Справа № 420/17992/21
06 грудня 2021 року м. Одеса
Одеський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді Єфіменка К.С., розглянувши в письмовому провадженні у порядку спрощеного позовного провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Головного управління Держгеокадастру в Одеській області (вул.Канатна,83, м.Одеса, 65012), за участю третьої особи Усатівської сільської ради Одеської області (пров.Урядовий,63, с.Усатове, Біляївський район, Одеська область, 67663) про визнання протиправним та скасування наказу, зобов'язання вчинити певні дії,-
З позовом до суду звернувся ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру в Одеській області за результатом якого позивач просить суд визнати наказ Головного управління Держгеокадастру в Одеській області № 15-2378/13-21-ег від 18.06.2021 року протиправним та скасувати його; зобов'язати Головне управління Держгеокадастру в Одеській області протягом 30 днів з дня набрання рішенням суду законної сили прийняти рішення про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки безоплатно у власність, площею 0,4564 га, розташовану за адресою: АДРЕСА_2 (об'їзна дорога) - кадастровий номер: 5121085200:02:001:0766, для ведення особистого підсобного господарства за рахунок земель державної власності сільськогосподарського призначення ОСОБА_1 .
В обґрунтування позовних вимог позивач вказав, що на виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 18.05.2021 року по справі № 420/3505/21, Головним управлінням Держгеокадастру в Одеській області було прийнято інший наказ № 15 2378/13-21-ег від 18.06.2021 року про відмову у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність.
Позивач вважає, що зазначений наказ Головного управління Держгеокадастру в Одеській області № 15-2378/13-21-ег від 18.06.2021 року є протиправним та таким, що не відповідає вимогам закону, а тому підлягає скасуванню.
Ухвалою суду було відкрито провадження по справі за правилами спрощеного позовного провадження.
Відповідач надав 24.11.2021 року надав відзив на адміністративний позов, згідно якого зазначено, що на виконання рішення суду Головне управління прийняло наказ від 18.06.2021 № 15-2378/13-21-СГ про відмову у наданні дозволу на розроблення документації із землеустрою, у зв'язку з тим, що бажана відведення земельна ділянка не відноситься до земель сільськогосподарського призначення державної власності.
Стосовно вимог Позивача про визнання протиправним та скасування наказу Головного управління від 18.06.2021 № 15-2378/13-21-CГ зобов'язання Головного управління надати дозвіл на розроблення документації з землеустрою, відповідач зазначає наступне.
Підпунктом 58 пункту 4 розділу 1 Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення системи управління та дерегуляції у сфері земельних відносин» № 1423-ІX, що набув чинності 27.05.2021, доповнено розділ Х «Перехідні положення» ЗК України пунктом 24, яким передбачено, що з дня набрання чинності цим пунктом землями комунальної власності територіальних громад вважаються всі землі державної власності, розташовані за межами населених пунктів у межах таких територіальних громад, крім земель, визначених цим пунктом.
Земельні ділянки, що вважаються комунальною власністю територіальних громад сіл, селищ, міст відповідно до цього пункту і право державної власності на які зареєстроване у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, переходять у комунальну власність з моменту державної реєстрації права комунальної власності на такі земельні ділянки.
3 дня набрання чинності цим пунктом до державної ресстрації права комунальної власності на земельні ділянки державної власності, що передаються у комунальну власність територіальних громад, органи виконавчої влади, що здійснювали розпорядження такими земельними ділянками, не мають права здійснювати розпорядження ними.
Бажана до відведення Позивачем земельна ділянка знаходиться на території Усатівської територіальної громади, тому розпорядником цією ділянки є Усатівська сільська рада Одеського району Одеської області (ЄДРПОУ 04377888).
Відповідач зазначає, те, що Усатівська територіальна громада не зареєструвала на даний час за собою право комунальної власності на вказану земельну ділянку, не впливає на факт віднесення цієї земельної ділянки до комунальної власності. Враховуючи зазначене, у Головного управління відсутні повноваження щодо розпорядження бажано до відведення Позивачем земельною ділянкою.
Отже, на думку відповідача, Головним управлінням було правомірно прийнято наказ 18.06.2021 № 15-2378/13-21-СГ про відмову у наданні дозволу на розроблення документації із землеустрою. Тому вказані вимоги не підлягають задоволенню. Крім того, відповідач звертає увагу суду, що позивач зловживаючи своїми правами обрав не вірний спосіб захисту своїх прав.
