01 грудня 2021 року м. ПолтаваСправа № 440/12867/21
Полтавський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Шевякова І.С. розглянув у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління соціального захисту населення виконавчого комітету Шевченківської районної в м.Полтаві ради про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії.
Позовні вимоги:
- визнати протиправними дії Управління соціального захисту населення виконавчого комітету Шевченківської районної у м. Полтаві ради щодо відмови ОСОБА_1 у встановленні статусу особи з інвалідністю внаслідок війни та видачі посвідчення особи з інвалідністю внаслідок війни;
- зобов'язати Управління соціального захисту населення виконавчого комітету Шевченківської районної у м. Полтаві ради вчинити дії щодо встановлення ОСОБА_1 статусу "особа з інвалідністю внаслідок війни" та видачі посвідчення особи з інвалідністю внаслідок війни встановленого зразка.
Під час розгляду справи суд
ОСОБА_1 (далі також позивач, ОСОБА_1 ) звернулася до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Управління соціального захисту населення виконавчого комітету Шевченківської районної в м.Полтаві ради (далі також відповідач, УСЗН виконавчого комітету Шевченківської районної в м. Полтаві ради) про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії.
Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 18.10.2021 позовну заяву залишено без руху.
Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 01.11.2021 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, а також призначено її до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи (у письмовому провадженні).
Аргументи учасників справи
В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 зазначала про протиправність відмови відповідача у встановленні їй статусу особи з інвалідністю внаслідок війни, оскільки громадяни, які виконували роботи по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС залучались до виконання цих робіт саме у складі формувань Цивільної оборони. При цьому, жоден нормативний документ з питань цивільної оборони не містить однозначної вимоги щодо обов'язковості видання розпорядчого документу про залучення кожної конкретної особи до дій у складі формувань цивільної оборони. Згідно із пунктом 9 частини другої статті 7 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" до осіб з інвалідністю внаслідок війни належать також особи з інвалідністю з числа осіб, залучених до складу формувань Цивільної оборони, які стали особами з інвалідністю внаслідок захворювань, пов'язаних з ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи. Таким чином, позивач стверджувала, що особи, які залучались до складу формувань Цивільної оборони, інвалідність яких пов'язана з ліквідацією наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, мають право отримати статус "особа з інвалідністю внаслідок війни" з видачею відповідного посвідчення. Посилаючись на викладене, просила задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.
Відповідач позов не визнав, у відзиві на позов вказував, що позивач є особою, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи 1 категорії та учасником ліквідації внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС, що підтверджуються відповідними посвідченнями. Статус особи з інвалідністю внаслідок війни розповсюджено на осіб, залучених до складу формувань Цивільної оборони, на підставі Закону України "Про внесення змін до статті 7 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту". Для набуття статусу особи з інвалідністю внаслідок війни з підстав, встановлених пунктом 9 частини другої статті 7 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", необхідні такі умови: настання інвалідності внаслідок захворювання, пов'язаного з ліквідацією наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та участь особи у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС саме у складі формувань Цивільної оборони. Надані документи дійсно підтверджують факт участі позивача у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, а також настання інвалідності у зв'язку із захворюванням, пов'язаним з участю у ліквідації цих наслідків. Ці обставини свідчать про те, що на позивача як на особу, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи, поширюються пільги, гарантії і компенсації, передбачені Законом України "Про статус і соціальний захист осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи". Однак жодного належного документального підтвердження своєї безпосередньої участі у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи саме в складі формувань Цивільної оборони позивач не надала, натомість це є істотною обставиною. Тобто, за відсутності доказів, які б свідчили про залучення ОСОБА_1 до формувань Цивільної оборони для ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, у останньої немає жодних підстав для набуття статусу особи з інвалідністю внаслідок війни, відповідно до пункту 9 частини другої статті 7 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту".
Відповідно до частини восьмої статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України, при розгляді справи за правилами спрощеного позовного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їхні усні пояснення. Судові дебати не проводяться.
Справа розглядається у письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження на підставі пункту 2 частини першої статті 263 Кодексу адміністративного судочинства України.
Справи, визначені частиною першою цієї статті, суд розглядає у строк не більше тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі.
Дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих доказів, суд дійшов наступних висновків.
Обставини справи, встановлені судом
Позивач є особою, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи (категорія 1), є учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, що підтверджено посвідченням Серії НОМЕР_1 , виданим 18.03.2019 Полтавською облдержадміністрацією /а.с. 15/.
Зв'язок хвороби ОСОБА_1 з наслідками роботи з ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС підтверджено експертним висновком Харківської міжвідомчої експертної комісії від 14.09.2011 щодо встановлення причинного зв'язку захворювань та інвалідності з роботами по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС /а.с. 20/.
