Справа № 530/1716/21
Номер провадження 3/530/314/21
01.12.2021 р. Зіньківський районний суд Полтавської області в складі: головуючого - судді Должко С.Р., секретаря Пилипенка Є.С., представника особи, яка притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 адвоката Кулика В.О., розглянувши справу про адміністративне правопорушення відносно
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний номер суду невідомий, українки, громадянки України, продавець магазину «Продукти», жительки АДРЕСА_1 , раніше до адміністративної відповідальності не притягувалася, за ст. 164 ч. 1 КУпАП, -
В Зіньківський районний суд Полтавської області ізВП №4 Полтавського РУП ГУНП в Полтавській області надійшли матеріали про притягнення до адміністративної відповідальності за ч.1 ст. 164 КУпАП ОСОБА_1 ..
Протокол про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 складений ДОП СП ВП №4 Полтавського РУП (як вказано в протоколі) ОСОБА_2 ..
Суд встановив, що в протоколі про адміністративне правопорушення, від 03.11.2021 року, складеного відносно ОСОБА_1 вказано наступне: «03.11.2021 року о 14 годині 30 хвилин в магазині «Продукти» за адресою: м. Зіньків по вулиці Солов'янівська ( Зіньківська ТГ) ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 здійснювала продаж горілчаних напоїв в склянній пляшці об'ємом 0,5 л. «Улюблена» без дозвільних документів (ліцензії) на роздрібну торгівлю алкогольними напоями та продаж тютюнових виробів «JIN LING» без дозвільних документів (ліцензії), чим вчинила адміністративне правопорушення передбачене ч.1 ст.164 КУпАП.».
З протоколом не ознайомлена (а.с.1).
В судовому засіданні представник особи, яка притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 адвокат Кулик В.О., вину у скоєнні адміністративного правопорушення передбаченого ч.1 ст.164 КУпАП не визнав та вказав, що згідно протоколів особистого огляду, огляду речей та вилучення речей і документів від 03.11.2021 року та подані працівниками поліції відеозаписи, то чітко вбачається, що пачку сигарет та пляшку горілки об'ємом 0,5 л «Улюблена» поліцейський, який представився капітаном поліції ОСОБА_4 , вилучив у громадянина, який представився як ОСОБА_5 , уродженець с. Яреськи бувшого Шишацького району. Тоді як у протоколі особистого огляду, огляду речей та вилучення речей і документів від 03.11.2021 року вказано, що особистий огляд та огляд речей проводився у ОСОБА_1 , а вказані у протоколі речі (цигарки та горілка) також вилучені у ОСОБА_1 . Вбачається невідповідність відеозапису, складеному рядовою поліції Добряк Аліною Василівною протоколу. Також в протоколі особистого огляду, огляду речей та вилучення речей і документів від 03.11.2021 року не вказані кількість вилучених купюр, їх номінали, серія та серійні номери, що виключає можливість їх ідентифікувати та розглядати як докази у справі.
Окрім того, як вбачається з протоколу особистого огляду, огляду речей та вилучення речей і документів від 03.11.2021 року понятими при особистому огляді та огляді речей, який проводився у ОСОБА_1 були особи чоловічої статі, що є прямим порушенням вимог ч. 2 ст. 264 КУпАП, відповідно до положень якої особистий огляд може провадитись уповноваженою на те особою однієї статі з оглядуваним і в присутності двох понятих тієї ж статі.
Також окремої уваги заслуговує зафіксований на відеозаписі та не зафіксований відповідним протоколом фактичний обшук особи, який представився як ОСОБА_5 , уродженець с. Яреськи бувшого Шишацького району, який проводився без залучення понятих, із застосуванням психологічного тиску з боку працівника поліції та без складення відповідного протоколу. Такі дії працівників поліції є прямим порушенням вимог ч. ч. 2, 5 ст. 264 КУпАП.
