Справа № 382/1063/20
01 грудня 2021 року м. Переяслав
Переяслав-Хмельницький міськрайонний суд Київської області у складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,
прокурора ОСОБА_3 ,
обвинуваченого ОСОБА_4 ,
захисника адвоката ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду кримінальне провадження № 12018110320000367 щодо ОСОБА_4 , обвинувачуваного у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 191, ч. 3 ст. 191, ч. 1 ст. 366 КК України,
09 листопада 2021 року в судовому засіданні від прокурора надійшло клопотання про застосування щодо ОСОБА_4 , обвинуваченого у вчиненні злочинів, передбачених ч. 2 ст. 191, ч. 3 ст. 191, ч. 1 ст. 366 КК України, запобіжного заходу у виді тримання під вартою. Одночасно, прокурором було подано до суду клопотання про оголошення розшуку та надання дозволу на затримання обвинуваченого з метою приводу для участі у розгляді клопотання про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою.
Ухвалою суду від 09 листопада 2021 року ОСОБА_4 оголошено у розшук та надано дозвіл на його затримання з метою приводу для участі у розгляді клопотання про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою.
30 листопада 2021 року обвинуваченого затримано на підставі вказаної ухвали суду.
В судовому засіданні прокурор підтримав клопотання, просив його задовольнити, застосувати до обвинуваченого запобіжний захід у виді тримання під вартою.
Підтримуючи клопотання прокурор відзначив, що обвинувачений ОСОБА_4 в судові засідання 03 вересня 2021 року, 11 жовтня 2021 року, 20 жовтня 2021 року не з'явився, про причини своєї неявки суд не повідомив, однак був належним чином повідомлений про день та час судового засідання. До нього застосовувався привід, зокрема ухвалою суду від 20 жовтня 2021 року, який не виконаний у зв'язку із відсутністю обвинуваченого за місцем проживання. Крім того, ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні декількох кримінальних правопорушень, які вчинялись протягом червня 2016 року - квітня 2018 року, тобто протягом тривалого періоду, що не виключає продовження злочинної діяльності обвинуваченим, перебуваючи на волі.
Посилаючись на зазначені обставини, прокурор вважає наявними достатні підстави для обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою щодо обвинуваченого, оскільки існують ризики, передбачені п.п. 1, 4 ч. 1 ст. 177 КПК України та стверджує, що більш м'які запобіжні заходи не забезпечать належної процесуальної поведінки останнього.
Обвинувачений просив не застосовувати щодо нього запобіжний захід у виді тримання під вартою, відзначив, що дійсно не з'являвся за викликами суду, однак на це були поважні причини. Наміру переховуватись від суду він не має і в подальшому сумлінно буде ставитись до своїх процесуальних обов'язків. Просив застосувати щодо нього нічний домашній арешт, оскільки вдень він працює.
Захисник також просив не застосовувати запобіжний захід у виді тримання під вартою, вважав такий запобіжний захід занадто суворим та просив застосувати запобіжний захід у виді домашнього арешту або особистого зобов'язання.
Заслухавши прокурора, захисника, обвинуваченого, суд дійшов такого висновку.
Відповідно до ч. 1 ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Підставою застосування запобіжного заходу згідно з частиною 2 означеної статті є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.
Згідно з п.4 ч. 2 ст.183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується до раніше несудимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п'ять років.
Частиною 3 ст. 176 КПК України визначено, що слідчий суддя, суд відмовляє у застосуванні запобіжного заходу, якщо слідчий, прокурор не доведе, що встановлені під час розгляду клопотання про застосування запобіжних заходів обставини, є достатніми для переконання, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів, передбачених частиною першою цієї статті, не може запобігти доведеним під час розгляду ризику або ризикам.
В судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні низки злочинів, зокрема, у вчиненні тяжкого злочину, найсуворіше покарання за який передбачено у виді позбавлення волі строком до 8 років, розмір шкоди, завданої кримінальними правопорушеннями становить 161793 гривні. В судові засідання, призначені у кримінальному провадженні на 03 вересня 2021 року, 11 жовтня 2021 року, 20 жовтня 2021 року обвинувачений не з'явився, про причини своєї неявки суд не повідомив, однак був належним чином повідомлений про день та час судового засідання. До нього застосовувався привід ухвалою суду від 20 жовтня 2021 року, який не виконаний у зв'язку із відсутністю обвинуваченого за місцем проживання.
