Іменем України
11 листопада 2021 рокуСєвєродонецькСправа № 360/4950/21
Луганський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Шембелян В.С.,
за участю секретаря судового засідання Пономарьової О.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження у судовому засіданні з викликом (повідомленням) сторін справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,
13 вересня 2021 року до Луганського окружного адміністративного суду надійшов позов адвоката Шепель Марини Володимирівни в інтересах ОСОБА_1 (далі - позивач) до Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області (далі - відповідач), в якому позивач просить суд:
- визнати протиправною відмову Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області у призначенні ОСОБА_1 пенсії за вислугою років згідно п. «а» ст. 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб»;
- зобов'язати Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області призначити ОСОБА_1 пенсію за вислугу років згідно з п. «а» ст. 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» з 21.11.2020, здійснити перерахунок та виплату пенсії з урахуванням виплачених коштів.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що позивач з 10.04.2007 по 06.11.2015 проходив службу в органах внутрішніх справ, а з 07.11.2015 по 20.11.2020 проходив службу в Головному управлінні Національної поліції в Луганській області.
Наказом Головного управління Національної поліції в Луганській області від 20 листопада 2021 року № 1335 о/с звільнено зі служби в поліції за п. 2 ч. 1 ст. 77 Закону України «Про Національну поліцію» (через хворобу) капітана поліції ОСОБА_1 , дільничного офіцера поліції сектору превенції Петропавлівського відділення поліції Станично-Луганського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Луганській області, з вислугою років на день звільнення у календарному обчисленні: 15 років 00 місяців 11 днів, у пільговому обчисленні (без урахування календарної вислуги): 14 років 00 місяців 27 днів.
Наказом ГУНП в Луганській області від 09.04.2021 № 179 о/с були внесені зміни до пункту наказу ГУНП в Луганській області від 20.11.2020 № 1335 о/с, в частині звільнення ОСОБА_1 зі служби в поліції, за яким встановлена вислуга років на день звільнення у календарному обчисленні: 15 років 00 місяців 09 днів, у пільговому обчисленні (без урахування календарної вислуги): 13 років 10 місяців 19 днів. Тобто вислуга років ОСОБА_1 на день звільнення з Національної поліції у пільговому обчисленні (з урахуванням календарної вислуги) складає 28 років 10 місяців 28 днів.
З 02.12.2020 ОСОБА_1 перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Луганській області та отримує пенсію по інвалідності відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09.04.1992 №2262-ХІІ по лінії Національної поліції України з 21.11.2020. Розмір пенсії ОСОБА_1 обчислено відповідно до пункту «а» статті 21 Закону № 2262-ХІІ, а саме 60 відсотків відповідних сум грошового забезпечення.
05.08.2021 ОСОБА_1 звернувся до ГУ ПФУ в Луганській області із заявою про переведення його на пенсію за вислугу років відповідно до п. «а» ст. 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інщих осіб», оскільки вислуга його років для призначення пенсії на день звільнення (20.11.2020) у пільговому обчисленні становить 28 рокв 10 місяців 28 днів, що, як вважає позивач, є достатньою підставою для набуття ним права на вказаний вид пенсії.
Листом від 30.08.2021 № 3464-3534/В-02/8-1200/21 ГУ ПФУ в Луганській області у переведенні на вказаний вид пенсії позивачу відмовлено у зв'язку з тим, що його вислуга років на день звільнення зі служби у календарному обчисленні складає лише 15 років 00 місяців 09 днів.
Позивач вважає дії відповідача щодо відмови у переведенні на пенсію за вислугу років відповідно до пункту «а» статті 12 Закону №262-ХІІ із зарахуванням до вислуги років для призначення такої пенсії часу проходження служби з 31.08.2014 по 30.04.2018, протягом якого він брав участь в антитерористичній операції, та з 01.05.2018 по 20.11.2020, протягом якого він брав участь у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, на пільгових умовах - один місяць служби за три місяці протиправними і такими, що порушують його конституційні права.