Разом з цим, як зазначалося раніше, незрозуміло, які кошти вилучалися працівниками поліції. Громадянин ОСОБА_5 у своїх поясненнях вказав на те, що нібито розраховувався в магазині двома купюрами по 50 грн. Тобто для підтвердження вини ОСОБА_1 в інкримінованому їй правопорушенні необхідно було вилучити в неї дві купюри номіналом 50 грн. та зазначити їх ідентифікаційні дані, тоді як за даними протоколу поліція вилучила грошові кошти в сумі 75 грн., що явно не може бути двома купюрами номіналом по 50 грн. З наявних в матеріалах справи доказів неможливо зрозуміти, які купюри, яким номіналом та кількістю вилучені в ОСОБА_1 , як зазначалося вище не зазначені їх серія та серійні номери, що виключає можливість встановити походження цих коштів та ідентифікувати їх. Вказане в силу вимог ст. 62 Конституції України повинно тлумачитися на користь ОСОБА_1 та, відповідно, спростовувати її винуватість у вчиненні інкримінованого їй правопорушення.
Суд, заслухавши пояснення представника особи, яка притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 адвоката Кулик В.О., дослідивши письмові докази наявні в матеріалах справи про адмінправопорушення приходить до висновку.
Згідно ст. 7 КУпАП провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.
Відповідно до вимог ст. 245, 280 КУпАП, при розгляді справи про адміністративне правопорушення, суд повинен належним чином з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Виходячи зі змісту ст. 7, 217, 221, 246, 254 КУпАП України суддя розглядає справи про адміністративні правопорушення лише в межах складеного протоколу про адміністративне правопорушення.
Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод від 04.11.1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Європейський суд з прав людини у рішенні від 12.10.1978 року у справі «Zand v.Austria» вказав, що словосполучення «встановлений законом» поширюється не лише на правову основу самого існування «суду», але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. Поняття «суд, встановлений законом» у ч. 1 ст.6 Конвенції передбачає «усю організаційну структуру судів, включно з питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів». З огляду на це не вважається «судом, встановленим законом» орган, котрий не маючи юрисдикції судить осіб на підставі практики, яка не передбачена законом.
Відповідно до ч.1 ст.9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається противоправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Стаття 251 КУпАП передбачає, що доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчинені та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці данні встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, відеозаписом, тощо.
Відповідно до вимог ст.ст.245, 280КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови. Орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Практика Європейського суду з прав людини вказує на необхідність оцінювати докази керуючись критерієм доведення «поза розумним сумнівом» (рішення ЄСзПЛ «Авшар проти Туреччини»). Таке доведення має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою.
Відповідно до ст.17 Закону України " Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини ", зобов'язано суди застосовувати при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерела права, а ЄСПЛ притримується у своїх рішення позиції того, що суд вправі обґрунтовувати свої висновки лише доказами, що випливають зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпції факту (рішення Європейського суду з прав людини, справа "Коробов проти України" № 39598/03 від 21 липня 2011 року), тобто таких, що не залишать місце сумнівам, оскільки наявність останніх не узгоджується із стандартом доказування «поза розумним сумнівом» (рішення від 18 січня 1978 року у справі «Ірландія проти Сполученого Королівства» (Ireland v.the UnitedKingdom), п.161, Series A заява № 25).
В судовому засіданні було встановлено, що згідно протоколу про адміністративне правопорушення від 03.11.2021 серії АПР18 №554241, який складений ДОП СП ВП №4 Полтавського РУП ГУНП в Полтавській області рядовою поліції Добряк Аліною Василівною вбачається, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , нібито вчинила правопорушення передбачене ч. 1 ст. 164 КУпАП, а саме 03.11.2021 о 14 год. 30 хв. в магазині “Продукти“ за адресою: Полтавська обл., м. Зіньків, вул. Солов'янівська (Зіньківська ТГ) здійснювала продаж горілчаних напоїв в скляній пляшці об'ємом 0,5 л «Улюблена» без дозвільних документів (ліцензії) на роздрібну торгівлю алкогольними напоями та продаж тютюнових виробів «JIN LING» без дозвільних документів (ліцензії).
В самому протоколі серії АПР 18 №554241 дані замість ОСОБА_1 вказано ОСОБА_3 ..
В ході дослідження доказів, які знаходяться в матеріалах справи №530/1716/21, можна дійти до беззаперечного висновку, що вони є неналежними, недопустимими та не доводять вини ОСОБА_1 в інкримінованому їй правопорушенні з огляду на наступне.
Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 22.12.2010 №23- рп/2010 адміністративна відповідальність в Україні та процедура притягнення до неї ґрунтується на конституційних принципах і правових презумпціях, в тому числі і закріпленій в ст. 62 Конституції України презумпції невинуватості.
