06 грудня 2021 року м. Кропивницький Справа № 340/1816/21
Кіровоградський окружний адміністративний суд у складі судді Кравчук О.В., розглядаючи у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін адміністративну справу
за позовом ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ; адреса: АДРЕСА_1 )
до Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) (код ЄДРПОУ - 43314918; адреса: пр. Дмитра Яворницького, 21А, м. Дніпро, 49027)
про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.
ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом, в якому, з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог, просить суд стягнути з відповідача - Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) - середній заробіток за час затримки фактичного розрахунку за період з 18 січня 2021 року по 17 травня 2021 року з урахуванням середньоденної заробітної плати у розмірі 527,95 грн.
В обґрунтування позовних вимог позивачка вказує, що під час її перебування на посаді між нею та відповідачем існував спір щодо розміру надбавки за вислугу років. У подальшому цей спір був вирішений на користь позивачки судом. Однак, при звільненні у січні 2021 року ОСОБА_1 не були виплачені суми спірної надбавки за вислугу років. Перерахування та виплата такої надбавки, а отже - остаточний розрахунок із позивачкою - здійснені лише 17 травня 2021 року. За таких умов ОСОБА_1 вважає, що має право на компенсацію середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.
Ухвалою суду від 17 травня 2021 року відкрито провадження у справі; справу вирішено розглядати у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.
Відповідач позовних вимог не визнав. У поданому відзиві на позовну заяву представник відповідача наголосила, що відповідач при звільненні ОСОБА_1 повністю розрахувався із позивачкою. Так, на час звільнення позивачки у відповідача не існувало обов'язку нараховувати та виплачувати позивачці надбавку за вислугу років у розмірі іншому, аніж був встановлений відповідним Наказом відповідача. Перерахунок такої надбавки відбувся лише на виконання рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду у справі № 340/5898/20 після завершення трудових відносин між позивачкою та відповідачем. За таких умов відповідач вважає, що виконання рішення суду у справі № 340/5898/20 не можна вважати порушенням відповідачем статті 116 КЗпП України та застосування до нього санкцій на підставі статті 117 КЗпП України.
Крім того, відповідач наполягає на тому, що позивачкою пропущений строк звернення до адміністративного суду. Однак, такі доводи судом відхилені як юридично помилкові. Так, суд бере до уваги, що постановою Судової палати з розгляду справ щодо виборчого процесу та референдуму також захисту політичних прав громадян Касаційного адміністративного суду Верховного Суду від 11 лютого 2021 року у справі № 240/532/20 констатовано, що строк звернення до суду за вирішенням цього публічно-правового спору щодо стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні охоплюється спеціальною нормою частини п'ятої статті 122 КАС України. Воднораз перебіг такого строку починається із дня проведення з позивачем повного розрахунку. Станом на час звернення позивачки до суду з даним позовом відповідачем не прераховано ОСОБА_1 спірні суми, невиплата яких у день звільнення й стала підставою для звернення до суду з даним позовом. За таких умов суд вважає, що ОСОБА_1 дотримано строк звернення до суду, підстави для залишення позову без розгляду відсутні.
Позивачка скерувала до суду відповідь на відзив, у якій доводи відповідача заперечила та підтримала раніше заявлені вимоги. При цьому ОСОБА_1 наголосила, що її середньоденний заробіток складає 527,95 грн., а не 509,56 грн, як вказано відповідачем.
Розглянувши подані сторонами заяви по суті справи, додані до них документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно і неупереджено оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд
Наказом Південно - Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) від 01.10.2020 № 3069-к з 01 жовтня 2020 року призначено на посаду державного виконавця Подільського відділу державної виконавчої служби у місті Кропивницькому Південно - Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) в порядку переведення з Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області. Крім того, в даному наказі вказано, що вислуга років на посадах державної служби станом на 01 жовтня 2020 року становить 05 років 10 місяців 20 днів.
Разом з тим, 28 грудня 2020 року позивачка звернулася до суду із вимогами зарахувати до стажу державної служби, що надає їй право на отримання надбавки за вислугу років та надання щорічної додаткової відпустки, період проходження служби в органах внутрішніх справ на посадах курсанта Кіровоградського юридичного інституту Харківського національного університету внутрішніх справ та Харківського національного університету внутрішніх справ з 03.08.2009 року по 15.06.2013 року та здійснити перерахунок і виплату надбавки за вислугу років з 01 жовтня 2020 року.
Наказом від 12 січня 2021 року позивачку звільнено із займано посади відповідно до частини другої статті 86 Закону України "Про державну службу" (за взаємною домовленістю із суб'єктом призначення) 15 січня 2021 року.