Дослідивши матеріали справи, всебічно та повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши надані учасниками судового процесу докази в їх сукупності, суд зазначає наступне.
Як вбачається з матеріалів справи та згідно рішення Одеського окружного адміністративного суду від 18.05.2021 року по справі №420/3505/21 встановлено, що 21.11.2020 року ОСОБА_1 було подано клопотання до Головного управління Держгеокадастру в Одеській області про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки безоплатно у власність, площею 0,4564 га, розташовану за адресою: АДРЕСА_2 - кадастровий номер: 5121085200:02:001:0766, для ведення особистого підсобного господарства за рахунок земель державної власності сільськогосподарського призначення.
До зазначеного клопотання було надано документи, а саме:
- Копія паспорту та ІПН ОСОБА_1
- Копія державного акту на право постійного користування землею ІІ -ОД № 018218 від 20.09.2000 року виданого на підставі рішення Усатівської сільської Ради народних депутатів Біляївського району Одеської області № 503/ХХІ від 08.06.2000 року.
- Копія витягу з державного земельного кадастру про земельну ділянку від 10.07.2020 року № НВ - 5114711502020.
- Копія виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, фізичної особи - підприємця - ОСОБА_1 .
- Копія свідоцтва про право власності від 04.01.2016 року № НОМЕР_1 .
- Копія технічного паспорту на нерухоме майно - склад сільськогосподарської продукції, яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 .
- Копія витягу з державного реєстру речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень від 07.05.2020 року № 208490606.
Зазначене клопотання обґрунтовувалося тим, що на підставі державного акту про право постійного користування землею ІІ - ОД № 018218 від 20.09.2000 року виданого на підставі рішення Усатівської сільської Ради народних депутатів Біляївського району Одеської області № 503/ХХІ від 08.06.2000 року, ОСОБА_1 користується земельною ділянкою за цільовим призначенням - для ведення особистого підсобного господарства, на території якої знаходиться склад сільськогосподарської продукції, який належить на праві власності ОСОБА_1 .
Станом на 15.01.2021 рік, будь-якого рішення відповідачем, на адресу заявника надіслано не було, що в свою чергу спонукало ОСОБА_1 звернутись до відповідача з заявою, з метою отримання інформації щодо стану розгляду його питання про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки.
28.01.2021 року, Головним управлінням Держгеокадастру в Одеській області електронною поштою на адресу ОСОБА_1 , було надано копію наказу № 15-18550/13-20ег від 24.12.2020 року про відмову у наданні дозволу на розроблення документації із землеустрою.
Підставою надання відмови у наданні дозволу на розробку документації із землеустрою стало: - "невідповідність розташування земельної ділянки вимогам чинного законодавства".
Не погоджуючись із зазначеним наказом Відповідача, Позивач звернувся до суду із позовом.
Відповідно до ч.4 ст.78 КАС України, підставами звільнення від доказування є обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 18.05.2021 року по справі №420/3505/21, яке набрало законної сили 18.06.2021 року, задоволено частково адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру в Одеській області, за участю 3-ї особи на боці відповідача, яка не заявляє самостійних вимог - Усатівської сільської ради Одеської області. Визнано протиправним та скасувано наказ Головного управління Держгеокадастру в Одеській області № 15-18550/13-20ег від 24.12.2020 року. Зобов'язано Головне управління Держгеокадастру в Одеській області повторно розглянути клопотання ОСОБА_1 про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки безоплатно у власність, площею 0,4564 га, розташовану за адресою: АДРЕСА_2 - кадастровий номер: 5121085200:02:001:0766, для ведення особистого підсобного господарства за рахунок земель державної власності сільськогосподарського призначення. В іншій частині позовних вимог - відмовлено.
На виконання зазначеного рішення, Головним управлінням Держгеокадастру в Одеській області було прийнято наказ № 15-2378/13-21-сг від 18.06.2021 року про відмову у наданні ОСОБА_1 дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність.
Відповідно до оскаржуваного наказу, підставою для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність площею 0,4564 га, розташовану за адресою: АДРЕСА_2 - кадастровий номер: 5121085200:02:001:0766, для ведення особистого підсобного господарства за рахунок земель державної власності сільськогосподарського призначення, стало : «бажана Вами до відведення земельна ділянка не відноситься до земель сільськогосподарського призначення державної власності.»