А ст. 62 Конституції України встановлено, що особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду. Ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину. Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Крім того, у рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Малофєєва проти Росії», серед іншого зазначено, що у випадку, коли викладена в протоколі фабула адміністративного правопорушення не відображає всіх істотних ознак складу правопорушення, суд не має права самостійно редагувати її, а так само не може відшукувати докази на користь обвинувачення, оскільки це становитиме порушення права на захист (особа не може належним чином підготуватися до захисту) та принцип рівності сторін процесу (оскільки особа має захищатися від обвинувачення, яке підтримується не стороною обвинувачення, а фактично судом).
У рішенні у справі «Карелін проти Росії»(«Каге1іп v. Russia»,заява № 926/08, рішення від 20.09.2016 р.) ЄСПЛ розглянув ситуацію, коли національний суд при розгляді справи про адміністративне правопорушення без участі сторони обвинувачення, що цілком відповідало нормам російського законодавства, ініціював дослідження доказів обвинувачення та за результатами дослідження доказів притягнув особу до відповідальності, уточнивши в судовому рішенні фабулу правопорушення, усунувши певні розбіжності та неточності, які мали місце в протоколі про адміністративне правопорушення. При цьому, за логікою ЄСПЛ, за умови відсутності сторони обвинувачення та при наявності певної неповноти чи суперечностей, суду не залишилося нічого іншого, як взяти на себе функції сторони обвинувачення, самостійно відшукуючи докази винуватості особи, що становить порушення ч. 1 ст. 6 Конвенції в частині дотримання принципу рівності сторін і вимог змагального процесу (за цих умов особа позбавлена можливості захищатися від висунутого проти нього обвинувачення перед незалежним судом, а навпаки вона має захищатися від обвинувачення, яке, по суті, судом підтримується).
Згідно зі ст. 7 КУпАП провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 268 КУпАП особа, яка притягається до адміністративної відповідальності має право: знайомитися з матеріалами справи, давати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання; при розгляді справи користуватися юридичною допомогою адвоката, іншого фахівця у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи, виступати рідною мовою і користуватися послугами перекладача, якщо не володіє мовою, якою ведеться провадження; оскаржити постанову по справі.
Частиною 1 ст. 271 КУпАП встановлено, що у розгляді справи про адміністративне правопорушення можуть брати участь адвокат, інший фахівець у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи. Ці особи мають право знайомитися з матеріалами справи; заявляти клопотання; за дорученням особи, яка його запросила, від її імені подавати скарги на рішення органу (посадової особи), який розглядає справу, а також мають інші права, передбачені законами України.
А згідно ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Стаття 251 КУпАП вказує, що доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.
А згідно вимог ст. 256 КУпАП у протоколі про адміністративне правопорушення зазначаються: дата і місце його складення, посада, прізвище, ім'я, по батькові особи, яка склала протокол; відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності (у разі її виявлення); місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення; нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення; прізвища, адреси свідків і потерпілих, прізвище викривача (за його письмовою згодою), якщо вони є; пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності; інші відомості, необхідні для вирішення справи. Якщо правопорушенням заподіяно матеріальну шкоду, про це також зазначається в протоколі.
Протокол підписується особою, яка його склала, і особою, яка притягається до адміністративної відповідальності; при наявності свідків і потерпілих протокол може бути підписано також і цими особами.
У разі відмови особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, від підписання протоколу, в ньому робиться запис про це. Особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, має право подати пояснення і зауваження щодо змісту протоколу, які додаються до протоколу, а також викласти мотиви свого відмовлення від його підписання.
При складенні протоколу особі, яка притягається до адміністративної відповідальності, роз'яснюються його права і обов'язки, передбачені статтею 268 цього Кодексу, про що робиться відмітка у протоколі.
А згідно п. 9, 15 р. II Інструкції з оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення в органах поліції, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України 06.11.2015 №1376 (далі - Інструкція №1376), при складанні протоколу про адміністративне правопорушення в ньому зазначаються, зокрема у графі «до протоколу додається» - пояснення особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, викладені на окремому аркуші, рапорти посадових осіб органів поліції, довідки, акти тощо (у разі складення). Дф протоколу про адміністративне правопорушення долучаються інші матеріали про адміністративне правопорушення (пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновок експерта, речові докази, протокол про вилучення речей і документів, рапорти посадових осіб, а також інші документи та матеріали, що містять інформацію про правопорушення).
