єдиний унікальний номер справи 546/1173/21
номер провадження 2/546/525/21
06 грудня 2021 року м. Решетилівка
Суддя Решетилівського районного суду Полтавської області Романенко О.О., вивчивши позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу та визначення місця проживання малолітньої дитини ,-
01.12.2021 позивачка звернулась до суду із вищевказаним позовом, у якому просить суд розірвати шлюб, укладений між нею та ОСОБА_2 , який зареєстрований 01.08.2018 Решетилівським районним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Полтавській області, актовий запис № 50. та визначити місцем проживання їхньої малолітньої дитини - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , разом із позивачкою.
За результатами автоматизованого розподілу справ між суддями, 01.12.2021 справу передано на розгляд головуючому судді Романенко О.О.
Статтями 175 та 177 ЦПК України встановлено вимоги до позовної заяви та доданих до неї документів.
Вищенаведена позовна заява не відповідає вимогам ст.ст. 175, 177 ЦПК України, а саме :
- п. 5 ч. 3 ст. 175 ЦПК України - у позовній заяві відсутній виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо визначення місця проживання дитини;
- п. 8 ч. 3 ст. 175 ЦПК України - у позові не зазначено відомості, щодо наявності у позивача або іншої особи оригіналів письмових або електронних доказів, копії яких додано до заяви;
- ч. 4 ст. 177 ЦПК України - до позовної заяви не додано документи, що підтверджують сплату судового збору у повному обсязі у встановлених порядку і розмірі;
- ч. 1, ч. 5 ст. 177 ЦПК України - до позовної заяви не додано відомостей, що їх спільний син ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 зареєстрований та проживає за адресою матері (позивачки) та до позовної заяви додані позивачем копії письмових доказів належним чином не завірені.
Позивачкою заявлено дві позовні вимоги немайнового характеру, а саме: про розірвання шлюбу та визначення місця проживання дитини.
Дані позовні вимоги є самостійними одна від одної та регулюють різні за своєю суттю правовідносини.
Однак, у своїй позовній заяві позивачкою викладено підстави позову виключно щодо позовних вимог про розірвання шлюбу, у той час як на обґрунтування позовних вимог про визначення місця проживання дитини, нею не наведено жодних обставин та підстав, у тому числі взагалі не вказано про наявність спору між сторонами з цього приводу, не зазначено про наявність заперечень з боку відповідача щодо проживання малолітньої дитини разом із позивачкою. Окрім цього, з матеріалів позовної заяви не вбачається де саме зареєстрований та з ким саме проживає їхній малолітній син.
Місце проживання дитини, яка не досягла десяти років, визначається за згодою батьків. Місце проживання дитини, яка досягла десяти років, визначається за спільною згодою батьків та самої дитини. Якщо батьки проживають окремо, місце проживання дитини, яка досягла чотирнадцяти років, визначається нею самою (ст. 160 СК України).
Відповідно до змісту ст. 161 Сімейного Кодексу України, якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися органом опіки та піклування або судом. Під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини беруться до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов'язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров'я та інші обставини, що мають істотне значення.
За змістом ч. ч. 4, 5 ст. 19 СК України при розгляді судом спорів щодо участі одного з батьків у вихованні дитини, місця проживання дитини, позбавлення та поновлення батьківських прав, побачення з дитиною матері, батька, які позбавлені батьківських прав, відібрання дитини від особи, яка тримає її у себе не на підставі закону або рішення суду, управління батьками майном дитини, скасування усиновлення та визнання його недійсним обов'язковою є участь органу опіки та піклування. Орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв'язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи.
Пунктом 72 Порядку провадження органами опіки та піклування діяльності, пов'язаної із захистом прав дитини, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 24.09.2008 року № 866, передбачено, що для розв'язання спору між батьками щодо визначення місця проживання дитини один із батьків подає службі у справах дітей за місцем проживання (перебування) дитини заяву, копію паспорта, довідку з місця реєстрації (проживання), копію свідоцтва про укладення або розірвання шлюбу (у разі наявності), копію свідоцтва про народження дитини, довідку з місця навчання, виховання дитини, довідку про сплату аліментів (у разі наявності).
Під час розв'язання спорів між батьками щодо визначення місця проживання дитини служба у справах дітей має захищати інтереси дитини з урахуванням рівних прав та обов'язків матері та батька щодо дитини.
Працівник служби у справах дітей за місцем проживання дитини проводить бесіду з батьками та відвідує їх за місцем проживання, про що складає акт.
У разі коли батьки дитини проживають у межах різних адміністративно-територіальних одиниць, той із батьків, який подав заяву про визначення місця проживання дитини з ним, звертається до служби у справах дітей за місцем свого проживання для здійснення обстеження його житлово-побутових умов та складення акта обстеження умов проживання. Зазначений акт передається заявником до служби у справах дітей за місцем проживання дитини, працівник якої проводить з ним бесіду.