Рішенням Кіровоградського окружного адміністративного суду від 12 березня 2021 року у справі № 340/5898/20 Південно - Східне міжрегіональне управління Міністерства юстиції ( м. Дніпро) зобов'язано зарахувати до стажу державної служби ОСОБА_1 , що надає право на отримання надбавки за вислугу років та надання щорічної додаткової відпустки, період проходження служби в органах внутрішніх справ на посадах курсанта Кіровоградського юридичного інституту Харківського національного університету внутрішніх справ та Харківського національного університету внутрішніх справ з 03.08.2009 року по 15.06.2013 року та здійснити перерахунок і виплату надбавки за вислугу років з 01 жовтня 2020 року.
На виконання вказаного рішення суду позивачці 17 травня 2021 року виплачено 2318,95 грн (згідно списку перерахування в банк заробітної плати від 17 травня 2021 року та платіжного доручення №2918 від 17 травня 2021 року).
Вважаючи, що за таких умов з нею не було вчасно проведено остаточного розрахунку при звільненні, ОСОБА_1 звернулася до суду з даним позовом.
Надаючи правову оцінку обставинам справи, суд виходить з такого.
Частина друга статті 19 Конституції України зобов'язує органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Право позивачки на перерахунок надбавки за вислугу років з 01 жовтня 2020 року та надання відпустки встановлено рішенням Кіровоградського окружного адміністративного суду від 12 березня 2021 року у справі № 340/5898/20, яке набрало законної сили .
Відповідно частини четвертої статті 78 Кодексу адміністративного судочинства України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Судом встановлено, що 17 травня 2021 року на виконання вказаного рішення суду відповідач виплатив ОСОБА_1 2318,95 грн.
Стаття 116 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України) покладає на роботодавця обов'язок щодо виплати всіх сум, що належать працівникові від підприємства, установи, організації, у день його звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум. В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану нею суму.
Відповідно до статті 117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку. При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.
Великою Палатою Верховного Суду в постанові від 26 лютого 2020 року у справі №821/1083/17 (провадження №11-1329апп18) вказано, що під належними звільненому працівникові сумами необхідно розуміти усі виплати, на отримання яких працівник має право станом на дату звільнення згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій, встановлених законодавством для осіб, які перебувають у трудових правовідносинах з роботодавцем (заробітна плата, компенсація за невикористані дні відпустки, вихідна допомога тощо).
Верховний Суд підтримав власну раніше висловлену правову позицію, за якою після ухвалення судового рішення про стягнення заборгованості із заробітної плати роботодавець не звільняється від відповідальності, передбаченої статтею 117 КЗпП України, а саме виплати середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, тобто за весь період невиплати власником або уповноваженим ним органом належних працівникові при звільненні сум (постанова від 15 вересня 2015 року провадження № 21-1765а15) та наголосив на тому, що рішення ЄСПЛ у справі «Меньшакова проти України» не може розглядатися як підстава для відступу від вказаного правового висновку.
Суд бере до уваги, що спір між сторонами щодо розміру належної ОСОБА_1 надбавки за вислугу років виник під час перебування позивачки у трудових відносинах з відповідачем - згідно відомостей автоматизованої системи «Діловодство спеціалізованого суду» ОСОБА_1 звернулася до Кіровоградського окружного адміністративного суду з відповідним позовом 28 грудня 2020 року. Однак вирішення такого спору судом відбулося вже після звільнення позивачки.
З рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 12 березня 2021 року у справі № 340/5898/20 вбачається, що відповідач заперечував проти права позивачки на отримання надбавки за вислугу років у заявленому нею розмірі, а тому факт порушення цього права ОСОБА_1 встановлений судом під час розгляду справи.
При цьому надбавка за вислугу років в день звільнення позивачки не була виплачена ОСОБА_1 у повному обсязі. Вказане свідчить про те, що при звільненні відповідач не провів з позивачкою повного розрахунку.
Натомість спірна сума надбавки виплачена позивачці 17 травня 2021 року.
Отже, в силу положень статті 117 КЗпП України позивачка має право на виплату середнього заробітку за весь період затримки такого розрахунку.
За таких умов, керуючись частиною другою статті 9 КАС України, суд визнає протиправною бездіяльність відповідача щодо непроведення нарахування та виплати ОСОБА_1 середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні за період з 15 січня 2021 року (день звільнення) по 17 травня 2021 року (день фактичного розрахунку).
Період затримки розрахунку з позивачкою становить 122 календарних дні.
