при укладанні договору оренди транспортного засобу повинен був звернутись до сервісного центру МВС за видачою тимчасового реєстраційного талону, що підтверджує право користування і (або) розпорядження транспортним засобом. Оскільки позивачем таких дій вчинено не було, тому долучений до матеріалів позовної заяви договір оренди не є належним доказом передачі транспортного засобу у користування іншій особі. З огляду на викладене відповідач вважає, що посадові особи Південного міжрегіонального управління Укртрансбезнеки при розгляді справи, за наявними матеріалами, обгрунтовано виявили підстави для винесення постанови про застосування адміністративно-господарського штрафу.
Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив, що 21.05.2021 року головним спеціалістом ВДК на транспорті Південного міжрегіонального управління Укртрансбезпеки Згуровським Є.В. на автомобільній дорозі М14 «Одеса-Мелітополь-Новоазовськ 232 км» проведено перевірку додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів транспортним засобом марки DAF, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , із спеціалізованим напівпричепом марки KAISER, державний реєстраційний номер НОМЕР_2 , який перебував під керуванням ОСОБА_3 .
За результатами вказаної перевірки складено акт перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом №282222 від 21.05.2021 р., яким зафіксовано порушення вагових обмежень, чим порушено п. 22.5 ПДР.
У ході проведення перевірки здійснено габаритно-ваговий контроль транспортного засобу марки DAF, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , за результатами якого встановлено, що повна маса транспортного засобу складає 41,880 т., навантаження на осі транспортного засобу 6,59 т, 12,53 т, 7,33 т, 7,56т, 7,87 т про що складено довідку № 0051959 від 21.05.2021р.
На підставі вказаної довідки головним спеціалістом ВДК на транспорті Південного міжрегіонального управління Укртрансбезпеки Згуровським Є.В. складено акт № 035309 від 21.05.2021 р. про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів, відповідно до якого фактична маса транспортного засобу, що перевіряється, становить 41,88 т., нормативно допустима 40,0 т.; фактичні осьові навантаження 6,59 т., 12,53 т., 22,76 т. при нормативно допустимому навантаженні 11,0т, 11,0т, 22,0 т відповідно.
До акту № 035309 від 21.05.2021 р. складено розрахунок плати за проїзд великовагових та (або) великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування № 594 від 21.05.2021 р. на суму 301,74 євро за перевищення фактичними ваговими параметрами навантаження на одиничну вісь транспортного засобу нормативних параметрів.
Згідно свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_3 власником транспортного засобу марки DAF, модель XF 105.410, рік випуску 2006, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 є ОСОБА_1 .
Згідно свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_4 власником транспортного засобу спеціалізованого напівпричу марки KAISER, модель S3803G, рік випуску 1993, державний реєстраційний номер НОМЕР_2 є ОСОБА_1 .
15.06.2021 року заступником начальника Південного міжрегіонального управління Укртрансбезпеки винесено постанову № 218354 про застосування до фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 адміністративно-господарського штрафу у розмірі 17000 грн.
Вирішуючи спір, суд застосовує такі норми права: згідно із частиною другою статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Наведена норма означає, що суб'єкт владних повноважень зобов'язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов'язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.
Положенням про Державну службі України з безпеки на транспорті, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України № 103 від 11.02.2015 року передбачено, що Державна служба України з безпеки на транспорті (Укртрансбезпека) є центральним органом виконавчої влади. Укртрансбезпека відповідно до покладених на неї завдань: здійснює державний нагляд (контроль) за додержанням вимог законодавства на автомобільному транспорті, здійснює габаритно-ваговий контроль транспортних засобів на автомобільних дорогах загального користування; здійснює нарахування плати за проїзд автомобільними дорогами транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, під час здійснення габаритно-вагового контролю.
Статтею 3 Постанови Кабінету Міністрів України Про затвердження Порядку здійснення державного контролю на автомобільному транспорті N 1567 від 08.11.2006 передбачено, що органами державного контролю на автомобільному транспорті є Укртрансінспекція, її територіальні органи.
Відповідно до частини другої статті 29 Закону України від 30 червня 1993 року № 3353-ХІІ «Про дорожній рух» з метою збереження автомобільних доріг, вулиць та залізничних переїздів участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, допускається за наявності дозволу на участь у дорожньому русі таких транспортних засобів. Порядок видачі дозволу на участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, та розмір плати за його отримання встановлюються Кабінетом Міністрів України.
За статтею 33 Закону України від 08 вересня 2005 року № 2862-IV «Про автомобільні дороги» (далі - Закон № 2862-IV) рух транспортних засобів, навантаження на вісь, загальна маса або габарити яких перевищують норми, встановлені державними стандартами та нормативно-правовими актами, дозволяється за погодженнями з відповідними органами у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до пункту 3 Правил проїзду великогабаритних та великовагових транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 18 січня 2001 року № 30, транспортний засіб чи автопоїзд з вантажем або без вантажу вважається великоваговим, якщо максимальна маса або осьова маса перевищує хоча б один з параметрів, зазначених у пункті 22.5 Правил дорожнього руху.
Згідно з пунктом 22.5 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306, за спеціальними правилами здійснюється дорожнє перевезення небезпечних вантажів, рух транспортних засобів та їх составів у разі, коли хоч один з їх габаритів перевищує за шириною 2,6 м, за висотою від поверхні дороги - 4 м (для контейнеровозів на встановлених Укравтодором і Державтоінспекцією маршрутах - 4,35 м), за довжиною - 22 м (для маршрутних транспортних засобів - 25 м), фактичну масу понад 40 т (для контейнеровозів - понад 44 т, на встановлених Укравтодором і Державтоінспекцією для них маршрутах - до 46 т), навантаження на одиночну вісь - 11 т (для автобусів, тролейбусів - 11,5 т), здвоєні осі - 16 т, строєні - 22 т (для контейнеровозів навантаження на одиночну вісь - 11 т, здвоєні осі - 18 т, строєні - 24 т) або якщо вантаж виступає за задній габарит транспортного засобу більш як на 2 м.
За пунктом 4 Правил проїзду великогабаритних та великовагових транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 18 січня 2001 року № 30, рух великовагових та великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами здійснюється на підставі дозволу на участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні (далі - дозвіл), виданим перевізникові уповноваженим підрозділом Національної поліції, або документа про внесення плати за проїзд таких транспортних засобів.
Допускається перевищення вагових параметрів порівняно з визначеними у пункті 22.5 Правил дорожнього руху на 2 відсотки (величина похибки) без оформлення відповідного дозволу та внесення плати за проїзд.
Як передбачено статтею 48 Закону України від 05 квітня 2001 року № 2344-ІІІ «Про автомобільний транспорт» (далі - Закон № 2344-ІІІ), автомобільні перевізники, водії повинні мати і пред'являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконують вантажні перевезення.
У разі перевезення вантажів з перевищенням габаритних або вагових обмежень обов'язковим документом також є дозвіл, який дає право на рух автомобільними дорогами України, виданий компетентними уповноваженими органами, або документ про внесення плати за проїзд великовагових (великогабаритних) транспортних засобів, якщо перевищення вагових або габаритних обмежень над визначеними законодавством становить менше п'яти відсотків.
Відповідно до підпункту 4 пункту 2 Порядку здійснення габаритно-вагового контролю та справляння плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 27 червня 2007 року № 879 «Про заходи щодо збереження автомобільних доріг загального користування» (далі - Порядок № 879) габаритно-ваговий контроль - контроль за проїздом великовагових та/або великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування, який включає перевірку відповідності габаритно-вагових параметрів таких транспортних засобів установленим законодавством параметрам і нормам, наявності дозволу на рух за визначеними маршрутами, а також дотримання визначених у дозволі умов та режиму руху транспортних засобів.
Згідно з п. 3 Порядку № 879 габаритно-ваговий контроль транспортних засобів на автомобільних дорогах загального користування здійснюється Укртрансбезпекою, її територіальними органами та уповноваженими підрозділами Національної поліції.
Відповідно до ст.1 Закону України Про автомобільний транспорт автомобільний перевізник - фізична або юридична особа, яка здійснює на комерційній основі чи за власний кошт перевезення пасажирів чи (та) вантажів транспортними засобами.
Відповідальність на підставі ст.60 Закону України Про автомобільний транспорт при перевезенні вантажу покладається на перевізника.
За порушення законодавства про автомобільний транспорт до автомобільних перевізників застосовуються адміністративно-господарські штрафи за: перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм понад 10%, але не більше 20% при перевезенні вантажу без відповідного дозволу - штраф у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян відповідно до ст.60 Закону України Про автомобільний транспорт.
Як вбачається зі змісту позовної заяви, порушення своїх прав позивач обгрунтовує доводом про те, що він не є перевізником у спірних правовідносинах.
На підтвердження вказаних доводів позивачем надано копію договору оренди транспортних засобів від 01.03.2021, укладеного між фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1 , як орендодавцем, та фізичною особою - підприємцем ОСОБА_2 , як орендарем.
За умовами вказаного договору ОСОБА_1 зобов'язується передати ОСОБА_2 в тимчасове оплатне користування транспортні засоби: вантажний сідловий тягач марки DAF, модель XF 105.410, рік випуску 2006, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , із спеціалізованим напівпричепом марки KAISER, модель S3803G, рік випуску 1993, державний реєстраційний номер НОМЕР_2 .
Згідно п.4.1 договір набуває чинності з моменту передачі транспортного засобу орендодавцю та діє до 01.03.2022 р.
Пунктом 3.1 договору передбачено, що орендодавець передає орендарю в користування транспортні засоби протягом 24 годин з моменту підписання даного договору. Факт передачі транспортного засобу засвідчується підписаним сторонами Актом передачі транспортного засобу в оренду, що є невід'ємним додатком Договору.
Виходячи з наведених положень договору оренди транспортних засобів від 01.03.2021р. слід дійти висновку, що вказаний договір набуває чинності з моменту фактичної передачі транспортних засобів орендарю ФОП ОСОБА_2 , що має бути підтверджено відповідним актом передачі.