При цьому, посилання обвинуваченого та його захисника на поважність причин неявки в судові засідання суд вважає безпідставними, оскільки стороною захисту в судовому засіданні поважність таких причин належними доказами не доведена.
Крім того, судом встановлено, що обвинувачений раніше несудимий, одружений, має родину, дані про негативну його репутацію відсутні, станом на даний час працює інженером з охорони праці та техніки безпеки у Товаристві з додатковою відповідальністю «Білоцерківський кар'єр», має місце проживання за місцем роботи.
Свідок, генеральний директор Товариства з додатковою відповідальністю «Білоцерківський кар'єр» ОСОБА_6 в суді пояснив, що ОСОБА_4 дійсно по трудовому договору працює в товаристві інженером з охорони праці та техніки безпеки; зарекомендував себе як фахова, грамотна, цілеспрямована та відповідальна людина; працівник, який доволі дисципліновано і прискіпливо виконує усі завдання.
Отже, на переконання суду, у кримінальному провадженні наявний певний ступінь ризиків неналежної процесуальної поведінки обвинуваченого, а саме ризик можливого ухилення від суду, зважаючи на неявку обвинуваченого в судові засідання, тяжкість покарання, яке йому загрожує у разі визнання винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, характер інкримінованих злочинів, а також розмір майнової шкоди, у завданні якої він обвинувачується.
Разом з тим, посилання прокурора на те, що у кримінальному провадженні існує ризик продовження злочинної діяльності обвинуваченим є необґрунтованим, з огляду на те, що посада, яку обіймає станом на даний час обвинувачений не передбачає виконання функцій з розпорядження коштами підприємства.
Отже, запропонований до застосування прокурором вид запобіжного заходу щодо обвинуваченого, є занадто обтяжливим та непропорційним доведеним під час розгляду клопотання ризикам.
За таких обставин суд вважає, що у даному кримінальному провадженні, виходячи з його конкретних обставин, адекватним запобіжним заходом буде домашній арешт.
При цьому, обираючи вид обмежувального характеру такого запобіжного заходу як домашній арешт, суд виходить з такого.
Відповідно до вимог ст. 181 КПК України домашній арешт як запобіжний захід може реалізовуватися у двох формах: більш обтяжливій, яка полягає в забороні обвинуваченому залишати житло цілодобово, та менш обтяжливій - у вигляді заборони залишати житло у певний період доби.
Тому, зважаючи на те, що цілодобовий домашній арешт суттєво обмежує права людини не лише на вільне пересування, а і на працю, отримання медичної допомоги тощо, обираючи вид домашнього арешту, суд зобов'язаний приділити ретельну увагу ступеню доведених ризиків, меті, з якою обирається такий запобіжний захід, даним про особу обвинуваченого, його репутації та даних про попередню процесуальну поведінку.
Враховуючи викладені вище обставини, а також конкретні обставин кримінального провадження, запобіжним заходом, який є співмірним з існуючими ризиками, відповідає особі обвинуваченого, тяжкості обвинувачення є домашній арешт на певний період доби з покладенням обов'язків, передбачених ст. 195 КПК України.
З урахуванням викладеного, клопотання прокурора підлягає частковому задоволенню.
Керуючись ст. ст. 177, 178, 181,183, 314, 376 КПК України, суд,-
Клопотання прокурора про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою щодо ОСОБА_4 задовольнити частково.
Застосувати щодо ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у виді домашнього арешту, заборонивши йому залишати місце проживання, а саме: АДРЕСА_1 на певний період доби, а саме з 20:00 год. поточної доби до 07:00 год. наступної доби.
Зобов'язати обвинуваченого з'являтися за кожною вимогою суду протягом дії запобіжного заходу.
На підставі ч. 5 ст. 194 КПК України покласти на обвинуваченого наступні обов'язки: не відлучатися з населеного пункту, в якому проживає без дозволу суду, здати на зберігання свій паспорт для виїзду за кордон, носити електронний засіб контролю.
Роз'яснити обвинуваченому, що відповідно до ст. 181 КПК України працівники органу поліції з метою контролю за його поведінкою мають право з'являтися в житло, під арештом в якому він перебуває, вимагати надання усних чи письмових пояснень з питань, пов'язаних із виконанням покладених на нього обов'язків.
Строк дії ухвали визначити до 01 лютого 2022 року.
ОСОБА_4 з-під варти звільнити в залі суду.
Копію ухвали для виконання передати до органу поліції за місцем проживання обвинуваченого.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя ОСОБА_1