Відповідно до пункту 2 Постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати» №100 від 08 лютого 1995 року, обчислення середньої заробітної плати для оплати часу щорічної відпустки, додаткових відпусток у зв'язку з навчанням, творчої відпустки, додаткової відпустки працівникам, які мають дітей, або для виплати компенсації за невикористані відпустки провадиться виходячи з виплат за останні 12 календарних місяців роботи, що передують місяцю надання відпустки або виплати компенсації за невикористані відпустки. У всіх інших випадках збереження середньої заробітної плати середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов'язана відповідна виплата. Працівникам, які пропрацювали на підприємстві, в установі, організації менше двох календарних місяців, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за фактично відпрацьований час.
Нарахування виплат у всіх випадках збереження середньої заробітної плати провадиться виходячи з розміру середньоденної (годинної) заробітної плати (пункт 5 Порядку №100).
Нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.
У разі коли середня місячна заробітна плата визначена законодавством як розрахункова величина для нарахування виплат і допомоги, вона обчислюється шляхом множення середньоденної заробітної плати, розрахованої згідно з абзацом першим цього пункту, на середньомісячне число робочих днів у розрахунковому періоді.
Середньомісячне число робочих днів розраховується діленням на 2 сумарного числа робочих днів за останні два календарні місяці згідно з графіком роботи підприємства, установи, організації, встановленим з дотриманням вимог законодавства.
При обчисленні середньої заробітної плати у всіх випадках її збереження згідно з чинним законодавством, не враховуються, зокрема, б) одноразові виплати (компенсація за невикористану відпустку, матеріальна допомога, допомога працівникам, які виходять на пенсію, вихідна допомога тощо) (п. 4 Порядку).
Із наявних у матеріалах справи довідок про нараховану заробітну плату ОСОБА_1 , судом встановлено, що у листопаді-грудні 2020 року позивачці нарахована заробітна плата в сумі 21910,90 грн.
Виходячи з вказаних показників, розмір середньоденної заробітної плати позивачки обраховується шляхом ділення нарахованої суми 21910,90 на 43 дні (кількість робочих днів у листопаді та грудні 2020 року).
За таких умов суд погоджується із наданими відповідачем обрахунками щодо середньоденної заробітної плати позивачки у розмірі 509,56 грн.
Застереження ОСОБА_1 щодо обрахунку середньоденної заробітної плати у розмірі 527,95 грн судом не приймаються, оскільки у такий спосіб позивачкою розподілено суму перерахованої їй надбавки за вислугу років на місяці, що передували звільненню. Натомість відповідно до вимог Порядку суми нарахованої заробітної плати враховуються у тому місяці, за який вони нараховані та у розмірах, в яких вони нараховані. Позаяк надбавка за вислугу років перерахована позивачці на виконання рішення суду у травні 2021 року, правові підстави для включення таких сум до середнього заробітку ОСОБА_1 у листопаді та грудні 2020 року відсутні.
Оскільки остаточний розрахунок із позивачкою здійснено лише 17 травня 2021 року середній заробіток за несвоєчасний розрахунок при звільненні за вказаний період із розрахунку за 122 дні затримки складатиме 62166,32 грн.
Статтею 116 КЗпП України на підприємство, установу, організацію покладається обов'язок провести зі звільненим працівником повний розрахунок, виплативши всі суми, що йому належать, а у разі невиконання такого обов'язку виникає відповідальність, передбачена статтею 117 КЗпП України.
Разом з тим встановлений статтею 117 КЗпП України механізм компенсації роботодавцем працівнику середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні не передбачає чітких критеріїв оцінки пропорційності щодо врахування справедливого та розумного балансу між інтересами працівника і роботодавця.
Суд враховує, що реалізуючи свої права працівник має діяти добросовісно. При цьому під час захисту прав працівника має бути дотриманий розумний баланс між інтересами такого працівника та роботодавця.
Оскільки відповідальність роботодавця перед колишнім працівником за неналежне виконання обов'язку щодо своєчасного розрахунку при звільненні не обмежена в часі та не залежить від розміру простроченої заборгованості, то за певних обставин обсяг такої відповідальності може бути неспівмірним та непропорційним наслідкам порушення.
Таким чином, виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити розмір відшкодування, передбаченого статтею 117 КЗПП України.
