Справа № 551/1099/21
про передачу справи на розгляд іншому суду
15 листопада 2021 року
селище Шишаки
Суддя Шишацького районного суду Полтавської області Вергун Н.В., перевіривши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до Шишацького районного ВДВС Північно - Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції / м. Суми /, Головного управління Державної казначейської служби України у Полтавській області про стягнення грошових коштів, -
08 листопада 2021 року на адресу Шишацького районного суду Полтавської області надійшла позовна заява за підписом адвоката Мартинюка О.С., як представника інтересів ОСОБА_1 , до Шишацького РВДВС Північно - Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції / м. Суми /, Головного управління Державної казначейської служби України у Полтавській області про стягнення з Державного бюджету України грошових коштів у розмірі 20 573 грн. 00 коп.
Ознайомившись із змістом поданої позовної заяви та доданими до неї документами приходжу до висновку про не підсудність справи Шишацькому районному суду Полтавської області та передачі на розгляд Господарського суду Полтавської області, з огляду на наступне.
Статтею 124 Конституції України закріплено, що правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.
За вимогами частини першої ст.18 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» суди спеціалізуються на розгляді цивільних, кримінальних, господарських, адміністративних справ, а також справ про адміністративні правопорушення.
Важливість визначення юрисдикції підтверджується як закріпленням у Конституції України принципу верховенства права, окремими елементами якого є законність, правова визначеність та доступ до правосуддя, так і прецедентною практикою Європейського суду з прав людини.
Судова юрисдикція - це компетенція спеціально уповноважених органів судової влади здійснювати правосуддя у формі встановленого законом виду судочинства щодо визначеного кола правовідносин.
Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
За правилами ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексах випадках.
Частиною 1 ст. 19 ЦПК України визначено, що суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.
Тобто, в порядку цивільного судочинства розглядаються справи, що виникають із приватно - правових відносин.
Критеріями розмежування судової юрисдикції є суб'єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, в якому розглядається визначена категорія справ.
З дати набрання чинності ГПК України в редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів», одним із критеріїв віднесення справ до господарської юрисдикції визначено наявність між сторонами саме господарських правовідносин, а також впроваджено підхід щодо розмежування юрисдикції залежно від предмета правовідносин, а не лише від суб'єктного складу сторін.
Отже, ознаками спору, на який поширюється юрисдикція господарського суду, є наявність між сторонами господарських відносин, врегульованих ЦК України, ГК України, іншими актами господарського і цивільного законодавства, і спору про право, що виникає з відповідних відносин, наявність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення спору господарським судом, відсутність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення такого спору судом іншої юрисдикції.
Статтею 1 ГК України визначено, що господарські відносини виникають у процесі організації та здійснення господарської діяльності між суб'єктами господарювання, а також між цими суб'єктами та іншими учасниками відносин у сфері господарювання.
Статтею 1 Закону України «Про підприємництво» встановлено, що підприємництво - це безпосередня самостійна, систематична, на власний ризик діяльність по виробництву продукції, виконанню робіт, наданню послуг з метою отримання прибутку, яка здійснюється фізичними та юридичними особами, зареєстрованими як суб'єкти підприємницької діяльності у порядку, встановленому законодавством.
Відповідно до ст.42 ГК України підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання /підприємцями/ з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.
Таким чином, критеріями розмежування між справами цивільного та господарського судочинства є одночасно суб'єктний склад учасників процесу та характер спірних правовідносин.
Відповідно до п.1, 15 ч.1 ст.20 ГПК України господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв'язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні правочинів у господарській діяльності, крім правочинів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, а також у спорах щодо правочинів, укладених для забезпечення виконання зобов'язання, сторонами якого є юридичні особи та /або/ фізичні особи - підприємці; інші справи у спорах між суб'єктами господарювання.
Згідно з ст.2 ГК України учасниками відносин у сфері господарювання є суб'єкти господарювання, споживачі, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, наділені господарською компетенцією, а також громадяни, громадські та інші організації, які виступають засновниками суб'єктів господарювання чи здійснюють щодо них організаційно-господарські повноваження на основі відносин власності.