Також позивач вважає, що відмова відповідача є порушуенням норм чинного законодавства України, а також не відповідає висновкам Верховного Суду викладених у Постанові від 03.03.2021 року справа 805/3923/18-а, Постанові від 14.04.2021 справа 480/4241/18.
Ухвалою суду від 17.09.2021 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) (арк. спр. 41-42).
Ухвалою суду від 04.10.2021 вирішено подальший розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін (арк.спр. 51).
28.10.2021 судове засідання відкладено (арк. спр. 66).
23.09.2021 від представника відповідача до відділу діловодства та обліку звернень громадян (канцелярію) суду за вхідним реєстраційний номером 31876/2021 надійшов відзив на позовну заяву (арк.спр.46-49), відповідно до якого просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог з наступних підстав.
Відповідно до документів, наявних в пенсійній справі позивача, календарна вислуга років15 років, 00 місяців, 09 днів. 05.08.2021 позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України з заявою в довільній формі про призначення пенсії за вислугу років згідно з пунктом «а» статті 12 Закону України №2262 з 22.11.2020. За результатом розгляду заяви від 05.08.2021 Головним управлінням листом від 30.08.2021 повідомлено про порядок призначення пенсії за вислугу років за вимогами пункту «а» статті 12 Закону № 2262 та про відсутність в позивача права на таку пенсію. Оскільки для отримання права на призначення такої пенсії обов'язковою умовою є наявність саме календарної вислуги років у мінімально визначеному законом розмірі - не менше 25 років. До такої вислуги зарахування стажу у пільговому обчисленні законом не передбачено. Позивач не мав на момент звільнення необхідної календарної вислуги років, оскільки вислуга в календарному обчисленні складає 15 років, 00 місяців 09 днів при необхідних 25 і більше календарних років.
На думку відповідача, Головне управління Пенсійного фонду України в Луганській області правомірно дійшло висновку, що наявної у позивача вислуги років не достатньо для призначення йому пенсії за вислугу років відповідно до пункту «а» частини першої статті 12 Закону № 2262-ХІІ.
Стосовно посилання позивача на положення постанови Кабінету Міністрів України від 17.07.1992 № 393 відповідач зазначає, що оскільки приписи пункту 3 Постанови № 393 суперечать приписам пункту «а» частини першої статті 12 Закону № 2262-ХІІ, застосуванню підлягають саме положення Закону № 2262-ХІІ, як правового акту, що має вищу юридичну силу. Тому відповідач просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.
Суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін за відсутності учасників справи, які повідомлені належним чином.
Дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих доказів, оцінивши докази відповідно до вимог ст.ст.72-79, 90 КАС України, суд встановив такі обставини справи та відповідні правовідносини, що склалися між сторонами.
ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 , паспорт серія НОМЕР_1 , виданий Слов'яносербським РВ УМВС України в Луганській області, зареєстроване місце проживання АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , є внутрішньо переміщеною особою, має статус учасника бойових дій відповідно до посвідчення від 30.06.2015 серія НОМЕР_3 , також є особою з інвалідністю 3 групи (арк. спр. 8-12а).
У період з 31.08.2014 по 07.11.2015, з 07.11.2015 по 30.04.2018 позивач брав участь в антитерористичній операції, що підтверджується копією довідки від 17.03.2021 № А-219 (арк. спр. 15).
Згідно з довідкою №А-1553 від 19.10.2020 у період з 01.05.2018 по 31.08.2020 позивач брав участь у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації в Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, перебуваючи безпосередньо в районах та в період здійснення зазначених заходів (арк.спр. 14).
Відповідно до витягу з наказу Головного управління Національної поліції в Луганській області від 20.11.2020 № 1335 о/с «Про особовий склад» звільнено зі служби в поліції капітана поліції ОСОБА_1 , дільничого офіцера поліції сектору превенції Петропавлівського відділення поліції Станично-Луганського відділу поліції Головного управління Національної поліцівї в Луганській області за ст. 77 ч. 1 п. 2 (через хворобу) з 20.11.2020, з вислугою років на день звільнення у календарному обчисленні: 15 років 00 місяців 11 днів, у пільговому обчисленні (без урахування календарної вислуги): 14 років 00 місяців 27 днів (арк. спр. 16).
