Провадження 3/557/976/2021
Справа 557/1503/21
06 грудня 2021 року смт Гоща
Суддя Гощанського районного суду Рівненської області Оленич Ю.В., розглянувши справу про адміністративне правопорушення, що надійшла з ВП №5 Рівненського РУП ГУНП у Рівненській області, про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , непрацюючого, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , за ч. 2 ст. 173-2 КУпАП,
Відносно ОСОБА_1 08 вересня 2021 року складено протокол про адміністративне правопорушення серії ВАБ №097530, з якого убачається, що ОСОБА_1 08 вересня 2021 року о 19 годині 30 хвилин на вул. Данила Галицького в смт Гоща, за спільним місцем проживання, вчинив домашнє насильство психологічного характеру відносно своєї матері ОСОБА_2 , внаслідок чого була завдана шкода психічному здоров'ю потерпілої, чим повторно протягом року вчинив правопорушення.
Дії ОСОБА_1 кваліфіковані за ч. 2 ст. 173-2 КУпАП.
У судове засідання ОСОБА_1 не з'явився. Із матеріалів справи убачається, що останній повідомлявся про розгляд справи на 07 жовтня, 29 жовтня, 06 грудня 2021 року, за адресою, яку він зазначив при складанні відносно нього протоколу про адміністративне правопорушення, а саме: АДРЕСА_1 . Згідно відміток працівника поштового відділення, поштові конверти повернулися до суду з відміткою «за закінченням терміну зберігання». Про розгляд справи 23 листопада 2021 року ОСОБА_1 був особисто повідомлений під розписку у приміщенні суду.
Суд вчинив усі необхідні дії, щоб вчасно повідомити ОСОБА_1 про розгляд справи.
Згідно із ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23 лютого 2006 року, суди застосовують рішення Європейського суду з прав людини як джерело права. Рішенням Європейського суду з прав людини від 03 квітня 2008 року у справі «Пономарьов проти України» (п.14) наголошено, що сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.
При цьому суддею зауважується, що ОСОБА_1 , в тому числі, мав об'єктивну можливість особисто або через представника в повній мірі реалізувати свої права, передбачені ст. 268 КУпАП, та не був позбавлений можливості надати письмові клопотання, заяви, звернення чи пояснення з приводу обставин правопорушення, однак такими своїми правами останній не скористався, тому справу може бути розглянуто.
Дослідивши матеріали справи, приходжу висновку про відсутність в діях останнього складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 173-2 КУпАП, з огляду на таке.
Відповідно до ст. 3 Конституції України людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави.
Згідно з ст. 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.
Притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за умови наявності юридичного складу адміністративного правопорушення, в тому числі вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними та допустимими доказами.
Відповідно до ч. 1 ст. 173-2 КУпАП адміністративна відповідальність настає за вчинення домашнього насильства, насильства за ознакою статі, тобто умисне вчинення будь-яких діянь (дій або бездіяльності) фізичного, психологічного чи економічного характеру (застосування насильства, що не спричинило тілесних ушкоджень, погрози, образи чи переслідування, позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна або коштів, на які потерпілий має передбачене законом право, тощо), внаслідок чого могла бути чи була завдана шкода фізичному або психічному здоров'ю потерпілого, а так само невиконання термінового заборонного припису особою, стосовно якої він винесений, або неповідомлення уповноваженим підрозділам органів Національної поліції України про місце свого тимчасового перебування в разі його винесення.
Диспозиція ч. 2 ст. 173-2 КУпАП передбачає відповідальність за ті самі дії, вчинені особою, яку протягом року було піддано адміністративному стягненню за одне з порушень, передбачених частиною першою цієї статті.
Об'єктом цього правопорушення є суспільні відносини у сфері захисту прав громадян.
Об'єктивна сторона правопорушення, передбаченого зазначеною статтею, полягає в умисному вчиненні будь-яких з зазначених в диспозиції дій, та передбачає існування обов'язкової ознаки - можливість настання чи настання фізичної чи психологічної шкоди, яка була чи могла бути завдана потерпілому.
Суб'єктивна сторона зазначеного адміністративного правопорушення характеризується умисною формою вини і передбачає наявність прямого умислу правопорушника на спричинення страждань потерпілій стороні.
