03 грудня 2021 року м. ПолтаваСправа № 440/11796/21
Полтавський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Петрової Л.М., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження у письмовому провадженні справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області про визнання дій та рішення протиправними, скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії,
29 вересня 2021 року ОСОБА_2 /надалі - ОСОБА_2 , позивач/ звернулася до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області /надалі - відповідач/ про визнання дій та рішення протиправними, скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії, а саме просить:
- визнати протиправними дії відповідача щодо відмови позивачу у переведенні позивача з одного виду пенсії на інший, а саме призначити та виплачувати державну пенсію в разі втрати годувальника ( ОСОБА_3 ), як члену сім'ї військовослужбовця, який згідно статті 30 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" має право на пенсію в разі втрати годувальника, з врахуванням статті 37 цього ж закону, тобто виплаті щомісячно основної пенсії в розмірі не нижче двох визначених законом розмірів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність на час виплати пенсії, з одночасним припиненням виплати щомісячної дострокової пенсії за віком, яку ОСОБА_2 отримує з 05.08.2016 в ГУ ПФУ в Полтавській області на підставі абзацу 6 пункту 3 розділу XV Прикінцевих положень Закону №1058, на виконання постанови Глобинського районного суду Полтавської області від 29.06.2017 у справі № 527/2472/16-а, з дня звернення - 11.08.2021;
- визнати протиправним та скасувати рішення ГУ ПФУ в Полтавській області, яке оформлене листом від 14.09.2021 за № 9619-8730/К-02/8-1600/21 та рішення відділу перерахунків пенсії №2 (Глобинський район) управління пенсійного забезпечення ГУ ПФУ в Полтавській області №49/03.6-12 від 19.08.2021, прийнятого за результатами розгляду заяви ОСОБА_2 від 11.08.2021 на призначення пенсії в разі втрати годувальника ОСОБА_3 згідно Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб";
- зобов'язати відповідача перевести позивача з одного виду пенсії на інший, а саме призначити та виплачувати їй державну пенсію в разі втрати годувальника - ОСОБА_3 , як члену сім'ї військовослужбовця, який згідно статті 30 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" має право на пенсію в разі втрати годувальника, з врахуванням статті 37 цього ж закону, тобто виплаті щомісячно основної пенсії в розмірі не нижче двох визначених законом розмірів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність на час виплати пенсії, з одночасним припиненням виплати щомісячної дострокової пенсії за віком, яку ОСОБА_2 отримує з 05.08.2016 в ГУ ПФУ в Полтавській області на підставі абзацу 6 пункту 3 розділу XV Прикінцевих положень Закону №1058, на виконання постанови Глобинського районного суду Полтавської області від 29.06.2017 у справі № 527/2472/16-а, з дня звернення - 11.08.2021.
В обґрунтування вимог зазначила, що вважає протиправною відмову відповідача у переході на пенсійне забезпечення свого чоловіка за Законом № 2262-ХІІ на підставі того, що вона не досягла 60-тирічного віку на момент звернення.
Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 11.10.2021 позов залишено без руху.
22.10.2021 на виконання вимог ухвали суду про залишення позову без руху позивачем надано докази, на підтвердження звільнення позивача від сплати судового збору.
Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 27.10.2021 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі 440/11796/21; призначено розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) в порядку статті 263 Кодексу адміністративного судочинства України.
У відзиві на позов відповідач зазначає про неправомірність доводів позивача та відсутність підстав для задоволення позовних вимог, оскільки відповідно до положень ст. 30 Закону № 2262-ХІІ та ст. 26 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” № 1058-IV від 09.07.2003 року (далі Закон № 1058-IV), позивач не має права на перехід на пенсію по втраті годувальника, бо не досягла пенсійного віку 60 років.
Справа розглядається у письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження на підставі частини першої статті 263 Кодексу адміністративного судочинства України.
Дослідивши матеріали справи, суд встановив наступне.
Відповідно до частини четвертої статті 78 КАС України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Так, постановою Глобинського районного суду Полтавської області від 29 червня 2017 року у справі № 527/2472/16-а /дата набрання законної сили - 05.10.2017/, судом встановлено наступне.
ОСОБА_2 проживала в зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_3 з 16 червня 1984 року, що підтверджується свідоцтвом про укладення шлюбу серії НОМЕР_1 , виданим 16.06.1984 року Фрунзівською сільською радою Глобинського району Полтавської області.
Згідно свідоцтва про смерть серії НОМЕР_2 , виданим 26.10.2015 року виконавчим комітетом Фрунзівської сільської ради Глобинського району Полтавської області, ОСОБА_3 помер у віці 60 років.
Довідкою Глобинського районного військового комісаріату № 78 від 22.08.2016 року підтверджено, що ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 дійсно перебував на спеціальних зборах у військовій частині НОМЕР_3 по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС з 01.06.1986 по 02.08.1986 року.