Відповідно до довідки МСЕК серії АБ №0033097 позивачу з 28.08.2020 безтерміново встановлено ІІ групу інвалідності з огляду на захворювання, пов'язані з роботами з ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС /а.с. 19/.
Діяльність позивача у ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС у період з 15.05.1986 по 22.05.1986 підтверджується довідками, архівними копіями особових рахунків на виплату заробітної ОСОБА_1 .
Позивач звернулася до УСЗН виконавчого комітету Шевченківської районної в м. Полтаві ради із заявою від 05.06.2021 щодо встановлення їй відповідно до Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" від 22.10.93 №3551-XII (далі - Закон №3551-ХІІ) статусу особи з інвалідністю внаслідок війни та видачі відповідного посвідчення.
Листом УСЗН виконавчого комітету Шевченківської районної в м. Полтаві ради від 14.06.2021 №Б-01-13/322-01-0417 позивачу повідомлено, що відповідно до пункту 9 частини другої статті 7 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" до осіб з інвалідністю внаслідок війни належать особи з інвалідністю, які були залучені до складу формувань Цивільної оборони та стали особами з інвалідністю внаслідок захворювань, пов'язаних з ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи. Подані заявником документи не містять інформації, зокрема розпорядчих документів щодо залучення позивача до складу формувань Цивільної оборони /а.с. 18/.
Не погодившись з такими доводами суб'єкта владних повноважень, позивач звернулася до суду з цим позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить із наступного.
Норми права, які підлягають застосуванню
Відповідно до частини першої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Правовий статус ветеранів війни, забезпечення створення належних умов для їх життєзабезпечення, сприяння формуванню в суспільстві шанобливого ставлення до них визначаються Законом України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" від 22.10.1993 №3551-XII в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин (надалі - Закон №3551-XII).
Відповідно до статті 1 Закону №3551-XII цей Закон спрямований на захист ветеранів війни шляхом: створення належних умов для підтримання здоров'я й активного довголіття; організації соціального та інших видів обслуговування, зміцнення матеріально-технічної бази створених для цієї мети закладів і служб та підготовки відповідних спеціалістів; виконання цільових програм соціального і правового захисту ветеранів війни; надання пільг, переваг та соціальних гарантій у процесі трудової діяльності відповідно до професійної підготовки і з урахуванням стану здоров'я.
Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" від 19.12.2017 №2249-VIII, який набрав чинності 20.01.2018, внесено зміни до Закону №3551-XII, що стосується зміни статусу з "інваліда війни" на статус "особи з інвалідністю внаслідок війни".
Так, стаття 4 Закону №3551-XII визначає, що ветеранами війни є особи, які брали участь у захисті Батьківщини чи в бойових діях на території інших держав. До ветеранів війни належать: учасники бойових дій, особи з інвалідністю внаслідок війни, учасники війни.
Згідно із частиною першою статті 7 Закону №3551-XII до осіб з інвалідністю внаслідок війни належать особи з числа військовослужбовців діючої армії та флоту, партизанів, підпільників, працівників, які стали особами з інвалідністю внаслідок поранення, контузії, каліцтва, захворювання, одержаних під час захисту Батьківщини, виконання обов'язків військової служби (службових обов'язків) чи пов'язаних з перебуванням на фронті, у партизанських загонах і з'єднаннях, підпільних організаціях і групах та інших формуваннях, визнаних такими законодавством України, в районі воєнних дій, на прифронтових дільницях залізниць, на спорудженні оборонних рубежів, військово-морських баз та аеродромів у період громадянської та Другої світової воєн або з участю в бойових діях у мирний час.
Пунктом 9 частини другої цієї ж статті передбачено, що до осіб з інвалідністю внаслідок війни належать також особи з інвалідністю з числа осіб, залучених до складу формувань Цивільної оборони, які стали особами з інвалідністю внаслідок захворювань, пов'язаних з ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи.
Статтею 10 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" визначено, що учасниками ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС вважаються громадяни, які безпосередньо брали участь у будь-яких роботах, пов'язаних з усуненням самої аварії, її наслідків у зоні відчуження у 1986-1987 роках незалежно від кількості робочих днів, а у 1988-1990 роках - не менше 30 календарних днів, у тому числі проведенні евакуації людей і майна з цієї зони, а також тимчасово направлені або відряджені у зазначені строки для виконання робіт у зоні відчуження, включаючи військовослужбовців, працівники державних, громадських, інших підприємств, установ і організацій незалежно від їх відомчої підпорядкованості, а також ті, хто працював не менше 14 календарних днів у 1986 році на діючих пунктах санітарної обробки населення і дезактивації техніки або їх будівництві. Перелік цих пунктів визначається Кабінетом Міністрів України.