Згідно з ч. 2 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення; з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно зі ст. 14 Конституції України, земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною закону. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.
Відповідно до ч. 2 ст. 55 Конституції України, права і свободи громадянина захищаються судом, кожному гарантується право на оскарження до суду рішень, дій або бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових та службових осіб.
Повноваження ГУ Держгеокадастру в Одеській області у спірних правовідносинах регулюються Земельним кодексом України, Законом України "Про землеустрій", постановою Кабінету Міністрів України "Про Державну службу України з питань геодезії, картографії та кадастру", Положенням про територіальні органи Держгеокадастру, затвердженим наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України від 29 вересня 2016 року № 333.
Нормативно-правовим актом, який регулює земельні відносини з метою забезпечення права на землю громадян, юридичних осіб, територіальних громад та держави, раціонального використання та охорони земель, є Земельний кодекс України.
Відповідно до ст. 2 Земельного кодексу України, земельні відносини - це суспільні відносини щодо володіння, користування і розпорядження землею.
Суб'єктами земельних відносин є громадяни, юридичні особи, органи місцевого самоврядування та органи державної влади.
Об'єктами земельних відносин є землі в межах території України, земельні ділянки та права на них, у тому числі на земельні частки (паї).
Відповідно до ч. 1 ст. 3 Земельного кодексу України, земельні відносини регулюються Конституцією України, цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.
Так, Закон України "Про землеустрій" визначає правові та організаційні основи діяльності у сфері землеустрою і спрямований на регулювання відносин, які виникають між органами державної влади, органами місцевого самоврядування, юридичними та фізичними особами із забезпечення сталого розвитку землекористування.
Статтею 19 Земельного кодексу України встановлені наступні категорії земель за основним цільовим призначенням: а) землі сільськогосподарського призначення; б) землі житлової та громадської забудови; в) землі природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення; г) землі оздоровчого призначення; ґ) землі рекреаційного призначення; д) землі історико-культурного призначення; е) землі лісогосподарського призначення; є) землі водного фонду; ж) землі промисловості, транспорту, зв'язку, енергетики, оборони та іншого призначення.
Відповідно до частини 1 статті 20 Земельного кодексу України, віднесення земель до тієї чи іншої категорії здійснюється на підставі рішень органів державної влади, Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Ради міністрів Автономної Республіки Крим та органів місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень.
Так, за визначенням частини першої статті 22 Земельного кодексу України, землями сільськогосподарського призначення визнаються землі, надані для виробництва сільськогосподарської продукції, здійснення сільськогосподарської науково-дослідної та навчальної діяльності, розміщення відповідної виробничої інфраструктури, у тому числі інфраструктури оптових ринків сільськогосподарської продукції, або призначені для цих цілей.
При цьому пунктом "а" частини третьої статті 22 ЗК України встановлено, що землі сільськогосподарського призначення передаються у власність та надаються у користування громадянам - для ведення особистого селянського господарства, садівництва, городництва, сінокосіння та випасання худоби, ведення товарного сільськогосподарського виробництва.
Відповідно до п. «б» ч. 1 ст. 81 Земельного кодексу України, громадяни України набувають права власності на земельні ділянки, зокрема на підставі безоплатної передачі із земель державної і комунальної власності.
Порядок безоплатної приватизації земельних ділянок громадянами визначений ст. 118 Земельного кодексу України.
Відповідно до частини 6, 7 статті 118 ЗК України громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються орієнтовний розмір земельної ділянки та її цільове призначення. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування та розмір земельної ділянки, письмова згода землекористувача, засвідчена нотаріально (у разі вилучення земельної ділянки). Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у користування відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.
Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні.
Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.
Частиною четвертою статті 122 Земельного кодексу України визначено, що центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальні органи передають земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, крім випадків, визначених частиною восьмою цієї статті, у власність або у користування для всіх потреб.
Положенням про Головне управління Держгеокадастру в області, затвердженим наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України від 29.09.2016 року № 333, чітко визначені для відповідача порядок, строки, відповідна процедура та підстави для відмови у наданні такого дозволу, зокрема і форма прийнятих відповідних рішень.
