03 грудня 2021 року м. ПолтаваСправа № 440/13846/21
Полтавський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Петрової Л.М., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження у письмовому провадженні справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії,
26 жовтня 2021 року ОСОБА_1 /надалі - позивач/ звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області /надалі - відповідач/ про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії, а саме просить:
- визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо не проведення нарахування та виплати ОСОБА_1 компенсації втрати частини доходів у зв'язку з несвоєчасною виплатою компенсації втрати частини доходів у зв'язку з несвоєчасною виплатою пенсії;
- зобов'язати відповідача нарахувати позивачу компенсації втрати частини доходів у зв'язку з несвоєчасною виплатою пенсії за період з 12.02.2020 по 31.07.2021 в розмірі 111,6%.
В обґрунтування позову зазначено, що позивачу проведено перерахунок пенсії ОСОБА_1 з 12.02.2020 відповідно до статті 8 Закону України "Про підвищення престижності шахтарської праці" у розмірі 80 % його заробітної плати (доходу), визначеної відповідно до статті 40 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", про що свідчить відповідне рішення ГУ ПФУ в Полтавській області №164850003808 від 27.07.2021 про перерахунок пенсії та лист ГУ ПФУ в Полтавській області від 28.07.2021 №1600-0304-8/52134. При цьому під час перерахунку пенсії ГУ ПФУ в Полтавській області враховано до стажу роботи позивача за Списком № 1 (21 рік 10 місяців 25 днів). За результатом проведеного перерахунку пенсія позивача становить 12219,10 грн. (80 % від 15273,88 грн). Внаслідок здійсненого перерахунку позивач звернувся до відповідача із заявою, якою просив повідомити суму та місяць виплати заборгованості яка виникла за наслідком доручення Пенсійного фонду України щодо визначення мінімального розміру пенсії з 12.02.2020 враховуючи норму абзацу третього частини першої статті 28 Закону №1058-VI та просив зазначити проведено нарахування та виплату компенсації в зв'язку з несвоєчасною виплатою йому пенсії з моменту її призначення, в разі непроведення нарахування та виплати йому компенсації просив нарахувати її та виплатити. Листом від 30.09.2021 відповідач повідомив, що заборгованість за період з 12.02.2020 по 31.07.2021 у розмірі 87716,63 грн перерахована на поточний рахунок позивача, проте, компенсація в зв'язку з несвоєчасною виплатою не проведена та підстави для її проведення відсутні.
Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 01.11.2021 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі 440/13846/21; призначено розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) в порядку статті 263 Кодексу адміністративного судочинства України.
17.11.2021 до суду відповідачем надано відзив на позов в якому зазначено, що позивач перебуває на обліку в ГУ ПФУ в Полтавській області, має статус внутрішньо переміщеної особи та отримує пенсію за віком на пільгових умовах за списком №1 відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». На виконання доручення Пенсійного фонду України від 23.07.2021 №22061-20510/Б-03/8-2800/21 позивачу з 12.02.2020 було проведено перерахунок пенсії, призначеної на пільгових умовах за списком №1 відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». Перерахунок пенсії здійснено згідно норм абзацу третього частини першої статті 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» у розмірі 80% заробітної плати, визначеної відповідно до статті 40 цього Закону, з якої обчислюється пенсія, розмір пенсії з 12.02.2020 склав 12219,10 грн. Заборгованість за період з 12.02.2020 по 31.07.2021 в сумі 87716,763 грн перерахована в серпні 2021 року на рахунок позивача, відкритий в АТ «Державний ощадний банк України» (дата виплати 17 число). Відповідач стверджує, що доплата в сумі 87716,763 грн має характер разового платежу, що суперечить нормам Закону № 2050.
Справу розглянуто судом за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
Дослідивши письмові докази і письмові пояснення сторін, викладені у заявах по суті справи, суд встановив наступні обставини та спірні правовідносини.
З матеріалів справи вбачається, що 21.09.2021 позивач звернувся до відповідача із заявою в якій просив, зокрема повідомити чи проведено нарахування та виплату компенсації в зв'язку з несвоєчасною виплатою позивачу пенсії з моменту її призначення. У випадку непроведення нарахування та виплати компенсації позивач просив нарахувати її та виплатити.
