08500, м. Фастів, вул. Івана Ступака, 25, тел. (04565) 6-17-89, факс (04565) 6-16-76, email: inbox@fs.ko.court.gov.ua
2/381/906/21
381/1466/21
06 грудня 2021 року Фастівський міськрайонний суд Київської області в складі: головуючого судді Ковалевської Л.М.,
за участі секретаря Омельчук С.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження в м. Фастові Київської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права власності на частку у спадщині та частку у спільному сумісному майні,-
В травні 2021 року представник позивача - адвокат Твердохліб М.В. звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2 про визнання права власності на частку у спадщині та частку у спільному сумісному майні, мотивуючи вимоги тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер чоловік позивачки ОСОБА_3 . Після смерті якого відкрилась спадщина на належне йому майно, а саме на частку в квартирі за адресою: АДРЕСА_1 . Дана квартира належить на праві спільної сумісної власності ОСОБА_1 (позивачці по справі), ОСОБА_2 (відповідачеві) та ОСОБА_3 (спадкодавцеві). Позивач своєчасно звернулась до нотаріуса з заявою про прийняття спадщини. Відповідач ОСОБА_2 , який є сином позивачки ОСОБА_1 та померлого ОСОБА_3 відмовляється подавати заяву про прийняття спадщини, хоча в силу ст. 1268 ЦК України є таким, що прийняв спадщину. При зверненні представника позивача - адвоката Твердохліб М.В. до нотаріальної контори з питання видачі свідоцтва про право на спадщину за законом, але їй було відмовлено в зв'язку з тим, що не можливо встановити склад спадкового майна, а саме, яка частина квартири належить спадкодавцю.
Крім цього, нотаріус вказала, що у зв'язку зі смертю одного із співвласників ОСОБА_3 , необхідно встановити наявність або відсутність домовленостей співвласників щодо часток кожного із співвласників у праві спільної сумісної власності, а при наявності заперечень співвласника щодо визначення часток у праві спільної сумісної власності в рівних частках відповідно до ст. 372 ЦК України вказане питання підлягає вирішенню в судовому порядку. Тобто позивач не може реалізувати своє право на отримання свідоцтва право на спадщину за законом на частку померлого ОСОБА_3 за наявності обставин, вказаних нотаріусом.
26 травня 2021 року відкрито провадження у справі в порядку загального позовного провадження та призначено до підготовчого засідання.
Ухвалою суду від 06 жовтня 2021 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.
Представник позивача - адвокат Твердохліб М.В. в судовому засіданні позовні вимоги підтримала та просила їх задовольнити. Проти ухвалення заочного рішення не заперечувала.
Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання не з'явився, про день розгляду справи повідомлений судом належним чином, про що свідчить зворотнє повідомлення про вручення та оголошення на офіційному веб-сайті Судової влади України, причину неявки суду не повідомив.
Зі згоди представника позивача, суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає положенням статті 280 ЦПК України.
Вислухавши пояснення представника позивача, дослідивши надані докази, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ст.ст. 1216-1218 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).
Спадкування здійснюється за заповітом або за законом.
До складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
Відповідно до ст. 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).
Згідно ст. ст. 1218 та 1268 Кодексу до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
Статтею 1226 ЦК України встановлено, що частка у праві спільної сумісної власності спадкується на загальних підставах.
Відповідно до ст. 1274 Кодексу спадкоємець за законом має право відмовитися від прийняття спадщини на користь будь-кого із спадкоємців за законом незалежно від черги.
Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 є дружиною ОСОБА_3 , що підтверджено копією свідоцтва про одруження (а.с.56).
Відповідно до копії свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 , ОСОБА_3 помер ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с.7) та після його смерті відкрилась спадщина на належне йому майно.
Відповідно до копії свідоцтва про право власності на житло, виданого Виконкомом Фастівської міської ради від 08 грудня 1999 року, квартира, яка розташована за адресою: АДРЕСА_2 , дійсно, належить на праві спільної сумісної власності ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_2 (а.с.9). Що також, підтверджено і довідкою Фастівської БТІ №408 від 22.04.2021 (а.с.18).
Тобто є три учасника спільної сумісної власності: ОСОБА_1 (позивач), ОСОБА_3 (померлий, спадкодавець) та ОСОБА_2 (відповідач). Частки у спільному сумісному майні - квартирі не визначені.
Постановою завідувача Фастівської міської державної нотаріальної контори Бойко О.О. №258/02-31 від 29.03.2021 відмовлено ОСОБА_4 , яка діє від імені ОСОБА_1 , у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом після ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , на частину квартири, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , на ім'я ОСОБА_1 (а.с.16-17). Посилаючись на те, що не можливо встановити склад спадкового майна, а саме, яка частина квартири належить спадкодавцю так як дана квартира перебуває у спільній сумісній власності і у зв'язку зі смертю одного із співвласників ОСОБА_3 необхідно встановити наявність або відсутність домовленостей співвласників щодо часток кожного із співвласників у праві спільної сумісної власності, а при наявності заперечень співвласника щодо визначення часток у праві спільної сумісної власності в рівних частках відповідно до ст. 372 ЦК України вказане питання підлягає вирішенню в судовому порядку.