Як вбачається зі змісту протоколу від 03.11.2021 серії АПР18 №554241 до нього додаються пояснення гр. ОСОБА_5 , пояснення двох понятих та відеодиск з камери Sony №5838. Тоді як при ознайомленні з матеріалами адміністративної справи №530/1716/21 в ній, окрім зазначених доказів, міститься протокол особистого огляду, огляду речей та вилучення речей і документів від 03.11.2021. Вказаний протокол не може вважатися належним та допустимим доказом вини інкримінованого ОСОБА_1 правопорушення, оскільки він оформлений з порушеннями вимог Кодексу України про адміністративні правопорушення та Інструкції №1376.
Разом з цим, якщо досліджувати в сукупності протокол особистого огляду, огляду речей та вилучення речей і документів від 03.11.2021 та подані працівниками поліції відеозаписи, то чітко вбачається, що пачку сигарет та пляшку горілки об'ємом 0,5 л «Улюблена» поліцейський, який представився капітаном поліції ОСОБА_4 , вилучив у громадянина, який представився як ОСОБА_5 , уродженець с. Яреськи бувшого Шишацького району. Тоді як у протоколі особистого огляду, огляду речей та вилучення речей і документів від 03.11.2021 вказано, що особистий огляд та огляд речей проводився у ОСОБА_1 , а вказані у протоколі речі (цигарки та горілка) також вилучені у ОСОБА_1 вбачається невідповідність відеозапису, складеному рядовою поліції Добряк Аліною Василівною протоколу. Також в протоколі особистого огляду, огляду речей та вилучення речей і документів від 03.11.2021 не вказані кількість вилучених купюр, їх номінали, серія та серійні номери, що виключає можливість їх ідентифікувати та розглядати як докази у справі.
Окрім того, як вбачається з протоколу особистого огляду, огляду речей та вилучення речей і документів від 03.11.2021 року понятими при особистому огляді та огляді речей, який проводився у ОСОБА_1 були особи чоловічої статі, що є прямим порушенням вимог ч. 2 ст. 264 КУпАП, відповідно до положень якої особистий огляд може проводитись уповноваженою на те особою однієї статі з оглядуваним і в присутності двох понятих тієї ж статі.
Також окремої уваги заслуговує зафіксований на відеозаписі та не зафіксований відповідним протоколом фактичний обшук особи, який представився як ОСОБА_5 , уродженець с. Яреськи бувшого Шишацького району, який проводився без залучення понятих, із застосуванням психологічного тиску з боку працівника поліції та без складення відповідного протоколу. Такі дії працівників поліції є прямим порушенням вимог ч. ч. 2, 5 ст. 264 КУпАП.
Разом з цим, як зазначалося раніше, незрозуміло які кошти вилучалися працівниками поліції. Громадянин ОСОБА_5 у своїх поясненнях вказав на те, що нібито розраховувався в магазині двома купюрами по 50 грн. Тобто для підтвердження вини ОСОБА_1 в інкримінованому їй правопорушенні необхідно було вилучити в неї дві купюри номіналом 50 грн. та зазначити їх ідентифікаційні дані, тоді як за даними протоколу поліція вилучила грошові кошти в сумі 75 грн., що явно не може бути двома купюрами номіналом по 50 грн. З наявних в матеріалах справи доказів неможливо зрозуміти, які купюри, яким номіналом та кількістю вилучені в ОСОБА_1 , як зазначалося вище не зазначені їх серія та серійні номери, що виключає можливість встановити походження цих коштів та ідентифікувати їх. Вказане в силу вимог ст. 62 Конституції України повинно тлумачитися на користь ОСОБА_1 та, відповідно, спростовувати її винуватість у вчиненні інкримінованого їй правопорушення.
Відповідно до матеріалів справи про адміністративне правопорушення не встановлено, кому належить магазин, чи є дозвільні документи ( ліцензії) на роздрібну торгівлю алкогольними напоями та продаж тютюнових виробів, алкогольних напоїв. Такої інформації із фіскальних органів здобуто не було взагалі.