Позивач перебуває на обліку в головному управління Пенсійного фонду України в Луганській області та отримує пенсію по інвалідності відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» по лінії Національної поліції України з 21.11.2020, що визнають сторони.
Згідно з витягом з наказу Головного управління Національної поліції в Луганській області від 09.04.2021 № 1779 о/с «Про особовий склад» внесено часткову зміну до пункту наказу ГУНП в Луганській області від 20.11.2020 № 1335 о/с, в частині звільнення зі служби: капітана поліції ОСОБА_1 , дільничого офіцера поліції сектору превенції Петропавлівського відділення поліції Станично-Луганського відділу поліції Головного управління Національної поліцівї в Луганській, вважати звільненим з 20.11.2020, з вислугою років на день звільнення у календарному обчисленні: 15 років 00 місяців 09 днів, у пільговому обчисленні (без урахування календарної вислуги): 13 років 10 місяців 19 днів (арк. спр. 17).
Відповідно до подання ГУНП в Луганській області про призначення пенсії позивачу від 30.04.2021 вислуга років позивача станом на 20.11.2020 для призначення пенсії складає: у календарному обчисленні 15 років 00 місяців 09 днів, у пільговому обчисленні (без урахування календарної вислуги): 13 років 10 місяців 19 днів (арк. спр. 57).
05.08.2021 позивач звернувся до відповідача з заявою про перереведення на пенсію за вислугу років відповідно до пункту «а» статті 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб звільнених з військової служби та деяких інших осіб» з 21.11.2020, здійснити перерахунок та виплату пенсії з урахуванням виплачених коштів, оскільки його вислуга років для призначення пенсії на день звільнення (20.11.2020) у пільговому обчисленні становить 28 років 11 місяців 00 днів, як вважає позивач, є достатньою підставою для набуття ним права на пенсію за вислугою років згідно з пункту «а» статті 12 вищевказаного закону та надав витяги з наказів,копію довідки, копію посвідчення УБД, копію рішення комісії МВС України (арк. спр. 25-26).
Листом ГУПФУ в Луганській області від 30.08.2021 № 3464-3534/В-02/8-1200/21 позивачу повідомлено, що в переведенні з пенсії по інвалідності відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» на пенсію за вислугу років, призначену відповідно до пункту «а» статті Закон № 2262-ХІІ, відмовлено у зв'язку з відсутністю у позивача календарної вислуги років - 25 календарних років (арк. спр. 27).
Не погодившись із правомірністю відмови у призначення пенсії, позивач звернувся до суду із даним позовом.
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи, суд керується такими вимогами чинного законодавства.
Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Спеціальним законом, який регулює правовідносини у даній справі є Закон України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09.04.1992 № 2262-ХІІ (далі - Закон № 2262-ХІІ) (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).
Умови, норми і порядок пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які перебували на військовій службі, службі в органах внутрішніх справ, осіб начальницького і рядового складу Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, державній пожежній охороні, Державній службі спеціального зв'язку та захисту інформації України, органах і підрозділах цивільного захисту, податковій міліції чи Державній кримінально-виконавчій службі України, та деяких інших осіб, які мають право на пенсію за цим Законом визначено положеннями Закону № 2262-ХІІ.
Згідно з пунктом «а» частини першої статті 12 Закону № 2262-ХІІ пенсія за вислугу років призначається особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, іншим особам, зазначеним у пунктах б-д, ж статті 1-2 цього Закону (крім осіб, зазначених у частині третій статті 5 цього Закону), незалежно від віку, якщо вони звільнені зі служби:
з 1 жовтня 2019 року по 30 вересня 2020 року і на день звільнення мають вислугу 24 календарних роки та 6 місяців і більше;
з 1 жовтня 2020 року або після цієї дати і на день звільнення мають вислугу 25 календарних років і більше.