Після обстеження житлово-побутових умов, проведення бесіди з батьками та дитиною служба у справах дітей складає висновок про визначення місця проживання дитини і подає його органу опіки та піклування для прийняття відповідного рішення.
У постанові Верховного Суду від 15 січня 2020 року у справі № 200/952/18 (провадження № 61-14859св19) зазначено, що під час вирішення питання про визначення місця проживання дитини участь органу опіки та піклування є обов'язковою, а позивач до заяви про визначення місця проживання дитини повинен надати висновок органу опіки та піклування про доцільність проживання дитини з одним із батьків, характеристики з місця проживання, роботи, місця навчання дитини (гуртків), медичні довідки (суд обов'язково враховує стан здоров'я і батьків, і дитини), довідки про доходи (інші документи, які підтверджують матеріальне становище заявника), акти обстеження житлово-побутових умов, документи, що підтверджують право власності на житло .
Зміст позову є вказівкою позивача на спосіб захисту вже порушеного права (ст. 16 ЦК України), однак в позові не вказано якими саме діями відповідач не визнає, порушує, чи оспорює його права відносно місця проживання дитини.
Отже, позивачу ОСОБА_1 необхідно уточнити зміст позовних вимог: спосіб (способи) захисту прав або інтересів, передбачений законом, або інший спосіб (способи) захисту прав та інтересів, який не суперечить закону і який позивач просить суд визначити у рішенні, з посиланням на відповідні норми матеріального права; викласти обставини та зазначити докази, які підтверджують незгоду відповідача на визначення місця проживання малолітньої дитини з матір'ю, наявності спору між батьками щодо визначення місця проживання дитини; до матеріалів позовної заяви долучити висновок органу опіки і піклування щодо розв'язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, які бажають проживати з дитиною, а також на підставі інших документів, що стосуються справи, як це передбачено ст. 19 СК України; звертаючись з позовом до суду, позивачем не надано характеризуючих даних про особу батьків дитини, їх майновий стан та житлові умови, інше; позивачем не надано довідки та характеристики з місця роботи і місця проживання, інші документи, що характеризують батьків і їх відношення до дитини, поведінку за місцем роботи і за місцем проживання, а також акти обстеження житлових умов батьків, на предмет визначення місця проживання дитини.
Щодо несплати судового збору у повному обсязі суд зазначає наступне.
Відповідно до ч. 4 ст. 177 ЦПК України до позовної заяви додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
Згідно ч. 3 ст. 6 Закону України «Про судовий збір» у разі коли в позовній заяві об'єднано дві і більше вимог немайнового характеру, судовий збір сплачується за кожну вимогу немайнового характеру.
У відповідності до п. 13 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 10 від 17.10.2014 «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах» якщо в позовній заяві об'єднано дві або більше самостійних вимог немайнового характеру, пов'язані між собою, судовий збір сплачується окремо з кожної із таких вимог (або загальною сумою).
Згідно квитанції № 15197 від 29.11.2021 позивачкою сплачено судовий збір за пред'явлення даного позову до Решетилівського районного суду Полтавської області у розмірі 908,00 грн. за одну позовну вимогу немайнового характеру.
Таким чином, друга позовна вимога немайнового характеру взагалі не оплачена судовим збором.
Відповідно до ч. 1 ст. 4 Закону України «Про судовий збір», судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
Підпунктом 2 п. 1 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» встановлено, що за подання до суду позовної заяви немайнового характеру, яка подана фізичною особою, встановлено ставку судового збору у розмірі 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, тому з урахуванням ст. 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2021 рік», сплаті підлягає судовий збір у сумі 1 816 грн (908,00 грн*2).
Таким чином, позивачкою недоплачено судовий збір у сумі 908,00 грн за другу вимогу немайнового характеру.
Згідно ч. 2 ст. 185 ЦПК України, якщо ухвала про залишення позовної заяви без руху постановляється з підстави несплати судового збору у встановленому законом розмірі, суд в такій ухвалі повинен зазначити точну суму судового збору, яку необхідно сплатити (доплатити).
З огляду на зазначене, доплаті позивачкою підлягає сума судового збору у розмірі 908,00 грн за наступними реквізитами: р/р UA978999980313181206000016606, отримувач коштів ГУК у Полт.обл/тг м.Решетилів/22030101, Код отримувача (код за ЄДРПОУ) 37959255, Банк отримувача Казначейство України (ел. адм. подат.), Код банку отримувача (МФО) 899998, Код класифікації доходів бюджету 22030101, Призначення платежу *;101;__________(код клієнта за ЄДРПОУ для юридичних осіб (доповнюється зліва нулями до восьми цифр, якщо значущих цифр менше 8), реєстраційний номер облікової картки платника податків - фізичної особи (завжди має 10 цифр) або серія та номер паспорта громадянина України, в разі якщо платник через свої релігійні переконання відмовився від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків і має відповідну відмітку у паспорті); Судовий збір, за позовом ___________ (ПІБ чи назва установи, організації позивача), Решетилівський районний суд Полтавської області (назва суду, де розглядається справа). (https://rsh.pl.court.gov.ua/sud1626/gromadyanam/tax/, https://rsh.pl.court.gov.ua/tax_info)
Оригінал квитанції про оплату необхідно надати до суду у встановлений ухвалою строк.