Суд також бере до уваги, що пояснення від громадянина ОСОБА_5 відбирала не поліцейська ОСОБА_2 , а поліцейський Яненко.
Відповідно до Інструкції №1376 поліцейським повідомляється, що справу про адміністративне правопорушення буде розглянуто у строки, визначені статтею 277 КУпАП, про що робиться відмітка та ставиться підпис особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. В протоколі серії АПР 18 №554241 вказано що справа буде розглянута 03.12.2021 року о 9 год. 00 хвилин у Зіньківському районному суді, тоді як її було призначено на 01.12.2021 р..
При складанні протоколу про адміністративне правопорушення особі, яка притягається до адміністративної відповідальності, роз'яснюються її права, передбачені статтями 55, 56, 59, 63 Конституції України, статтею 268 КУпАП.
При перегляді диску із відеозаписом встановлено, що статті 55,56,59 Конституції України ОСОБА_1 не було роз'яснено взагалі, а інші права та обов'язки було роз'яснено після проведення слідчих дій працівниками поліції, вилучення горілчаного та тютюнового виробу у ОСОБА_5 , якому його права та обов'язки не роз'яснено взагалі.
Відповідно до Інструкції №1376 про особистий огляд та огляд речей особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, робиться відповідний запис у протоколі про адміністративне правопорушення чи в протоколі про адміністративне затримання, де зазначаються: прізвища, імена та по батькові, місця проживання двох понятих; перелік речей, що оглядаються, та предметів одягу, що є на особі. Даних відміток в протоколі серії АПР 18 №554241 немає.
З вищевикладеного вбачається, що в матеріалах справи відсутні достатні докази того, що ОСОБА_1 продавала алкоголь та сигарети без відповідної ліцензії, отриманої у встановленому чинним законодавством порядку, оскільки відсутні належні докази самого факту продажу підакцизних товарів, відсутні належні та допустимі докази вилучення в неї речей, які вказані працівником поліції в протоколі особистого огляду, огляду речей та вилучення речей і документів від 03.11.2021 року які вона нібито реалізовувала, що виключає об'єктивну сторону інкримінованого їй правопорушення.
Суд наголошує, що він не має права самостійно відшукувати докази винуватості особи у вчиненні правопорушення. Адже діючи таким чином, суд неминуче перебиратиме на себе функції обвинувача, позбавляючись статусу незалежного органу правосуддя, що є порушенням ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі Конвенція).
Так, ч.1 ст. 6 Конвенції передбачає, що «кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який … встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення». Відповідно до ч.2 ст.6 Конвенції «кожен, кого обвинувачено у вчиненні кримінального правопорушення, вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено в законному порядку». А згідно з положеннями ч.3 ст.6 Конвенції кожний обвинувачений у вчиненні кримінального правопорушення має щонайменше такі права: мати час і можливості, необхідні для підготовки свого захисту; захищати себе особисто чи використовувати юридичну допомогу захисника, вибраного на власний розсуд, або за браком достатніх коштів для оплати юридичної допомоги захисника одержувати таку допомогу безоплатно, коли цього вимагають інтереси правосуддя, тощо.
Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) поширює стандарти, які встановлює Конвенція для кримінального провадження, на провадження у справах про адміністративні правопорушення. Наприклад, у справі «Лучанінова проти України» (рішення від 09.06.2011 р., заява № 16347/02) провадження у справі про адміністративне правопорушення за ч.1 ст.51 КпАП України стосовно заявниці, яка вчинила дрібну крадіжку на загальну суму 0,42 грн., ЄСПЛ розцінив як кримінальне для цілей застосування Конвенції «з огляду на загальний характер законодавчого положення, яке порушила заявниця, а також профілактичну та каральну мету стягнень, передбачених цим положенням». Тим більше «кримінальним обвинуваченням» у розумінні Конвенції слід розглядати протокол про адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.164 КУпАП, санкція якої передбачає стягнення у вигляді штрафу у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з конфіскацією (тоді як за КК України мінімальний штраф становить тридцять неоподатковуваних мінімумів доходів громадян).
Згідно із ст. 23 КУпАП адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами.