Стаття 17 Закону № 2262-ХІІ встановлює види служби та періоди часу, які зараховуються до вислуги років для призначення пенсії.
Також, положення статті 17-1 Закону № 2262-ХІІ визначають, що порядок обчислення вислуги років та визначення пільгових умов призначення пенсій особам, які мають право на пенсію за цим Законом, встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Тобто, Закон № 2262-ХІІ містить бланкетну норму, якою визначено, що саме за номативними актами Кабінету Міністрів України має бути визначено порядок обчислення вислуги років для призначення пенсії.
Постанова Кабінету Міністрів України від 17.07.1992 № 393 «Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та членам їхніх сімей» встановлює, що до вислуги років особам офіцерського складу Збройних Сил, Державної прикордонної служби, Управління державної охорони та інших військових формувань, створених Верховною Радою України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації, Державної спеціальної служби транспорту, а також особам середнього, старшого і вищого начальницького складу органів внутрішніх справ, поліцейським, особам, зазначеним у пункті «ж» статті 1-2 Закону України Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб, особам середнього, старшого і вищого начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту та Державної кримінально-виконавчої служби України при призначенні пенсій згідно з пунктом «а» статті 12 Закону № 2262-ХІІ додатково зараховується час їхнього навчання (у тому числі заочно) у цивільних вищих навчальних закладах, а також у інших навчальних закладах, після закінчення яких присвоюється офіцерське звання, до вступу на військову службу або призначення на відповідну посаду в межах до п'яти років із розрахунку - один рік за шість місяців.
Відповідно до підпункту «а» пункту 3 Постанови № 393 до вислуги років для призначення пенсій особам, зазначеним в абзаці першому пункту 1 цієї постанови, зараховується на пільгових умовах один місяць служби за три місяці - час проходження служби, протягом якого особа брала участь в антитерористичній операції; час проходження служби, протягом якого особа брала участь у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів.
Відповідно до підпункту «в» пункту 3 Постанови № 393 до вислуги років для призначення пенсій особам, зазначеним в абзаці першому пункту 1 цієї постанови, зараховується на пільгових умовах один місяць служби за півтора місяця - на заставах, постах, у комендатурах, відділеннях КПП, маневрових групах зі змінними заставами, на кораблях і катерах, що несуть службу по охороні державного кордону України, інших підрозділах Державної прикордонної служби за Переліком, затверджуваним Адміністрацією Державної прикордонної служби України.
Закон України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», зокрема, пункт «а» статті 12 визначає саме розмір вислуги, необхідної для призначення пенсії за вислугою років за цим Законом та для позивача він складає 24 календарних роки та 6 місяців і більше. В свою чергу, положеннями статті 17-1 Закону № 2262-ХІІ та постанови підпунктів «а» та «в» пункту 3 Постанови № 393 передбачено визначення вислуги років у пільговому обчисленні, а посилання відповідача на необхідність врахування виключно календарної вислуги років є необґрунтованими та суперечать зазначеним вище положенням Закону № 2262-ХІІ та Постанови № 393.
Аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у постанові 03.03.2021 у справі № 805/3923/18-а та постанові від 14.04.2021 у справі № 480/4241/18.
За наслідками розгляду цієї справи Верховний Суд в складі Судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду зробив наступні правові висновки:
1. в цілях Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» календарна вислуга - це вислуга, яка складається з повної кількості календарних днів відповідного періоду (календарний рік - 365 календарних днів, календарний місяць - 30 календарних днів);
2. для призначення пенсій за вислугу років за Законом України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» календарна вислуга років може бути зарахована на пільгових умовах відповідно до Порядку №393.
