06.12.2021 Провадження по справі № 2/940/500/21
Справа № 940/1217/21
Іменем України
06 грудня 2021 року Тетіївський районний суд Київської області в складі:
головуючого судді Мандзюка С.В.
за участю секретаря судових засідань Романовської Л.І.
розглянувши у відкритому підготовчому засіданні в приміщенні суду в м. Тетієві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу,
встановив:
ОСОБА_1 звернулася до Тетіївського районного суду Київської області з позовом, в якому просить розірвати шлюб укладений між нею та відповідачем ОСОБА_2 , який зареєстрований 28 липня 2009 року виконкомом Денихівської сільської ради Тетіївського району Київської області, про що зроблено відповідний актовий запис за № 07.
Позовні вимоги позивачка обґрунтовує тим, що підставами для розірвання шлюбу є різні погляди на сімейні відносини, відсутнє взаєморозуміння, фактично сім'яприпинила своє існування.
У підготовче засідання позивачка ОСОБА_1 не прибула, надала через канцелярію суду заяву, в якій просить справу розглядати за її відсутності, позовні вимоги підтримує в повному обсязі. Строк для примирення просить не надавати. Після розірвання шлюбу просить залишити їй прізвище набуте в шлюбі « ОСОБА_1 ».
Відповідач ОСОБА_2 у підготовче засідання не прибув, надав через канцелярію суду заяву, в якій просить справу розглядати за його відсутності. Позовні вимоги про розірвання шлюбу визнає у повному обсязі. Крім того, просить стягнути з нього судові витрати у розмірі 454,00 грн. та повернути позивачу 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову, у зв'язку з визнанням ним позову до початку розгляду справи по суті.
Відповідно до ч. 1 ст. 206 ЦПК України позивач може відмовитися від позову, а відповідач - визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві.
Відповідно до ч. 4 ст. 206 ЦПК України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.
Відповідно до ч. 3 ст. 200 ЦПК України за результатами підготовчого провадження суд ухвалює рішення у випадку визнання позову відповідачем.
Враховуючи подані учасниками справи заяви про розгляд справи за їхньої відсутності, дослідивши та всебічно проаналізувавши обставини справи, оцінивши зібрані у справі докази, виходячи зі свого внутрішнього переконання, яке ґрунтується на повному та всебічному дослідженні обставин справи, суд приходить до наступних висновків.
Судом встановлено, що шлюб між позивачкою ОСОБА_1 та відповідачем ОСОБА_2 зареєстрований 28 липня 2009 року виконкомом Денихівської сільської ради Тетіївського району Київської області, про що зроблено відповідний актовий запис за № 07, що підтверджується свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_1 .
Від спільного проживання в шлюбі мають неповнолітню дитину: дочку ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 .
Відповідно до ст. ст. 21, 24 СК України шлюбом є сімейний союз жінки та чоловіка, зареєстрований у органі державної реєстрації актів цивільного стану, який ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка. Примушування жінки та чоловіка до шлюбу не допускається.
Відповідно до ст. ст. 110, 112 СК України позов про розірвання шлюбу може бути пред'явлений одним із подружжя. Суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам їхніх дітей, що має істотне значення.
Відповідно до ч. 3 ст. 109 СК України суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що заява про розірвання шлюбу відповідає дійсній волі дружини та чоловіка і що після розірвання шлюбу не будуть порушені їхні особисті та майнові права, права, а також права їхніх дітей.
Судом встановлено, що підставою для розірвання шлюбу є ті обставини, що у позивача та відповідача наявні різні погляди на сімейні відносини, відсутні взаєморозуміння і взаємоповага.
Відповідно до ч. ч. 3, 4 ст. 56 СК України кожен з подружжя має право припинити шлюбні відносини. Примушування до припинення шлюбних відносин, примушування до їх збереження, є порушенням права дружини, чоловіка на свободу та особисту недоторканість і може мати наслідки, встановлені законом.
Відповідно до ч. 2 ст. 114 СК України у разі розірвання шлюбу судом шлюб припиняється у день набрання чинності рішенням суду про розірвання шлюбу.
Відповідно до ч. 1 ст. 82 ЦПК України, обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання.
Приймаючи до уваги наполягання позивачки на розірванні шлюбу та визнання відповідачем позову, суд вважає за необхідне шлюб на підставі ст. 112 СК України розірвати, оскільки між сторонами втрачені почуття взаєморозуміння, поваги та подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу буде суперечити їхнім інтересам.
Відповідно до ст. 264 ЦПК України суд під час ухвалення рішення вирішує питання щодо розподілу між сторонами судових витрат.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 142 ЦПК України та ч. 3 ст. 7 Закону України «Про судовий збір», у разі укладення мирової угоди до прийняття рішення у справі судом першої інстанції, відмови позивача від позову, визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.
Понесені позивачкою судові витрати підтверджуються квитанцією № 0.0.2282950878 від 28.09.2021 року про сплату судового збору в розмірі 908,00 грн.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат у відповідності до ст. 141 ЦПК України, ч. 1 ст. 142 ЦПК України, враховуючи, що відповідач визнав позов до початку розгляду справи по суті, суд дійшов висновку щодо повернення позивачу з державного бюджету суми сплаченого судового збору в розмірі 454,00 грн. (50% від загального розміру судового збору), а також щодо стягнення з відповідача на користь позивачки суми сплаченого судового збору в розмірі 454,00 грн. (50% від загального розміру судового збору).
Керуючись статтями 10, 12, 81, 141, 142, 200, 264-268, 354 ЦПК України, статтями 21, 24, 56, 104, 105, 109, 110, 112 Сімейного Кодексу України, суд
вирішив:
Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу задовольнити.
Шлюб між ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , зареєстрований 28 липня 2009 року виконкомом Денихівської сільської ради Тетіївського району Київської області, про що зроблено відповідний актовий запис за № 07, розірвати.
Після розірвання шлюбу ОСОБА_1 залишити прізвище набуте в шлюбі « ОСОБА_1 ».
Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_4 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , понесені судові витрати у виді судового збору в сумі 454 (чотириста п'ятдесят чотири ) гривень 00 копійок.
Повернути ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_4 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , з державного бюджету 50 відсотків судового збору в сумі 454 (чотириста п'ятдесят чотири) гривень 00 копійок, сплаченого при поданні позову відповідно до квитанції № 0.0.2282950878 від 28.09.2021 року.
Рішення суду може бути оскаржено протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Київського апеляційного суду.
Суддя С.В. Мандзюк