Листом ГУ ПФУ в Полтавській області від 30.09.2021 №1600-0304-8/66780 відповідачем зазначено, що
перерахунок пенсії здійснено згідно норм абзацу третього частини першої статті 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» у розмірі 80% заробітної плати, визначеної відповідно до статті 40 цього Закону, з якої обчислюється пенсія, розмір пенсії з 12.02.2020 склав 12219,10 грн. Заборгованість за період з 12.02.2020 по 31.07.2021 в сумі 87716,763 грн перерахована в серпні 2021 року на рахунок позивача, відкритий в АТ «Державний ощадний банк України» (дата виплати 17 число). Відповідно до статті 2 Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати" компенсація проводиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам. Оскільки нарахована сума пенсії виплачена позивачу протягом місяця з дня прийняття рішення про перерахунок пенсії, підстави для нарахування компенсації за втрату частини доходів у зв'язку з порушенням термінів виплати пенсії, відсутні.
Позивач не погоджуючись із бездіяльністю відповідача щодо нарахування та виплати компенсації, звернувся до суду із цим позовом.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд дійшов наступного висновку.
Питання, пов'язані із здійсненням компенсації громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, врегульовані Законом України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати" №2050-ІІІ (далі - Закон №2050-ІІІ) та Порядком проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України №159 (далі - Порядок №159).
Згідно зі статтями 1, 2 Закону №2050-ІІІ підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи).
Компенсація громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати (далі - компенсація) провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом.
Під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру: пенсії або щомісячне довічне грошове утримання (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством).
Згідно з пунктами 2 та 3 Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2001 №159 (далі - Порядок № 159) компенсація громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати (далі - компенсація) проводиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати грошових доходів, нарахованих громадянам за період, починаючи з 01.01.2001.
Компенсації підлягають такі грошові доходи, які одержують громадяни в гривнях на території України і не мають разового характеру: пенсії або щомісячне довічне грошове утримання (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством).
Наведене свідчить, що основною умовою для виплати громадянину передбаченої статтею 2 Закону №2050-ІІІ та Порядком №159 компенсації є порушення встановлених строків виплати нарахованих доходів (у тому числі пенсії). Кошти, які підлягають нарахуванню в порядку компенсації громадянину частини доходу, в тому числі пенсії, у зв'язку з порушенням строків її виплати, мають компенсаторний характер.
Дія зазначених нормативних актів поширюється на підприємства, установи та організації всіх форм власності і господарювання та застосовується у всіх випадках порушення встановлених термінів виплати грошових доходів, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи), та стосується усіх доходів, які одержують громадяни в гривнях на території України і не мають разового характеру (зокрема, пенсії).
Виплата компенсації втрати частини доходу проводиться незалежно від порядку і підстав його (доходу) нарахування: самим підприємством, установою чи організацією добровільно чи на виконання судового рішення.
Аналогічна правова позиція викладена постанові Верховного Суду від 03.07.2018 у справі №521/940/17.
Відповідно до частини п'ятої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Таким чином, суд зазначає, що зміст і правова природа спірних правовідносин у розумінні положень статей 1-3 Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати", та положень Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2001 року № 159, дають підстави вважати, що право на компенсацію втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати особа набуває незалежно від того, чи були такі суми їй попередньо нараховані, але не виплачені.
Аналогічна позиція висловлена у постанові Верховного Суду від 03.07.2018 року по справі №521/940/17.
Згідно з ч. 2 статті 6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
Згідно зі статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.
Пунктами 21, 24 рішення у справі "Федоренко проти України" (№ 25921/02) Європейський суд з прав людини, здійснюючи прецедентне тлумачення статті 1 Першого Протоколу до Конвенції сформулював правову позицію про те, що право власності може бути "існуючим майном" або "виправданими очікуваннями" щодо отримання можливості ефективного використання права власності чи "законними сподіваннями" отримання права власності. Аналогічна правова позиція сформульована Європейським судом з прав людини і в справі Стреч проти Сполучного Королівства ("Stretch - United Kingdom" № 44277/98).
В межах вироблених Європейським судом з прав людини підходів до тлумачення поняття "майно", а саме в контексті статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, це поняття охоплює як "наявне майно", так і активи включаючи право вимоги, з посиланням на які заявник може стверджувати, що він має принаймні законні очікування стосовно ефективного здійснення свого "права власності" (пункт 74 рішення Європейського суду з прав людини "Фон Мальтцан та інші проти Німеччини"). Суд робить висновок, що певні законні очікування заявників підлягають правовому захисту, та формує позицію для інтерпретації вимоги як такої, що вона може вважатися "активом": вона повинна мати обґрунтовану законну підставу, якою, зокрема є чинна норма закону, тобто встановлена законом норма щодо виплат (пенсійних, заробітної плати, винагороди, допомоги) на момент дії цієї норми є "активом", на який може розраховувати громадянин як на свою власність ("Von Maltzan and Others v. Germany" № 71916/01, № 71917/01 та № 10260/02).