Витягом з протоколу засідання Центральної військово - лікарської комісії по встановленню причинного зв'язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв № 5078 від 30.12.2015 року підтверджено, що захворювання колишнього військовослужбовця ОСОБА_3 , 1954 року народження «серцево - судинна недостатність, атеросклеротична хвороба серця», послужило причиною його смерті - захворювання і причина смерті пов'язані з виконанням обов'язків військової служби з ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС.
31 серпня 2016 року позивач звернулась до відповідача з заявою про призначення їй дострокової пенсії за віком.
Рішенням № 6 від 02.09.2016 відповідачем було відмовлено в достроковому призначенні позивачу пенсії за віком, як дружині померлого ліквідатора аварії на ЧАЕС, оскільки її померлий чоловік був призваний на військові збори для участі в ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи, але статусу військовослужбовця не мав, відноситься до військовозобов'язаних осіб.
Постановою Глобинського районного суду Полтавської області від 29 червня 2017 року у справі № 527/2472/16-а адміністративний позов ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в Глобинському районі Полтавської області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії - задоволено частково; визнано дії Управління Пенсійного фонду України в Глобинському районі Полтавської області щодо відмови ОСОБА_1 в призначенні дострокової пенсії за віком відповідно до абзацу 6 пункту 3 розділу XV Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» протиправними; скасовано рішення Управління Пенсійного фонду України в Глобинському районі Полтавської області від 02.09.2016 року №6; зобов'язано Управління Пенсійного фонду України в Глобинському районі Полтавської області призначити ОСОБА_1 дострокову пенсію за віком на підставі абзацу 6 пункту 3 розділу XV Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» з 5 серпня 2016 року; в іншій частині позову відмовлено.
11.08.2021 позивач звернулася до відповідача із заявою в якій просила перевести її з одного виду пенсії на інший, а саме призначити позивачу та виплачувати державну пенсію в разі втрати годувальника ( ОСОБА_3 ), як члену сім'ї військовослужбовця, який згідно статті 30 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" має право на пенсію у разі втрати годувальника, з врахуванням статті 37 цього ж Закону, тобто виплаті щомісячно основної пенсії в розмірі не нижче двох визначених законом розмірів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність на час виплати пенсії, з одночасним припиненням виплати щомісячної дострокової пенсії за віком, яку ОСОБА_2 отримує з 05.08.2016 в ГУ ПФУ в Полтавській області на підставі абзацу 6 пункту 3 розділу XV Прикінцевих положень Закону №1058, на виконання постанови Глобинського районного суду Полтавської області від 29.06.2017 у справі № 527/2472/16-а, з дня звернення - 11.08.2021.
Рішенням відділу перерахунків пенсії №2 (Глобинський район) управління пенсійного забезпечення ГУ ПФУ в Полтавській області від 19.08.2021 №49/03.6-12 відмовлено позивачу у перерахунку пенсії, а саме переході на пенсію по втраті годувальника за померлого чоловіка, за нормами статті 29, 30 та статті 37 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", оскільки позивач не досягла пенсійного віку згідно статті 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Позивач не погоджуючись із зазначеним рішенням звернулася до суду із цим позовом.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд дійшов наступного висновку.
Частиною 2 ст. 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 2 КАС України визначено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія).
Статтею 7, ч. 1,2 ст. 30 Закону № 2262-ХІІ визначено, що військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, та членам їх сімей, які одночасно мають право на різні державні пенсії, призначається одна пенсія за їх вибором. У разі якщо особа має право на отримання пенсії відповідно до цього Закону та Закону №1058-IV , призначається одна пенсія за її вибором.
Право на пенсію в разі втрати годувальника мають непрацездатні члени сімей загиблих, померлих або таких, що пропали безвісти військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, які перебували на їх утриманні (ст. 31).
Незалежно від перебування на утриманні годувальника пенсія призначається: непрацездатним дітям; непрацездатним батькам і дружині (чоловікові), якщо вони після смерті годувальника втратили джерело засобів до існування, а також непрацездатним батькам і дружині (чоловікові) військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, які загинули чи померли або пропали безвісти в період проходження служби або пізніше внаслідок поранення, контузії, каліцтва чи захворювання, що мали місце під час служби.
Пунктом “б” ч.4 ст. 30 Закону № 2262-ХІІ визначено, що непрацездатними членами сім'ї вважаються, зокрема батьки та дружина (чоловік), якщо вони досягли пенсійного віку, встановленого ст. 26 Закону №1058-IV, або є особами з інвалідністю.
Статтею 26 Закону № 1058-IV визначено, що особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року.
До досягнення віку, встановленого абзацами першим і другим цієї частини, право на пенсію за віком за наявності відповідного страхового стажу мають жінки 1961 року народження і старші.