За правилами п. 8 цього ж Положення Головне управління у межах своїх повноважень видає накази організаційно-розпорядчого характеру.
Підстави для відмови в наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо ведення особистого підсобного господарства за рахунок земель державної власності сільськогосподарського призначення є вичерпними і не потребують розширеного тлумачення, а саме: невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.
Частиною четвертою статті 122 Земельного кодексу України визначено, що центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальні органи передають земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, крім випадків, визначених частиною восьмою цієї статті, у власність або у користування для всіх потреб.
Положенням про Головне управління Держгеокадастру в області, затвердженим наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України від 29.09.2016 року № 333, чітко визначені для відповідача порядок, строки, відповідна процедура та підстави для відмови у наданні такого дозволу, зокрема і форма прийнятих відповідних рішень.
Розглянувши наказ Головного управління Держгеокадастру в Одеській області № 15-2378/13-21-сг від 18.06.2021 року, суд прийшов до висновку, що в ньому відсутнє належне обґрунтування з посиланнями на норми законодавства щодо підстав для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо ведення особистого підсобного господарства за рахунок земель державної власності сільськогосподарського призначення та мотиви, з яких відповідач виходив при прийнятті такого рішення.
Підстави для відмови в наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо ведення особистого підсобного господарства за рахунок земель державної власності сільськогосподарського призначення є вичерпними і не потребують розширеного тлумачення, а саме: невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.
Разом з цим, відповідачем в наказі не було зазначено передбачених Земельним кодексом України підстав для відмови в наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо ведення особистого підсобного господарства за рахунок земель державної власності сільськогосподарського призначення, як і не вказано належного обґрунтування їх наявності.
Тобто, посилання відповідача на невідповідність розташування земельної ділянки вимогам чинного законодавства, є необґрунтованими та безпідставними.
Під час розгляду справи відповідач не надав до суду належних та допустимих доказів на підтвердження наявності підстав для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо бажаної до відведення земельної ділянки.
27.05.2021 набрав чинності Закон України від 28.04.2021 №1423-ІХ "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення системи управління та дерегуляції у сфері земельних відносин" (надалі - Закон №1423-ІХ), згідно з яким землі державної власності за межами населених пунктів (крім земель, які потрібні державі для виконання її функцій) передані до комунальної власності сільських, селищних, міських рад.
Розділ X "Перехідні положення" ЗК України доповнено пунктом 24 такого змісту:
З дня набрання чинності цим пунктом землями комунальної власності територіальних громад вважаються всі землі державної власності, розташовані за межами населених пунктів у межах таких територіальних громад, крім земель:
а) що використовуються органами державної влади, державними підприємствами, установами, організаціями на праві постійного користування (у тому числі земельних ділянок, що перебувають у постійному користуванні державних лісогосподарських підприємств, та земель водного фонду, що перебувають у постійному користуванні державних водогосподарських підприємств, установ, організацій, Національної академії наук України, національних галузевих академій наук);
б) оборони;
в) природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення в межах об'єктів і територій природно-заповідного фонду загальнодержавного значення, лісогосподарського призначення;
г) зони відчуження та зони безумовного (обов'язкового) відселення території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи;
ґ) під будівлями, спорудами, іншими об'єктами нерухомого майна державної власності;
д) під об'єктами інженерної інфраструктури загальнодержавних та міжгосподарських меліоративних систем державної власності;
е) визначених у наданих до набрання чинності цим пунктом дозволах на розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок, наданих органами виконавчої влади з метою передачі земельних ділянок у постійне користування державним установам природно-заповідного фонду, державним лісогосподарським та водогосподарським підприємствам, установам та організаціям, якщо рішення зазначених органів не прийняті.
Земельні ділянки, що вважаються комунальною власністю територіальних громад сіл, селищ, міст відповідно до цього пункту і право державної власності на які зареєстроване у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, переходять у комунальну власність з моменту державної реєстрації права комунальної власності на такі земельні ділянки.
Інші земельні ділянки та землі, не сформовані у земельні ділянки, переходять у комунальну власність з дня набрання чинності цим пунктом.
З дня набрання чинності цим пунктом до державної реєстрації права комунальної власності на земельні ділянки державної власності, що передаються у комунальну власність територіальних громад, органи виконавчої влади, що здійснювали розпорядження такими земельними ділянками, не мають права здійснювати розпорядження ними.