З огляду на викладене, суд дійшов висновку про наявність підстав для визнання протиправною бездіяльності Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області щодо ненарахування та невиплати позивачу компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків виплати пенсії, яка була йому перерахована на виконання доручення Пенсійного фонду України від 23.07.2021 №22061-20510/Б-03/8-2800/21 з 12.02.2020 та зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області розрахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків виплати пенсії, яка була йому перерахована на виконання доручення Пенсійного фонду України від 23.07.2021 №22061-20510/Б-03/8-2800/21 з 12.02.2020, яка визначається відповідно до Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати", "Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати", затвердженого Постановою КМУ від 21.02.2001 року № 159, за період з 12.02.2020 по день фактичної виплати донарахованої частини пенсії.
Щодо вимог позивача в частині зобов'язати відповідача нарахувати позивачу компенсації втрати частини доходів у зв'язку з несвоєчасною виплатою пенсії за період з 12.02.2020 по 31.07.2021 в розмірі 111,6%, суд зазначає наступне.
Відповідно до пункту 4 Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2001 р. N 159, сума компенсації обчислюється як добуток нарахованого, але невиплаченого грошового доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов'язкових платежів) і приросту індексу споживчих цін (індексу інфляції) у відсотках для визначення суми компенсації, поділений на 100. Індекс споживчих цін для визначення суми компенсації обчислюється шляхом множення місячних індексів споживчих цін за період невиплати грошового доходу. При цьому індекс споживчих цін у місяці, за який виплачується дохід, до розрахунку не включається. Щомісячні індекси споживчих цін публікуються Держстатом.
Водночас в супереч положенням пункту 4 Порядку позивач зазначає, що відповідно до довідки Державної служби статистики України від 20.09.2021 індекс інфляції за період з лютого 2020 по липень 2021 склав 111,6%, з огляду на, що позивач просить суд зобов'язати відповідача нарахувати позивачу компенсації втрати частини доходів у зв'язку з несвоєчасною виплатою пенсії за період з 12.02.2020 по 31.07.2021 в розмірі 111,6%.
Таким чином, враховуючи те, що пунктом 4 Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати, визначено формулу обрахунку суми компенсації, вимоги позивача в частині зобов'язання відповідача нарахувати позивачу компенсації втрати частини доходів у зв'язку з несвоєчасною виплатою пенсії за період з 12.02.2020 по 31.07.2021 в розмірі 111,6%, задоволенню не підлягають.
Отже, позовні вимоги позивача підлягають частковому задоволенню.
Згідно з частиною 3 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
При зверненні до суду з даним позовом позивачем сплачено судовий збір у сумі 908 грн.
Таким чином, оскільки адміністративний позов задоволено частково, суд вважає за необхідне стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області на користь позивача судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 454 грн.
Керуючись статтями 241-245 Кодексу адміністративного судочинства України,
Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області ( вул. Соборності, буд.66, м. Полтава, Полтавська область, 36014, код ЄДРПОУ 13967927) про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.
Визнати протиправною бездіяльності Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків виплати пенсії, яка була йому перерахована на виконання доручення Пенсійного фонду України від 23.07.2021 №22061-20510/Б-03/8-2800/21 з 12.02.2020.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків виплати пенсії, яка була йому перерахована на виконання доручення Пенсійного фонду України від 23.07.2021 №22061-20510/Б-03/8-2800/21 з 12.02.2020, яка визначається відповідно до Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати", "Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати", затвердженого Постановою КМУ від 21.02.2001 року № 159, за період з 12.02.2020 по день фактичної виплати донарахованої частини пенсії.
У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області на користь ОСОБА_1 судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 454,00 грн.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене до Другого апеляційного адміністративного суду в порядку, визначеному частиною 8 статті 18, частинами 7-8 статті 44 та статтею 297 Кодексу адміністративного судочинства України, а також з урахуванням особливостей подання апеляційних скарг, встановлених підпунктом 15.5 підпункту 15 пункту 1 розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України.
Апеляційна скарга на дане рішення може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Суддя Л.М. Петрова