Згідно з вимогами статті 50 Закону № 2262-ХІІ, пенсії відповідно до цього Закону призначаються: особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби і військової служби за контрактом та деяким іншим особам, які мають право на пенсію за цим Законом відповідно до пунктів «а» статті 12 цього Закону, - з наступного дня після звільнення їх зі служби, але не раніше того дня, по який їм сплачено грошове забезпечення, а членам сімей зазначених осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, а також пенсіонерів з їх числа - з дня смерті годувальника, але не раніше того дня, по який йому сплачено грошове забезпечення або пенсію, крім випадків призначення їм пенсій з більш пізніх строків. Особам, які мають право на пенсію за цим Законом, які визнані особами з інвалідністю до закінчення трьох місяців з дня звільнення їх зі служби внаслідок захворювання (травми, поранення, контузії, каліцтва тощо), яке виникло в період проходження військової служби чи під час перебування в полоні або заручником, якщо полонення чи захоплення заручником не було добровільним і особа, яка має право на пенсію за цим Законом, перебуваючи в полоні або заручником, не вчинила злочину проти миру і людства, пенсія призначається з наступного дня після звільнення їх зі служби, але не раніше того дня, по який їм сплачено грошове забезпечення.
Питання щодо подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб (далі - Закон), крім пенсій військовослужбовцям строкової служби та членам їх сімей, та постанови Кабінету Міністрів України від 02 листопада 2006 року № 1522 Про передачу органам Пенсійного фонду України функцій з призначення і виплати пенсій деяким категоріям громадян врегульовано Порядком подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб, затвердженим постановою правління Пенсійного фонду України від 30 січня 2007 року № 3-1 та зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 15 лютого 2007 року за № 135/13402 (далі Порядок № 3-1).
Так, пунктом 1 Порядку № 3-1 встановлено, що заяви про призначення пенсії за вислугу років та по інвалідності особам, звільненим зі служби, які мають право на пенсію згідно із Законом, та особам, які мають право на пенсійне забезпечення відповідно до міжнародних договорів у галузі пенсійного забезпечення військовослужбовців та членів їх сімей, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, подаються цими особами до головних управлінь Пенсійного фонду України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі (далі - органи, що призначають пенсії) через уповноважені структурні підрозділи Міністерства оборони України, Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства надзвичайних ситуацій України, Міністерства інфраструктури України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України, Управління державної охорони України, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, Державної прикордонної служби України, Державної податкової служби України, Державної пенітенціарної служби України, Державної інспекції техногенної безпеки України (далі - міністерства та інші органи). Міністерства та інші органи, їх територіальні підрозділи в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі визначають уповноважені структурні підрозділи, на які за їх рішенням покладаються функції щодо підготовки та подання до органів, що призначають пенсії, необхідних для призначення пенсії документів (далі - уповноважені структурні підрозділи).
Абзацом першим пункту 4 Порядку № 3-1 визначено, що заява про переведення з одного виду пенсії на інший, про перерахунок пенсії подається до органу, що призначає пенсію, заявником за місцем проживання, а при необхідності - його законним представником за місцем його проживання.
Днем звернення за призначенням пенсії є день подання до відповідного органу, що призначає пенсії, письмової заяви про призначення пенсії з усіма необхідними для вирішення цього питання документами, а в разі пересилання заяви і документів поштою - дати їх відправлення (абзац перший пункту 6 Порядку № 3-1).
Пунктом 14 Порядку № 3-1 визначено:
Орган, що призначає пенсії, розглядає питання про призначення пенсії або про відновлення виплати раніше призначеної пенсії, а також про переведення з одного виду пенсії на інший при зверненні особи з відповідною заявою;
Заяви про переведення з одного виду пенсії на інший і поновлення виплати раніше призначеної пенсії приймаються органом, що призначає пенсії, при поданні заявником всіх необхідних документів;
Заяви осіб про призначення, поновлення, переведення з одного виду пенсії на інший реєструються в журналі обліку заяв про призначення пенсії згідно із Законом України Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб (додаток 3);
Заявнику або посадовій особі уповноваженого структурного підрозділу органом, що призначає пенсії, видається розписка - повідомлення із зазначенням дати приймання заяви, а також переліку одержаних і відсутніх документів, які необхідно подати в тримісячний термін з дня прийняття заяви (додаток 4).