Водночас п. “в” ч. 4 ст. 30 Закону № 2262-ХІІ визначено, що непрацездатними членами сім'ї вважаються також батьки та дружина (чоловік), якщо вони не взяли повторний шлюб, військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, які загинули, померли чи пропали безвісти в період проходження служби або померли після звільнення зі служби, але внаслідок поранення, контузії, каліцтва, одержаних при виконанні обов'язків військової служби (службових обов'язків), захворювання, пов'язаного з перебуванням на фронті, ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи чи виконанням інтернаціонального обов'язку, безпосередньою участю в антитерористичній операції або забезпеченням її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах її проведення, безпосередньою участю у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, забезпеченням здійснення зазначених заходів, перебуваючи безпосередньо в районах та у період їх здійснення, мають право на пенсію не раніш як за 5 років до досягнення пенсійного віку, встановленого ст. 26 Закону № 1058-IV, або якщо вони є особами з інвалідністю.
Факт належності чоловіка позивача до категорії учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС підтверджується матеріалами справи.
Крім того, на час звернення до відповідача із заявою 11.08.2021 позивач досягла віку 55 років. Доказів, що позивачем укладався повторний шлюб, відповідачем не надано.
Викладене свідчить про протиправність доводів ГУ ПФУ в Полтавській області, викладених у спірному рішенні, щодо відсутності підстав для переведення позивача з пенсії за віком по Закону №1058-ІV на пенсію по втраті годувальника за Законом №2262-ХІІ у зв'язку з не досягненням пенсійного віку.
Однак враховуючи те, що інші питання переведення позивача з пенсії за віком по Закону №1058-ІV на пенсію по втраті годувальника за Законом № 2262-ХІІ відповідачем не досліджувались, суд вважає неможливим перебирання на себе дискреційних повноважень відповідача.
Належним способом захисту прав позивача в даному випадку є покладання на відповідача зобов'язання повторно розглянути подану позивачем заяву та прийняти відповідне рішення, з урахуванням висновків суду.
Таким чином, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог.
Крім того, суд зазначає, що 24.11.2021 до суду надійшла заява позивача про стягнення на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 1486,87 грн та стягнення за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь державного бюджету України судові витрати зі сплати судового збору.
01.12.2021 до суду надійшли заперечення відповідача проти розміру судових витрат.
Розглянувши вказане клопотання суд зазначає наступне.
Відповідно до статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; сторін та їхніх представників, що пов'язані із прибуттям до суду; пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз; пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов'язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.
Частинами 1, 2, 3 статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Згідно з частинами 4, 5 статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Частиною 7 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Частиною 9 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов'язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов'язаних зі сплатою судового збору, повинен бути співрозмірним з ціною позову, тобто не має бути явно завищеним порівняно з ціною позову. Також судом мають бути враховані критерії об'єктивного визначення розміру суми послуг адвоката. У зв'язку з цим, суд, з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.
Також, при визначенні суми відшкодування суд має враховувати критерії реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерій розумності, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
Аналогічні критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою, заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України», заява № 19336/04). У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципом справедливості як одного з основних елементів принципу верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, зважаючи на складність справи, якість підготовлених документів, витрачений адвокатом час, тощо - є неспівмірним.
Аналогічні висновки висловлені Верховним Судом у постанові від 19.02.2021 у справі № 820/3072/18.
На підтвердження факту понесення позивачем витрат на правничу допомогу ним надано ордер серії ПТ № 209683, договір про надання правової допомоги №11082021 від 11.08.2021, рахунок №25/09 від 25.09.2021 на суму 1486,87 грн, акт приймання-передачі правових послуг від 25.09.2021, свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю.
З огляду на вищевикладене, враховуючи співмірність розміру витрат на оплату робіт адвоката із складністю справи (справа незначної складності, наявність рішення суду у зразковій справі) та виконаними адвокатом роботами, часом, витраченим на виконання відповідних робіт, обсягом виконаних робіт та висновок суду щодо часткового задоволення позовних вимог, суд вважає за необхідне стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області на користь позивача витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 500,00 грн.
Водночас враховуючи те, що позивач звільнений сплати судового збору, доказів понесення судових витрат зі сплати судового збору до суду не надано, тому клопотання про розподіл витрат зі сплати судового збору, задоволенню не підлягає.
Керуючись статтями 241-245 Кодексу адміністративного судочинства України,
Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_4 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області ( вул. Соборності, буд. 66, м. Полтава, Полтавська область, 36014, код ЄДРПОУ 13967927) про визнання дій та рішення протиправними, скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення відділу перерахунків пенсій №2 управління пенсійного забезпечення ГУ ПФУ в Полтавській області від 19.08.2021 №49/03.6-12, яким відмовлено ОСОБА_1 у переході на пенсію по втраті годувальника.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 11.08.2021 та прийняти рішення з урахуванням висновків суду.
В іншій частині позовних вимог відмовити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 500,00 грн.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене до Другого апеляційного адміністративного суду в порядку, визначеному частиною 8 статті 18, частинами 7-8 статті 44 та статтею 297 Кодексу адміністративного судочинства України, а також з урахуванням особливостей подання апеляційних скарг, встановлених підпунктом 15.5 підпункту 15 пункту 1 розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України.
Апеляційна скарга на дане рішення може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Суддя Л.М. Петрова