Судом встановлено, що приватизована квартира, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , є трьохкімнатною, знаходиться на четвертому поверсі, загальна площа її становить 72,1 кв.м., житлова площа складає 44,0 кв.м., що підтверджено технічним паспортом (а.с.10-11).
На сьогодні існує спір між позивачем та відповідачем, який відмовляється від вчинення встановлених законом дій - подати до нотаріальної контори заяву про прийняття спадщини та заяву про відсутність заперечень щодо визначення часток у праві спільної сумісної власності в рівних частках, відсутність домовленостей співвласників щодо часток кожного із співвласників у праві спільної сумісної власності, наявність або відсутність укладених між ними договорів про визначення часток у праві спільної сумісної власності.
Даний факт підтверджується витребуваною у Фастівській міській державній нотаріальній конторі копію спадкової справи після померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 (а.с.49-63).
Відповідно до роз'яснень, даних в п. 23 постанови Пленуму Верховного Суду України "Про судову практику у справах про спадкування" №7 від 30.05.2008 року, за наявності умов для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину вимоги про визнання права на спадщину судовому розглядові не підлягають. У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.
Згідно зі ст. 355 ЦК України майно, що є у власності двох або більше осіб (співвласників), належить їм на праві спільної власності (спільне майно). Майно може належати особам на праві спільної часткової або на праві спільної сумісної власності. Право спільної власності виникає з підстав, не заборонених законом.
Приписами ч. 2 ст. 370 ЦК України визначено, що у разі виділу частки із майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки кожного із співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними, законом або рішенням суду.
Відповідно до ст. 372 ЦК України, майно, що є у спільній сумісній власності, може бути поділене між співвласниками за домовленістю між ними, крім випадків, установлених законом. У разі поділу майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними або законом. У разі поділу майна між співвласниками право спільної сумісної власності на нього припиняється.
Відповідно до пункту 3.4 листа ВССУ «Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування» від 16.05.2013 № 24-753/0/4-13 частка у праві спільної сумісної власності спадкується на загальних підставах. Суб'єкт права спільної сумісної власності має право заповідати свою частку у праві спільної сумісної власності до її визначення та виділу в натурі. У разі відмови нотаріуса видати свідоцтво про право на спадщину спадкоємці учасника спільної сумісної власності мають право звернутися з позовом про визначення частки майна, належної померлому на праві спільної сумісної власності.
П. 5 постанови Пленуму Верховного суду України від 22.12.1995 року N 20 «Про судову практику у справах за позовами про захист права приватної власності» передбачає, що частка учасника спільної сумісної власності визначається при поділі майна, виділі частки з спільного майна, зверненні стягнення на майно учасника спільної власності за його боргами, відкритті після нього спадщини. При відсутності доказів про те, що участь когось з учасників спільної сумісної власності (крім сумісної власності подружжя) у надбанні майна була більшою або меншою - частки визначаються рівними.
Згідно із пунктом 17 Постанови Пленуму ВССУ «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав» №5 від 07.02.2014 р. частка суб'єкта права спільної сумісної власності визначається, зокрема, при відкритті після нього спадщини.
Статтею 81 ЦПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Відповідно до ст. 368 ЦК України спільна власність двох або більше осіб без визначення частки кожного з них в праві власності є спільною сумісною власністю.
На підставі ст. 370 ЦК України частки кожного із співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними, законом або рішенням суду.
Відповідно до ст. 372 ЦК України, майно що є у спільній сумісній власності, може бути поділене між співвласниками за домовленістю між ними, крім випадків, установлених законом. У разі поділу майна, що є у спільній сумісній власності, вважається що частки співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними або законом. У разі поділу майна між співвласниками право спільної сумісної власності на нього припиняється.
Обставини, які вказують на необхідність відходу від принципу рівності часток при визначенні їх розміру, судом не встановлені.
Небажання відповідача надавати докази, давало суду право при заочному розгляді справи обмежитися доказами, наданими позивачем, що повністю відповідає положенням частини першої статті 280 ЦПК України.
Таким чином, враховуючи викладене, оцінюючи належність, допустимість кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, розглянувши справу в межах заявлених вимог, суд вважає, що позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права власності на частку у спадщині та частку у спільному сумісному майні підлягає задоволенню.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 355, 370, 372, 1218, 1225, 1297 ЦК України, ст.ст. 4, 12, 13, 76, 81, 89,206, 263-265, 268, 273 ЦПК України, суд, -
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права власності на частку у спадщині та частку у спільному сумісному майні - задовольнити.
Поділити спільне сумісне майно: квартиру АДРЕСА_3 між співвласниками та визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , ідентифікаційний номер НОМЕР_2 , право спільної часткової власності на 1/3 частину квартири АДРЕСА_3 .
Визнати за ОСОБА_1 право власності на 1/6 частину квартири частину квартири АДРЕСА_3 в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подачі через суд першої інстанції апеляційної скарги до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Суддя Л.М.Ковалевська