Тобто, з дня набрання чинності Законом №1423-ІХ і до державної реєстрації права комунальної власності на земельні ділянки державної власності, що передаються у комунальну власність територіальних громад, відповідач, як орган виконавчої влади, який здійснював розпорядження земельними ділянками державної власності, втратив права щодо розпорядження такими земельними ділянками.
Враховуючи те, що позивач у клопотанні від 21.11.2020 року просив надати дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки безоплатно у власність, площею 0,4564 га, розташовану за адресою: АДРЕСА_2 (об'їзна дорога) - кадастровий номер: 5121085200:02:001:0766, для ведення особистого підсобного господарства за рахунок земель державної власності сільськогосподарського призначення, то, з урахуванням п. 24 розділу X "Перехідні положення" ЗК України, вказані землі вважаються землями відповідної територіальної громади.
21.11.2020 року ОСОБА_1 було подано клопотання до Головного управління Держгеокадастру в Одеській області про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки безоплатно у власність, площею 0,4564 га, розташовану за адресою: АДРЕСА_2 - кадастровий номер: 5121085200:02:001:0766, для ведення особистого підсобного господарства за рахунок земель державної власності сільськогосподарського призначення.
В той же час, Головне управління Держгеокадастру в Одеській області не має повноважень на розпорядження землями комунальної власності, у зв'язку з чим у суду відсутні законні підстави для зобов'язання вказаного суб'єкта протягом 30 днів з дня набрання рішенням суду законної сили прийняти рішення про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки безоплатно у власність, площею 0,4564 га, розташовану за адресою: АДРЕСА_2 - кадастровий номер: 5121085200:02:001:0766, для ведення особистого підсобного господарства за рахунок земель державної власності сільськогосподарського призначення ОСОБА_1 .
Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб'єкта владних повноважень на підтвердження правомірності свого рішення та докази, надані позивачем, суд доходить висновку про те, що позовні вимоги належить задовольнити частково.
Суд акцентує увагу на тому, що відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Такий підхід узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини. Так, у п. 110 рішення від 23.07.2002 р. у справі Компанія Вестберґа таксі Актіеболаґ та Вуліч проти Швеції Суд визначив, що …адміністративні суди, які розглядають скарги заявників стосовно рішень податкового управління, мають повну юрисдикцію у цих справах та повноваження скасувати оскаржені рішення. Справи мають бути розглянуті на підставі поданих доказів, а довести наявність підстав, передбачених відповідними законами, для призначення податкових штрафів має саме податкове управління.
Решта доводів та заперечень учасників справи висновків суду по суті позовних вимог не спростовують. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі "Серявін та інші проти України" від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).
Оцінивши кожен доказ, який є у справі щодо його належності, допустимості, достовірності та їх достатності і взаємного зв'язку у сукупності, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд вважає позов таким, що підлягає частковому задоволенню.
За приписами ч.1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Враховуючи, що при прийнятті рішення суд дійшов висновку про задоволення позову, суд вважає за необхідне, з урахуванням приписів ч.1 ст.139 КАС України, стягнути з Державної податкової служби України за рахунок бюджетних асигнувань на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "САПСАН ТРАНСШИП" судовий збір у розмірі 4540,00 грн.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 2, 6, 7, 8, 9, 10, 77, 90, 139, 242-246, 250, 251, 255, 295, 297 КАС України, суд -
Позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Головного управління Держгеокадастру в Одеській області (вул.Канатна,83, м.Одеса, 65012), за участю третьої особи Усатівської сільської ради Одеської області (пров.Урядовий,63, с.Усатове, Біляївський район, Одеська область, 67663) про визнання протиправним та скасування наказу, зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління Держгеокадастру в Одеській області № 15-2378/13-21-СГ від 18.06.2021 року.
В іншій частині позовних вимог -відмовити.
Стягнути з Головного управління Держгеокадастру в Одеській області (вул.Канатна,83, м.Одеса, 65012)за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) судовий збір у розмірі судовий збір у розмірі 908,00 грн. (дев'ятсот вісім гривень 00 коп.).
Рішення суду може бути оскаржено до П'ятого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги в місячний строк з дня отримання повного тексту судового рішення, в порядку п.15.5 Перехідних положень КАС України.
Суддя К.С.Єфіменко