Такий підхід узгоджується з правовою позицією Великої Палати Верховного Суду, викладеною у постанові від 26 травня 2019 року у справі №761/9584/15ц (провадження №14-623цс18). При цьому Велика Палата Верховного Суду зазначила, що зменшуючи розмір відшкодування, визначений виходячи з середнього заробітку за час затримки роботодавцем розрахунку при звільненні відповідно до статті 117 КЗпП України, необхідно враховувати:
- розмір простроченої заборгованості роботодавця щодо виплати працівнику при звільненні всіх належних сум, передбачених на день звільнення трудовим законодавством. Колективним договором, угодою чи трудовим договором;
- період затримки (прострочення) виплати такої заборгованості, а також те, з чим була пов'язана тривалість такого періоду з моменту порушення права працівника і до моменту його звернення з вимогою про стягнення відповідних сум;
- ймовірний розмір пов'язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника;
- інші обставини справи, встановлені судом, зокрема, дії працівника та роботодавця у спірних правовідносинах, співмірність ймовірного розміру пов'язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника та заявлених позивачем до стягнення сум середнього заробітку за несвоєчасний розрахунок при звільненні.
Також Велика Палата Верховного Суду сформулювала правовий висновок про те, що з урахуванням конкретних обставин справи, які мають юридичне значення та, зокрема, визначених Великою Палатою Верховного Суду критеріїв, суд може зменшити розмір середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні працівника незалежно від того, чи він задовольняє позовні вимоги про стягнення належних звільненому працівникові сум у повному обсязі чи частково.
За таких умов суд вважає за необхідне вдатися до обрахунків належної до виплати позивачеві суми із застосуванням алгоритмів, визначених Верховним Судом.
Так, застосовуючи у даній справі критерії зменшення розміру відшкодування, визначеного з середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні відповідно до статті 117 КЗпП України, суд враховує наступні обставини.
Як зазначалося, ОСОБА_1 звернулася до Кіровоградського окружного адміністративного суду з позовом щодо перерахування та виплати їй надбавки за вислугу років 28 грудня 2020 року - тобто до дня звільнення, що свідчить про відсутність штучного затягування позивачкою періоду несвоєчасного розрахунку з нею.
Істотність частки складових заробітної плати позивачки в порівнянні із середнім заробітком за час затримки розрахунку суд вираховує відповідно до постанови Верховного Суду від 30 жовтня 2019 року по справі №806/2473/18.
Так, істотність частки складових заробітної плати позивачки в порівнянні із середнім заробітком за час затримки розрахунку складає 3,73 % (2318,95 грн. (сума виплаченої надбавки)/ 62166,32 грн (середній заробіток за весь час затримки розрахунку, обрахований відповідно до статті 117 КЗпП України) х 100).
Сума, яка підлягає відшкодуванню позивачці з урахуванням істотності частки 3,73 % становить: 509,56 грн (середньоденний заробіток позивачки) х 3,73% = 19,00 грн; 19,00 грн х 122 (днів затримки розрахунку) = 2318,00 грн.
Відтак, з врахуванням принципу справедливості та співмірності, суд вважає, що середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні має бути виплачений позивачці у розмірі 2318,00 грн.
За таких умов суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог в частині стягнення з відповідача на користь ОСОБА_1 середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні у розмірі 2318,00 грн.
Судові витрати у справі (судовий збір в сумі 908,00 грн.) належить розподілити відповідно до статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, присудивши їх позивачці з бюджетних асигнувань відповідача пропорційно до задоволених позовних вимог.
Враховуючи викладене, керуючись статтями 9, 139, 143, 242-246, 255, 260-263, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Адміністративний позов ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ; адреса: АДРЕСА_1 ) до Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) (код ЄДРПОУ - 43314918; адреса: пр. Дмитра Яворницького, 21А, м. Дніпро, 49027) про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні задовольнити частково.
Визнати протиправною бездіяльність Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) щодо непроведення нарахування та виплати ОСОБА_1 середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні за період з 15 січня 2021 року по 17 травня 2021 року включно.
Стягнути з Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) (код ЄДРПОУ - 43314918) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні в сумі 2318,00 грн (дві тисячі триста вісімнадцять гривень, нуль копійок).
У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.
Стягнути на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) понесені витрати по сплаті судового збору у розмірі 681,00 грн (шістсот вісімдесят одну гривню, нуль копійок) за рахунок бюджетних асигнувань Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) (код ЄДРПОУ - 43314918)
Копію рішення надіслати учасникам справи.
Рішення суду набирає законної сили в порядку та строки, визначені статтями 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
Рішення суду може бути оскаржене у 30-денний строк з дня його складення до Третього апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги через Кіровоградський окружний адміністративний суд, а у разі реєстрації офіційної електронної адреси в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі - безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
Суддя Кіровоградського
окружного адміністративного суду О.В. Кравчук