Згідно з пунктом 16 Порядку № 3-1 при прийманні документів для призначення пенсії орган, що призначає пенсії: перевіряє правильність оформлення заяви й подання про призначення пенсії, відповідність викладених у них відомостей про особу даним паспорта та документам про стаж; здійснює попередню перевірку змісту і належного оформлення представлених документів; перевіряє правильність копій відповідних документів, фіксує й засвідчує виявлені розходження. Орган, що призначає пенсії, має право вимагати від міністерств та інших органів, заявників дооформлення поданих документів, а також подання додаткових документів та перевіряти в необхідних випадках обґрунтованість їх видачі.
Не пізніше 10 днів після надходження заяви з необхідними для призначення, переведення з одного виду пенсії на інший та відновлення раніше призначеної пенсії документами орган, що призначає пенсію, розглядає подані документи та приймає рішення щодо призначення, переведення з одного виду пенсії на інший та відновлення раніше призначеної пенсії або про відмову в призначенні, переведенні з одного виду пенсії на інший та відновленні раніше призначеної пенсії (пункт 17 Порядку № 3-1).
Отже, суд дійшов висновку, що відповідач протиправно розглянув заяву позивача про переведення на інший вид пенсії без постановлення рішення за результатом такого розгляду, отже порушив саму визначену чинним законодавством процедуру розгляду заяви позивача про переведення на інший вид пенсії.
Як встановлено судом, відповідач не прийняв рішення у відповідності до вимог законодавства та не надав належної оцінки наданим позивачем до заяви про переведення на інший вид пенсії документам.
Враховуючи правову позицію Верховного суду, що викладена в зазначених постановах, суд дійшов висновку, що відмова Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області листом від 30.08.2021 № 3464-3534/В-02/8-1200/21 в призначенні пенсії відповідно до пункту «а» статті 12 Закону № 2262-ХІІ є протиправними діями відповідача.
З урахуванням встановлених судом обставин порушення відповідачем самої процедури розгляду заяви позивача, позовна вимога в частині зобов'язання відповідача здійснення перерахунок та виплату пенсії з урахуванням виплачених коштів є передчасною, тому в задоволенні її слід відмовити. Таким чином суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог.
Питання про розподіл судових витрат на сплату судового збору судом не вирішується, оскільки позивач відповідно до пункту 13 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір».
Відповідно до вимог частини 3 статті 139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
Щодо стягнення на користь позивача понесених судових витрат на правничу допомогу адвоката суд зазначає таке.
Положеннями статті 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. У випадках, передбачених законом, ця допомога надається безоплатно. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.
У рішенні Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ, Суд) від 23 січня 2014 року у справі «East/West Alliance Limited» проти України» (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (пункт 268).
У зазначеному рішенні ЄСПЛ також підкреслено, що угода, за якою клієнт адвоката погоджується сплатити в якості гонорару певний відсоток від суми, яку присудить позивачу суд - у разі якщо така сума буде присуджена та внаслідок якої виникають зобов'язання виключно між адвокатом та його клієнтом, не може бути обов'язковою для Суду, який повинен оцінити рівень судових та інших витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою (п. 269).
Згідно з пунктом 4 частини першої статті 1 Закону України від 5 липня 2012 року № 5076-VI «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» (далі - Закон № 5076-VI) договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Пунктом 9 частини першої статті 1 Закону № 5076-VI встановлено, що представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов'язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов'язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов'язків потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.
Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (пункт 6 частини першої статті 1 Закону № 5076-VI).