Так, відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань ОСОБА_1 з 03 липня 2008 року по 02 січня 2018 року мав статус фізичної особи-підприємця, ідентифікаційний номер фізичної особи-платника податків та інших обов'язкових платежів - 2739809173, номер запису про державну реєстрацію 25830000000001010 від 03 липня 2008 року.
Зі змісту позовної заяви вбачається, що підставою звернення ОСОБА_1 до суду з позовом про стягнення з Державного бюджету України грошових коштів у розмірі 20 573 грн. 00 коп., стала відмова ВДВС від повернення йому виконавчого збору та стягнутих витрат виконавчого провадження при виконанні вимоги ГУ ДФС у Полтавській області № Ф-18259-17 У від 02 жовтня 2018 року про сплату боргу /недоїмки/ з єдиного внеску у сумі 203 730 грн. 08 коп. при здійсненні ним підприємницької діяльності, яка, на думку позивача, є похідною від вимоги про сплату боргу /недоїмки/ №0030691311 від 20 березня 2018 року, рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування або своєчасно не нарахованого єдиного внеску №0030741311 від 20 березня 2018 року, вимоги про сплату боргу / недоїмки / № 00477991311 від 08 травня 2018 року та рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування або своєчасно не нарахованого єдиного внеску №0048011311 від 20 березня 2018 року.
Відповідно до рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 24 листопада 2020 року / справа №440/2992/19 / позовні вимоги ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Полтавській області про визнання не чинними та скасування податкових повідомлень-рішень, вимоги про сплату боргу /недоїмки/ та рішення про застосування штрафних санкцій, задоволено.
Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Полтавській області від 20 березня 2018 року №0030771311, №0030921311, №0030951311, №0030931311.
Визнано протиправними та скасовано податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Полтавській області від 20 березня 2018 року №0030801311 в частині зменшення розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість на 75421,00 грн (сімдесят п'ять тисяч чотириста двадцять одна гривня нуль копійок).
Визнано протиправними та скасовано вимогу Головного управління ДФС у Полтавській області про сплату боргу (недоїмки) від 20 березня 2018 року №Ф-0030691311.
Визнано протиправними та скасовано рішення Головного управління ДФС у Полтавській області про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску від 20 березня 2018 року №0030741311.
Оскільки, в даному випадку, позивач визначив відповідачами органи державної влади, які є юридичними особами та заявив вимогу лише про стягнення грошових коштів і ця вимога не об'єднана з вимогою вирішити публічно-правовий спір за суб'єктним критерієм, то спір належить до юрисдикції господарського суду.
Близького за змістом висновку дійшла Велика Палата Верховного Суду у постановах від 15.03.2018 року у справі № 461/1930/16-ц, від 27.02.2019 року у справі № 405/4179/18, від 05.06.2019 року у справі № 454/1690/16, від 04.04.2020 року у справі №925/1196/18, від 31.01.2020 року у справі №523/5596/18, від 22.02.2021 року у справі № 910/9554/20.
Відповідно до вимог п.1 ч.1 ст.31 ЦПК України, суд передає справу на розгляд іншому суду, якщо справа належить до територіальної юрисдикції / підсудності / іншого суду.
Враховуючи викладене, суд вважає необхідним цивільний позов ОСОБА_1 до Шишацького районного ВДВС Північно - Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції / м. Суми /, Головного управління Державної казначейської служби України у Полтавській області про стягнення з грошових коштів направити за підсудністю до Господарського суду Полтавської області.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.27, 31, 260, 261 ЦПК України, суддя, -
Справу за № 551/1099/21 за позовом ОСОБА_1 до Шишацького районного ВДВС Північно - Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції / м. Суми /, Головного управління Державної казначейської служби України у Полтавській області про стягнення грошових коштів, передати на розгляд до Господарського суду Полтавської області.
Ухвала може бути оскаржена до Полтавського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення.
Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя: