06 грудня 2021 року м. ПолтаваСправа № 440/7712/21
Полтавський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Костенко Г.В., розглянувши у порядку письмового провадження справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "УКРОЛІЯ" до Північного міжрегіонального управління Державної податкової служби по роботі з великими платниками податків про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення.
12 липня 2021 року позивач Товариство з обмеженою відповідальністю "УКРОЛІЯ" звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Північного міжрегіонального управління Державної податкової служби по роботі з великими платниками податків про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення.
Позивач обґрунтовував свій позов наступним.
У період із 22.04.2021 по 17.05.2021 Північним міжрегіональним управлінням Державної податкової служби по роботі з великими платниками податків (надалі - відповідач) проведено документальну позапланову виїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю "Укролія" щодо дотримання податкового законодавства при декларуванні від'ємного значення з податку на додану вартість (надалі ПДВ), у тому числі заявленого відшкодування з бюджету.
В акті перевірки зафіксовано порушення вимог законодавства при декларуванні за лютий 2021 у Декларації від'ємного значення з ПДВ, у тому числі заявленого до відшкодування з бюджету встановленого порушення платником податків, що призвело до завищення суми ПДВ, яка підлягає бюджетному відшкодуванню на суму 547043 грн.
На підставі висновків акту перевірки відповідачем винесено спірне податкове повідомлення рішення №00091000701 від 09.06.2021, щодо завищення бюджетного відшкодування в сумі 547043 гривень та застосування штрафних санкцій в сумі 273521,50 гривні (а.с.17-19).
Відповідач позов не визнав, 11.08.2021 надіслав до суду відзив на позовну заяву, яким заперечував проти позову (а.с. 176-179).
Заперечення аргументовано наступним.
Проведеною документальною позаплановою виїзною перевіркою Товариства з обмеженою відповідальністю "Укролія" з питань дотримання податкового законодавства при декларуванні від'ємного значення з податку на додану вартість (надалі ПДВ), у тому числі заявленого відшкодування з бюджету, виявлено завищення норм природного убутку продукції (соняшника) при розрахунку сум ПДВ, що призвело до порушень позивачем п.198.5 ст.198, п.200.1 п.200.4 ст.200, п.201.1, п.201.10 ст.201 Податкового кодексу України.
Завищення норм природного убутку зафіксовано під час виконання умов договору підряду № 2 від 01.10.2020 укладеного між ТОВ "Укролія" та ТДВ "Укроліяпродукт" із змінами та доповненнями додатковими угодами: №1 від 30.12.2020, №2 від 04.01.2021.
Під час перевірки виявлено завищення норм убутку маси олійного насіння, передбаченого Порядком обліку сировини, матеріалів та готової продукції на підприємствах олійно-жирової галузі, затверджений Наказом Мінагрополітики України 11.09.2009 № 656, зареєстрований в Міністерстві юстиції України 3 грудня 2009 р. за N 1163/17179 (надалі Порядок). Стверджував, що позивачем не надано доказів на підтвердження того, що зміна ваги насіння відбулася за рахунок зміни вологи і сміттєвої домішки.
05 жовтня 2021 року позивачем до суду подано заперечення на відповідь на відзив (а.с. 201).
25 жовтня 2021 року відповідачем подані додаткові письмові пояснення (а.с.212-215) в яких відповідач дублює заперечення, викладенні у відзиві на позов.
У судове засідання, яке відбулося 18 листопада 2021 року сторони явку своїх уповноважених представників не забезпечили, хоча про час та місце розгляду справи повідомлялися належним чином.
Представник позивача надав до суду заяву про розгляд справи без його участі та розгляд справи в порядку письмового провадження.
Відповідно до приписів частини четвертої статті 229 Кодексу адміністративного судочинства України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.
Враховуючи положення пункту 10 частини першої статті 4, частини дев'ятої статті 205 Кодексу адміністративного судочинства України, суд вирішив розгляд справи здійснювати у порядку письмового провадження.
Дослідивши матеріали справи, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи.
Судом встановлено, що у період із 22.04.2021 по 17.05.2021 Північним міжрегіональним управлінням Державної податкової служби по роботі з великими платниками податків (надалі - відповідач) проведено документальну позапланову виїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю "Укролія" щодо дотримання податкового законодавства при декларуванні від'ємного значення з податку на додану вартість (надалі ПДВ), у тому числі заявленого відшкодування з бюджету.
Висновками акту перевірки від 17.05.2021 №157/35-00-07-01/31577685 встановлені порушення вимог законодавства при здійсненні операцій із давальницькою сировиною між позивачем та ТОВ "Укроліяпродукт", а саме завищення норм природного убутку продукції (соняшника) передбачених Порядком обліку сировини, матеріалів та готової продукції на підприємствах олійно-жирової галузі, затверджений Наказом Мінагрополітики України 11.09.2009 №656, зареєстрований в Міністерстві юстиції України 03 грудня 2009 року за №1163/17179, а саме пунктів 2.11 - 2.15, що призвело до порушень позивачем п.198.5 ст.198, п.200.1 п.200.4 ст.200, п.201.1, п.201.10 ст.201 Податкового кодексу України .
Під час проведення перевірки, відповідачем від позивача додаткові первинні документи не вимагались.
На підставі висновків акту перевірки відповідачем винесено спірне податкове повідомлення рішення №00091000701 від 09.06.2021, щодо завищення бюджетного відшкодування в сумі 547043 гривень та застосування штрафних санкцій в сумі 273521,50 гривні .
Між ТОВ "Укролія" та ТДВ "Укроліяпродукт" укладено договору підряду № 2 від 01.10.2020, із змінами та доповненнями додатковими угодами: №1 від 30.12.2020, №2 від 04.01.2021 зобов'язання за яким сторонами виконано, договір (або його окремі умови) недійсним не визнавався.
Пунктом 3.3 договору передбачено, що позивач передає сировину якість якої відповідає вимогам ТУ 7011:2009 "Соняшник. Технічні умови" та має знаходитись в межах наступних якісних показників: а) вологість: - не менше 6%, не більше - 7%; б) смітна домішка, не більше - 3%; в) олійна домішка, не більше - 7%; г) кислотне число, не більше - 2,2 мг КОН; д) олійність в перерахунку на абсолютну суху речовину, не менше 48 - %; е) натура, не менше - 430 г/дм3 та сторони домовились, що допускається, за узгодженням сторін, поставка сировини з відхиленням від обмежувальних норм (а.с.73).
До суду та під час перевірки відповідачу надано звіт про дослідну роботу Українського науково-дослідного інституту олії та жирів Національної академії аграрних наук України від 02.06.2020, згідно якого, за результатами виконаних досліджень та виконаних розрахунків, рекомендовані для використання у виробничих умовах ТДВ "Укроліяпродукт" гранично допустимі норми втрат у розмірі 3% (а.с.116-127).
Позивач є суб'єктом підприємницької діяльності у розумінні статті 2 Закону України "Про підприємництво" та здійснює свою діяльність відповідно до статті 1 безпосередньо самостійно, систематично, на власний ризик, по виробництву продукції, виконанню робіт, наданню послуг з метою отримання прибутку.
Згідно статті 42 Господарського кодексу України, "Підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку".
Статтею 15 Законом України "Про підприємництво" визначено, що втручання державних органів у господарську діяльність підприємців не допускається, якщо вона не зачіпає передбачених законодавством України прав державних органів по здійсненню контролю за діяльністю підприємців.
Відповідно до підпункту 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України (далі - ПК України, в редакції, що діяла на момент спірних правовідносин) господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.
Згідно з підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 ПК України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.
Підпунктом 14.1.231 пункту 14.1 статті 14 ПК України зазначено, що розумна економічна причина (ділова мета) - причина, яка може бути наявна лише за умови, що платник податків має намір одержати економічний ефект у результаті господарської діяльності.
Відповідно до підпунктів 16.1.2, 16.1.4 пункту 16.1 статті 16 ПК України платник податків зобов'язаний вести в установленому порядку облік доходів і витрат, складати звітність, що стосується обчислення і сплати податків та зборів; сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.
Податковим обов'язком визнається обов'язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи (пункт 36.1 статті 36 ПК України).
Згідно з пунктом 44.1 статті 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.
Пунктом 185.1 статті 185 ПК України визначено, що об'єктом оподаткування є операції платників податку, зокрема, з а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з безоплатної передачі та з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю; б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу.
Відповідно до пункту 187.1 статті 187 ПК України датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.
Згідно з підпунктом "г" пункту 198.5 статті 198 ПК України платник податку зобов'язаний нарахувати податкові зобов'язання виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до пункту 189.1 статті 189 цього Кодексу, та скласти не пізніше останнього дня звітного (податкового) періоду і зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних в терміни, встановлені цим Кодексом для такої реєстрації, зведену податкову накладну за товарами/послугами, необоротними активами, придбаними/виготовленими з податком на додану вартість (для товарів/послуг, необоротних активів, придбаних або виготовлених до 1 липня 2015 року, - у разі якщо під час такого придбання або виготовлення суми податку були включені до складу податкового кредиту), у разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи призначаються для їх використання або починають використовуватися в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку (крім випадків, передбачених пунктом 189.9 статті 189 цього Кодексу).
Пунктом 198.6 статті 198 ПК України зазначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями (тимчасовими, додатковими та іншими видами митних декларацій, за якими сплачуються суми податку до бюджету при ввезенні товарів на митну територію України), іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.
У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.
Податкові накладні, отримані з Єдиного реєстру податкових накладних, є для отримувача товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.
Згідно з пунктом 201.1 статті 201 ПК України на дату виникнення податкових зобов'язань платник податку зобов'язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, кваліфікованого електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.
Пунктом 201.7 статті 201 ПК України зазначено, що податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).
У разі якщо частка товарів/послуг, послуг не містить відокремленої вартості, перелік (номенклатура) частково поставлених товарів/послуг зазначається в додатку до податкової накладної у порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, та враховується при визначенні загальних податкових зобов'язань.
Відповідно до пункту 201.10 статті 201 ПК України при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.
Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.
Згідно з статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16 липня 1999 року № 996-XIV (далі - Закон № 996-XIV, в редакції, що діяла на момент спірних правовідносин) бухгалтерський облік - процес виявлення, вимірювання, реєстрації, накопичення, узагальнення, зберігання та передачі інформації про діяльність підприємства зовнішнім та внутрішнім користувачам для прийняття рішень; внутрішньогосподарський (управлінський) облік - система збору, обробки та підготовки інформації про діяльність підприємства для внутрішніх користувачів у процесі управління підприємством; господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства; національне положення (стандарт) бухгалтерського обліку - нормативно-правовий акт, яким визначаються принципи та методи ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності підприємствами (крім підприємств, які відповідно до законодавства складають фінансову звітність за міжнародними стандартами фінансової звітності та національними положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку в державному секторі), розроблений на основі міжнародних стандартів фінансової звітності і законодавства Європейського Союзу у сфері бухгалтерського обліку та затверджений центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері бухгалтерського обліку; первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію; фінансова звітність - звітність, що містить інформацію про фінансовий стан та результати діяльності підприємства; витрати - зменшення економічних вигод у вигляді зменшення активів або збільшення зобов'язань, що призводить до зменшення власного капіталу (за винятком зменшення капіталу за рахунок його вилучення або розподілення власниками); доходи - збільшення економічних вигод у вигляді збільшення активів або зменшення зобов'язань, яке призводить до зростання власного капіталу (за винятком зростання капіталу за рахунок внесків власників).
Відповідно до частин першої, другої статті 3 Закону № 996-XIV метою ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності є надання користувачам для прийняття рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансовий стан та результати діяльності підприємства. Бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, грунтуються на даних бухгалтерського обліку.
Згідно частини першої статті 9 Закону № 996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.
Згідно преамбули Наказу Мінагрополітики України 11.09.2009 №656 "Про затвердження Порядку обліку сировини, матеріалів та готової продукції на підприємствах олійно-жирової галузі", наказ винесено з метою створення дієвих умов роботи олійно-жирових підприємств різних форм власності і господарювання, поліпшення обліку й уніфікації оформлення операцій із олійним насінням і продуктами його перероблення.
Розділом I "Загальні положення" пункту 1.1 Порядку встановлено організацію та ведення первинного обліку олійно-жировими підприємствами, їх структурними підрозділами, іншими виробництвами незалежно від форм власності і господарювання, що здійснюють переробку олійної і жирової сировини та виробляють олію, маргаринову продукцію, майонез та соуси з використанням олій, миловарну продукцію та інші види олійно-жирової продукції.
Відповідно пункту 1.2 запровадження Порядку зумовлено потребою забезпечити однаковий первинний облік олійно-жирових виробництв з урахуванням вимог чинного законодавства, галузевих особливостей, практичного досвіду та змін у господарському механізмі підприємств.
Даний нормативний документ є галузевим спеціальним документом спрямованим на створення одноманітного та уніфікованого обліку господарських операцій олійно-жирових підприємств різних форм власності і господарювання, визначає форми первинних документів обліку та формули обчислення тих чи інших величин господарських операцій.
Згідно абзацу 5 пункту 1.3. Порядку, "Форми обліку та звітності, що наведені у додатках до цього Порядку, є типовими та можуть доповнюватися та змінюватися відповідно до умов виробництва, технологічного процесу та обладнання, інших умов з дотриманням вимог чинного законодавства".
Таким чином, норми права або обов'язкові для суб'єктів господарювання нормативи пов'язані із оподаткуванням господарських операцій зазначеним Порядком не встановлені.
У додатку 27 до вказаного Порядку наведена форма виробничого звіту олійного заводу, що складається за результатами перероблення олійної культури і відображає повну інформацію щодо кількісних та якісних показників сировини та отриманої готової продукції в тому числі кількісні показники виходу: олії, шроту (макухи), лушпиння, сировинні втрати.
При цьому у п. 2.25 Порядку визначено терміни "загальні втрати", "втрати олії в шроті (макусі) лушпинні" буквально не відповідають цим поняттям. Втрати олії в шроті (макусі), втрати олії в лушпинні є тією частиною олії, яка не витягується (а не втрачається) з насіння. До втрат як таких належать невраховані втрати. "Сировинні втрати" показують зміну ваги насіння за рахунок зменшення вмісту сміття і вологи в процесі виробництва. Наведені терміни міцно ввійшли в практику олійно-жирової галузі, і тому, незважаючи на їх умовність, вони зберігаються і в цьому Порядку.
Системно аналізуючи наведене, суд приходить до висновку, що сировинні втрати є тією частиною сировини і матеріалів, яка безповоротно втрачається в процесі отримання цільового продукту. При цьому величина технологічних відходів і втрат обумовлена технічним рівнем технологічного обладнання та якісними характеристиками матеріальних ресурсів.
Позивачем на перевірку надано виробничий звіт за червень 2020 року, складений за результатами перероблення олійної культури і в якому відображено інформацію щодо кількісних та якісних показників сировини та отриманої готової продукції, в тому числі кількісні показники виходу: олії, шроту (макухи), лушпиння, сировинні втрати.
Враховуючи, що списана волога, яка в цьому випадку являється єдиною складовою сировинних втрат, утворилась в результаті виготовлення олії, то утворення відповідної вологи однозначно є невід'ємною частиною процесу виготовлення олії, який являється прямою господарською діяльністю підприємства.
Надані до суду документи та викладене в позові свідчить про повне виконання ТДВ "Укроліяпродукт" умов договору , що однак не призводить до неможливості втрат вологи безпосередньо у ході переробки сировини на готову продукцію.
Таким чином, втрату вологи у процесі виробництва готової продукції внаслідок переробки насіння соняшника у будь якому випадку не можна розглядати як втрату сировини (насіння соняшника), що зумовлює необхідність обчислення платником податку податкових зобов'язань зі сплати ПДВ.
У ході розгляду справи судом встановлено, що списання вологи і сміття внаслідок підробітку олійного насіння і сушіння проводиться відповідно до Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 16 "Втрати", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31 грудня 1999 року №318, зареєстрованого у Міністерстві юстиції України 19 січня 2000 року №27/4248.
Відповідно до Звіту про дослідну роботу Українського науково-дослідного інституту олій та жирів від 02 червня 2020 року величина сировинних витрат не є постійною величиною, вона змінюється в залежності від якості вхідної сировини, напівфабрикатів та готової продукції, якості пари та інших технологічних параметрів, але у виробничих умовах ТДВ "Укроліяпродукт" сировинні втрати не мають перевищувати граничний нормативний показник. За результатами виконаних досліджень та виконаних розрахунків рекомендовані для використання у виробничих умовах ТДВ "Укроліяпродукт" наступні гранично допустимі норми сировинних втрат: сировинні втрати при переробці насіння соняшнику і виробництві пресової олії - 3,0 % до кількості переробленого насіння соняшнику; сировинні втрати при виробництві екстраційної олії - 0,3 % до кількості переробленого насіння соняшнику.
При цьому, суд вважає необґрунтованими твердження відповідача, що в ході надання ТДВ "Укроліяпродукт" послуг з переробки насіння соняшнику - сировину (соняшник) втрачено, з огляду на наступне.
Як встановлено судом та підтверджено матеріалами справи у ході виконання ТДВ "Укроліяпродукт" договору підряду № 2 01.10.2020 року не відбулося втрати сировини (соняшнику, продукту наданого на переробку), а відбувся технологічний процес переробки насіння соняшнику з кінцевим виходом - олії, шроту (макухи) та фуза. При цьому, відбулися сировинні втрати, тобто ті, які безповоротньо втрачаються у процесі технологічної переробки олійної сировини.
Тобто, сировинні втрати є тією частиною сировини і матеріалів, яка безповоротно втрачається в процесі отримання цільового продукту, але це не є понаднормовими втратами в розумінні Відповідача.
При цьому величина технологічних відходів і втрат обумовлена технічним рівнем технологічного обладнання та якісними характеристиками матеріальних ресурсів.
Вищевикладені обставини свідчать про відсутність у діях ТОВ "Укролія" складу податкового правопорушення, передбаченого пунктом 198.5 статті 198, пункту 201.10 пункту 201 ПК України та, як наслідок, безпідставність висновків контролюючого органу про вчинення позивачем такого порушення, на підставі яких сформовано спірне податкове повідомлення-рішення.
Суд також вважає доречними посилання позивача, що в разі відокремлення та оподаткування сировинних втрат підрядника в обліку замовника буде подвійним оподаткуванням.
Дослідження наявних у справі доказів у їх сукупності, дає суду підстави для висновку про відсутність в діях ТОВ "Укролія" порушень податкового законодавства, визначених Актом перевірки №157/35-00-07-01//31577685, на підставі висновків якого відповідачем прийнято оскаржуване податкове повідомлення-рішення від 09.06.2021 року №00091000701.
Відповідно до підпункту 21.1.1 пункту 21.1 статті 21 Податкового кодексу України посадові особи контролюючих органів зобов'язані дотримуватися Конституції України та діяти виключно у відповідності з цим Кодексом та іншими законами України, іншими нормативними актами.
Згідно із частиною першою статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
У відповідності до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Отже, обов'язок доведення обставин, які стали підставою для прийняття спірного повідомлення-рішення покладено на контролюючий орган.
Однак, відповідачем суду таких доказів не надано.
Відповідно до частини другої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.
Зважаючи на встановлені у ході розгляду фактичні обставини справи та беручи до уваги норми чинного законодавства, якими урегульовані спірні відносини, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог.
Приймаючи до уваги встановлені в ході судового розгляду фактичні обставини справи та враховуючи вищенаведені норми законодавства, якими врегульовано спірні відносини, суд дійшов висновку про задоволення позову ТОВ "Укролія".
Отже, враховуючи задоволення позову, відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, на користь позивача підлягають відшкодуванню судові витрати, сплачені позивачем за подання цього позову.
Керуючись статтями 241-245 Кодексу адміністративного судочинства України,
Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Укролія" (код ЄДРПОУ 31577685, 38521, Полтавська область, Диканський район, село Чернечий Яр, вулиця Садова, будинок 4) до Північного міжрегіонального управління Державної податкової служби по роботі з великими платниками податків (вул. Благовіщенська, 30, м. Харків, 61052, код ЄДРПОУ 44131658, 04119) задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення рішення Північного міжрегіонального управління Державної податкової служби по роботі з великими платниками податків від 09 липня 2021 №00091000701.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Офісу великих платників податків Державної податкової служби на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Укролія" витрати зі сплати судового збору в сумі 12308,47 грн. (дванадцять тисяч триста вісім гривен сорок сімь копійок).
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене до Другого апеляційного адміністративного суду з урахуванням особливостей подання апеляційних скарг, встановлених пунктом 15.5 частини 1 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України в редакції від 03.10.2017 року.
Апеляційна скарга на дане рішення може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуючий суддя Г.В. Костенко