Яготинський районний суд Київської області
Справа № 382/989/21
Провадження №2/382/655/21
06 грудня 2021 року Яготинський районний суд Київської області, вскладі:
головоючого судді Кисіль О.А.
при секретарі Твердохліб Г.М.
розглянувши у відкритому підготовчому засіданні в м. Яготин Київської області справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи: Яготинський відділ державної виконавчої служби у Бориспільському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), ОСОБА_3 про звільнення від заборгованості зі сплати аліментів,
Позивав звернувся до Яготинського районного суду Київської області з позовом до ОСОБА_2 , треті особи: Яготинський відділ державної виконавчої служби у Бориспільському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), ОСОБА_3 про звільнення від заборгованості зі сплати аліментів.
До суду надійшла заява відповідача по справі про відвід судді Кисіль О.А. з якої вбачається, що 12 жовтня 2021 року Ва суддею Кисіль О.А. прийнято до свого провадження цивільну справу № 382/989/21 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи: Яготинський відділ державної виконавчої служби у Бориспільському районі Київської області, ОСОБА_3 про звільнення від заборгованості зі сплати аліментів та призначено справу до підготовчого засідання в порядку загального позовного провадження в приміщенні Яготинського районного суду Київської області за адресою м. Яготин Київської області, вул. Незалежності, 67 на 15 годину 00 хвилин 06 грудня 2021 року.
Відповідно до ч. 3 ст. 39 ЦПК України відвід повинен бути вмотивованим і заявленим протягом десяти днів з дня отримання учасником справи ухвали про відкриття провадження у справі, але не пізніше початку підготовчого засідання або першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження. Самовідвід може бути заявлений не пізніше початку підготовчогозасідання або першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядкуспрощеного позовного провадження. Після спливу вказаного строку заявляти відвід (самовідвід) дозволяється лише у виняткових випадках, коли про підставу відводу(самовідводу) заявнику не могло бути відомо до спливу вказаного строку, але не пізніше двох днів із дня, коли заявник дізнався про таку підставу.
Відповідно до ч. 1, 7 ст.40 ЦПК України питання про відвід (самовідвід) судді може бути вирішено як до, так і після відкриття провадження у справі. Питання про відвід вирішується невідкладно. Вирішення питання про відвід суддею, який не входить до складу суду, здійснюється протягом двох робочих днів, але не пізніше призначеного засідання по справі. У разі розгляду заяви про відвід суддею іншого суду - не пізніше десяти днів з дня надходження заяви про відвід. Відвід, який надійшов поза межами судового засідання, розглядається судом у порядку письмового провадження.
Відповідно до п. 3, 5 ч. 1 ст. 36 ЦПК України, суддя не може розглядати справу і підлягає відводу (самовідводу), якщо: він прямо чи побічно заінтересований у результаті розгляду справи; є інші обставини, що викликають сумнів в неупередженості або об'єктивності судді.
Згідно ч. 2, 4 ст. 39 ЦПК України з підстав, зазначених у статтях 36, 37 і 38 цього Кодексу, судді, секретарю судового засідання, експерту, спеціалісту, перекладачу може бути заявлено відвід учасниками справи. Встановлення обставин, вказаних у пунктах 1-4 частини першої статті 36 цього Кодексу, статті 37 цього Кодексу, звільняє заявника від обов'язку надання інших доказів упередженості судді для цілей відводу.
Вимогами статті 253 Цивільного кодексу України передбачено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.
Постановою Яготинського районного суду Київської області від 18 листопада 2021 року ОСОБА_1 визнано винним у скоєнні адміністративного правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 183-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення та піддати адміністративному стягненню у вигляді 120 (сто двадцять) годин суспільно-корисних робіт.
19 листопада 2021 року до його електронного кабінету в підсистемі "Електронний суд" надійшла дана постанова, підписана суддею Кисіль О.А. 19.11.2021 11:57:06.
При розгляді справи суддя Кисіль О.А. дійшла висновку, що він винен у несплаті аліментів, надала оцінку доказам, які поданні мною у справі про звільнення від заборгованості зі сплати аліментів, фактично вирішила по суті позов про звільнення його від заборгованості зі сплати аліментів.
Відтак, наперед відомо, яке прийме рішення суддя Кисіль О.А. у справі про звільнення його від заборгованості зі сплати аліментів.
До обґрунтування підстав відводу можна також віднести втрату довіри до суду про яку дуже часто можна почути у висновку Європейської практики прав людини, яка застосовується суддею Кисіль О.А., але не виконується нею самою.
Пунктом 1.5 Європейської хартії про закон «Про статус суддів» (Лісабон, 10 липня 1998 року) встановлено, що суддя зобов'язаний підтримувати високий рівень компетентності, необхідний для вирішення справ у кожному конкретному випадку, оскільки від рішення судді залежать гарантії та права особи.
У Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень вказано, що розгляд справи в судовому засіданні повинен відповідати всім вимогам Конвенції, що гарантуватиме сторонам та суспільству дотримання мінімальних стандартів належним чином побудованого й справедливого судового процесу. Належний хід розгляду справи в судовому засіданні безпосередньо впливатиме на розуміння й сприйняття сторонами та суспільством ухваленого остаточного рішення. Це також повинно забезпечити суддю всіма елементами, необхідними для належної оцінки справи. Отже, належний розгляд справи в суді вирішальним чином позначається на якості судового рішення (пункт 29 Висновку).
Об'єктивність судді є необхідною умовою для належного виконання ним своїх обов'язків. Вона проявляється не тільки у змісті винесеного рішення, а й у всіх процесуальних діях, що супроводжують його прийняття (пункти 1.2, 2.1 Бангалорських принципів поведінки суддів від 19 травня 2006 року, схвалених Резолюцією Економічної та Соціальної Ради ООН від 27 липня 2006 року № 2006/23).
Європейський суд з прав людини у рішеннях неодноразово наголошував, що «правосуддя повинно не тільки чинитися, повинно бути також видно, що воно чиниться» (рішення у справі «Де Куббер проти Бельгії» від 26 жовтня 1984 року, пункт 26, рішення у справі «Білуха проти України» від 9 листопада 2006 року, пункт 53).
Вказані норми кореспондуються зі статтею 2 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», відповідно до якої суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Відповідно до частини першої статті 7 вказаного Закону кожному гарантується захист його прав, свобод та інтересів у розумні строки незалежним, безстороннім і справедливим судом, утвореним законом.
Частиною сьомою статті 56 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», зокрема, встановлено обов'язок судді справедливо, безсторонньо та своєчасно розглядати і вирішувати судові справи відповідно до закону з дотриманням засад і правил судочинства.
Як наголошено у пункті 7 постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 17 жовтня 2014 року № 11 «Про деякі питання дотримання розумних строків розгляду судами цивільних, кримінальних справ і справ про адміністративні правопорушення», судді повинні усвідомлювати особисту відповідальність за розгляд справ у встановлені законом строки, за якість розгляду справ, не допускати фактів зволікання, вживати усіх необхідних заходів з метою неухильного дотримання процесуальних строків.
У Кодексі суддівської етики, затвердженому ХІ з'їздом суддів України 22 лютого 2013 року, закріплено, що суддя повинен бути прикладом неухильного додержання вимог закону і принципу верховенства права, присяги судді, а також дотримання високих стандартів поведінки з метою зміцнення довіри громадян у чесність, незалежність, неупередженість та справедливість суду.
Отже, особливості посади професійного судді полягають в уособленні державної влади шляхом здійснення правосуддя на засадах верховенства права, законності та справедливості, а статус судді передбачає найвищий рівень правової свідомості та професійної відповідальності перед суспільством.
Належне здійснення правосуддя є обов'язком кожного судді. Обов'язок судді сумлінно виконувати покладені на нього обов'язки регламентований відповідними процесуальними законами і передбачає, зокрема, дотримання суддею порядку і строків розгляду судових справ, виготовлення судових рішень у строки, передбачені чинним законодавством, забезпечення можливості реалізації учасниками судового процесу своїх процесуальних прав, у тому числі щодо участі в судових засіданнях та доступу до судових рішень у встановленому законом порядку.
Зазначені обов'язки судді є професійними стандартами, що формують ту модель поведінки, яку суддя повинен ставити собі за взірець і якої повинен дотримуватися.
До основних універсальних міжнародних стандартів діяльності суддів належать: Основні принципи незалежності судових органів, ухвалені ООН у 1985 р.; Європейський статут судді від 20 березня 1993 р.; Європейська хартія про Закон «Про статус суддів» від 10 липня 1998 р., Загальна (універсальна) хартія судді, схвалена Міжнародною асоціацією суддів 17 листопада 1999 р.; Висновок № 3 Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету міністрів Ради Європи від 19 листопада 2002 р. щодо принципів та правил, які регулюють професійну поведінку суддів, зокрема питання етики, несумісної поведінки та безсторонності; Бангалорські принципи поведінки суддів, схвалені резолюцією 2006/23 Економічної та соціальної ради ООН від 27 липня 2006 р.; численні висновки Консультативної ради європейських суддів та інші міжнародні документи.
Ці міжнародні акти містять численні норми, що визначають роль суддів при вчиненні правосуддя. Саме правосуддя є найважливішою гарантією захисту принципів верховенства права та прав і свобод людини.
Так, суддя не може брати участь у розгляді справи і підлягає відводу (самовідводу), якщо він заінтересований у результаті розгляду справи або є інші обставини, які викликають сумнів в об'єктивності та неупередженості судді. (Постанова Пленуму Верховного Суду України N 8 від 13.06.2017 року "Про незалежність судової влади").
Незалежність судів є прерогативою (привілеєм), що надається не на користь власних інтересів суддів, а на користь забезпечення верховенства закону та в інтересах тих осіб, що покладають надію на правосуддя. (висновок № 1 (2001) КРЄС для Комітету Міністрів Ради Європи “Про стандарти незалежності судових органів та незмінюваність суддів”) .