Відповідно до статті 19 Закону № 5076-VI видами адвокатської діяльності є:
1) надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави;
2) складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру;
3) захист прав, свобод і законних інтересів підозрюваного, обвинуваченого, підсудного, засудженого, виправданого, особи, стосовно якої передбачається застосування примусових заходів медичного чи виховного характеру або вирішується питання про їх застосування у кримінальному провадженні, особи, стосовно якої розглядається питання про видачу іноземній державі (екстрадицію), а також особи, яка притягається до адміністративної відповідальності під час розгляду справи про адміністративне правопорушення;
4) надання правової допомоги свідку у кримінальному провадженні;
5) представництво інтересів потерпілого під час розгляду справи про адміністративне правопорушення, прав і обов'язків потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача у кримінальному провадженні;
6) представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами;
7) представництво інтересів фізичних і юридичних осіб, держави, органів державної влади, органів місцевого самоврядування в іноземних, міжнародних судових органах, якщо інше не встановлено законодавством іноземних держав, статутними документами міжнародних судових органів та інших міжнародних організацій або міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана ВРУ;
8) надання правової допомоги під час виконання та відбування кримінальних покарань.
Адвокат може здійснювати інші види адвокатської діяльності, не заборонені законом.
За змістом статті 134 КАС України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:
1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);
2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);
3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;
4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Отже, склад та розміри витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі.
На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги, документи, що свідчать про оплату обґрунтованого гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку.
При визначенні суми відшкодування інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, суд має виходити з реальності цих витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.
Як вбачається з матеріалів справи, на підтвердження витрат з оплати правничої допомоги, представником позивача надано до матеріалів справи: копію договору про надання правової допомоги № 035/21 від 22.03.2021 та додатку № 1 до вказаного договору (арк. спр. 29-33,34-35), акт здавання - приймання наданих послуг за договором № 035/21 від 09.09.2021 (арк. спр. 36) та прибутковий касовий ордер № 035 від 22.03.2021 (арк. спр. 37).
Згідно з актом здавання - приймання наданих послуг за договором № 035/21, здійснено:
- усна консультація (30 хвилин, виконавець адвокат Шепель М.В.) вартістю 150,00 грн;
- аналіз та вивчення документів (30 хвилин, виконавець адвокат Шепель М.В.) вартістю 150,00 грн;
- аналіз аналогічної судової практики (1 година, виконавець адвокат Шепель М.В.) вартістю 300,00 грн;
- складання позовної заяви (8 сторінок, 200 хвилин) вартістю 2400,00 грн;
- складання документів (заява до ГУНП в Луганській області) (до 3 (трьох) сторінок, виконавець адвокат Шепель М.В.) вартістю 300 грн, всього 3300,00 грн.
Суд частково погоджується з доводами відповідача, викладеними у відзиві (а.с.48 зв. бік - 49), щодо неспівмірності витрат на професійну правничу допомогу у цій справі та зазначає, що вказана справа є справою незначної складності. Відтак, розмір понесених витрат на правничу допомогу в сумі 3300 грн є неспівмірним зі складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг).
З огляду на вищевикладене суд вважає за необхідне зменшити розмір витрат на правничу допомогу до 1000,00 грн.
Керуючись ст.ст. 73, 74, 75, 76, 77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Вимоги ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 ; фактичне місце проживання: АДРЕСА_3 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області (код ЄДРПОУ 21782461, місце знаходження: вул. Шевченка-9, м. Сєверодонецьк, Луганська область, 93404) про визнання дій неправомірними, зобов'язання вчинити певні дії задовольнити частково.
Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області щодо відмови листом від 30.08.2021 № 3464-3534/В-02/8-1200/21 у переведенні на інший вид пенсії ОСОБА_1 за заявою про від 05.08.2021 без постановлення рішення.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Луганській області розглянути заяву ОСОБА_1 від 05.08.2021 по суті звернення та прийняти рішення за результатом розгляду такої заяви відповідно до вимог чинного законодавства.
У задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області на користь ОСОБА_1 витрати на правничу допомогу у сумі 1000,00 грн (одна тисяча гривень).
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Апеляційна скарга подається безпосередньо до Першого апеляційного адміністративного суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст рішення суду складено та підписано 16 листопада 2021 року.
Суддя В.С. Шембелян