Згідно зі ст. 252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженню всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Відповідно до норм КУпАП суд, за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин адміністративного провадження, керуючись законом, оцінює кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку для прийняття відповідного процесуального рішення.
Відповідно ст. 284 КУпАП, по справі про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить одну з таких постанов: 1) про накладення адміністративного стягнення; 2) про застосування заходів впливу, передбачених статтею 24-1 цього Кодексу; 3) про закриття справи. Постанова про закриття справи виноситься при оголошенні усного зауваження, передачі матеріалів на розгляд громадської організації чи трудового колективу або передачі їх прокурору, органу досудового розслідування, а також при наявності обставин, передбачених статтею 247 цього Кодексу.
Юридична відповідальність особи має індивідуальний характер (ч.2 ст.61 Конституції України). Системний аналіз та юридичний зміст положень ч.2 ст.61 Конституції України свідчить про те, що в основу притягнення до юридичної відповідальності має бути покладений конкретний склад правопорушення, яке скоїла особа. Відмінність у складі правопорушення (як в цілому, так і в конкретних його елементах) дає підстави для притягнення особи до різних видів юридичної відповідальності. Також, юридична відповідальність встановлюється за скоєння конкретного правопорушення конкретною особою, тобто вона має індивідуальний характер і характеризується, наприклад, наявністю системи покарань та стягнень, можливістю призначення більш м'якого покарання, умовного засудження, відстрочки виконання вироку, давністю притягнення до кримінальної відповідальності та звільнення від неї тощо. Цей принцип забезпечується можливістю застосування виду юридичної відповідальності в залежності від ступеня суспільної небезпечності скоєного правопорушення. При цьому, принцип індивідуалізації відповідальності знаходить також свій вираз в тому, що при призначенні покарання (стягнення) мають враховуватися всі особливості та обставини справи, характер правопорушення, ступінь здійснення винною особою протиправного наміру, ступінь вини, властиві їй індивідуальні риси, спосіб життя, мотиви скоєння правопорушення і інше.
Відповідно до змісту ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», при розгляді справ українські суди повинні застосовувати Конвенцію та практику Європейського суду з прав людини як джерело права. Рішення Європейського суду є офіційною формою роз"яснення основних (невідчужуваних) прав кожної людини, закріплених і гарантованих Конвенцією, яка є частиною національного законодавства, та у зв"язку з цим джерелом законодавчого правового регулювання і правозастосування в Україні.
Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини у справі «Бочаров проти України» (остаточне рішення від 17.06.2011 року), суд при оцінці доказів керується критерієм доведення «поза розумним сумнівом». Таке доведення може випливати зі співіснування достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою висновків або подібних неспростовних презумпцій щодо фактів.
Нормами ст.251 КУпАП передбачено, що обов"язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених ст.255 КУпАП.
Оцінка доказів, у відповідності до ст.252 КУпАП, здійснюється за внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності.
У відповідності до ст.283 КУпАП, розглянувши справу про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить постанову по справі.
Так, згідно ст. 251 КУпАП на співробітників поліції, як на осіб, що в силу ст. 255 КУпАП уповноважені на складання протоколів про адміністративні правопорушення, покладено імперативний обов'язок щодо збирання доказів, які в силу системного аналізу вимог ст. ст. 251 та 256 КУпАП мають бути додані до протоколу та/або посилання на які повинні міститися в самому протоколі.
Відповідно до ч.2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції України визначає Закон України «Про Національну поліцію».
Статтею 1 Дисциплінарного статуту Національної поліції України встановлено, що службова дисципліна, крім основних обов'язків поліцейського, визначених статтею 18 Закону України «Про Національну поліцію», зобов'язує поліцейського утримуватися від дій, що порушують права людини або принижують честь і гідність людини.
Відповідно до п.5 розділу I Правил етичної поведінки поліцейських, затвердженого Наказом Міністерства внутрішніх справ України 09.11.2016 №1179, поліцейський здійснює свою діяльність відповідно до основоположних принципів, які закріплені в Конституції України, Законі України «Про Національну поліцію», інших законодавчих актах України, а також у цих Правилах, зокрема: верховенства права; дотримання прав і свобод людини; законності; відкритості та прозорості; політичної нейтральності; взаємодії з населенням на засадах партнерства; безперервності; справедливості, неупередженості та рівності.