Щодо ненадання доказів та наданих їх без належного засвідчення суд зазначає наступне.
У відповідності до ч. 1 ст. 177 ЦПК України позивач повинен додати до позовної заяви її копії та копії всіх документів, що додаються до неї, відповідно до кількості відповідачів і третіх осіб.
У відповідності до ч. 5 ст. 177 ЦПК України позивач зобов'язаний додати до позовної заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги (якщо подаються письмові чи електронні докази позивач може додати до позовної заяви копії відповідних доказів).
Згідно ч.ч. 2, 4, 5 ст. 95 ЦПК України письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії, якщо інше не визначено цим Кодексом. Копії документів вважаються засвідченими належним чином, якщо їх засвідчено в порядку, встановленому чинним законодавством. Учасник справи, який подає письмові докази в копіях (електронних копіях), повинен зазначити про наявність у нього або іншої особи оригіналу письмового доказу. Учасник справи підтверджує відповідність копії письмового доказу оригіналу, який знаходиться у нього, своїм підписом із зазначенням дати такого засвідчення.
Відповідно до п. 5.26 Національного стандарту України Державної уніфікованої системи документації Уніфікована система організаційно-розпорядчої документації Вимоги до оформлювання документів ДСТУ 4163:2020, затверджених наказом державного підприємства «Український науково-дослідний і навчальний центр проблем стандартизації, сертифікації та якості» від 01.07.2020 №144, відмітка про засвідчення копії документа складається з таких елементів: слів «Згідно з оригіналом» (без лапок), найменування посади, особистого підпису особи, яка засвідчує копію, її власного імені та прізвища, дати засвідчення копії. У випадках, визначених законодавством, копії документів засвідчують відбитком печатки юридичної особи, структурного підрозділу (служби діловодства, служби кадрів, бухгалтерії тощо) юридичної особи або печатки «Для копій». Відмітку про засвідчення копії документа проставляють нижче реквізиту «Підпис» на лицьовому боці останнього аркуша копії документа.
Згідно з ст. 185 ЦПК України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175 і 177 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху, в якій зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху. Якщо позивач відповідно до ухвали суду у встановлений строк виконає вимоги, визначені статтями 175 і 177 цього Кодексу, сплатить суму судового збору, позовна заява вважається поданою в день первісного її подання до суду. Інакше заява вважається неподаною і повертається позивачеві.
Для усунення недоліків позовної заяви позивач має надати суду нову редакцію позову, із викладенням обставин та правового обґрунтування щодо порушення відповідачем її прав за вимогою про визначення місця проживання дитини, визначивши коло осіб, з його копіями з додатками, засвідченими у встановленому порядку, відповідно до кількості учасників судового розгляду, з долученням до позовної заяви оригіналу квитанції про доплату судового збору в розмірі 908,00 грн, у разі залишення вимоги позову про визначення місця проживання дитини.
Також суд вважає за необхідно роз'яснити, що в разі наявності у позивача наміру звернутися до суду лише з вимогою про розірвання шлюбу, позивач має подати до суду виправлену позовну заяву із зазначенням лише такої вимоги позову.
До виправленої позовної заяви необхідно додати її копію та копії доданих до неї документів для направлення відповідачу.
Враховуючи вищезазначені обставини, суддя позбавлений можливості вирішити питання відкриття провадження у справі, а тому позовну заяву слід залишити без руху та надати позивачці строк на усунення недоліків.
На підставі викладеного і керуючись ст.ст. 175, 185, 260-261, 353 ЦПК України, суддя, -
Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу та визначення місця проживання малолітньої дитини - залишити без руху.
Надати позивачці строк у десять днів з дня вручення цієї ухвали для усунення недоліків.
Роз'яснити позивачці, що в разі якщо у вказаний строк недоліки позовної заяви, зазначені у даній ухвалі, не будуть усунені, позовна заява буде визнана неподаною та повернута позивачу.
Учасники справи можуть отримати інформацію щодо справи за веб-адресою: http://court.gov.ua/.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
Ухвала не підлягає оскарженню окремо від рішення суду.
Заперечення на ухвали, що не підлягають оскарженню окремо від рішення суду, включаються до апеляційної скарги на рішення суду.
Суддя О.О. Романенко