Натомість, матеріали справи не містять такого акту передачі транспортного засобу, передбаченого п. 3.1 договору, а тому у суду відсутні підстави вважати договір оренди транспортних засобів від 01.03.2021 р. таким, що набув чинності.
Крім того суд зазначає, що відповідно до п.16 постанови КМУ №1388 від 07.09.1998 «Про затвердження Порядку державної реєстрації (перереєстрації), зняття з обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів, мотоколясок, інших прирівняних до них транспортних засобів та мопедів» за бажанням власника транспортного засобу - фізичної особи надати право керування таким засобом іншій фізичній особі чи за бажанням фізичної або юридичної особи, якій власник транспортного засобу передав у встановленому порядку право користування і (або) розпорядження транспортними засобами, сервісний центр МВС видає за зверненням такого власника тимчасовий реєстраційний талон на строк, зазначений у його заяві, або документах, які підтверджують право користування і (або) розпорядження транспортним засобом.
Відповідно до п.6.3 Інструкції про порядок здійснення підрозділами Державтоінспекції МВС державної реєстрації, перереєстрації та обліку транспортних засобів, оформлення і видачі реєстраційних документів, номерних знаків на них, затверджений наказом МВС № 379 від 11.08.2010, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 27.01.2011 за № 123/18861, якщо власник ТЗ передав у встановленому порядку право користування і (або) розпорядження ТЗ іншій фізичній або юридичній особі (особам), то їм за письмовою заявою, поданою ними особисто або уповноваженим представником, працівниками Центру оформляється і видається тимчасовий реєстраційний талон на період дії документа, який підтверджує право користування і (або) розпорядження ТЗ.
У п.30 постанови Верховного Суду від 20.12.2018 по справі № 804/8740/16 щодо реєстраційних документів на транспортний засіб зазначено, що пряма вимога щодо їх наявності у водія міститься у статті 39 Закону № 2344-ІІІ. Попри те, що наведені положення пункту 6.3 Інструкції № 379 та пункту 16 Порядку № 1388 передбачають видачу тимчасового реєстраційного талона на транспортний засіб за зверненням користувача транспортного засобу, все ж його наявність, відповідно і необхідність звернутися про його отримання, встановлена Законом № 2344-ІІІ.
Отже, у випадку передачі права користування транспортними засобами іншій особі позивач, як їх власник, зобов'язаний був здійснити перереєстрацію таких транспортних засобів та отримати тимчасовий реєстраційний талон відповідно.
Проте відомості про вчинення вказаних дій позивачем в матеріалах справи також відсутні.
Таким чином, позивач не довів належними доказами, що договір оренди транспортних засобів від 01.03.2021р. об'єктивно існував та набув чинності при здійсненні перевірки 21.05.2021р., оскільки матеріали справи не містять доказів передачі транспортних засобів орендарю, а також доказів пред'явлення інспектору реєстраційного талону, тому суд критично відноситься до наданого договору оренди транспортного засобу та не приймає його до уваги.
У справі встановлено, що підставою для видання спірної постанови про застосування до позивача адміністративно-господарського штрафу стали результати габаритно-вагового контролю транспортного засобу вантажний сідловий тягач марки DAF, модель XF 105.410, рік випуску 2006, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 .
Відповідно до цих результатів вагові параметри вказаних транспортних засобів перевищують нормативно допустимі вагові обмеження більш ніж на 2 %, що дало підставою вважати цей транспортний засіб великоваговим, для руху якого, за правилами частини четвертої статті 48 Закону № 2344-ІІІ, повинен бути відповідний дозвіл.
З огляду на викладене, відповідальність на підставі ст.60 Закону України «Про автомобільний транспорт» за відсутність документів при перевезенні вантажу покладається на перевізника.
Оскільки позивачем не надано до суду доказів, що він не є перевізником, тому слід дійти висновку про наявність у відповідача законних підстав для накладення штрафу відповідно до статті 60 Закону України «Про автомобільний транспорт».
Відповідно до ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно ч.2 ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Позивач не надав суду доказів протиправності спірної постанови, належних та допустимих доказів на спростування висновків постанови про накладання штрафу, тому позов задоволенню не підлягає.
Відповідно до положень ст. 139 КАС України у разі відмови у задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, судові витрати не підлягають розподілу.
Керуючись статтями 9, 14, 73, 74, 75, 76, 77, 78, 90, 143, 242- 246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
вирішив:
У задоволені позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_5 ) до Державної служби України з безпеки на транспорті (01135, м.Київ, пр.Перемоги, 14, код ЄДРПОУ 39816845) про визнання визнання протиправною та скасування постанови про застосування адміністративно - господарського штрафу від 15.06.2021 року № 218354 - відмовити в повному обсязі.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку безпосередньо до П'ятого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня складання повного судового рішення, при цьому відповідно до п.п. 15.5 п. 15 розділу VII "Перехідні положення" КАС України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються через суд першої інстанції, який ухвалив відповідне рішення.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо вона не була подана у встановлений строк. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Суддя Д.К. Василяка
кат. 113070200