Пунктами 7, 10 Положення про порядок видачі посвідчень і нагрудних знаків ветеранів війни, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.05.1994 №302 (в редакції, чинній на момент звернення позивача до відповідача) визначено, що "Посвідчення особи з інвалідністю внаслідок війни", "Посвідчення учасника війни" і відповідні нагрудні знаки, "Посвідчення члена сім'ї загиблого" видаються структурними підрозділами з питань соціального захисту населення районних, районних у м. Києві держадміністрацій, виконавчих органів міських, районних у місті (у разі їх утворення) рад (далі - органи соціального захисту населення) за місцем реєстрації громадянина. "Посвідчення особи з інвалідністю внаслідок війни" видається на підставі довідки медико-соціальної експертної комісії про групу та причину інвалідності.
Висновки щодо правозастосування
Матеріалами справи підтверджено та не заперечується відповідачем, що ОСОБА_1 брала участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та їй встановлено другу групу інвалідності з огляду на захворювання, пов'язані з ліквідацією наслідків аварії на Чорнобильській АЕС.
Ці обставини свідчать про те, що на позивача як на особу, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи, поширюються пільги, гарантії і компенсації, передбачені Законом України "Про статус і соціальний захист осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи"
Водночас, для набуття статусу інваліда війни (з підстав, встановлених пунктом 9 частини 2 статті 7 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту") окрім факту настання у особи інвалідності внаслідок захворювання, пов'язаного з ліквідацією наслідків аварії на Чорнобильській АЕС (стосовно позивача цей факт встановлено), Закон України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" містить також умову, щоб така особа брала участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС саме у складі формувань Цивільної оборони.
Це пояснюється тим, що крім формувань Цивільної оборони, у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС брали участь інші формування, які створювались в іншому порядку, ніж невоєнізовані формування цивільної оборони та направлялись у райони виконання робіт згідно з розпорядженням керівників відповідних органів, відомств, організацій, установ та підприємств.
Документи, які ОСОБА_1 долучила до своєї заяви, адресованої управлінню, щодо набуття статусу інваліда війни належним чином підтверджують її статус учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та настання інвалідності у зв'язку з тим, що вона брала участь у таких заходах.
Однак документального підтвердження безпосередньої участі у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи саме в складі формувань Цивільної оборони позивач не надала.
Верховний Суд у постанові від 07.06.2018 у справі № 377/797/17 висловив правову позицію стосовно того, що при вирішенні подібних спорів обставина щодо безпосередньої участі особи у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи саме в складі формувань Цивільної оборони є істотною, позаяк в протилежному випадку статус інваліда війни на підставі пункту 9 частини 2 статті 7 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" поширюватиметься на всіх, хто належить до категорії осіб, які брали безпосередню участь у ліквідації аварії на Чорнобильській АЕС і її наслідків, і відповідно мають статус ліквідатора наслідків аварії на Чорнобильській АЕС згідно пункту 1 частини 1 статті 9 Закону України "Про статус і соціальний захист осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".
Крім того, суд враховує висновки Верховного Суду, викладені в постанові від 19.01.2021 у справі №810/2985/18, де суд зазначив, що на особу, яка брала участь в ліквідації наслідків внаслідок Чорнобильської катастрофи, поширюються пільги, гарантії і компенсації, передбачені Законом №796-XII. Водночас, для набуття статусу інваліда війни, з підстав, встановлених пунктом 9 частини другої статті 7 Закону №3551-ХІІ, окрім як факту настання в особи інвалідності внаслідок захворювання, пов'язаного з ліквідацією наслідків аварії на ЧАЕС, зазначений Закон містить також умову, щоб така особа брала участь у ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС саме у складі формувань Цивільної оборони. Це пояснюється тим, що крім формувань Цивільної оборони у ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС брали участь інші формування, які створювались в іншому порядку, ніж невоєнізовані формування цивільної оборони та направлялись у райони виконання робіт згідно з розпорядженнями керівників відповідних органів, відомств, організацій, установ та підприємств.
З огляду на наведене вище суд погоджується з доводами відповідача, що за відсутності доказів, які б свідчили про залучення позивача до формувань Цивільної оборони для ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, у ОСОБА_1 немає достатніх підстав для набуття статусу інваліда війни з підстав, встановлених пункту 9 частини 2 статті 7 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту".
Так, зазначення в наданих до матеріалів справи документах відомостей про залучення позивача до участі в ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС по виконанню робіт з ліквідації наслідків аварії, у даному випадку, не є достатнім доказом участі позивача у складі формувань цивільної оборони, оскільки відсутні докази (розпорядчі акти, накази по підприємству тощо) про безпосереднє залучення/зарахування позивача до складу невоєнізованих формувань цивільної оборони, які мають відповідну структуру, назву, підпорядкування.