Незалежність судової влади означає повну неупередженість із боку суддів… Так, при винесенні судових рішень у відношенні сторін в судовому розгляді судді повинні бути безсторонніми, тобто вільними від любих зв'язків, упередженості, які впливають або можуть сприйматися як такі, що можуть впливати на здатність судді приймати незалежне рішення. Значення цього принципу виходить далеко за конкретні інтереси визначеної сторони в якому-небудь спорі. Судова влада повинна користуватись довірою не тільки з боку сторін в конкретному розгляді, але й з боку суспільства в цілому. І суддя повинен бути не тільки реально вільним від будь-якого невідповідного зв'язку, упередженості або впливу, але він повинен бути вільним від цього і в очах розумного спостерігача. В іншому випадку довіра до незалежності судової влади буде підірвана.(Висновок No1 (2001) Консультативної ради європейських судів для Комітету Ради Європи “Про стандарти незалежності судових органів незмінності суддів”) .
Суддя повинен не тільки бути реально вільним від будь-якого невідповідного упередження або впливу, але він або вона повинні бути вільними від цього й в очах розумного спостерігача. (Коментар до Кодексу суддівської етики).
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, судді зобов'язані викликати довіру в учасників судового розгляду, а тому будь-який суддя, стосовно якого є підстави для підозри у недостатній неупередженості, повинен брати самовідвід або бути відведений.
З врахуванням обґрунтованості його заяви про відвід судді Кисіль О.А. з підстав, передбачених ст.36 ЦПК України, з метою забезпечення права сторін на справедливий суд, уникнення сумніву щодо об'єктивності та неупередженості судді під час проведення судового розгляду та вирішення даної справи, збереження та підвищення авторитету судової системи України, розгляду справи саме на засадах довіри до суду можливо прийти до переконання, що заява про відвід підлягає до задоволення.
Позивач направив заяву в якій просив розглядати справу у його відсутність, підтримав вимоги позову.
ОСОБА_1 та ОСОБА_3 звернулися із заявами про розгляд справи у їх відсутність.
Представник Яготинський відділ державної виконавчої служби у Бориспільському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) в підготовче засідання не з'явився, про день та час розгляду справи належним чином повідомлений.
Перевіривши матеріали справи, суд дійшов наступних висновків.
Відповідно до ч. 3 ст. 39 ЦПК України відвід повинен бути вмотивованим і заявленим протягом десяти днів з дня отримання учасником справи ухвали про відкриття провадження у справі, але не пізніше початку підготовчого судового засідання або першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження. Після спливу вказаного строку заявляти відвід (самовідвід) дозволяється лише у виняткових випадках, коли про підставу відводу (самовідводу) заявнику не було відомо до спливу вказаного строку, але не пізніше двох днів із дня, коли заявник дізнався про таку підставу.
Відповідно до п. п. 3, 5 ч. 1 ст. 36 ЦПК України, суддя не може розглядати справу і підлягає відводу (самовідводу) якщо: він прямо чи побічно заінтересований у результаті розгляду справи; є інші обставини, що викликають сумнів в неупередженості або об'єктивності судді.
Відповідно до ч. ч. 2, 3 ст. 40 ЦПК України питання про відвід судді вирішує суд, який розглядає справу. Суд задовольняє відвід, якщо доходить висновку про його обґрунтованість.
Відповідно до ч. 5 ст. 40 ЦПК України, якщо на час подання заяви про відвід судді у суді здійснюють правосуддя менше трьох суддів, вирішення питання про відвід здійснюється в нарадчій кімнаті суддею, який розглядає справу чи вчиняє іншу процесуальну дію, про що виноситься ухвала. У такому разі положення частин третьої та четвертої цієї статті не застосовуються.
Так, в судовому засіданні не було добуто доказів, що вказують на упереджене ставлення судді Кисіль О.А. до заявника по справі чи будь-який вплив на суддю Кисіль О.А. при розгляді даної справи. Також суддею Кисіль О.А. не допущено поведінки, що порочить звання судді або підриває авторитет правосуддя, зокрема в питаннях моралі, чесності, непідкупності, дотримання інших норм суддівської етики та стандартів поведінки, які забезпечують суспільну довіру до суду та суддею Кисіль О.А не вчинено будь-яких дій, які б свідчили про її не безсторонність у даній справі. Будь-які докази того, що суддя прямо чи побічно заінтересований у результаті розгляду справи, також відсутні.
При цьому, згідно з ч. 4 ст. 36 ЦПК України, незгода сторони з процесуальними рішеннями судді не може бути підставою для відводу.
Отже, в з врахування вище викладеного, та вимог ч. 5 ст. 40 ЦПК України, а також той факт, що на даний час здійснює правосуддя лише суддя Кисіль О.А., а також те, що зазначені обставини в заяві про відвід є надуманими, тому з огляду на вище викладене, заява про відвід головуючого судді задоволенню не підлягає.
Керуючись ст. ст. 36-40 ЦПК України, суд
Відмовити в задоволенні відводу судді Кисіль Олесі Анатоліївні за безпідставністю.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя Кисіль О.А.