Для встановлення події правопорушення, зазначеного у ст. 173-2 КУпАП, необхідно з'ясувати чи дійсно особа, яка притягується до адміністративної відповідальності, вчинила домашнє насильство.
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» домашнє насильство - діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім'ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім'єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь. Зокрема, психологічне насильство - форма домашнього насильства, що включає словесні образи, погрози, у тому числі щодо третіх осіб, приниження, переслідування, залякування, інші діяння, спрямовані на обмеження волевиявлення особи, контроль у репродуктивній сфері, якщо такі дії або бездіяльність викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров'ю особи.
Зміст наданого до суду протоколу про адміністративне правопорушення серії ВАБ №097530 від 08 вересня 2021 року зводиться до того, що ОСОБА_1 цього ж числа о 19 годині 30 хвилин, перебуваючи за місцем свого проживання на АДРЕСА_1 , вчинив домашнє насильство психологічного характеру відносно своєї матері ОСОБА_2 , внаслідок чого була завдана шкода психічному здоров'ю потерпілої, чим повторно протягом року вчинив правопорушення.
Із письмових пояснень ОСОБА_2 та ОСОБА_3 від 08 вересня 2021 року убачається, що ОСОБА_1 ображав нецензурною лайкою та кричав до ОСОБА_2 , яка є його матір'ю.
З аналізу наведених вище норм Закону вбачається, що психологічне насильство в частині висловлювання словесних образ, нецензурної лайки буде мати місце тоді, коли такі висловлювання спрямовані на обмеження волевиявлення особи, якщо такі дії або бездіяльність викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров'ю особи.
З огляду на наведене, сам лише факт висловлювання, зокрема, нецензурною лайкою не може свідчити про вчинення психологічного насильства в розумінні вимог ст. 173-2 КУпАП та ст. 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству».
При розгляді даної справи суддя зауважує на тому, що доказова база, яка долучена до протоколу, ґрунтується лише на письмових поясненнях потерпілої ОСОБА_2 та свідка ОСОБА_3 , які неодноразово викликалися у судове засідання, проте у таке не з'явилися.
Що стосується наявних в матеріалах справи рапорта чергового ОСОБА_4 та реєстрації ВП №5 Рівненського РУП ГУНП в Рівненській області від 08 вересня 2021 року, то такі вказують лише на факт реєстрації повідомлення, яке надійшло зі сліжби «102» від ОСОБА_3 про неправомірні дії сина його дружини та, на переконання судді, не можуть бути покладенні в основу доведеності вини ОСОБА_1 , у вчиненні інкримінованого йому адміністративного правопорушення.
Таким чином, із зібраних працівниками поліції матеріалів справи, які передано на розгляд до суду, встановлено, що такі матеріали справи не містять достовірних та беззаперечних доказів провини ОСОБА_1 та здійснення ним впливу на психічний стан здоров'я потерпілої, протокол про адміністративне правопорушення містить лише вказівку настання шкоди, доказів того, що ОСОБА_1 своїми одноособовими діями впливав на психіку потерпілої та, що від цих дій була завдана шкода її психічному здоров'ю матеріали справи не містять.
Інших належних доказів на підтвердження провини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст.173-2 КУпАП, до суду не надано, і таких доказів в ході судового розгляду судом не встановлено.
В силу принципу презумпції невинуватості, що підлягає застосуванню у справах про адміністративні правопорушення, всі сумніви щодо події порушення та винності особи, яка притягається до відповідальності, тлумачаться на її користь.
Таким чином, з урахуванням наведених вище обставин, приходжу висновку, що факт вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 173-2 КУпАП, є недоведеним.
З огляду на вказане, суддя вважає за необхідне провадження в справі закрити, у зв'язку з недоведеністю вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 173-2 КУпАП, що відповідатиме вимогам ст. 247 КУпАП.
Керуючись ст.ст. 173-2, 247, 251, 252, 256, 283, 284, 294 КУпАП, суддя
Закрити провадження в справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за ч. 2 ст. 173-2 КУпАП, у зв'язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.
Постанова може бути оскаржена до Рівненського апеляційного суду через Гощанський районний суд Рівненської області протягом 10 днів з дня її винесення.
Суддя Ю.В. Оленич