Аналогічна правова позиція щодо застосування норм права в аналогічних правовідносинах, викладена Верховним Судом у постановах від 07.06.2018 р. у справі №377/797/17, від 21.08.2018 р. у справі №279/2285/16-а, від 15.05.2019 р. у справі №816/851/18, від 18.09.2019 р. у справі №674/450/17, від 19.09.2019 р. у справі №756/8323/16-а, від 20.12.2019 р. у справі №315/594/15-а (2-а/315/29/15), від 26.02.2020 р. у справі №377/196/17, від 14.05.2020 р. у справі №686/20301/16-а , від 15.06.2020 року у справі №822/225/18, від 19.01.2021 р. у справі №810/2985/18, які в силу приписів частини п'ятої статті 242 КАС України та частини шостої статті 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" враховується апеляційним судом під час вирішення наведеного спору.
Згідно із частиною п'ятою статті 242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Згідно з правовими висновками Великої Палати Верховного Суду, які викладені у постанові від 30.01.2019 у справі №755/10947/17, під час вирішення тотожних спорів суди мають враховувати саме останню правову позицію.
Суд вважає необґрунтованими посилання ОСОБА_1 на Положення про невоєнізовані формування Цивільної оборони і норми щодо оснащення (табелювання) їх матеріально-технічними засобами, затвердженого наказом начальника ЦО СРСР від 06.06.1975 №90 (ДСК), Настанову про організацію та ведення Цивільної оборони в районі (сільському) на сільськогосподарському об'єкті народного господарства, затверджену наказом начальника ЦО СРСР заступника Міністрів оборони СРСР від 29.06.1976 №92, оскільки цими нормативними актами встановлено загальні положення функціонування системи цивільної оборони в СРСР (на всій його території), однак, самі по собі вони не є доказом включення позивача у формування Цивільної оборони та участь його у складі цих формувань у ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС.
Також, суд зазначає, що не всі особи, які виконували роботи з ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС підпадають під дію пункту 9 частини другої статті 7 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту".
Статус інвалідів війни розповсюджено на осіб, залучених до складу формувань Цивільної оборони, на підставі Закону України "Про внесення змін до Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" №1770-IV від 15.06.2004.
З пояснювальної записки до проекту цього Закону вбачається, що до категорії осіб, залучених до складу формувань Цивільної оборони, законодавець запропонував відносити вузьку категорію осіб (1300 чоловік), які з перших днів аварії разом з військовослужбовцями виконували роботи у 30-тикілометровій зоні найвищого радіоактивного забруднення у складі мобільних загонів спецзахисту формувань Цивільної оборони, що знаходилися в структурі Міністерства оборони колишнього Союзу РСР, діяли за його статутом та підпорядковувалися військовому командуванню.
Разом з тим, позивач не брала участь у загонах спецзахисту формувань Цивільної оборони, що знаходилися в структурі Міністерства оборони колишнього Союзу РСР, тому не може бути визнана особою з інвалідністю внаслідок війни саме на підставі пункту 9 частини другої статті 7 Закону України ""Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту".
Такий висновок суду узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною в постанові від 10.05.2018 у справі № 279/12162/15-а.
Посилання позивача щодо відсутності вимоги про обов'язковість видання розпорядчого документу по підприємству про залучення конкретної особи до дій у складі формувань Цивільної оборони, є безпідставними, оскільки в межах спірних правовідносин має бути підтверджена належними та допустимими доказами участь саме ОСОБА_1 у ліквідації наслідків аварії у складі формувань Цивільної оборони.
Таким чином, оскільки позивачем не надано доказів (документального підтвердження) своєї безпосередньої участі у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи саме в складі формувань Цивільної оборони, суд приходить до висновку, що відповідачем правомірно відмовлено ОСОБА_1 у встановленні статусу особи з інвалідністю внаслідок війни на підставі пункту 9 частини другої статті 7 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту".
Враховуючи відсутність протиправності у діях відповідача, підстави для задоволення позову відсутні.
Підстави для розподілу судових витрат відсутні.
Керуючись статтями 241-245 Кодексу адміністративного судочинства України,
У задоволенні позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_2 ) до Управління соціального захисту населення виконавчого комітету Шевченківської районної в м. Полтаві ради (вул. І.Мазепи, буд.30, м. Полтава, Полтавська область, 36040, код ЄДРПОУ 03195317) про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії, відмовити.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене до Другого апеляційного адміністративного суду в порядку, визначеному частиною 8 статті 18, частинами 7-8 статті 44 та статтею 297 Кодексу адміністративного судочинства України, а також з урахуванням особливостей подання апеляційних скарг, встановлених підпунктом 15.5 підпункту 15 пункту 1 розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України.
Апеляційна скарга на дане рішення може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Суддя І.С. Шевяков