Пунктом 1 розділу II цих правил встановлено, що під час виконання службових обов'язків поліцейський, зокрема, повинен:
неухильно дотримуватися положень Конституції та законів України, інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, та Присяги поліцейського;
професійно виконувати свої службові обов'язки, діяти лише на підставі, у межах повноважень та в спосіб, що визначені Конституцією, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, міжнародними договорами України, а також цими Правилами;
поважати і не порушувати права та свободи людини, до яких, зокрема, відносяться права: на життя; на повагу до гідності; на свободу та особисту недоторканність; недоторканність житла; на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань; на свободу світогляду і віросповідання; володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності; на мирні зібрання; на свободу пересування, вільний вибір місця проживання; інші права, які передбачені Конституцією та законами України, міжнародними договорами України;
виявляти повагу до гідності кожної людини, справедливо та неупереджено ставитися до кожного, незважаючи на расову чи національну приналежність, мову, стать, вік, віросповідання, політичні чи інші переконання, майновий стан, соціальне походження чи статус, освіту, місце проживання, сексуальну орієнтацію або іншу ознаку;
поводитися стримано, доброзичливо, відкрито, уважно і ввічливо, викликаючи в населення повагу до поліції і готовність співпрацювати;
контролювати свою поведінку, почуття та емоції, не дозволяючи особистим симпатіям або антипатіям, неприязні, недоброму настрою або дружнім почуттям впливати на прийняття рішень та службову поведінку;
дотримуватися норм ділового мовлення, не допускати використання ненормативної лексики.
В судовому засіданні було досліджено в сукупності протокол особистого огляду, огляду речей та вилучення речей і документів від 03.11.2021 року та подані працівниками поліції відеозаписи, то чітко вбачається, що пачку сигарет та пляшку горілки об'ємом 0,5 л «Улюблена» поліцейський, який представився капітаном поліції ОСОБА_4 , вилучив у громадянина, який представився як ОСОБА_5 , уродженець с. Яреськи бувшого Шишацького району без дозволу ОСОБА_5 та без ухвали слідчого судді.
Також окремої уваги заслуговує зафіксований на відеозаписі та не зафіксований відповідним протоколом фактичний обшук особи, який представився як ОСОБА_5 , уродженець с. Яреськи бувшого Шишацького району, який проводився без залучення понятих, із застосуванням психологічного тиску з боку працівника поліції та без складення відповідного протоколу. Такі дії працівника поліції ОСОБА_4 є прямим порушенням вимог ч. ч. 2, 5 ст. 264 КУпАП.
Як зазначив Європейський суд з прав людини у рішенні від 06.09.1978 року у справі «Класс та інші проти Німеччини», «із принципу верховенства права випливає, зокрема, що втручання органів виконавчої влади у права людини має підлягати ефективному нагляду, який, як правило, повинна забезпечувати судова влада. Щонайменше це має бути судовий нагляд, який найкращим чином забезпечує гарантії незалежності, безсторонності та належної правової процедури».
Таким чином, зазначена поведінка поліцейського при виконанні своїх службових обов'язків, на думку суду негативно впливає на підтримку іміджу та довіри до Національної поліції в цілому.
В судовому засіданні було встановлено, що даний факт потребує перевірки, але суд за законом не вправі проводити сам такі перевірки, а тому приходить до висновку про направлення даної ухвали до прокуратури Полтавської області та Головному управлінню Національної поліції в Полтавській області для проведення перевірки та прийняття відповідних мір реагування та усунення подібних порушень Закону.
Керуючись ст. ст. 7, 282, 283, 294 КУпАП, -
Обставини, викладені в окремій постанові, довести до відома керівника Полтавської обласної прокуратури та керівника Головного управління Національної поліції в Полтавській області для вжиття відповідних заходів реагування в межах повноважень визначених Законом та недопущення в подальшому подібних порушень норм законодавства.
Окрему постанову направити керівникам Полтавської обласної прокуратури та Головного управління Національної поліції в Полтавській області для відповідного реагування.
Про прийняті заходи повідомити Зіньківський районний суд Полтавської області у місячний строк з дня отримання даної постанови.
Постанова оскарженню не підлягає.
Суддя Зіньківського районного суду
Полтавської області С.Р. Должко